Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Октября 2013 в 17:48, курсовая работа
Метою курсової роботи стало вивчення питань – поняття готової продукції, витрат і собівартості як економічних показників, обліку витрат на виробництво готової продукції, методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, аналітичного і синтетичного обліку вират виробництва, обліку незавершеного виробництва.
Позамовний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції характерний тим, що об’єктом обліку витрат є виробниче замовлення. Замовленням може бути окремий виріб, партія виробів, частина виробів (вузол або деталь), робота. Усі прямі витрати обліковуються в розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Решта витрат обліковується за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень згідно з установленою базою розподілу. Собівартість кожного замовлення визначається після завершення робіт щодо цього замовлення.
Усі прямі основні витрати враховують у розрізі встановленої статті калькуляційного листа за окремими виробничими замовленнями, що створюються на наперед визначену певну кількість виробів (продукції) даного виду. Решту витрат враховують за місцями виникнення витрат, за їхнім призначенням, за статтями і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази розподілу. Отже, об’єктом обліку витрат і об’єктом калькуляції за цього методу є окреме виробниче замовлення, фактична собівартість якого визначається після його виготовлення. До виконання замовлення всі витрати, що належать до нього, вважаються незавершеним виробництвом.
Таким чином, неодмінною умовою застосування позамовного методу є система відкриття виробничих замовлень. На основі затвердженого плану виробництва планово-виробнича служба підприємства заповнює бланк замовлення («відкриває замовлення»), що є, по суті, розпорядженням на виконання виробничого замовлення.
Замовлення повинно містити таку інформацію:
— тип;
— номер;
— характеристику;
— виконавець;
— термін виконання;
— місяць, у якому обліковуються (розподіляються) витрати за замовленням.
Після закінчення виготовлення виробу або виконання роботи замовлення закри-вають. Після повідомлення про те, що замовлення закрито, матеріали і нарахування заробітної плати по ньому не повинні відпускатися. У цих випадках визначають не середню, а індивідуальну собівартість одиниці продукції (замовлення або роботи). У дрібносерійному виробництві після закриття замовлення фактичну собівартість одиниці продукції обчислюють, розподіливши суму витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції.
На підприємствах повинен бути організований належний контроль за витратами і складанням первинних документів відповідно до норм витрат матеріалів і заробітної платні. Цей контроль покликаний запобігати виконанню робіт, що не передбачені технологічним процесом, а також забезпечити правильність віднесення витрат на відповідні замовлення.
Сферою застосування позамовного методу є також дрібносерійні виробництва при випуску наперед визначеної кількості виробів. Сфера застосування позамовного методу в основному повинна бути обмежена індивідуальним виробництвом. Проте відносна простота обліку і калькуляції за цього методу сприяла його розповсюдженню в дрібносерійному, серійному і навіть багатосерійному виробництвах. Це виражається в тому, що навіть в разі виготовлення продукції великими серіями облік витрат і калькуляція ґрунтуються на застосуванні постійних, найчастіше — річних замовлень.
Витрати на виготовлення
окремих видів продукції
В економічній літературі термін «замовлення» часто використовується не за його прямим значенням. Для заповнення первинних документів на підприємствах, зазвичай, розробляється номенклатура облікових шифрів, які забезпечують правильність віднесення витрат за об’єктами обліку, статтями непрямих витрат тощо. Ці шифри необхідні при використанні засобів автоматизації обліково-обчислювальних робіт.
Проте не лише на практиці, а й у літературі ці шифри називаються «замовленнями».
А отже, плановий відділ заводу, наприклад, повинен відкривати замовлення на роботи щодо виправлення браку, на виготовлення основної продукції тощо.
2.5 Облік незавершеного виробництва
Метою бухгалтерського обліку незавершеного виробництва є своєчасне, достовірне та повної відображення у фінансовій звітності і регістрах бухгалтерського обліку інформації про витрати на виробництво продукції і витратах, що припадають на продукцію, не завершену виробництвом.
Згідно з цією метою можна виділити наступні завдання бухгалтерського обліку незавершеного виробництва:
- забезпечення відповідності розрахунку, оцінки та визнання незавершеного виробництва вимогам законодавства;
- створення умов для забезпечення достовірного обліку та контролю незавершеного виробництва;
- забезпечення повного відображення, а також правильне складання первинних документів з обліку незавершеного виробництва;
- відображення даних про незавершеному виробництві в регістрах синтетичного та аналітичного обліку підприємства; контроль повноти та правильності перенесення облікових даних до фінансової звітності підприємства;
- внутрішньогосподарський контроль залишків незавершеного виробництва, забезпечення правильності та регулярності проведення інвентаризації на підприємстві і відображення її результатів у бухгалтерському обліку.
Дослідження особливостей бухгалтерського обліку незавершеного виробництва слід здійснювати в наступних напрямках: розгляд методології бухгалтерського обліку операцій, вивчення первинної документації, використовуваної при організації бухгалтерського обліку незавершеного виробництва, визначення особливостей відображення інформації про величину незавершеного виробництва у фінансовій звітності підприємства, вивчення системи внутрішньогосподарського контролю за достовірністю та законністю здійснення операцій у незавершеним виробництвом.
Принципи обліку, що мають відношення до організації обліку незавершеного виробництва, наступні:
- принцип нарахування та відповідності доходів - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення, незалежно від надходження чи витрачання коштів. По відношенню до виробничої собівартості цей принцип проявляється в тому, що у фінансовій звітності підприємства відображається інформація про собівартість реалізованої продукції в зіставленні з доходом від її реалізації для визначення величини фінансового результату;
- виходячи з принципу обачності, сутність якого полягає у використанні в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, у бухгалтерському обліку відбивається тільки виробнича собівартість (адміністративні, витрати на збут та інші витрати відносяться на фінансовий результат);
- послідовність - постійне (з року в рік) використання підприємством обраної облікової політики. Це дає можливість користувачам бухгалтерського обліку порівнювати показники поточної фінансової звітності. Цей принцип проявляється в тому, що в наказі про облікову політики підприємства знаходять відображення такі питання, які стосуються формування інформації про собівартість виробництва готової продукції: методи амортизації основних засобів і НМА, методи оцінки вибуття запасів, методи калькулювання виробничої собівартості продукції, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Перші два обов'язкові елементи облікової політики вибираються підприємством зі списку пропонованих методів, інші питання облікової політики регламентуються підприємством самостійно;
- повне висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій. Стосовно до обліку незавершеного виробництва не допустимо неповне відображення операцій з надходження та витрачання. Досить часто при надходженні запасів на підприємство бухгалтера не здійснюють своєчасне відображення надходження на увазі некомплектності документів, супроводжуючих поставку. Даний підхід є хибним і повинен бути виключений з практики бухгалтерського обліку.
Реалізація зазначених принципів обліку, критеріїв оцінки і визнання на підприємстві можлива тільки у разі виконання певних вимог, що пред'являються до організації бухгалтерського обліку. Основною вимогою є раціональність та економічність побудови обліку на підприємстві.
Облік незавершеного виробництва здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення витрат основного та допоміжного виробництва та обслуговуючих господарств, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Основним рахунком, який передбачений Планом рахунків бухгалтерського обліку для відображення процесу виробництва, є рахунок 23 “Виробництво”.
За дебетом рахунку 23 відбувається формування виробничої собівартості, за кредитом відображається сума фактично виготовленої продукції; сальдо початкове відображає залишки незавершеного виробництва на початок періоду, сальдо кінцеве – на кінець звітного періоду.
Залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховується за формулою:
НВк = НВп + Вм – Б – Св (2.1)
де НВк – собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця;
НВп – собівартість незавершеного виробництва на початок місяця;
Вм – витрати за звітний період (прямі та розподілена загальновиробничі);
Б – собівартість невиправного браку;
Св – собівартість готової продукції.
Вартість незавершеного
виробництва обліковується
2.6 Відображення
готової продукції та
У фінансовій звітності суб’єктів господарювання готова продукція знаходть відображення у статті «Готова продукція» Ф.№1 «Баланс» (р.130) та Ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (р. 900).
Інформація про незавершене виробництво (в частині витрат на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), облік яких ведеться на рахунку 23 “Виробництво”, а також вартість напівфабрикатів власного виробництва, які обліковуються на рахунку 25 “Напівфабрикати”) знаходить відображення у статті “Незавершене виробництво” Ф. №1 “Баланс” (р. 120) та Ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (р. 890).
Доцільним є розробка форм внутрішньої звітності щодо незавершенного виробництва підприємства, яка б надавала управлінському персоналу оперативну інформацію про ефективність здійснення витратних операцій й залишок незавершеного виробництва, виступаючи інформаційною базою для прийняття рішень щодо попередження настання збитків.
3 ДОКУМЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ
Первинна документація в бухгалтерському обліку є письмовим свідченням здійснення господарської операції і надає юридичну силу даними бухгалтерського обліку. Первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують і подтвреждающіе господарські операції, включаючи розпорядження та дозволу уповноваженої особи на їх проведення. Первинні документи повинні містити:
- назва документи (форми);
- дата і місце складання;
- найменування підприємства;
- зміст та обсяг господарської операції;
- одиниця зміни господарської операції;
- підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції.
Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:
а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;
б) зберігання продукції на складах підприємства;
в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;
г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;
д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).
Первинна документація
випуску готової продукції
Передача матеріалів у виробництво оформлюється документом «Лімітно-забірна картка». Такий документ оформлюється на сировину, матеріали, бензин для легкових автомобілів, тару й тарні матеріали.