Роль, суть та основи побудови обліку готової продукції та незавершеного виробництва на підприємстві

 

Для систематизації основних господарських операцій з  обліку незавершенного виробництва наобхідно відобразити їх в розрізі звичайної та надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність підприємства.

1) Проведення уцінки (дооцінки) залишків незавершеного виробництва:

а) уцінка:

Д-т 946 “Втрати  від знецінення запасів” К-т 23 “Виробництво” (для підприємств, що застосовують 9 клас рахунків);

Д-т 84 “Інші  операційні витрати” К-т 23 “Виробництво” (для підприємств, що застосовують 8 клас рахунків).

б) дооцінка:

Д-т 23 “Виробництво”  К-т 423 “Дооцінка активів”.

2) Реалізація  частини незавершеного виробництва:

Д-т 943 “Собівартість  реалізованих виробничих запасів” К-т 23 “Виробництво”

3) За результатами  інвентаризації залишків незавершеного виробництва складають наступні бухгалтерські проводки:

• на вартість виявленого невиправного браку:

Д-т 24 “Брак  у виробництві” К-т 23 “Виробництво”;

• на суму виявлених  недостач товарно-виробничих запасів:

а) не з вини матеріально відповідальної особи:

Д-т 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” К-т 23 “Виробництво” (для підприємств, що застосовують 9 клас рахунків);

Д-т 84 “Інші  операційні витрати” К-т 23 “Виробництво” (для підприємств, що застосовують 8 клас рахунків).

б) з вини окремих осіб:

Д-т 375 “Розрахунки  за відшкодуванням завданих збитків” К-т 23 “Виробництво”.

в) на суму виявлених  надлишків:

Д-т 23 “Виробництво”  К-т 71 “Інший операційний дохід”

Надзвичайна діяльність підприємства.

1) В результаті  надзвичайних подій (стихійного  лиха, пожеж) втрати незавершеного виробництва відображаються:

Д-т 99 “Надзвичайні витрати” К-т 23 “Виробництво” (для  підприємств, що застосовують 9 клас рахунків);

Д-т 85 “Інші  витрати” К-т 23 “Виробництво” (для  підприємств, що застосовують 8 клас рахунків).

 

 

 

 

 

5 ПОРІВНЯЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ВІТЧИЗНЯНИХ ТА  ЗАКОРДОННИХ МЕТОДИК ОБЛІКУ ПОТОЧНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

 

У МСБО №2 та в П(с)БО №9 до запасів відноситься готова продукція і незавершене виробництво.

У вітчизняному положенні визначено порядок  визнання, оцінки та документального оформлення руху запасів, а в міжнародному аналізі більша увага приділяється визначенню термінів, пов’язаних із використанням запасів.

Відповідно  до МСБО №2 запаси – це активи, які:

-  утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

-  перебувають у процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Необхідно відзначити, що визначення запасам у П(с)БО №9 дане майже ідентичне. За винятком того, що в останньому пункті крім споживання у виробничому процесі або при наданні послуг зазначене можливе споживання запасів у керуванні підприємством. Таке доповнення є цілком доречним, тим більше що процес виробництва – це не процес здійснення якої-небудь діяльності. Процес виробництва, наприклад, не містить у собі такі процеси, як заготівля, збереження або реалізація.

У п.1 МСБО №2 зазначено, що даний стандарт не застосовний  до:

- незавершеного виробництва за будівельними контрактами, включаючи прямо пов’язані з ними контракти з надання послуг;

-  фінансових інструментів;

- біологічних активів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю та сільськогосподарською продукцією на місці збирання врожаю.

У п.1 МСБО №2 не сказано про запаси, що використовуються при здійсненні капітальних інвестицій. Отже, будівельні матеріали, що знаходяться на балансі підприємства і використовуються, наприклад, при здійсненні будівництва господарським способом, так само відносяться до запасів.

Визначення вартості запасів є головною метою МСБО №2, як сказано в самому стандарті, що підкреслює значення данного процесу.

Відповідно  до п. 6 МСБО №2 запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Вибір оціни за одним з двох найменших показників пояснюється тим, що однією з концептуальних основ МСБО відносно якісних характеристик фінансової звітності є вірогідність, складовою частиною якої є обачність, зокрема, в оцінках активів. В МСБО принцип обачності посідає одне із перших місць, в той час коли в П(с)БО цей принцип використовується не завжди.

Наприклад, принцип  оцінки за найменшою із собівартості або ринкової вартості дуже рідко використовується в українській практиці.

 

Таблиця 5.1 – Порівняння міжнародних та вітчизняних стандартів з обліку запасів

Ознака	В П(С) БО 9 «Запаси»	В МСБО 2 «Запаси»
Оцінка запасів
При надходженні	Собівартість  формується з таких витрат: 1.При придбанні  у постачальника. Суми, що сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно- заготівельні  витрати; інші витрати.	Собівартість  формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання. Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на  переробку. Витрати , безпосередньо  пов’язанні з одиницею виробництва.

 

 

Продовження таблиці 5.1

	2.При виготовлені  власними силами. Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 «Витрати». 3.При внесенні  до статутного капіталу. Справедливої  вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної  вартості запасів, придбаних у  постачальника. 4.При безоплатному отриманні. Справедливої  вартості. 5.При отриманні  у результаті обміну на подібні активи. Балансової  вартості переданих запасів. 6.При отримані  в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої  вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування  позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші  витрати.	3.Інші витрати  . Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості н включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього  місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
При витрачанні	Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість. Нормативні затрати; ціни продаж	Допускається  метод ЛІФО, собівартість  останнього за часом надходження  запасів.
На дату балансу	Найменша з  двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації	Чиста вартість реалізації

В МСБО №2 при  обліку вибуття запасів дозволено  використовувати метод ЛІФО. Даний метод базується на припущені, що одиниці запасів, котрі надійшли останніми, вибувають першими, а отже залишок одиниць запасів на кінець звітного періоду вважаються тими, що надійшли першими.

Використання  даного методу дає можливість маніпулювати показником прибутку у звітному періоді, залежно від часу придбання запасів. В багатьох країнах метод ЛІФО заборонено використовувати, зокрема і в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6 РОЗРАХУНКОВИЙ  РОЗДІЛ 

 

 

В установчих документах статутний капітал становить 15000,00 грн. До реєстрації внески трьох замовників складом: 15000,00 × 30% ÷ 100% =    4500,00 грн. ( по 1500,00 грн. кожний). У подальшому, як визначено у засновницьких документах, учасники здійснюють внески:

- учасник «А»  вносить до статутного капіталу  основні засоби вартістю 3500,00 грн.;

- учасник «Б»  вносить до статутного капіталу  нематеріальні активи вартістю 3500,00 грн.;

- учасник «В»  вносить до статутного капіталу  грошові кошти в сумі 3500,00 грн.

Необхідно:

1) охарактеризувати  сутність поняття неоплачений  капітал;

2) відобразити  на рахунках бухгалтерського  обліку господарські операції.

Розв’язання:

1) Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, які вони зобов’язалися здійснити на момент створення підприємства. Для реєстрації підприємства (наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю), необхідно утворити статутний капітал, і на дату його створення необхідно сплатити 30% суми, визначеної установчими документами на спеціально відкритий у банку тимчасовий рахунок. Не внесена засновниками сума коштів  або майна, яке вони зобов’язались передати у статутний капітал, визнається їх заборгованістю перед товариством і відображається у складі неоплаченого капіталу. Після державної реєстрації підприємства засновники повинні в період до одного року погасити заборгованість за внесками до статутного капіталу.

 

 

Таблиця 6.1 –  Журнал господарських операцій з  обліку розрахунків за неоплаченим  капіталом

Зміст господарських  операцій	Кореспонденція  рахунків		Сума, грн.
	Дебет	Кредит
Облік внесків  до моменту державної реєстрації підприємства
Відображено внесок учасника «А»	311	46	1500
Відображено внесок учасника «Б»	311	46	1500
Відображено внесок учасника «В»	311	46	1500
На день реєстрації підприємства
Оголошений  статутний капітал, зафіксований в установчих документах	46	40	15000
Внески учасників після реєстрації підприємства
Відображено внесок учасника «А» основних засобів	10	46	3500
Відображено внесок учасника «Б» нематеріальних активів	12	46	3500
Відображено внесок учасника «В» грошових коштів	30	46	3500

 

Як видно  з прикладу, учасники підприємства повністю погасили заборгованість за внесками до статутного капіталу підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

Підприємство  залежно від виду економічної  діяльності, технологічного процесу, особливостей організації виробництва самостійно обирає спосіб оцінки незавершеного виробництва та закріплює його в Наказі про облікову політику. Оцінка незавершеного виробництва за фактично понесеними витратами застосовується для одиничних виробництв. Підприємства, які здійснюють масовий (серійний) випуск продукції можуть обрати один із чотирьох методів: за фактичною собівартістю; за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів та за прямими витратами.

Оцінку незавершеного  виробництва за фактичною собівартістю використовують підприємства із позамовним та попроцесним методом калькулювання витрат. Оцінка за плановою (нормативною) собівартістю застосовується суб’єктами господарювання, які застосовують метод обліку за нормативними витратами. Оцінка за вартістю сировини, матеріалів та напівфабрикатів, використовується підприємством, якщо незавершеним виробництвом є сировина (матеріали, напівфабрикати). Спосіб оцінки за прямими витратами використовують підприємства, які мають протягом кількох звітних періодів незмінну кількість незавершеного виробництва.

 

 

 

Література

 

1 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 p., №996-XIV. З наступними змінами і доповненнями.

2 Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” № 291 від 30.11.99.

3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. № 391/3684 “Загальні вимоги до фінансової звітності”

4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.