Роль, суть та основи побудови обліку готової продукції та незавершеного виробництва на підприємстві

Матеріали, що не були використані у виробництві, повертаються на склад. Ця операція оформлюється документом «Акт зняття залишків невикористаних матеріалів».

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з доставкою  та розвантаженням сировини та матеріалів, вказуються у товарно-транспортних накладних. Після виконання замовлення сторонньою організацією суми, зазначені в товарно-транспортних накладних, відображаються в Акті прийому-здачі виконаних робіт.

Інформація  щодо нарахування заробітної плати  відображається в розрахунковій відомості на підставі даних Табеля обліку робочого часу.

Розраховані бухгалтерською службою суми відрахувань єдиного соціального внеску відображаються у Відомості нарахування внесків до соціальних фондів на заробітну плату працівників.

Первинними  документами, що підтверджують факт здійснення загальновиробничих витрат, є відомість нарахування амортизації, накладні, видаткові касові ордери, рахунки, авансові звіти тощо.

Випуск продукції  з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується. Накладну виписує у двох примірниках підрозділ-здавальник (цех). На обох примірниках накладних мають бути два підписи: начальника цеху готової продукції та начальника складу готової продукції.

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом з матеріальним звітом передають до бухгалтерії.

В картці або  книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік  готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад  або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.

На підставі здавальних накладних для обліку випуску готових виробів з  виробництва бухгалтерія складає  відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску готової продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність  якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо), привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції на даному підприємстві, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури-цінника, розробляється  комплекс довідників продукції, яка  оподатковується і та не оподатковується  різними видами податків, довідники середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцію, відвантажену на внутрішній ринок та на експорт. В довідниках зазначається найменування виробу, коди видів товарної продукції, вироби та змінні параметри (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записують на машинний носій інформації та використовують для оперативного управління запасами продукції і для складання відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від  виду випуск готової продукції з  виробництва оформлюється та відображається в обліку по-різному. Якщо продукція  має речовий характер (виріб)  та якщо продукція не має натуральних параметрів – робота (ремонт) або послуга (транспортні послуги), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі оформлюються накладні на здачу готової продукції на склад та розрахунок фактичної собівартості готової продукції (калькуляція).

Коли продукція  є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний випуск (передача замовнику) оформлюється актом виконання робіт або здачі продукції.

Реалізованою  продукцією вважається продукція, відвантажена (відпущена) зі складу підприємства-постачальника. При реалізації своєї продукції підприємство повинно укласти про це угоду з покупцем. Якщо підприємство реалізує свою продукцію покупцям, така реалізація відбувається на підставі довіреності. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з позначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий – додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для розрахунків з одержувачем.

Якщо підприємство реалізує продукцію в інше місто, то в угоді про поставку продукції має бути зазначений перевізник, вид транспорту та спосіб відправки готової продукції. Склад у цьому випадку відбирає та упаковує продукцію відповідно до умов договору та виписує товаротранспортну накладну, у якій ставить підпис перевізник продукції. Товаротранспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для списання відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника, другий - для оприбуткування одержаної продукції направляється покупцю, третій - транспортній організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею, четвертий додається до шляхового листа для обліку транспортної роботи.

Постачальник-вантажовідправник на підставі товаротранспортних накладних, залізничних квитанцій про прийняття вантажу та інших документів виписує розрахункові документи для передачі їх до банку на інкасо або рахунок-фактуру на попередню оплату. У рахунку для одержувача бухгалтерія відправника має зазначити факт відвантаження продукції та суму, яка повинна бути сплачена за відвантажену продукцію (з урахуванням суми ПДВ). Крім цього, в рахунку-фактурі можуть бути зазначені й інші додаткові умови. Наприклад, термін оплати, місце отримання товару. У рахунку-фактурі постачальник також може зазначити суму транспортних витрат, вартість тари (якщо її вартість не включена до вартості продукції) та інші дані.

Якщо товар  надається покупцеві на умовах наступної  оплати, то рахунок-фактуру додають до платіжної вимоги-доручення, що передається до обслуговуючого банку. У цьому випадку вона міститиме дані про номенклатуру відвантаженої продукції, її вартість і за що вимагається оплата.

На підставі товаротранспортних накладних у  картці складського обліку списують відвантажену продукцію. У бухгалтерії, крім бухгалтерського обліку, ведуть також аналітичний облік відвантаженої продукції: за відомістю відвантаження, відпуску та реалізації продукції.

Постачальник (продавець) продукції зобов'язаний виписати податкову накладну. У податковій накладній поряд з іншими реквізитами слід зазначити: ціну продажу одиниці продукції без урахування податку на додану вартість, суму ПДВ, загальну суму товару (продукції) з ПДВ. На підставі податкових накладних постачальник (продавець) робить відповідний запис у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), яка містить порядок обліку операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та визначає підстави для можливого віднесення до податкових зобов'язань суми ПДВ, нарахованої у звітному періоді.

Вихідними первинними документами, що регламентують облік незавершеного  виробництва є група нормативних  документів. До їх числа відносяться  специфікації норм витрати матеріалів на одиницю.

Так як незавершене виробництво  являє собою витрати на виробництво незавершеною технологічним процесом продукції, то для первинного оформлення незавершеного виробництва використовується практично весь комплекс документів, що застосовуються для обліку виробничих витрат підприємства.

У первинних облікових документах на відпуск матеріалів зі складів підприємства до підрозділів зазначаються найменування матеріалу, кількість, ціна, сума, а також призначення: номер (шифр) і (або) найменування замовлення (вироби), для виготовлення якого відпускаються матеріали, або номер (шифр ) найменування витрат.

У складі виробничої собівартості, крім перерахованих вище витрат, включається  амортизація основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Нарахування амортизації  основних засобів і НМА за кожен звітний період проводиться у відомості розрахунку амортизації у пооб'єктному розрізі.

Для забезпечення контролю за повнотою інвентаризації, спрощення  бухгалтерського обліку обробки  та оцінки фактичних залишків незавершеного  виробництва використовуються спеціальні інвентаризаційні ярлики. Ярлики, в яких вказується номер складу, дільниці, робочого місця, номер і найменування деталі, номер останньої операції, число придатних деталей, збирають і групують, підбирають в необхідній послідовності (по виробах, деталей, операцій) і передають до бухгалтерії для складання інвентаризаційних відомостей та оцінки НЗВ. Застосування ярликів спрощує бухгалтерську обробку і оцінку фактичних залишків незавершеного виробництва.

4 СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

Для обліку наявності  та руху готової продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова  продукція».

За дебетом  рахунка 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю. За кредитом рахунка 26 «Готова продукція» відображається списання собівартості реалізованої готової продукції.

 

Таблиця 4.1 –  Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

 

Зміст господарської  операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Оприбуткована на склад готова продукція за фактичною  виробничою собівартістю	26	23
Переведено  напівфабрикати власного виробництва, призначені для продажу, у готову продукцію	26	25
Проведено дооцінювання готової продукції	26	716
Відображено повернення готової продукції покупцями («червоне сторно»)	901	26
Відпущено готову продукцію на відповідальне зберігання на інший склад (різні матеріально-відповідальні особи)	26	26
Оприбутковано надлишок готової продукції, виявлений при інвентаризації	26	71
Отримано з  переробки готову продукцію	26	23
Передано готову продукцію на перероблення в допоміжні  виробництва	20	26
Списано вартість нестачі й псування готової продукції	946	26
Списано вартість втрати готової продукції у зв’язку з надзвичайними подіями	99	26

 

Продовження таблиці 4.1

Зміст господарської  операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Списано виробничу  собівартість реалізованої готової  продукції	90	26
Списано виробничу  собівартість готової продукції, витраченої на адміністративні потреби	92	26
Списано виробничу  собівартість готової продукції, витраченої на потреби збуту	93	26
Списано виробничу  собівартість готової продукції  при її втраті у зв’язку зі стихійними лихами, їхнім запобіганням і ліквідацією наслідків	99	26

 

Аналітичний облік  готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Для узагальнення інформації про витрати на виготовлення продукції використовується рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом  рахунка 23 «Виробництво» відображаються такі елементи виробничої собівартості продукції:

1) прямі матеріальні  витрати,

2) прямі трудові  витрати;

3) інші прямі  витрати;

4) змінні та  розподілені загальновиробничі  витрати.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» відображаються:

1) вартість фактичної  виробничої собівартості завершеної  виробництвом готової продукції;

2) вартість передачі  продукції на перероблення у  другому цеху, якщо продукція випускається за попередільним методом.

 

 

 

 

 

Таблиця 4.2 –  Кореспонденція рахунків з обліку виготовлення готової продукції 

 

Зміст господарської  операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Передані матеріали  на виготовлення продукції	23	201
Повернені невикористані  матеріали з виробництва на склад	201	23
Відображено транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з доставкою матеріалів	201	631
Відображена вартість використаного у виробництві  технологічного палива та електроенергії	23	631
Нарахована  заробітна плата за виготовлення продукції	23	661
Проведені відрахування єдиного соціального внеску до суми нараховано заробітної плати	23	65
Списано змінні та постійні розподілені загальновиробничі  витрати на фактичну собівартість готової  продукції	23	91
Списано нерозподілені  загальновиробничі витрати на собівартість реалізованої продукції	901	91
Оприбутковано на склад готову продукцію	26	23