Учет и аудит нематериальных активов

         На другій стадії запаси матеріальних оборотних активів в результаті безпосередньої виробничої діяльності  перетворюються в запаси готової продукції.

         На третій стадії запаси готової продукції реалізують споживачам і до настання їх оплати перетворюються у дебіторську заборгованість.

        На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) дебіторська заборгованість  знову перетворюється в грошові засоби. Виробничий цикл підприємства характеризує  період повного обороту матеріальних елементів оборотних  коштів , що використовується для  обслуговування виробничого процесу , починаючи з моменту надходження сировини і матеріалів на підприємство і закінчуючи  моментом відвантаження виготовленої з них продукції покупцям.

Фінансовий цикл підприємства представляє собою період повного обороту грошових коштів , що інвестовані в оборотні активи , починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за одержані сировину і матеріали , і  закінчуючи інкасацією  дебіторської заборгованості  за поставлену продукцію.

Головною задачею фінансового менеджера є розробка заходів та виявлення резервів щодо скорочення тривалості виробничо-комерційного циклу. Так як це дає змогу  значно підвищити  ефективність використання оборотного капіталу,рентабельність, платоспроможність , вивільнити з обороту певну суму капіталу та зменшити залежність від кредиторів. Однак  трансформація  економічної системи, природно , спричинила  фактори , які  негативно вплинули на формування  оборотних коштів підприємства. Серед них:

1. інфляція;
2. криза платежів;
3. несприятливе податкове законодавство;
4. відсутність механізму поповнення оборотних коштів;
5. відсутність управління фінансовими ресурсами підприємств [8,с.165].

Основними негативними  наслідками інфляції щодо оборотних  коштів є:

1. запізнення   подальших  витрат  щодо  отриманих  доходів  і  затрат  на

формування  запасів;

2. інфляційне  зростання прибутку , частина якого потрапляє до бюджету

у вигляді  податку  на прибуток підприємств [17,ст.107].

Особливо великих втрат внаслідок  дії інфляції зазнали підприємства України  під час гіперінфляції в 1993-1995 рр. та фінансової кризи 1998 року.

Щодо проблеми зростання  заборгованості , то вона може  бути  умовно поділена на дві частини:

1. загальне  зростання  кредиторської та дебіторської  заборгованості;
2. випереджаюче зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською.

Зростання обох видів заборгованості можна було б пояснити експансією  на український ринок імпортних  товарів та відповідним скороченням  вітчизняного виробництва.  Зважаючи на те , що  на зменшення  обігових коштів впливає  фактор дії умовно постійної частини витрат , котрі  зменшуються значно повільніше , ніж обсяг виробництва (особливо в умовах так званої колективної та державної власності) , зазначений фактор може бути врахований. Слід зауважити , що цей фактор діяв протягом усіх років спаду виробництва , і , очевидно , чинив певний “фіксований”  вплив  на зменшення  оборотних коштів та зростання  заборгованості [8,ст.166].

Однак , найнегативніший  вплив на стан обігових коштів підприємств  нині має механізм дії податку на додану вартість , який  являє собою форму вилучення  до бюджету  частини доданої вартості , створеної на всіх стадіях виробництва. Зміна механізму  обчислення податку привела  до того , що він перетворився з податку  на додану вартість у податок з обороту , оскільки вилучався з усього обсягу реалізованої продукції. ПДВ є непрямим податком і враховується  в ціні товару. Таким чином , підприємство виробник сплачує його із виручки від реалізації  продукції. В той же час , особливість сучасної економічної ситуації в Україні така, що реалізація продукції , внаслідок , кризи неплатежів ускладнена , тобто підприємство-виробник  не має можливості відшкодовувати за рахунок виручки закладений у ціну  товару ПДВ , але одночасно підприємство є  і покупцем сировини , матеріалів , палива і , сплачуючи їх вартість , до якої входить ПДВ , кредитує  державу , відтягуючи  для цього власні  так необхідні оборотні кошти [12,ст.112-118].

     Значний обсяг   фінансових ресурсів , що інвестуються  в оборотні  кошти , різноманітність їх видів і конкретних різновидів , визначальна роль в прискоренні  обороту капіталу та забезпеченні постійної платоспроможності  , а також  ряд інших  умов , визначають складність задач  фінансового менеджменту , пов’язаних  з управлінням оборотними активами. Комплекс цих задач та  механізми їх реалізації одержують відображення  в політиці управління оборотним капіталом , що розробляється на підприємстві.

Фінансове положення підприємства знаходиться в безпосередній  залежності від того, наскільки швидко засоби, які вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Прискорення оборотності оборотних  засобів зменшує потребу в  них: менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, і відповідно, веде до сниження рівня витрат на їх зберігання, що сприяє в кінцевому рахунку підвищенню рентабельності і покращенню фінансового стану підприємства.

Уповільнення часу обороту призводить до збільшення необхідної кількості  оборотних засобів і додатковим витратам, а значить, до погіршення фінансового стану підприємства.

Швидкість обороту засобів –  це комплексний показник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності.

На  тривалість знаходження засобів  в обороті впливають фактори  зовнішнього і внутрішнього характеру.

До  факторів зовнішнього характеру відносяться сфера діяльності підприємства, галузева приналежність, масштаби підприємства, економічна ситуація в країні і пов’язані з нею умови господарювання підприємства.

Внутрішні фактори – це цінова політика підприємства, структура активів, методика оцінки запасів.

Швидкість оборотності оборотного капіталу оцінюється за такими показниками, як:

Коефіцієнт оборотності ,який визначається за формулою:

де ВРП— вартість реалізованої продукції (виручка від реалізації продукції)

О_с --- середній залишок оборотніх коштів за той же період.

Коефіцієнт оборотності показує  кількість повних обертів (разів), які  здійснюються оборотним капіталом  за аналізований період часу. Зі збільшенням показника прискорюється оборотність оборотних засобів, а значить ефективність використання оборотних засобів покращується.

 

      Тривалість одного обороту в днях показує кількість днів упродовж яких оборотні кошти здійснюють один оборот, проходячи всі фази.

 

     Цей показник О_д визначається:      

Де N – кількість днів у розрахунковому періоді;

Скорочення часу обороту, як вже  відмічалося, веде до визвільнення засобів з обороту, а його збільшення – до додаткової потреби в оборотних засобах.

Показник , що є зворотнім  по відношенню до кількості оборотів називають коефіцієнтом завантаження, який  показує , скільки обротних  коштів(у частках одиниці) припадає  на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.  Він знаходиться  так: ;

Для характеристики  економічної  ефективності використання оборотних  коштів можна використовувати  показник їх рентабельності, який обраховується :  де

 чистий прибуток підприємства  за певний календарний період, (тис. Грн..)

сума оборотних коштів (тис. Грн..)

Прискорення оборотності капіталу сприяє скороченню потреби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення) і, значить, збільшенню отриманого прибутку. В результаті покращується фінансовий стан підприємства.

Уповільнення  оборотності потребує залучення  додаткових засобів для продовження  господарської діяльності підприємства хоча б на рівні минулого періоду.

Величину  абсолютної економії (залучення) оборотного капіталу можна розрахувати двома  способами.

По-перше, вивільнення (залучення) оборотних  засобів з обороту можна визначити  за формулою:

                                ∆О_с=О₁ -О₀*К_врп,                                        

де ∆О_с– величина економії (-) або залучення (+) оборотного капіталу;

О₁ -О₀– середня величина оборотного капіталу підприємства за звітний і базовий період;

К_врп – коефіцієнт росту виручки від реалізації продукції (у відносних одиницях),

К_врп= .

По-друге, можна використовувати  формулу:

                                    ∆ПА=(Д_л1-Д_л0)*ВРП_1одн,                                 (1.16)

де Д_л1 , Д_л0 – тривалість одного обороту оборотних засобів в днях;

ВРП_1одн – добова реалізація продукції.

Величину приросту об’єму продукції за рахунок прискорення оборотних засобів (при інших рівних умовах) можна визначити, використовуючи метод ланцюгових підстановок:                                       ∆ВРП=(К_об1-К_об0)*ПА₁.                            

Вплив оборотності оборотного капіталу на приріст прибутку ∆П можна розрахувати  за формулою:                           ∆П=П₀* -П₀,                                         

де П₀ – прибуток за базовий період;

К_об1,К_об0 – коефіцієнти оборотності оборотних засобів за звітний і базовий періоди [7;179].Далі ми проведемо факторний аналіз, який  нам покаже зміну результу при впливі знінних факторів.

Наступним етапом  є  проведення аналізу  стосовно обрахунку нормативів оборотних засобів та проведення аналізу дебіторської заборгованості.

Значення нормування оборотних коштів для підприємства надзвичайно важливе і заключається  в  наступному:

по-перше , вірне визначення нормативу оборотних коштів  забезпечує  безперервність та безперебійність процесу виробництва і реалізації продукції;

по-друге , нормування оборотних  коштів дозволяє ефективно використовувати  оборотні  кошти  на  кожному  підприємстві; 

по-третє , обгрунтовані нормативи  оборотних коштів сприяють посиленню режиму економії , виявленню і використанню внутрішньогосподарських  резервів.   Ми пропонуємо для нормування оборотних коштів використовувати метод  прямого розрахунку [20]. При його використанні  передбачено наступні етапи робіт. 1. Визначення норм запасу за окремими статтями оборотних коштів.

Норма оборотних коштів – відносний  показник , який виражається  в днях , процентах або  гривнях. Норми  запасу  в  днях з  виробничих запасів  розраховуються за окремими видами  матеріальних  цінностей. В даній  роботі ми будемо розраховувати то  тій  частині  запасів , яка складає за вартістю не менше 70-80%  в  загальних  витратах по статті  в  цілому.

2. Встановлення одноденної витрат  матеріальних цінностей виходячи  з кошторису  витрат на виробництво.

Одноденні  витрати  рекомендується розраховувати  на підприємствах несезонних  галузей промисловості по четвертому кварталу , планового року , що має найбільший  об’єм виробництва. В сезонних  галузях промисловості  одноденні  витрати визначаються по кварталу  з  найменшим  об’ємом  виробництва. По  незавершеному виробництву при  визначенні одноденних  витрат виходять  з  суми  витрат  на  виробництво  валової чи товарної  продукції.

3. Визначення  нормативу оборотних  коштів  по кожній  статті  в грошовому  вираженні здійснюється шляхом множення одноденних затрат в грошовому вираженні  на  норму запасу в днях.

Згідно “Типового порядку  визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей”  норматив оборотних коштів – це мінімальний  (оптимальний) рівень  оборотних коштів , які необхідні  підприємству (організації) для стабільної  роботи.  Підприємство визначає (розраховує)  норматив власних оборотних коштів , який затверджується  в Держпром  політики  України (по державних і  казенних підприємствах , організаціях), або керівником підприємства по  підприємствах недержавної  форми власності [19,ст.19].

4. Розрахунок сукупного нормативу  або загальної потреби в   оборотних коштах по  підприємству здійснюється  шляхом сумування часткових нормативів за окремими  статтями.

5. Кінцевий етап  нормування  – визначення  норм та нормативів  за  окремими статтями для  підрозділів підприємства , де використовуються  матеріальні  цінності та  виготовляється продукція.

Найбільш  трудоємнісною  та складною  є розробка норм запасу. Норми запасу в  днях  застосовуються на  протязі декількох років , якщо суттєво не змінюються  умови  виробництва , постачання та збуту , розрахунків і  т.д.

Метод  прямого розрахунку дозволяє розробку  обгрунтованих нормативів  на кожному підприємстві з урахуванням всіх  факторів , пов’язаних  з особливостями  постачання , виробництва  і  реалізації  продукції.

Оптимізація співвідношення постійної  та змінної частин оборотного капіталу. Необхідність в такій оптимізації  полягає в значному коливанні потреби в окремих видах  оборотних коштів та їх суми в цілому в залежності  від  сезонних особливостей здійснення операційної діяльності. Тому в процесі управління оборотними коштами  слід визначати їх сезонну (або іншу циклічну) складову , яка представляє  собою різницю між максимальною і мінімальною потребою в них на протязі  року. Оптимальне співвідношення постійної та змінної складових оборотних коштів є основою ефективного управління їхньою  оборотністю  та вибору конкретних джерел їх фінансування.