Учет и аудит нематериальных активов

 де 1-5 — етапи кругообігу;

ГЗ — грошові засоби, статутний фонд;

ВЗ— виробничі запаси; НВ — незавершене виробництво;

ГП — готова продукція на складах; ГП_в— відвантажена готова продукція;

Вир — грошовий вираз обсягу реалізації продукції.

1 етап — перетворення  грошових засобів (ГЗ) у виробничі  запаси (ВЗ).

2,3 етапи — перетворення  виробничих запасів у незавершене  виробництво (НВ}

і готову продукцію (ГЛ).

4,5 етапи — перетворення  готової продукції в продукцію  відвантажену (ГП )

і виручку від реалізації (Вир). 

Щоб прискорити оборотність цих  коштів потрібно : -по-перше, збільшити  обсяги виробленої продукції  на кожну  грошову одиницю поточних витрат підприємства, що призведе до пошуку додаткових активів;

-по друге, вивільнити частину коштів і завдяки цьому створити додаткові  резерви для розширення виробництва;

-по третє  потрібно  удосконалювати  швидкість реалізації продукції,  проводячи маркетингові дослідження   і застосовуючи  ефективну рекламну  кампанію.

Підвищення ефективності використання оборотного капіталу та покращення стану  забезпеченості ним підприємства в значній мірі залежить від наявності обґрунтованих нормативів. Воно дозволить визначити мінімальний розмір власних оборотних коштів, що слугують для формування запасів товарно-матеріальних цінностей по нормованих статях ; визначити необхідну суму залучених та запозичених фінансових ресурсів; а саме головне – виявити наявні резерви підвищення ефективності та вивільнення частки оборотних коштів.  Відсутність нормативів по перше, не дозволяє раціонально формувати виробничі запаси. По друге, послаблюється контроль щодо використання оборотного капіталу за призначенням Норма оборотних коштів  в частині кожного запасу залежить від частоти і рівномірності поставок матеріалів , рівномірності їх споживання у виробництві. Чим частіше вони надходять на адресу споживача , тим  меншим повинен бути поточний запас.

Мною були розроблені нормативи оборотних коштів за такими статями:

1. нормативи у виробничих запасах ;
2. нормативи оборотних  коштів у незавершеному виробництві;
3. норматив оборотних коштів на залишки готової продукції.

Норматив оборотних  коштів у  виробничих запасах ,що відноситься до оборотних фондів , визначається шляхом множення  середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях молочних продуктів.(вона взята із звітності і становить  в середньому: (6+1+3+4)/4=3,5,приймемо 3 дні, оскільки  переважний асортимент даного продукт  є недовготривалого споживання. Норма запасу матеріалів в днях включає : транспортний запас(не більше 2 днів, , підготовчий запас, поточний  та резервний запаси)

2000рік  53,9 тис.грн.        

2001рік  86,2 тис.грн    

Розрахувавши  даний  показник , ми бачимо , що його значення зросло на 32,47 тис. грн , що означає  - наше підприємство  може ефективно  використовувати величину  виробничих запасів і не нести зайвих витрат при значенні  32,47 тис. грн.        

  Норматив оборотних коштів по незавершеному виробництву визначається як добуток одноденних витрат на норму оборотних коштів  по незавершеному виробництву. Яка в свою чергу розраховувалась множенням  тривалості виробничого циклу на коефіцієнту нарощування витрат.

Одноденні витрати визначали шляхом ділення витрат на випуск валової продукції (за виробничою  собівартістю)  планового року на розрахункову кількість робочих днів- 249.

Тривалість виробничого  циклу  приймалась на основі даних  технологічних карт та інших планових нормативів виробництва.

Норматив оборотних  коштів  у незавершеному виробництві  визначається за формулою:

                                          ^,де

V_д—середньоденний випуск продукції за її виробничою собівартістю(об’єм одноденних витрат);

Т_ц—середня тривалість   виробничого циклу  у днях (вона дорівнює 6 днів – дані  із звітності);

--- коефіцієнт наростання витрат(собівартості  незавершеного виробництва, він  дорівнює 0,75)

Середньоденний об’єм витрат

В2000році   становив: тис.грн

в 2001 році тис.грн.

Норматив  оборотних коштів в  незавершеному виробництві 

за 2000 рік:      =80,86тис.грн.

за 2001 рік:      =129,15тис.грн.

  Виконавши розрахунок по даному  нормативу  слід  відмітити , що даний показник  збільшився   на 48,29 тис.грн.  Тобто оптимально допустимий   обсяг незавершеного виробництва, яке підприємство може використовувати  становить 129,15 тис.грн. Але зважаючи на те, що на даний період(2000-2001роки)  сума на статті “Незавершене виробництво” відсутня  - то даний норматив нам  може знадобитися  хіба-що в наступному періоді.

Також розрахуємо  норматив оборотних  коштів на залишки готової продукції.

Він знаходиться , як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їх запасу в днях(що складається з кількості днів , необхідних для комплектування, пакування, відвантаження).

Середньоденний випуск продукції

В2000році   становив: тис.грн

в 2001 році тис.грн.

Норматив  оборотних коштів в  незавершеному виробництві 

за 2000 рік:      =122,76тис.грн.

за 2001 рік:      =211,14тис.грн.

  Виконавши розрахунок по даному  нормативу  слід  відмітити , що даний показник  збільшився   на 88,38 тис.грн.  Тобто оптимально допустимий   обсяг товарної продукції , яку підприємство може використати в залишках  і реалізації в майбутньому ,  та при цьому не нести додаткових витрат становить 211,14 тис.грн.

Розрахунки приведених  нормативів дають змогу визначити мінімальну , але достатню кількість оборотних  фондів, яка необхідна для безперервного  випуску продукції. Також чільне  місце тут належить постачання матеріалів ”вчасно”— напрямок ефективного використання, який  дає економію.

На даному підприємстві ,також потрібно розробити  індивідуальні нормативи запасів для цехів і служб , створити ефективну систему контролю за  оплатою товарно-матеріальних ресурсів ,що надходять на підприємство, покращити систему відповідальності за завезення  і оплату зайвих ТМЦ.

 

 

 

 

 

 

Заключення

 

В ринкових умовах України потреба  підприємств у оборотних  коштах  постійно зростає у зв’язку зі зростанням  цін на матеріальні  ресурси,  планові запаси яких підприємства мають створювати. Саме цей чинник у нинішніх умовах функціонування економіки в Україні в найбільшій мірі сричиняє хронічний брак оборотних коштів коштів на підприємствах і їх тяжкий фінансовий стан.

Ефективність використання ресурсів можна розуміти як здатність підприємства

в разі необхідності  мобілізувати на рахунок живі гроші.

Очевидно і те що  , чим швидше фірма спроможна реалізувати  товарно-

матеріальні запаси та одержати гроші від дебіторів, тим кращий її фінансовий стан.

Коли підприємство змушене тримати запаси -- це зв'язує його кошти, отже,

 йому вигідно реалізувати  запаси якомога швидше, щоб вивільнити  кошти 

для інших потреб. Загалом  висока обіговість товарних запасів вважається

ознакою ефективного  використання цих активів

 На нашому підприємстві також  потрібно розробити  індивідуальні  нормативи запасів для  цехів  і служб , створити ефективну  систему контролю за  оплатою  товарно-матеріальних ресурсів , що  надходять на підприємство, покращити  систему відповідальності за  завезення  і оплату зайвих тмц.

Слід сказати також  , що  найнегативніший вплив на стан обігових коштів підприємств нині має механізм дії податку на додану вартість , який  являє собою форму вилучення  до бюджету  частини доданої вартості , створеної на всіх стадіях виробництва. Зміна механізму  обчислення податку привела  до того , що він перетворився з податку  на додану вартість у податок з обороту , оскільки вилучався з усього обсягу реалізованої продукції. ПДВ є непрямим податком і враховується  в ціні товару. Таким чином , підприємство виробник сплачує його із виручки від реалізації  продукції. В той же час , особливість сучасної економічної ситуації в Україні така, що реалізація продукції , внаслідок , кризи неплатежів ускладнена , тобто підприємство-виробник  не має можливості відшкодовувати за рахунок виручки закладений у ціну  товару ПДВ , але одночасно підприємство є  і покупцем сировини , матеріалів , палива і , сплачуючи їх вартість , до якої входить ПДВ , кредитує  державу , відтягуючи  для цього власні  так необхідні оборотні кошти [12,ст.112-118].

Для покращення фінансового  стану підприємства необхідно:

- слідкувати за співвідношенням  дебіторської і кредиторської  заборгованості. Значна перевага  дебіторської заборгованості створює  загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

- за можливістю орієнтуватися  на збільшення кількості замовників  з метою зменшення масштабу  ризику несплати, який значний  при наявності монопольного замовника;

- контролювати стан розрахунків по прострочених заборгованостях. В умовах інфляції всяка відстрочка призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину вартості виконаних робіт;

- своєчасно виявляти  недопустимі види дебіторської  і кредиторської заборгованості.   

Таким чином, приділяючи увагу підвищенню оборотності  коштів, контролю за його рухом, якісному економічно обґрунтованому нормуванню оборотного капіталу, певною мірою можна передбачити і  регулювати  вплив різноманітних  факторів на процеси забезпечення та ефективності використання оборотного капіталу, які мають стати однією з центральних ланок управлінської роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної  літератури

1. Артеменко В.Т. , Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: Из-во “ДИС”, ИГАЭиУ , 1997. – 128с.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр Ільга , 2000. – 528с.

3. Богарников А., Леонов Я. Управление дебиторской задолженостью в условиях неплатежей // Бизнес-информ . – 1998 – 123/24. – с.91-95.

4. Драгун Л.М., Левченко В.Ф., Бондаренко О.А. Удосконалення аналізу ефективності  використання  обігових  коштів  підприємства // Фінанси України. – 1998. - №12. – с.13-20.

5. Економіка підприємства : Підручник : В 2 т. Т.1 / МО України КДЕУ; За ред. С.П. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – 393с.

6. Золотарьов А., Валик І. Ефективне використання  оборотних  коштів // Економіка України. – 1998. - №7. – с.12-16.

7. Іщук С.О. Підвищення ефективності управління товаро-матеріальними запасами підприємства // Регіональна економіка. – 2000. - №3. – с.192-198.

8. Карбовник А.М. Питання забезпечення  обіговими коштами підприємств  в умовах  сучасної  української   економіки // Регіональна економіка.  – 2000. - №2. – с.165-169.

9. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика , 1998.  

10. Ковалев В.В.  Финансовый  анализ : Управление  капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2е изд. , перераб. и  доп. – М. : Финансы и статистика , 1997. – 512с.

11. Коренєва О.Т. Вплив податкової  політики  на забезпеченність  підприємств обіговими коштами // Фінанси України. – 1999. - №2. – с.115-119.

12 Момот Т. Управление дебиторской  задолженостью предприятия // Бизнес-информ. – 1999. - №11/12. – с.97-99.

13.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий :  Учебное пособие. – М. : Инфра-М, 1998. – 343с.