Підприємство як організаційна форма господарювання

Підприємство як організаційна  форма господарювання

 

План лекційного заняття:

1. Поняття підприємства.

2. Організаційна структура  підприємства.

3. Управління підприємством.

4. Види та  організаційні форми підприємств. 

 

Вступ до курсу  «оподаткування підприємницької діяльності»

Курс лекцій з дисципліни «оподаткування підприємницької діяльності» спрямований на формування у студентів теоретичних та практичних знань щодо сучасних тенденцій здійснення підприємницької діяльності; теоретико-методичних засад оподаткування діяльності суб’єктів підприємництва; визначення впливу системи оподаткування на розвиток підприємницької діяльності в Україні та провідних державах світу.

В процесі вивчення матеріалу  з курсу ви будете знати, що таке підприємництво, про яке так багато говорять всі навкруги. Ви зрозумієте кому і навіщо потрібна підприємницька діяльність; які існують види та сфери підприємництва; які є організаційно-правові форми підприємництва; що таке підприємницька ідея та який механізм її генерування.  Для того, щоб стати підприємцем, організувати власний бізнес, необхідно зрозуміти, які складові підприємницького успіху та яке  місце належить оподаткуванню підприємницької діяльності і як вона впливає на розвиток підприємницької діяльності та в цілому на конкурентоспроможність вітчизняної економіки.

Для багатьох громадян України  підприємництво стає основним видом  трудової діяльності. Особливо відчуває потяг до здійснення підприємницької  діяльності молоде покоління України.

Успіх у підприємництві залежить від багатьох чинників. Однією із неодмінних умов досягнення високої результативності у будь-якій підприємницькій діяльності є отримання необхідних знань, уявлень про умови й особливості цієї діяльності та власне сплати податків та зборів в процесі здійснення підприємницької діяльності. Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи.

Саме тому вивчення курсу  передбачає:

розкрити підприємство як організаційну форму господарювання;

• з’ясувати сутність та значення підприємницької діяльності в Україні;
• знати методику, порядок та організаційні засади здійснення державної реєстрації підприємницької діяльності в Україні;
• вивчити основні засади прямого та непрямого оподаткування підприємницької діяльності в умовах реформування податкової системи України на сучасному етапі економічного розвитку;
• знати особливості оподаткування підприємницької діяльності іншими податками та зборами;
• з’ясувати ключові проблемні питання оподаткування великих платників податків в Україні та зарубіжних державах;
• проаналізувати основні причини та способи ухилення від сплати податків суб’єктами підприємницької діяльності;
• набути практичних навичок щодо оподаткування підприємницької діяльності в Україні та зарубіжних державах.

 

Почнемо із визначення поняття «підприємство».

1. Поняття підприємства.

Підприємство — основна господарська одиниця сучасної ринкової економіки, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу.

Вікіпедія дає  наступне визначення Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

У функціонуванні підприємства реалізується певна сукупність продуктивних сил і відносин власності (економічних, юридичних), які складаються стосовно власності на засоби виробництва та розподілу створеного необхідного і додаткового продукту. Тобто на підприємствах поєднуються працівники із засобами виробництва, причому від характеру такого поєднання значною мірою залежить тип підприємства. Якщо, наприклад, засоби виробництва належать окремому власнику або групі власників і працівники наймаються на умовах продажу робочої сили за певну заробітну плату, то це капіталістичні підприємства. Якщо засоби виробництва викуплені працівниками підприємства, то воно стає колективним трудовим підприємством.

Таким чином, основним критерієм  розмежування підприємств є тип  власності.

Перший закон України “Про підприємства в Україні“ був ухвалений 27 березня 1991 - визначив види та організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створив рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон був спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначив їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулював відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими Радами, органами державного управління. Втратив чинність на підставі Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р.

Глава 7 ПІДПРИЄМСТВО Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання

     1. Підприємство   -   самостійний   суб'єкт   господарювання,  
створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом  
місцевого самоврядування,  або іншими суб'єктами  для  задоволення  
суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення  
виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської  
діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими  
законами.  
     2. Підприємства  можуть  створюватись   як   для   здійснення  
підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.  
     3.  Підприємство,  якщо  законом не встановлено інше, діє на  
основі статуту або модельного статуту.  Підприємства незалежно від  
форми власності,  організаційно-правової форми, а також установчих  
документів,  на основі яких вони створені та  діють,  мають  рівні  
права та обов'язки.

{  Частина  третя статті 62 в редакції Закону N 3262-VI ( 3262-17 )  
від 21.04.2011 }  
     4. Підприємство є юридичною особою,  має відокремлене  майно,  
самостійний баланс,  рахунки в установах банків,  печатку із своїм  
найменуванням та ідентифікаційним кодом.  
     5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

 

Таким чином, підприємство - самостійних господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи і виконує виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство  має самостійний баланс, розрахунковий  та інший рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак.

Підприємство  не має у своєму складі інших юридичних  осіб.

Підприємство  виконує будь-яку господарську діяльність, якщо вона не заборонена законодавством України і  відповідає меті, передбаченій статутом підприємства.

При встановленні ознак підприємства як одного з видів  державної організації головним є врахування особливостей, що закладені до суті його діяльності.

Одна з важливих ознак  підприємства в тому, що воно реалізує свою продукцію. Як відомо зробити продукцію, що готова для використання у національному господарстві, можливо в межах цеху, виробничої одиниці, але тільки підприємство виступає суб’єктом товарно-грошових відносинах по її реалізації. Точніше, у товарному обігу продукція фігурує під маркою підприємства як його продукція.

Суб’єктами багатьох галузей права можуть бути й цехи та інші підрозділи підприємства, що однак беруть участь саме як його структурні частини, а у зовнішніх правовідносинах такі частини діють від імені одного підприємства. Діяти від свого імені й означає бути визнаним єдиним самостійним суб’єктом права, отже ознака підприємства складається не лише у володінні правами юридичної особи а й у визнанні  його самостійним суб’єктом права.

Права юридичної особи є важливим засобом майнового та організаційного уособлення підприємства, з ними нерозривно пов’язані. Підкреслюючи значення юридичної особи для організаційного закріплення відносної господарської автономії підприємства, одночасно необхідно брати до уваги, що було б невірно намагатися визначити поняття підприємства через цю категорію. Визнання підприємства юридичною особою лише одна з характеристик підприємства бо являє з себе тільки різновид юридичних осіб.

Виробничо-технічне поєднання, яким підприємство характеризується з точки зору його техніко-економічних системних ознак.

Воно виступає в першу  чергу як система техніки, а саме сукупність знарядь та засобів виробництва, поєднаний через той чи інший технологічний процес виробництва матеріальних благ, що відповідають спеціалізації підприємства. Виробничо-технічна єдність підприємства визначається наявністю матеріально-технічної бази, цілісністю технологічних процесів виробництва продукції. Але воно може виявлятися також в єдності призначення продукції, що виготовляється на основі технологічно неоднорідних процесів.

Організаційна єдність підприємства виражається вже в тім, що воно є єдиним суб’єктом права. Найбільш яскраво ця ознака проявляється у наявності єдиного органу управління підприємством - адміністрації, що виконує безпосереднє управління підприємством і що репрезентує його у зовнішніх відносинах, а також свого статуту (положення). При тому адміністрація являє собою самостійну ланку в системі органів управління народним господарством. З точки зору суспільства підприємство виступає як первинний об’єкт управління виробництвом в середині суспільства. По відношенню до виробничих підрозділів останнє (керівництво підприємством) виступає як єдиний центр (суб’єкт) управління. Підприємство - це єдина організація, яка відповідає цілісній управлінській системі, що включає суб’єкт та об’єкт управління, що займає відносно автономне положення.

 

2. Організаційна структура підприємства.

Стаття 64. Організаційна структура підприємства  
     1. Підприємство  може  складатися  з виробничих  структурних  
підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро,  
лабораторій тощо),  а також функціональних структурних підрозділів  
апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).  
     2. Функції,  права та  обов'язки   структурних   підрозділів  
підприємства визначаються положеннями про них,  які затверджуються  
в порядку,    визначеному   статутом   підприємства   або   іншими  
установчими документами.  
     3. Підприємство   самостійно   визначає   свою  організаційну  
структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.  
     4. Підприємство має право створювати  філії,  представництва,  
відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про  
розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними  органами  
місцевого  самоврядування  в установленому законодавством порядку.  
Такі відокремлені підрозділи не мають статусу  юридичної  особи  і  
діють  на  основі  положення про них, затвердженого підприємством.  
Підприємства  можуть  відкривати  рахунки в установах банків через  
свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

(  Частина   четверта  статті  64  із  змінами,  внесеними згідно із  
Законом N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )  
     5. Діяльність розташованих на території України відокремлених  
підрозділів підприємств,  що знаходяться за її межами, регулюється  
цим Кодексом та іншими законами.

 

Підприємства  можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом  не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство  є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство  не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Будь-яке підприємство як юридична особа визначається за такими ознаками:

1.Організаційна  єдність. Підприємство — це відповідним чином організована господарська діяльність із певною структурою управління і визначеними принципами внутрішньої побудови.

2.Відокремлення  майна. Будь-яке підприємство має власні верстати, устаткування, машини, технологічні пристрої, матеріали, паливо тощо, якими володіє, розпоряджається і користується у виробничому процесі.

3.Майнова відповідальність. Підприємство несе юридичну та економічну відповідальність за своїми обов'язками перед постачальниками, споживачами і державою.

4.До того  ж підприємство має право від свого імені й у власних інтересах звертатися до суду із позовами, вимагати відшкодування своїх збитків, якщо вони заподіяні іншим підприємством, або скасування рішень державних органів влади у разі їх незаконного характеру.

Задачі підприємства

1. Одержання доходів, його власникам.
2. Створення робочих місць для населення.
3. Охорона навколишнього середовища.
4. Забезпечення підприємства заробітною платою.
5. Забезпечення персоналу нормальними, прийнятними умовами праці, а споживачів — продукцією

 

3. Управління підприємством.

Стаття 65. Управління підприємством  
     1. Управління  підприємством здійснюється відповідно до його  
установчих документів  на  основі  поєднання  прав  власника  щодо  
господарського  використання  свого  майна  і  участі в управлінні  
трудового колективу.  
     2. Власник здійснює свої права щодо управління  підприємством  
безпосередньо  або  через  уповноважені  ним  органи відповідно до  
статуту підприємства чи інших установчих документів.  
     3. Для керівництва господарською діяльністю   підприємства  
власник  (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає)  
керівника підприємства.  
     4. У разі найму керівника підприємства  з ним укладається  
договір  (контракт),  в  якому  визначаються  строк найму,  права,  
обов'язки і відповідальність керівника,  умови його  матеріального  
забезпечення,  умови звільнення його з посади, інші умови найму за  
погодженням сторін.  
     5. Керівник  підприємства  без доручення   діє   від   імені  
підприємства,  представляє його інтереси в органах державної влади  
і  органах  місцевого  самоврядування,   інших   організаціях,   у  
відносинах   з   юридичними   особами   та   громадянами,   формує  
адміністрацію   підприємства   і   вирішує   питання    діяльності  
підприємства   в  межах   та   порядку,   визначених  установчими  
документами.  
     6. Керівника підприємства  може  бути  звільнено з   посади  
достроково   на  підставах,  передбачених  договором  (контрактом)  
відповідно до закону.  
     7. На всіх підприємствах,  які використовують найману  працю,  
між  власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом  
або  уповноваженим  ним  органом  повинен  укладатися  колективний  
договір,   яким   регулюються   виробничі,  трудові  та  соціальні  
відносини  трудового  колективу  з  адміністрацією   підприємства.  
Вимоги   до  змісту  і  порядок  укладення  колективних  договорів  
визначаються законодавством про колективні договори ( 3356-12 ).  
     8. Трудовий колектив підприємства становлять  усі громадяни,  
які  своєю  працею  беруть  участь  у  його  діяльності  на основі  
трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють  
трудові   відносини   працівника   з  підприємством.  Повноваження  
трудового колективу щодо його участі  в  управлінні  підприємством  
встановлюються   статутом   або   іншими  установчими  документами  
відповідно  до вимог цього Кодексу,  законодавства про окремі види  
підприємств, закону про трудові колективи.  
     9. Рішення з соціально-економічних питань,  що  стосуються  
діяльності підприємства,  виробляються і приймаються його органами  
управління  за  участі  трудового  колективу  і  уповноважених ним  
органів.  
     10. Особливості управління підприємствами   окремих   видів  
(організаційних  форм  підприємств) встановлюються цим Кодексом та  
законами про такі підприємства.