Підприємство як організаційна форма господарювання

У країнах із соціально розвинутою ринковою економікою розроблена система заходів, спрямованих на обмеження негативних економічних і соціальних тенденцій, які породжує монополія. Так, антимонопольне законодавство передбачає контроль держави за процесом злиття, який є диференційованим залежно від типу злиття. Оскільки горизонтальне злиття знищує конкуренцію в певній галузі, йому приділяється особлива увага.

Картелі, синдикати, трести можуть здобути  монопольну владу, що порушує ринковий механізм і конкуренцію. Тому їх функціонування обмежується державним антимонопольним законодавством або навіть їх заснування забороняється законом.

У США, наприклад, установлюється запобіжна  межа розвитку — 15-процентна частка сукупного продажу на ринку товару, її перевищення карається в судовому порядку. Тому з 20-х років минулого століття у США та інших країнах переважною формою стала вертикальна інтеграція, або комбінування. Це об'єднання в межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язаних виробництв різних галузей, організація виробництва в межах єдиного технологічного процесу (від добування сировини до випуску готової продукції і післяпродажного обслуговування споживачів).

Така форма інтеграції охоплює  практично всі галузі сучасного  виробництва. Нині в ринкових країнах  серед лідерів промисловості  майже не залишилося одногалузевих корпорацій. Наприклад, у США кожна корпорація, що входить до 200 найбільших, має у своєму складі підприємства як мінімум 20 галузей, у тому числі 9 корпорацій мають підприємства 50 галузей виробництва.

Вертикальна Інтеграція є частиною процесу диверсифікації (лат. diversus — різний, віддалений; facere — робити; розширення номенклатури, продукції, яку виробляють окремі фірми та об'єднання) — це проникнення капіталу певної корпорації в галузі, які безпосередньо не пов'язані з основною сферою їх діяльності.

Диверсифікація створює сприятливі умови для переливання капіталу з низькорентабельних галузей у більш рентабельні. На базі диверсифікації створюються багатогалузеві корпорації у формі концернів, конгломератів і консорціумів.

Концерн (англ. concern — фірма, підприємство) — велика корпорація, яка об'єднує багато підприємств різних галузей економіки шляхом установлення єдиного фінансового контролю над ними через купівлю їх акцій.

Концерн створюється не шляхом підписання угоди між підприємствами, а шляхом так званої системи участи Потужні фінансові групи скуповують контрольні пакети акцій інших підприємств, створюючи системи дочірніх підприємств, діяльність яких вони контролюють. Керівним органом концерну часто є холдингова компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій різних компаній, що входять до концерну. Концерни стали провідною формою організації сучасного промислового виробництва в ринкових країнах.

Із 60-х років XX ст. в економіці  розвинутих ринкових країн важливе  місце посіли конгломерати (лат. conglomeratus — зібраний, ущільнений) — диверсифікаційні концерни, що об'єднують широке коло фірм, між якими немає тісного виробничого зв'язку, шляхом їх поглинання. За допомогою злиття і поглинання здійснюється переливання капіталів концернів у на-укомісткі й перспективні галузі.

Наприклад, автомобільний концерн "Дженерал моторе" придбав велику корпорацію з обслуговування автоматизованих  та інформаційно-лічильних систем "Електронік дейта системо" та одну з провідних  корпорацій із виробництва електронного устаткування і засобів зв'язку — "Х'юз ейкрафт" (загальна вартість 7,5млрддол. США). Таким чином, у результаті диверсифікації реорганізується галузевий поділ національного господарства.

Консорціум (лат. consortium — співучасть, співтовариство) — тимчасова домовленість між кількома промисловими або фінансовими корпораціями про спільну реалізацію великомасштабного фінансового або промислового проекту.

Партнери по консорціуму зберігають повну самостійність. Найчастіше консорціуми  мають міжнародний характер. Наприклад, англо-французькі консорціуми, які були створені з метою розробки і виробництва авіалайнера "Конкорд", будівництва тунелю під Ла-Маншем, англійсько-німецький консорціум із виробництва військового літака "Торнадо" тощо.

У багатьох розвинутих країнах істотне значення надається створенню підприємств оптимальних розмірів — таких, що забезпечують найсприятливіші умови для використання науки і техніки за мінімальних витрат і виготовляють високоякісну продукцію. Кожне підприємство незалежно від розмірів, типів і форм власності та інших критеріїв у капіталістичній системі ставить за мету отримання прибутку, а підприємство некапіталістичного типу — максимального доходу на одного працюючого. Тому вони діють на принципах господарського (комерційного) розрахунку, тобто самоокупності, самофінансування, самозабезпечення, матеріальної зацікавленості, економічної відповідальності, господарської самостійності в межах чинного законодавства.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-VI.

Закон № 4618 — Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. № 4618-VI.

Закон № 2063 — Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

П(С)БО 25 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39.