Проблематика формування особистості у процесі фізичного виховання

Фізична культура як соціальне  явище відображає певний рівень розвитку свідомості (чіткість розумових операцій, пам'ять, знання, переконання, відчуття, ціннісні орієнтації і ін.), фізичних якостей, функціональних можливостей, ефективність працездатності в різних видах діяльності. Духовна сторона фізичної культури (зокрема знання людиною своїх фізичних можливостей, наявність ідеалів фізичної досконалості, способів їх досягнення і багато що інше) знаходиться в тісній єдності з матеріальною її стороною (фактичний рівень досягнення шуканого фізичного стану, матеріальні засоби фізичної культури, використання природних чинників, режим навантажень і ін.). У зміст фізичної культури входять різні види людської діяльності (рухова, ігрова, соціально-політична, трудова, наукова, художня, комунікативна, інформаційна і ін.) і всі вони в тій чи іншій мірі роблять свій вплив на розвиток особових якостей людини.

Фізична культура особи є втіленням в самій  людині результатів використання матеріальних і духовних цінностей, що відносяться до фізичної культури в її широкому сенсі, тобто в засвоєнні людиною необхідних знань, навиків, умінь і відповідних психічних властивостей, досягнутих на основі використання засобів фізичного виховання, спортивного тренування, фізичної рекреації. Таким чином, йдеться про формування особових якостей в найширшому їх діапазоні. При цьому відбувається розширення і зміцнення ряду високо значущих потреб, мотивів, що характеризують соціальне обличчя людини як носія свідомості з проявом етичних, правових і естетичних відчуттів.

Духовним компонентом  фізичної культури особи є сукупність знань в області усестороннього фізичного розвитку, уявлень про взаємодію соціального і біологічного в реалізації цінностей фізичної культури, наявність відповідних переконань у вигляді ідеалів фізичного вдосконалення або спортивної майстерності, а також уявлень про способи їх досягнення без порушень спортивної етики.

Духовні компоненти фізичної культури особи виступають в даному випадку як спосіб реалізації соціальної програми різностороннього розвитку особи, включаючи її психологічні, фізичні і соціальні компоненти.

Важливим  елементом розвитку особистісних якостей в процесі занять фізичною культурою є засвоєння певної суми знань в даній області, а також формування відповідних переконань, звичок поведінки, розвитку фізичних і психічних професійно значущих якостей.

Розглядаючи різносторонній вплив фізичної культури на людину, на процес розвитку у нього особових якостей, доцільно орієнтуватися на певні критерії їх сформованості. Це зручно в світлі осмислення феномена фізичної культури особи з урахуванням її біологічної і соціальної сторін.

Вищий рівень характеризується достатньо чіткими  теоретичними знаннями і міцними  переконаннями в області фізичної культури з елементами творчості, участь в її активній пропаганді, стійкі звички до регулярних занять фізичними вправами, свідоме до них відношення, широкий об'єм різних рухових навиків, умінь і досягнення функціонального стану, що забезпечує високий рівень фізичного здоров'я, сформованість достатньо міцних морально-патріотичних, етичних, правових, естетичних відчуттів в світлі понять фізичної культури.

Відомо, що вплив  фізичної культури на людину здійснюється в єдності його соціальних і біологічних сторін. Він розвивається як істота соціально-біологічна, при цьому соціальна сторона повинна зіграти важливу корегуючу роль, оскільки їй властиві певні функції, що управляють, наприклад, по утриманню бурхливої м'язової енергії від антигромадських проявів. Агресивність, що розвивається в спорті, повинна в істотній мірі обмежуватися в ході засвоєння спортивної етики, правових норм, естетичних відчуттів, наприклад, при розумінні краси благородних вчинків, формуванні законопослушності.

Як наголошувалося вище, в ході виконання різних фізичних вправ вирішується широкий круг завдань соціальної значущості, зокрема формування ряду особистісних якостей. Це багато в чому відбувається природним чином, опосередковано на тлі колективних дій, в умовах високої відповідальності за доручену справу перед командою, тренерами, спортивним суспільством, при вимогах дисципліни і організованості. Фізичне виховання забезпечує розвиток природних, біологічно обумовлених передумов у дусі високих соціальних потреб. Проте, виходячи з принципу виховуючого навчання, завдання по формуванню особових якостей можуть і повинні ставитися разом з учбовими завданнями і досягши специфічних цілей фізичного виховання, спортивної підготовки і фізичної рекреації.

 

1.1.1 Значення фізичних вправ у процесі формування особистості.

 

У практиці фізичного  виховання використовується велика кількість різноманітних фізичних вправ, які відрізняються між  собою як за формою, так і за змістом.

Зміст фізичної вправи утворюють, з одного боку, всі ті рухи й операції, які входять до тої чи іншої вправи, і, з другого,— ті складні і багатогранні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправи. Вони можуть розглядатись у багатьох аспектах; психологічному, фізіологічному, біомеханічному, біохімічному та ін.

У психолого-педагогічному аспекті фізичні вправи розглядаються як довільні рухи, які виконуються свідомо і спрямовані на досягнення конкретного результату (ефекту) відповідно до конкретних завдань фізичного виховання. Виконання фізичних вправ тісно пов'язане з активною розумовою діяльністю, спрямованою на визначення способу дії, оцінку умов її виконання, керування рухами, мобілізацію вольових зусиль, емоцій та інших психологічних процесів.

За фізіологічним впливом  фізичні вправи характеризуються переходом  організму на підвищений рівень функціональної активності порівняно з станом спокою. Діапазон цих змін залежить від особливостей вправи і може бути значним. Легенева вентиляція, наприклад, може зростати у ЗО і більше разів, споживання кисню — у 20 і більше разів, хвилинний об'єм крові — в 10 і більше разів. Відповідно збільшуються об'єм та інтенсивність метаболічних, дисиміляційних і асиміляційних процесів в організмі.

Паралельно в організмі  протікають біохімічні процеси, які  визначають якісні зміни в організмі (що виражається, наприклад, у збільшенні м'язової маси, підвищенні вмісту в м'язах креатинфосфату тощо).

Психологічні, фізіологічні і біохімічні зміни в організмі  відбуваються на тлі біомеханічних  процесів, які характеризуються переміщенням тіла й окремих його частин у просторі відносно одна одної і визначають форму фізичних вправ.

Форма фізичної вправи являє собою її внутрішню і зовнішню структури.

Внутрішня структура  фізичної вправи характеризується взаємодією тих процесів, які відбуваються в  організмі під час виконання тої чи іншої вправи. При виконанні, наприклад, таких різних за змістом вправ, як біг і піднімання штанги, процеси нервово-м'язової координації, взаємодія моторних і вегетативних функцій, а також співвідношення енергетичних процесів (аеробних і анаеробних) будуть суттєво відрізнятись.

Зовнішня структура  фізичної вправи — це її видима сторона, яка характеризується співвідношенням  просторових, часових і динамічних параметрів руху.

Форма і зміст фізичної вправи органічно взаємопов'язані, причому зміст — визначальна і динамічніша сторона, яка відіграє провідну роль щодо форми. Для того, щоб досягти успіху у виконанні тієї чи іншої вправи, необхідно, насамперед, засвоїти її змістовну сторону, створивши необхідні умови для розвитку силових, швидкісних та інших рухових здібностей, від прояву яких вирішальною мірою залежить результат даної вправи. Зі зміною елементів змісту вправи змінюється і її форма. Так, наприклад, збільшуючи потужність, швидкість рухів або витривалість, ми впливаємо на амплітуду рухів, співвідношення опорних і без опорних фаз та інші ознаки форми вправи.

Зі свого боку і  форма впливає на зміст. Недосконала  форма фізичної вправи заважає максимальному  виявленню функціональних можливостей  і, навпаки, досконала форма сприяє найефективнішій реалізації фізичних здібностей. Доведено, наприклад, що при одній і тій же швидкості пересування на лижах людина, яка досконало володіє раціональною технікою лижного бігу, витрачає енергії на 10-20 % менше, ніж та, в якої ця техніка менш досконала.

Таким чином, зміст і форма фізичної вправи нерозривні між собою: вони знаходяться у постійному діалектичному взаємозв'язку.

У процесі вдосконалення  фізичних вправ іде пошук раціональних способів виконання рухових дій. Важливою передумовою при цьому  є пізнання закономірностей, від яких залежить так звана техніка вправ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості виховання моральних якостей у процесі фізичного виховання осіб різного віку.

 

Великі можливості має навчально-рухова діяльність для вирішення завдань морального виховання, що обумовлено її змістом, який включає в себе розмаїття інтелектуальних, пізнавальних, емоційних і моральних компонентів, та формами організації, в яких поведінка учня відкрита для спостереження вчителем у різноманітних ситуаціях і емоційних станах (часто па межі людських можливостей). При цьому, наявність постійних тісних контактів і емоційність взаємовідносин відкривають перед педагогом можливості для створення необхідних для виховання ситуацій. Такі ситуації мають, наприклад, місце в умовах суперництва, що вимагає дотримання певних правил, норм спортивної етики, поваги до суперника

Методика формування моральної свідомості і поведінки повинна бути звернена до духовної суті учнів. Сам зміст навчально-рухової діяльності включає ситуації, які можна використовувати для виховання почуття поваги до слабкого, почуття обов'язку і відданості, почуття відповідальності, власної гідності, гордості, совісті, сором'язливості тощо

Процес формування моральної поведінки і звичок пов'язаний з необхідністю використання методів заохочення і покарання, привчання і вправляння, які сприяють прояву і закріпленню необхідних і гідних способів поведінки

У моральному вихованні  не треба забувати, що кожен вік  своєрідний і вимагає вибору шляхів і засобів, що найкраще вплинуть на особу, яка розвивається. Дотримання принципу індивідуальної о підходу передбачає відповідність педагогічних впливів до життєвого досвіду, сил і можливостей учнів. Діти, особливо підлітки, швидко стають дорослими. Тому важливо не допускати ускладнення різноманітних завдань, доручень, що вимагають максимальної відповідальності, напруження духовних, вольових зусиль. Необхідно також пам'ятати, що в межах одного віку, кожна особа неповторна. Вона має свої власні інтереси, захоплення, потреби, оцінки. Саме тому виховний процес, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях учнів, повинен створювати можливості для виникнення і прояву нових, цінніших інтересів і потреб.

Добре відоме значення у  виховній роботі яскравого морального прикладу Тут важливий і власний  приклад вихователя, і приклади високого прояву моральних і вольових якостей кращих спортсменів на змаганнях, у творчій праці та побуті. На жаль, у фізкультурно-спортивній діяльності немало протилежних прикладів і фактів неетичної поведінки, розв'язаності, грубощів та ін. Обов'язок учителя — використовувати їх як фактор виховного впливу.

По-перше, фізичне виховання, окрім загально підготовчого, має прикладне значення для господарсько-трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. У цьому випадку фізичне виховання є, по суті, однією з форм практичного господарсько-трудового виховання.

Разом з тим, фізичне  виховання, розвиваючи фізичні здібності і створюючи великий запас рухових навичок і вмінь, гарантує високу продуктивність у будь-якому виді праці.

По-друге, у процесі  фізичного вдосконалення, яке досягається  роками наполегливої праці, формується позитивне ставлення до праці взагалі У зв’язку з цим доречно привести слова П.Ф. Лесгафта, який говорив: «Я не високо ціную хлопчика, котрий не має пристрасті до ігор і розваг; такий хлопчик рідко пристраститься і до роботи»

По-третє, деякі види фізичної праці є складовою частиною процесу  фізичного виховання, тобто при  певній організації дають ефект, схожий з ефектом фізичних вправ, сприяючи розвитку фізичних якостей зміцненню здоров'я, або у формі обслуговуючої пращ підвищують ефективність навчально-тренувальних занять (підготовка і прибирання місць занять, догляд за спортивним спорядженням, виготовлення спортивного інвентарю та приладів, будівництво спортивних споруд та ін.).

Велике значення вихованні мають спортивно-трудові літні табори відпочинку, що організовуються на час канікул дитячими спортивними школами або регіональними управліннями освіти.

Метою навчання в школі є формування особистості. Починаючи в родині, цей процес не може бути обмежений шкільним вихованням. Разом з тим саме на школу і її соціально-педагогічні зв'язки з іншими інститутами виховання покладена пріоритетна роль у формуванні особистості.

При вивченні фізичних вправ навчальна діяльність школяра набирає характер учбово-рухової діяльності. Спираючи на теорію діяльності і її ролі в розвитку людини (А. Н. Леонтьев), ролі діяльності в навчальному процесі (Г. И. Щукина), варто визначити можливості фізичної культури як шкільного предмету і всієї системи фізичного виховання учнів у формуванні особистості.

Сучасна психологія, педагогіка правомірно затверджують, що моральна сутність людини виявляється в єдності  його свідомості, поводження і почуттів. Педагогіка фізичної культури ґрунтується на тім факті, що розривши, протистояння цих моральних категорій ведуть до трудновосполнимым утрат усього процесу виховання. Гармонійний розвиток морального поводження, свідомості і почуттів - сутність педагогіки фізичної культури, як і всієї педагогіки.