Шпаргалка по "Криминологии"

- „Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності” прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеївід 15 листопада 2000 року

- ЗУ „Про ратифікацію Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)” від 4 лютого 2004 року

- ЗУ „Про внесення змін до КК України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією” від 12 січня 2006 року

- постанова КМУ від  5 червня 2002 р. N 766 „Про затвердження  Комплексної програми протидії  торгівлі людьми на 2002-2005 роки”

- постанова КМУ від 27 червня 2003 р. N 987

„Про затвердження Типового положення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми№

- постанова КМУ від

- постанова КМУ від  7 березня 2007 р. N 410 „Про затвердження  Державної програми протидії  торгівлі людьми на період  до 2010 року”

"Комплексна програма  протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки містить 3 розділи (запобігання торгівлі людьми, переслідування торговців людьми, захист потерпілих та їх реінтеграція) та 33 положеня.

I. Запобігання торгівлі людьми:

1. Внести Кабінетові  Міністрів України пропозиції  щодо утворення Міжвідомчої координаційної  ради з питань протидії торгівлі  людьми, а також утворити регіональні  постійно діючі комісії з питань  координації зусиль та обміну інформацією щодо запобігання торгівлі людьми і забезпечити їх роботу.

2. Запровадити проведення  щорічних регіональних і міжгалузевих  нарад-семінарів з питань координації  зусиль, здійснення аналізу та  уточнення стратегії реалізації  заходів щодо запобігання торгівлі людьми.                 

3. Забезпечити проведення  соціологічних та кримінологічних  досліджень з проблем торгівлі  людьми, узагальнити отримані дані  та за результатами внести  Кабінету Міністрів України відповідні  пропозиції.                  

4. Продовжити роботу щодо подальшого вивчення, порівняльного аналізу, узагальнення та поширення в Україні міжнародного досвіду з питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми.

5. Надавати профорієнтаційні  послуги та організувати навчання  безробітних, особливо молоді, професіям, що користуються попитом на ринку праці (з урахуванням специфіки регіонів).

6. Забезпечити вирішення  питання зайнятості випускників  професійно-технічних училищ та  вищих навчальних закладів, підготовка  яких здійснюється за державним замовленням.              

7. Сприяти працевлаштуванню  молоді, яка звертається до державної  служби зайнятості.

8. Продовжити роботу  з підтримки підприємницької  діяльності серед жінок у малому  та середньому бізнесі.

9. Продовжувати роботу, пов’язану із залученням та підтримкою безробітних жінок у провадженні ними підприємницької діяльності.

10. Здійснювати постійний  контроль за діяльністю туристичних  фірм, шлюбних агентств, а також  суб’єктів господарювання, які мають  ліцензії на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном.

11. Забезпечити дотримання  законодавства під час організації  оздоровлення та відпочинку дітей  за кордоном, а також у роботі  лікувально-профілактичних та інших  закладів, у яких перебувають або утримуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

12. Забезпечити систематичне проведення серед осіб групи ризику консультаційної та роз’яснювальної роботи, подання їм адресної допомоги.

13. У регіонах із  складною криміногенною ситуацією, пов’язаною з торгівлею людьми, організувати на основі науково обгрунтованих методик виявлення та облік осіб, які можуть стати об’єктами торгівлі людьми, забезпечити проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи.

14. Підвищувати рівень  інформованості населення про засоби і методи, які використовуються торговцями людьми, а також про потенційний ризик експлуатації, насильства та зловживань стосовно нелегальних мігрантів. Систематично організовувати проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо запобігання торгівлі людьми. Створити спеціальний цикл телерадіопередач, запровадити в друкованих та електронних засобах масової інформації окремі рубрики, в яких оприлюднювати наслідки нелегального виїзду за кордон з метою працевлаштування.

15. Продовжити підготовку та видання інформаційних матеріалів з проблем соціального захисту дітей і молоді.

16. Підготувати та забезпечити  видання Енциклопедії правових  знань для дітей і молоді.

17. Забезпечити проведення  постійно діючих регіональних  семінарів для працівників “гарячих ліній”, “телефонів довіри”, волонтерів з метою подання їм методичної, інформаційної та практичної допомоги з питань запобігання торгівлі людьми.

18. Забезпечити подання  інформаційно-консультаційної та  правової допомоги громадянам  України, які виїжджають за кордон для працевлаштування, оздоровлення, відпочинку та в інших цілях.

19. Продовжити здійснення  заходів, пов’язаних з розробленням  та запровадженням в обласних  інститутах післядипломної педагогічної  освіти, у педагогічних вищих  навчальних закладах вивчення спецкурсу з питань запобігання торгівлі людьми.

20. Продовжити проведення  тематичних занять з питань  запобігання торгівлі людьми  у рамках виконання програм  статевого виховання та консультування  в центрах планування сім’ї,  кризових центрах для жінок та молоді.

II. Переслідування  торговців людьми

21. Здійснити заходи  щодо підготовки до ратифікації  в установленому порядку Конвенції  ООН про боротьбу з транснаціональною  організованою злочинністю. Протоколу  проти незаконного ввезення мігрантів суходолом, морем та повітрям і Протоколу про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, покарання за неї та приведення законодавства України у відповідність з їх основними положеннями.

22. Удосконалювати механізм  забезпечення постійного обміну інформацією між правоохоронними органами України та інших держав щодо юридичних і фізичних осіб, які займаються транскордонною торгівлею людьми, а також методів та процедур розслідування і розкриття злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

23. Посилити прикордонний  контроль стосовно осіб, які можуть  стати жертвами торгівлі людьми. Забезпечити облаштування пунктів  пропуску через державний кордон  автоматизованими комплексами прикордонного  контролю, а також необхідними  інформаційними матеріалами щодо запобігання торгівлі людьми.                     

24. Забезпечити регулярне  інформування правоохоронних органів  про факти затримання осіб  під час спроби незаконного  перетинання державного кордону  за підробленими документами,  а також депортації осіб, які постраждали внаслідок торгівлі людьми.

25. Забезпечити розроблення  та запровадження механізму ефективного  захисту осіб, які беруть участь  у кримінальному судочинстві,  зокрема у розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді  кримінальних справ, пов’язаних з торгівлею людьми.

26. Продовжувати співпрацю  з Інтерполом, Європолом, Регіональним  центром ініціативи Південно-Європейського  співробітництва (SECI) з питань  боротьби з торгівлею людьми, обміну практичним досвідом та  інформацією щодо розшуку потерпілих унаслідок торгівлі людьми, а також осіб, причетних до вчинення злочинів зазначеної категорії.

27. Забезпечити підготовку  працівників правоохоронних органів  з питань запобігання торгівлі  людьми, притягнення до відповідальності  правопорушників, захисту потерпілих та свідків.

III. Захист потерпілих  та їх реінтеграція

28. Подавати допомогу  у поверненні громадянам України,  які стали жертвами торгівлі  людьми.

29. Забезпечувати подання  необхідної медичної, психологічної  та правової допомоги особам, які постраждали від злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, чи інших насильницьких дій.                     

30. Сприяти створенню  мережі реінтеграційних та антикризових  центрів для осіб, які постраждали  від злочинів, пов’язаних з торгівлею  людьми, та інших насильницьких дій.

31. Розробити та затвердити  типові положення про реінтеграційні  та антикризові центри, притулки  для осіб, які постраждали від  злочинів, пов’язаних з торгівлею  людьми, та інших насильницьких  дій.                   

32. Продовжити роботу з проведення для працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, правоохоронних органів, дипломатичних представництв і консульських установ, системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, міграційних і прикордонних служб, а також представників громадських організацій міжгалузевих семінарів, “круглих столів”, конференцій і тренінгів з питань запобігання торгівлі людьми, вдосконалення механізмів подання допомоги жертвам цих злочинів.

33. Забезпечити залучення  міжнародних і громадських організацій, благодійних фондів до реалізації проектів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми, захисту прав осіб, які стали жертвами торгівлі людьми, розшуку зниклих за кордоном, повернення та реабілітації жертв торгівлі людьми.

 

90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.

 

Серед усіх осіб, які вчинили  злочини, жінки становлять 17,4%. Найпоширенішими  злочинами жінок є крадіжки індивідуального, державного і колективного майна (майже 15% у загальній злочинності жінок, з них 12% - крадіжки приватного майна), розкрадання державного і колективного майна шляхом привласнення, розтрати чи зловживання посадовим становищем (18-20%), обман покупців (13-14%), виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними (3-4%). Значна кількість розкрадань учиняється у зв'язку з виконаннямобов'язків, що мають безпосереднє відношення до їх роботи. Три чверті розкрадань мають місце в містах.

Серед правопорушниць майже 7% становлять особи, засуджені за вбивство, ще 9% - за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, понад 3% - за грабежі і розбійні напади з метою заволодіння державним, колективним та індивідуальним майном громадян. Якщо ж узяти всіх злочинців, то частка жінок у різні роки коливається серед убивць від 10% до 12%, тих, які вчинили тяжкі тілесні ушкодження - від 5% до 7%, грабежі і розбійні напади - від 16% до 18%.

Найбільшу групу злочинців-жінок  становлять особи у віці до ЗО років (майже 48%).

На момент скоєння  злочинів більше половини жінок були одружені. У тих із них, які потім не були позбавлені волі, сім'я, як правило, збереглася.

Під час перебування  в місцях позбавлення волі сім'я  розпалася у 11,9% чоловіків, а серед жінок - у 23,5%; вступили в новий шлюб при відбуванні покарання 2,8% чоловіків і 1,2% жінок.

Серед злочинців-жінок  досить велика частка осіб з вищою і середньою спеціальною освітою, а також тих, хто має певну спеціальність. Найвищу кваліфікацію мають засуджені за розкрадання у великих розмірах і хабарництво. Однак до 40% жінок, які вчинили злочини, не працювали і не навчалися, причому сюди не входять домогосподарки.

Майже 25% засуджених до позбавлення  волі жінок мали різні психічні аномалії. Найчастіше це були гостра форма алкоголізму, психопатії, олігофренія, органічні  ушкодження центральної нервової системи, наслідки черепно-мозкових травм.

Причини злочинності серед них сьогодні пов'язані з такими явищами:

1) значно активнішою  участю в суспільному виробництві; 

2) суттєвим послабленням  головних соціальних інститутів і, в першу чергу, сім'ї;

3) зростаючою напругою  в суспільстві, конфліктами між людьми;

4) поширенням наркоманії, алкоголізму, пияцтва, проституції,  бродяжництва і жебрацтва.

 

 

91. Профілактика жіночої злочинності.

 

Заходи попередження злочинності серед жінок

Загальносоціальні

-соціальний статус жінки має бути захищений законом, що позбавить її ролі основної чи рівної з чоловіком «добувальниці» матеріальних благ, більше зосередивши сили і увагу на сім'ї;

-гуманністю і милосердям до жінок мусять бути проникнуті закони - кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче та інше законодавство;

-виховання жіночого, а не чоловічого типу поведінки, яке повинно починатися в сімї і закріплюватися в школі;

-державна адресна допомога малозабезпеченим та неповним сім'ям

Спеціально-кримінологічні

-надання соціальної допомоги дівчатам-підліткам, які опинилися в скрутних умовах;

-проведення виховної роботи у поєднанні із систематичним контролем за поведінкою (силами правоохоронних органів, громадських та релігійних організацій, педагогів, лікарів та ін.);

-застосування до дівчат з антисоціальною поведінкою примусових заходів ранньої профілактики злочинів.

 

92. Кримінологічна характеристика та попередження наркобізнесу. (ЗУ "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995).

 

Наркобізнес - широкомасштабна  злочинна діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, що здійснюється як одноособово, так і високорганізо-ваними злочинними угрупованнями, у вигляді промислу.

Ознаки наркобізнєсу

-масштабність незаконних дій з наркотиками;

-особлива конспіративність  наркоділків, аж до переходу  на нелегальне становище у  випадку виявлення;

-високий рівень організації  злочинних формувань;

-надприбутковість злочинного  промислу.