Шпаргалка по "Криминологии"

визначати потребу регіонів в утворенні  спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей;

розробляти і реалізовувати власні та підтримувати громадські програми соціального спрямування з метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей;

відвідувати дітей, які опинились  у складних життєвих обставинах, перебувають  на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.

Кримінальна міліція у справах  дітей зобов’язана:

проводити роботу щодо запобігання  правопорушенням дітей;

виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені дітьми, вживати  з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

розглядати у межах своєї  компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;

здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені дітьми, провадити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати  в межах своєї компетенції  заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей;

розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для

дітей; 

виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;

виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від  виконання передбачених законодавством обов’язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах  дітей стосовно цих дітей;

повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних  установ для дітей у термін не більше восьми годин з моменту  виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади;

викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а  також інших осіб у справах  та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом — піддавати їх приводу;

відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

отримувати від підприємств, установ  та організацій незалежно від  форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях  дітей віком до 14 років, які залишилися без опіки та піклування, — на період до передачі їх законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а дітей, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, — до передачі їх законним представникам або направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на вісім годин;

здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні оперативно-розшукові  заходи з метою розкриття злочинів, вчинених дітьми або за їх участю;

виявляти, вести облік осіб, які  втягують дітей в антигромадську діяльність;

проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

проводити за наявності законних підстав  огляд дітей, речей, які є при  них, транспортних засобів;

вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров’ю дітей;

складати протоколи про адміністративні  правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують  обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;

вносити підприємствам, установам  та організаціям незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;

доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин  дітей, які вчинили адміністративне  правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна  відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або до

приймальників-розподільників для дітей;

після встановлення особи дитини невідкладно  сповіщати батьків або осіб, які  їх замінюють, про адміністративне  затримання дитини, а в разі вчинення злочину також інформувати органи прокуратури;

повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про  відомий факт залишення його без  опіки (піклування) батьків; 

інформувати відповідні служби у справах  дітей про дітей, які затримані  чи обвинувачуються у вчиненні злочинів;

здійснювати відповідно до законодавства  заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання  у виді позбавлення волі на певний строк;

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей. 

 

100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.

 

Мета програми полягає у розв’язанні  проблем дитячої бездоглядності, створенні належних умов для соціально-психологічної  реабілітації дітей, їх фізичного і  розумового розвитку шляхом проведення заходыв щодо:

- удосконалення нормативно-правової  бази;

- соціально-економічного забезпечення;

- кадрового та науково-методичного  забезпечення;

- міжнародного співробітництва.

Основними завданнями Програми є:

-підвищення ефективності роботи із запобігання дитячій бездоглядності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

-поліпшення існуючих та вишукання  нових форм соціальної підтримки  дітей, які перебувають у складних  життєвих умовах;

-виявлення неблагополучних сімей  і забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях;

-удосконалення мережі та підвищення  ефективності діяльності закладів  соціального захисту дітей (із  поліпшенням побутових умов);

-розроблення науково-методичних  засад запобігання дитячій бездоглядності;

-забезпечення підготовки та  перепідготовки фахівців закладів  соціального захисту дітей.

Виконання Програми надасть змогу:

-створити умови для забезпечення  захисту прав дітей, їх соціально-психологічної  реабілітації;

-зменшити кількість бездоглядних дітей;

-удосконалити нормативно-правову  базу соціального захисту дітей,  привести її у відповідність  із вимогами Конвенції ООН  про права дитини;

-забезпечити комплексне вивчення  і розв’язання проблем дітей  і сімей, в яких вони виховуються;

-поліпшити діяльність органів опіки і піклування щодо виявлення дітей, які потребують соціального захисту;

-оптимізувати мережу закладів  соціального захисту дітей, підвищити  ефективність їх роботи, зміцнити  матеріально-технічну базу;

- удосконалити державну статистичну звітність з питань дитячої бездоглядності;

-забезпечити на належному рівні  підготовку та перепідготовку  фахівців закладів соціального  захисту дітей.

 

101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.

 

 

 

102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.

 

 

103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.

 

Наркоманія - це хворобливий психічний  стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, і характеризується психічною або фізичною залежністю від них.

Предметами зловживання є:

1. Наркотичні засоби - рослини, сировина  і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і які віднесені до такої категорії Комітетом.

2. Психотропні речовини - будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріли, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і які віднесені до такої категорії Комітетом.

3. Прекурсори - речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до такої категорії Комітетом.

Небезпечність проявів наркоманії полягає в тому, що вона дуже швидко і безповоротно руйнує здоров'я людини та порушує моральні устої: смерть настає через кілька років інтенсивного вживання засобів, але їй передує деградація особи, відмова від соціально корисної праці, психічна нестійкість, порушення у статевій сфері, пам'яті, що проявляється в агресивній поведінці.

В Україні їх налічується майже 86 тисяч, щорічно на облік ставиться  кілька тисяч осіб. 90% тих, хто стає на облік як наркомани, - особи до 30 років. Також спостерігаються тенденції:

- до омолодження і фемінізації наркоманії;

- зростання питомої ваги тяжких  форм наркоманії, в тому числі  полі наркоманії;

- спостерігається також зростання  немедичного вживання наркотиків практично серед усіх соціальних груп суспільства.

Починаючи з 1995 року, щорічно на облік  ставиться в середньому 20 тис, осіб, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів, у тому числі з діагнозом «наркоманія» - 13 тис. громадян. Ця хвороба завдає непоправної шкоди майбутньому держави, адже щорічно від наркотиків помирає в середньому 1 тис. осіб.

У 1999 році було виявлено 9,2 тис. фактів незаконного посіву маку на площі 263,4 тис. м 2, які було знищено. Найбільш доступним джерелом наркосировини в нашій країні є дикоростучі коноплі, якими, за оцінками спеціалістів, забруднено понад 100 тис. га земель. У 1999 році знищені посіви конопель на площі 18,9 тис. м2, з незаконного обігу вилучено 4 т марихуани.

Фктори, що призводять до зростання наркоманії:

-  значна бездуховність сред різних верств населення, у частини людей старшого віку - крах особистих сподівань (фрустрація). У молоді значною мірою відсутні життєві орієнтації та ідеали соціально значимого плану.

- низька загальна культура значної частини населення.

- не має у достатній кількості сил і засобів для роботи у сфері боротьби з наркоманією

- антинаркотичне кримінальне і адміністративне законодавство було недосконалим, а головне, - неефективно застосовувалося.

- Україна має широку сировинну наркотичну базу

- зростання кримінальної активності у сфері наркобізнесу.

Міжнародними заходами протидії наркоманії та наркобізнесу є;

1.  Широка профілактична діяльність, спрямована на те, щоб не допустити  втягнення молоді у вживання  наркотиків. З цією метою застосовуються найновіші досягнення медицини, психіатрії, педагогіки.

2,  «Силова» боротьба з наркобізнесом  із застосуванням спеціалізованих засобів, спеціально підготовлених співробітників, контроль за відмиванням «брудних» грошей, затримання кур'єрів з наркотичним багажем, вихід через них на керівників наркокартелів.

3. «Лібералізація» наркотичної  проблеми; коли у державі приходять до висновку, що найкращий вид боротьби з наркотизацією населення - це перехід до легальної реалізації наркотиків через аптеки чи спеціалізовані крамниці (йдеться про так звані «легкі» наркотики).

Найважливішими компонентами профілактики наркотизму є: 1) організаційні; 2) економічні; 3) медичні; 4) культурно-виховні; 5) правові  заходи.

1.  Щодо заходів організаційних, то це створення і діяльність:

- Комітету по контролю за  обігом наркотиків;

- єдиного міжвідомчого банку  даних про осіб, причетних до  незаконного обігу наркотичних  засобів і психотропних речовин,  який інтегрується в міжнародну  систему, створюється єдиний реєстр хворих на наркоманію в країні;

- у системі МВС Управління  по боротьбі з незаконним обігом  наркотичних засобів, яке має  свої підрозділи у всіх територіальних  і транспортних апаратах внутрішніх  справ;

- спецпідрозділи  по боротьбі  з міжнародною  контрабандою наркотиків СБУ;

- спеціалізованих закритих лікувальних  закладів (для неповнолітніх у віці 16-18 років - спеціалізовані лікувально-виховні заклади) для примусового лікування осіб, хворих на наркоманію;

- центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років для їх лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.

2.У числі економічних заходів  профілактики йдеться про розробку нових зразків сільськогосподарської техніки для збирання наркотичних культур з метою зменшення втрат урожаю, термінів збиральних робіт і частки ручної праці. Плідно триває робота по виведенню сортів конопель без канабіноїдних сполучень і сортів снотворного маку з низьким вмістом алкалоїдів.