Формування у молодших школярів художнього сприймання світу на уроках образотворчого мистецтва

 

 

ВСТУП

Тенденція до використання різних видів мистецтва визначається загальними закономірностями художнього мислення та зв'язком різних мистецтв між собою і реальним життям. Об'єднувальним чинником є «художній образ, що включає такі універсальні компоненти, як відповідність змісту, формі, композиційній особливості твору». Будь-який витвір мистецтва відбиває особливий світ, що називають художньою моделлю реального світу, він викликає цілу низку асоціацій. Водночас «кожному з видів і жанрів мистецтва притаманна своя специфічна система образних засобів» [1, с.194].

Розвитку естетичному вихованню підростаючого покоління в Україні приділяється велика увага. У Законі України «Про освіту» говориться: «Країна безустанно піклуватиметься про розквіт літератури, мистецтва, культури, про створення всіх умов для найповнішого виявлення особистих здібностей кожної людини, формування в народі високого художнього сприймання і навиків».

Формування художнього сприймання школярів успішно реалізується на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливість ефективно розвивати почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу і багатство рідної природи.

 Образотворче мистецтво  – унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей  для духовного саморозкриття, творчого  самовтілення, розвитку здатності  до життєвого самовизначення, дає  змогу розкрити нахили до різних  творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста  з комп’ютерної графіки.

Засвоюючи такі навчальні поняття, як “композицій”, “форма”, “колір”, “простір та об’єм”, школярі вчаться створювати, образи на рівні переосмислених в емоційно-естетичному ключі уявлень про навколишній світ, вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднання.

У сучасних дослідженнях ідея взаємодії видів мистецтв як найефективнішої умови естетичного розвитку молодших школярів є найпродуктивнішою. Дослідники (Н. Агальянова [2], К. Антонечко [3], А. Давайло [4], І. Демченко [5], І. Дмитрієва [6], О.Ласка [7], О. Лисько [8], П. Мандзій [9], І. Покулита [10; 11], Р. Романченко [12], Р. Шевченко [13] та ін.) вивчають механізми створення художнього образу на основі взаємодії виразних засобів різних мистецтв (музики, живопису, літератури, театру), причому йдеться про поєднання та взаємозбагачення у творчому процесі різних видів дитячої художньої діяльності.

Дитина вже з перших етапів оволодіння образотворчою діяльністю починає засвоювати окремі елементи мови образотворчого мистецтва. Проте при використанні цих елементів виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Таким чином, використання елементів мови образотворчого мистецтва не порушує при цьому своєрідності й привабливості дитячого малюнка. Самостійний же шлях дитини в пошуках виразних засобів є малоефективним, оскільки він здійснюється за допомогою спроб і помилок, до того ж без внутрішнього переконання в необхідності використання тих чи інших засобів (В.С.Мухіна). Тобто лише кваліфіковане, науково обґрунтоване і методично забезпечене навчання сприяє оволодінню дитиною елементами мови образотворчого мистецтва.

Практика показує, що навчання молодших школярів образотворчому мистецтву в сучасні школі не завжди відповідає сучасним вимогам часу і вимагає вдосконаленню. В результаті закінчення початкового навчання інтерес до образотворчої діяльності згасає в підлітковому віці, може зійти нанівець. Чому діти не хочуть навчатися з інтересу, а навчаються тому, що потрібно?  Відповідь на це запитання намагалися знайти психологи, педагоги, методисти.

Причини зниження інтересу до образотворчої діяльності розглядали в своїх працях багато дослідників дитячої творчості: В.Бакушинський, Є.І.Ігнатьєв, Л.С.Виготський, А.Д.Альохін, В.С.Кузін, Є.Л.Фльоріна та інші. Існує багато припущень але єдиної думки на сучасному етапі немає.

Ураховуючи потреби сучасної практики у формуванні художнього сприймання, а також недостатнє теоретичне і практичне вирішення проблеми організації художнього сприймання світу молодших школярів. Зважаючи на актуальність дослідження даних проблем нами було обрано таку тему курсової роботи: «Формування у молодших школярів художнього сприймання світу на уроках образотворчого мистецтва».

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови творчого розвитку та розвитку художнього сприймання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва.

Об’єкт дослідження – процес формування художнього сприймання учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку художнього сприймання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та сучасний освітній практиці, визначити зміст формування художнього сприймання засобами образотворчого мистецтва.
2. Виявити методику розвитку художнього сприйняття засобами розвивальних ігор.
3. Охарактеризувати творчо-розвивальні можливості засобів образотворчого мистецтва у змісті навчання образотворчому мистецтву початкової школи.
4. Науково обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формуванню художнього сприйняття молодших школярів  на основі програми початкової школи.

 

Методи дослідження. Для досягнення мети  та  завдань застосовано комплекс різноманітних методів: теоретичні – аналіз філософської, мистецтвознавчої, педагогічної й методичної літератури з проблем дослідження;  емпіричні – спостереження, педагогічний аналіз, педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний), аналіз і узагальнення педагогічного досвіду та педагогічної практики вчителів початкових класів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 75 сторінках друкованого тексту, додатки займають 26 сторінок. Список використаних джерел включає 51 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СПРИЙМАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ З ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1. ХУДОЖНЄ СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Художнє сприйняття твору мистецтва - дуже складений й одночасно цілісний процес. П.М.Якобсон у праці «Психологія художнього сприйняття» висловлює думку про те, що окремі елементи художнього твору в складному контексті сприйняття з'єднуються і виступають у вигляді певних цільностей, частин закінченого твору, що «укладаються в систему образів, в систему різносторонньо даного предмету мистецтва» [14: с.35]. Однак ці елементи впливають на формування нашого цілісного враження від художнього твору. Цілісний процес художнього сприйняття іноді здійснюється досить швидко і проходить без усвідомлення ряду істотних ланок, виступає у свідомості людини в формі цілісного результату - у вигляді оцінок, думок, переживань.

Сприйняття витворів мистецтва може досягати різного ступеня складності і повноти. Таке сприйняття, залежить, перш за все, від автора твору, який намагається вплинути на свідомість читача, розбурхати його почуття. Все в творі: і його назва, і структура, і система художніх образів, і арсенал засобів художньої виразності - спрямоване на вирішення цієї стратегічної задачі автора. «Витвір мистецтва прагне впливати всім комплексом своїх засобів на духовний світ людини і притому за допомогою того спеціально побудованого віддзеркалення життя, яке в ньому відбите» [14: с.57]. У праці «Психологія мистецтва» Л.С.Виготський погоджується з поглядом Геккена на художній твір як на «сукупність естетичних знаків, спрямованих до того, щоб порушити в людях емоції» [15: с.7-8].

У процесі художнього сприйняття (на відміну від сприйняття побутових речей) ми обов'язково бачимо автора, індивідуального або ж колективного, сприймаємо його голос, усвідомлюємо його ставлення до зображеного. Ступінь «присутності» автора у творі може бути різною, але він завжди є.

Провідну роль у художньому сприйнятті виконує сам твір: значність його художнього змісту, коло ідей і відчуттів, які воно викликає. «Змістовний відгук, що збагачує духовний світ людини, може викликати тільки справжній витвір мистецтва», - наголошує П.М.Якобсон [14: с.37-38].

Сприйняття твору мистецтва передбачає як сприйняття його змісту (що зображено), так і форми (як зображено), що породжує відповідні емоції (емоції форми і емоції змісту). На це звернув увагу Л.С.Виготський. У праці «Психологія мистецтва» він висуває ідею подолання матеріалу (змісту) твору художньою формою: «Тільки в даній своїй формі художній твір здійснює свій психологічний вплив. Інтелектуальні процеси виявляються тільки частковими і складовими, службовими і допоміжними в тому зчепленні думок і слів, яке і є художня форма» [15: с.44]. Ще Л.М.Толстой указував на те, що порушення форми твору негайно веде до порушення художнього ефекту. У листі до М.М.Стахова від 23 квітня 1876 року Толстой викладає вислів Брюллова: «Виправляючи етюд учня, Брюллов в кількох місцях трохи зачепив його, і поганий, мертвий етюд раптом ожив. «Ось, ледь-ледь зачепили, і все змінилося», - сказав один із учнів. «Мистецтво починається там, де починається ледь-ледь», - сказав Брюллов, висловивши цими словами найхарактернішу рису мистецтва» [16: с.45].

На думку психолога П.М.Якобсона, наше сприйняття може проходити кілька етапів («сходинок») - від поверхневого сприйняття до усвідомлення сутності, глибинного змісту твору. Перший етап - початкове осмислення твору митця: що зображено, які предмети, дійові особи, стосунки між героями тощо. Наступний етап - споглядання твору, занурення в «чуттєву стихію предмету» [14: с.43]. «Прагнення сприйняти чуттєве багатство, дане в творінні художника, спеціально його відчути є істотна особливість художнього сприйняття. Це прагнення створює основи для переживання чуттєвої краси твору, його фарб, форм, звуків, їх тонких нюансів» [14: с.44]. Таке занурення забезпечує наступний етап - сприйняття художнього образу в мистецькому творі, осягнення його сутності: «Для нашого сприйняття виявляється, що перед нами не просто скульптура, що показує людину, а ще це образ героя, або мислителя .» [14: с.44]. Саме на цій сходинці сприйняття, на думку П.М.Якобсона, виникає жива, усвідомлена реакція на витвір мистецтва того, хто сприйняв, пізнав художній образ. Висота злету думки у процесі осягнення художнього образу залежить, по-перше, від сприймаючої особи, її ставлення до життя і людей, масштабності художнього мислення, по-друге, від характеру художнього образу, його ідейного навантаження. На цій сходинці сприйняття «в характер осмислення і переживання того, що створив і виразив художник, може включитися весь світ моральних почуттів людини» [14: с.46]. У ході подальшого поглиблення сприйняття твору мистецтва людина починає сприймати й осмислювати не тільки художній образ, втілений у ньому, але й весь твір мистецтва як значне явище. «Тут художнє пізнання доходить вже до найвищих щаблів, оскільки в акт сприйняття, в процес осягнення твору включається вся людська особистість з її світоглядом, ідеалами, моральними почуттями, ставленням до життя »

[14: с.48].

У процесі сприйняття художнього твору відбувається його інтерпретація. Кожна деталь твору набуває для реципієнта особливого, символічного значення, допомагає усвідомити зміст зображеного, тож розглядається більш уважно, диференційовано, ніж у життєвих ситуаціях. З точки зору психології, художня деталь виконує функцію стимулу (подразника), що впливає на нашу свідомість, актуалізує попередній життєвий і мистецький досвід, викликає певний асоціативний ряд, пробуджує почуття, оцінюється, інтерпретується.

Важливим фактором сприйняття є умови, за яких відбувається спілкування реципієнта із твором, а через нього - з автором. Картина та скульптура краще сприймається в музеї або в картинній галереї в оточенні інших творів мистецтва, де вона краще вписується в інтер'єр, є невід'ємною часткою гармонійного цілого. Художній фільм краще подивитися в кінотеатрі, де все призначене для цього, де ні реклама, ні зайві розмови, ні сімейні події - ніщо не заважає процесу сприйняття.

Сприйняття художнього твору (як і сприйняття речі, події, явища) значною мірою залежить від сприймаючої особи: її особистісних якостей, підготовленості до такого сприйняття, характеру естетичного досвіду, кола інтересів, установки тощо. Наша установка на сприйняття опосередкована всією нашою культурою. У ній міститься очікування емоцій, передбачення певного роду вражень, отримання насолоди від зустрічі з прекрасним. Спеціальні приміщення для сприйняття творів мистецтва (музеї, театри) створюють умови для виникнення такої установки. У разі відсутності очікуваних емоцій людина відчуває невдоволення, розчарування.

Конкретний процес сприйняття твору мистецтва у всіх людей має індивідуальний характер, відрізняється як за рівнем емоційної сприйнятливості, так і характером змісту уявлень, що виникають у процесі сприйняття одного й того ж твору мистецтва. Це залежить від багатьох факторів: емоційного досвіду людини, інтересів, естетичного смаку, властивого людині типу сприйняття, рівню емоційного розвитку людини, фізичного й психологічного стану в момент сприйняття, умов, за яких протікає цей процес, установки на сприйняття, здатності людини до повноцінного сприйняття творів мистецтва.

Отже, сприйняття твору мистецтва (художнє сприйняття) має свої особливості, пов'язані з умовним характером мистецтва та установкою на отримання позитивних емоцій від спілкування з твором мистецтва. Воно напряму залежить від культури реципієнта, його художнього досвіду, особистісних якостей і установок; умов сприйняття і якостей самого художнього твору.

 

 

2. СПРИЙНЯТТЯ МИСТЕЦТВА МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ (ПО Б.Т. ЛИХАЧОВА).