Формування у молодших школярів художнього сприймання світу на уроках образотворчого мистецтва

Отже, основна мета навчання і виховання учнів засобами образотворчого мистецтва – формувати естетичне ставлення, художнє сприймання навколишньої дійсності, виховувати інтерес і любов до мистецтва, потребу спілкування з ним, розвивати образне сприйняття, творче мислення, фантазію; удосконалювати розвиток сприймання кольорів; розширювати сенсорний досвід дітей.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОГО СПРИЙМАННЯ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.

2.1. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ТА МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ РОЗВИВАЮЧИХ ІГОР І ВПРАВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СПРИЙМАННЯ СВІТУ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

У процесі виявлення особливостей застосування дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва велике значення має аналіз динаміки становлення дитячого малюнка та виявлення значення ігор у розвитку навичок образотворчої діяльності. Результати науково-психологічних досліджень показали, що образотворча діяльність дітей молодшого шкільного віку не виникає як результат пасивного відображення предметного світу сприймання, а для її формування потрібні практично-образотворчі дії, що базуються на сприйнятті дитиною навколишнього та усвідомленні побаченого. Цей комплекс: сприйняття - відчуття, розуміння - образотворча діяльність [18, 19].

Діти молодшого шкільного віку виконують малюнки різного ступеня складності, різного ступеня «ознайомленості» із змістом і різної структури, при цьому використовують дві-три і більше фігур. Спостереження за роботою дітей показало, що відтворення збережених уявлень - це особливий процес. Збережений образ не випливає в готовому вигляді, а конструюється на основі слідів, що збереглися, і залежить від вікових закономірностей розвитку уяви, уявлень і памяті. Такий процес правильно назвати уявленням. Працюючи з готовими предметами, діти мають можливість у самому зображенні застосувати практичну дію для створення картини з окремих фігур. Ця дія, проте, структурно відрізняється у дітей різного віку.

У малюнках дітей молодшого шкільного віку особливо чітко виступає злитість просторових характеристик образу, що зберігається у памяті, і невміння використати уявні образи відповідно до поставленого завдання.

Для дослідження вміння відтворювати було проведено експеримент, суть якого полягала у наступному: дітям треба було скласти фігури трьох добре знайомих звірів, зображення яких було розрізано на три частини. Одержані результати у молодших школярів вражають своєю безглуздістю. Навіть семи- і восьмирічні діти дуже погано уявляють собі форму начебто добре відомих їм тварин: ведмедя, кози і коня. Така сама злитість сприймання виявляється і при відтворенні дітьми молодшого шкільного віку будь-якого складного предмета [20].

Діти 4 класу вже шукають більш правильні поєднання, комбінуючи частини фігури доти, поки їм не вдається так розмістити фрагменти, щоб відтворити фігуру в цілому. У цьому процесі відтворення й конструювання збережений образ набуває оформленості і осмислюється дитиною. Такий образ вже є адекватним, реалістичним образом відтворюваного уявлення.

У продуктивності образотворчої діяльності величезне значення має дія, до якої вдаються діти у молодшому шкільному віці при сприйманні предмета. Дітям важко правильно сприймати малюнок. Адже навіть найпростіший малюнок, на якому зображено хоча б два предмети, зображає їх у певних просторових звязках. Осмислити ці звязки слід для того, щоб розкрити взаємовідношення між частинами малюнка і сприйняти зображення як щось ціле. Тому сприймання дітьми малюнка здавна використовували для визначення загального розумового розвитку дитини.

Формування навичок образотворчої діяльності у молодшому шкільному віці засобами розвивальних ігор образотворчого змісту повязане із розвитком специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової памяті та ін. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості передбачає вміння створити виразний художній образ або оригінальну композицію мовою образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної діяльності і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набути свободи вираження у творчості [21, 22].

У молодших школярів провідну роль у передаванні виражальних якостей і особливостей предметного оточення відіграє колірна композиційна образотворча діяльність, в якій головна практична орієнтація в роботі на площині зводиться до площинних форм вираження і трактування тривимірного простору засобами зображення та передаванням перспективних явищ на елементарному рівні. При цьому важливу роль відіграють ігри, спрямовані на формування навичок практичної кольоротворчої діяльності.

Характер дій, що їх виконують молодші школярі, різний. Вони відіграють різну роль у відтворенні образу. У дітей дії мають звичайно хаотичний, випробувальний характер. У міру того як уточнюється завдання - створити певний шуканий образ, образотворчі дії набувають більш організованого, орієнтувально-дослідницького характеру. Дитина, граючись, кілька разів змінює положення кожної фігурки, створює послідовно кілька комбінацій і спиняється на тій, яка більше, ніж інші, відповідає образу, що склався в неї [23, 24].

Вивчення дитячих образотворчих уявлень показує, що треба розрізняти кілька їх рівнів за тим, як вони характеризують ступінь засвоєння дитиною збережених образів:

1. Рівень впізнавання. Дитина  зберегла уявлення про предмет  лише настільки, що може упізнати  його, повторно сприймаючи зображення.

2. Рівень спричиненого (пасивного) відтворення. У відповідь на знайомі  запитання (опис, загадки, гра) у дитини  виникає шуканий образ: «Хто рудий, пухнатий, курочок краде, хвостом  сліди замітає?».

3. Рівень вільного, мимовільного використання наявних уявлень, збереження осмислених образів, їх уточнення і диференціювання дають можливість дітям використати наявні в них уявлення в іграх, малюнках, розповідях.

4. На вищому рівні творчого  відтворення молодший школяр  може розчленувати образ, що зберігся, і, виділивши лише якісь його  частини, ознаки, включити їх у  нові комбінації, нові поєднання, створюючи так нові малюнки, фігури, орнаменти, оповідання. Такі нові  образи використовують старші  діти і дорослі в різних  видах творчої діяльності [24, 25].

У процесі використання ігор образотворчого змісту в розвитку образної памяті й уявлення протягом молодшого шкільного віку відбуваються помітні зрушення. Зокрема, збільшується образність уявлень, уявлення про предмети та явища, які були спочатку схематичні, стають дедалі більше осмисленішими, диференційованими.

У молодшому шкільному віці в процесі використання різноманітних ігор дитина набуває значного досвіду, який систематично збагачується: нагромаджуються знання, насамперед уявлення і первинні поняття; діти набувають образотворчих навичок й умінь. Дедалі в більшій кількості і довше зберігаються сліди думок, пережитих почуттів. Велике значення для подальшого розумового розвитку дитини має образна й рухова пам’ять, що інтенсивно збагачується.

Правильно організована практика навчання дітей малювання показала, що є значні відмінності між тим, як уявляє собі дитина той чи інший предмет, і тим, як вона зображує його на папері. Для підтвердження цього проводили спеціальні експерименти. 6-7-річним дітям пропонували вибрати серед кількох малюнків на ту саму тему найкращий. Це були малюнки інших дітей їхнього віку, малюнок дорослого і малюнок досліджуваного. Виявилося, що дитина впевнено вибирає лише правильний малюнок дорослого, а не свій і не малюнок іншої дитини, такий же неправильний, як і її власний [26, 27].

Отже, в дитини існує правильний образ предмета. Тільки цей образ неясний, злитий, нерозчленований. Його основні частини не виділені, і дитина не розуміє ні форми кожної частини, ні її просторового відношення до інших частин і всієї фігури в цілому.

В образотворчій діяльності будь-якої людини істотне значення має ступінь оволодіння нею умінням спостерігати і малювати. З.М. Богуславська спеціально вивчала питання про співвідношення сприймання і зображення геометричної і предметної форми дітьми молодшого шкільного віку. Дослідження підтвердило висновок, що намічені стадії зображення зумовлені не віковими особливостями дітей, а безпосередньо залежать від того, чи навчили дітей спостерігати і правильно зображати. Її дослідження показало:

а) процес навчання дає дуже різні результати залежно від того методу, який використовує педагог. Навчання дитини попередньо обслідувати форму предмета і його побудову дає помітніші зрушення в розвитку зображення, ніж одноманітне вправляння у відтворенні готових графічних чи образних схем;

б) значно кращі малюнки дітей, якщо в них формуються не одиничні, а узагальнені уявлення про предмети, їх форми;

в) основна причина різкої розбіжності наявних у дітей уявлень про обєкти з їх зображеннями - відсутність необхідних зорово-рухових звязків [28, 29].

Спостерігаючи за розвитком образотворчої діяльності у молодшому шкільному віці, вчені виявляють ще чіткіше, ніж у дітей раннього віку, складність цієї форми чуттєвого пізнання дійсності. Спірним є питання про те, на що спирається дитина, відображаючи предмет: на його цілісне зображення в натурі чи в памяті чи на впізнавання окремих частин. Дослідження показують, що й тут немає однозначної відповіді. З одного боку, у відтворенні цілого незнайомого предмета дитина передає лише своє загальне «враження від цілого»: «щось діряве» (решітка) або «таке, що коле» (конус). Перебуваючи «під владою цілого», діти наче не вміють виділяти складові його частини. На цю «владу цілого» звертають увагу й багато інших авторів, що вивчали дитячі малюнки. Вони пояснюють такі факти нібито нездатністю дитини у молодшому шкільному віці до пізнавальної аналітичної діяльності, бо в неї надто яскраво виражена емоційність.

У сучасній школі рівень викладання образотворчого мистецтва не є достатнім. Урок, в основному, складається з двох частин: вступної бесіди і практичної роботи. Такі уроки не можуть принести дітям радість творчості.

Проте доведено, що уроки образотворчого мистецтва заключають у собі невичерпні можливості для всебічного розвитку молодшого школяра. Зустрічі з мистецтвом на кожному уроці, навчання дітей баченню прекрасного у житті й мистецтві, активна творча діяльність кожного з учнів, радість за зроблене на уроці - ось головні риси, які відрізняють навчально-виховний процес на уроках образотворчого мистецтва [30, 31].

Уроки образотворчого мистецтва не можуть бути нецікавими для дітей. На кожному уроці вчитель разом з дітьми заново переживає радість відкриття прекрасного у житті й мистецтві. Головною умовою успіху уроку образотворчого мистецтва, як показує практика роботи, є постійна естетична самоосвіта вчителя. Проникаючи у суть художнього сприйняття у змісті уроку, вчитель знаходить нові, цікаві методи роботи, прийоми впливу на дітей засобами мистецтва і дійсності. Одним з таких інтерактивних методів впливу на свідомість дитини є гра.

На сьогодні гра стає найпопулярнішою формою навчання. Це й не дивно. Адже з її допомогою учні отримують більший обєм знань. До того ж проходить вона у простій, ненавязливій формі, що сприяє швидкому засвоєнню навчального матеріалу. Використання розвивальних ігор дає можливість урізноманітнити уроки образотворчого мистецтва, у простій формі дати дітям необхідні знання [32, 33].

Уроки образотворчого мистецтва, які у молодших класах проводяться за принципом використання елементів драматургії, заключають у собі невичерпні можливості для всебічного розвитку школярів. Зустрічі з мистецтвом на кожному уроці, навчання дітей бачити та сприймати

прекрасне у житті й мистецтві, активна творча діяльність кожного з учнів, радість за зроблене на уроці-драматургії - головні риси, які вирізняють навчально-виховний процес на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі.

Творча активність школярів на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створюючи відповідну атмосферу. Найефективніший прийом тут - застосування розвивальних ігор, ігрових ситуацій, завдяки яким значно зростає інтерес дітей до навчання [34, 35].

Хороша розвивальна гра потребує нескладного ігрового обладнання, яке діти можуть робити самі під керівництвом учителя або батьків, можуть знайти у себе вдома і принести на урок. Таке обладнання виконується з паперу, картону, фанери. Ляльок, таких як Замазура або Дідусь-лісовичок, можна вирізати з поролону й розфарбовувати гуашевими фарбами. Необхідні трафарети вирізаємо з цупкого паперу. Велике задоволення приносить самим підготувати костюми до інсценівок, до розвивальної гри.

Введення розвивальних ігор та ігрових ситуацій дає змогу учням молодшого шкільного віку в більш доступній, цікавій формі навчитися пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодіти основами образотворчої грамоти.

Розвивальна гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, память, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням розвивальної гри або використання цікавого знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює память. У цьому можна переконатися, спостерігаючи за образотворчою діяльністю молодших школярів. Візьмемо для прикладу один з уроків образотворчого мистецтва. Тема уроку - «Ілюстрація до казки «Колобок» (Додаток А). У вчителів переважно є два шляхи проведення такого уроку.