Царський уряд швидко дав зрозуміти,
що не вважає Східну Галичину тимчасовим
завоюванням, називаючи її не інакше,
як «давньою російською землею», котра
тепер «назавжди возз'єднується
з матір'ю-Росією». Було закрито всі
українські культурні установи, кооперативи
та періодичні видання. Вводилося обмеження
на вживання української мови й робилися
спроби впровадити у школах російську
мову.
Що ж стосується Наддніпрянської
України, то газета «Рада», що виражала
лінію Товариства українських поступовців,
закликала українців до захисту
Російської держави. На цих же позиціях
тоді стояв і С. Петлюра. Важко
сказати, чи це була його тактика, чи тверде
переконання, але декларації вірності
владі не врятували український
рух від нових ударів. «Просвіту»
було закрито. Заборонялося друкувати
будь-що українською мовою. Професор
М. Грушевський, який повернувся з Австрії
до Києва, був заарештований і
засланий до Симбірська, Казані і зрештою
до Москви, де він пробув до революції
1917 р.
З метою підтримки російської армії
був створений Комітет Південно-Західного
фронту Всеросійського союзу земств
і міст, у складі якого працювали
відомі діячі українського руху А. Ніковський,
Д. Дорошенко та ін. У 1916 р. С. Петлюру
було призначено помічником уповноваженого
цього Союзу на Західному фронті.
Чим далі йшла війна, тим більшими
були її жертви - як військові, так і
цивільні. Трагедія українців полягала
в тому, що вони, не маючи власної
держави, вимушені були перебувати по
різні боки театру воєнних дій
і вбивати одне одного. Чи не єдиним
позитивним моментом було те, що війна
виснажувала сили воюючих імперій,
створюючи таким чином у перспективі
нові політичні можливості для поневолених
Росією народів.
У 1915 р. становище на фронтах стало
змінюватися. В квітні почався контрнаступ
німецьких і австро-угорських
військ. Російська армія вдалася
до відступу. Патріотичний порив українців
Наддніпрянщини поступово минав. Рада
РУП прийняла рішення про нейтралітет
у воєнному протистоянні. Значна частина
українських соціал-демократів за участю
В. Винниченка проводила антивоєнну
агітацію. Головна Українська Рада
у світлі нової ситуації виступила
з заявою, в якій проголошувала
своєю метою створення самостійної
Української держави з земель,
які входили до складу Російської
імперії; з українських земель у
складі Австро-Угорщини планувалося
створити автономну область.
У березні 1916 р. стався новий поворот
подій. Унаслідок так званого
«Брусиловського прориву» російська
армія зайняла Чернівці, Коломию,
Луцьк та інші міста цього регіону.
Австро-угорські війська втратили близько
1 млн вояків, 400 тис. потрапили у
полон. Але на допомогу Австро-Угорщині
прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р.
Відень і Берлін остаточно домовилися
про створення Польської держави.
Для українців це означало б неможливість
реалізації їхніх планів створення
власної держави.
За таких умов Головна Українська
Рада на чолі з К. Левицьким самоліквідувалась,
а кермо політики перейшло до Є. Петрушевича,
який повів курс «орієнтації на власні
сили». 30 травня 1917 р. він зробив в
австрійському парламенті заяву, що
землі колишнього Галицько-Волинського
князівства є українськими землями,
а відтак ніяким чином не можуть
стати частиною Польської держави.
Продовжував діяльність Союз визволення
України, який розгорнув активну
роботу в таборах для військовополонених.
Із набраних там солдатів та офіцерів
були створені українські військові
з'єднання - Сірожупанна та Синьожупанна
дивізії.
Кривава виснажлива війна викликала
повсюдне зростання масового невдоволення.
Чимало страйків і заворушень в Російській
імперії, де наслідки війни були особливо
тяжкими, проходили під гаслом «Геть
війну». Особливо багато їх було у промислових
районах України. Керували цими виступами
переважно соціалістичні організації.
Ці настрої не обминули й фронт, де
цілі полки відмовлялися воювати. Посилилася
глибока економічна криза, занепадало
сільське господарство, падав життєвий
рівень населення, насамперед робітників
і селян. Війна, прорахунки уряду, корумпованість
і неефективність влади, зростаюче
зубожіння - все це до краю посилювало
кризу всього суспільства. Країна опинилася
напередодні тотальної катастрофи.
47. Наукова
та суспільно-політична діяльність
Грушевського.
Видатний укр. історик, археолог, літературознавець,
соціолог, письменник, видатний громадсько-політичний
і державний діяч, засновник УНР
і голова УЦР, почесний професор Харківського
Університету. 11 грудня 1914 в Києві
його заарештували як причетного до створення
легіону укр. січових стрілків. В
1916 його відправили до Москви під пильним
наглядом поліції. Там він часто
зустрічався з членами укр. громади.
У 1917 повертається до Києва в березні,
а в жовтні стає отаманом вільного
козацтва, брав активну участь у
розбудові УНР, створення її Конституції.
У період гетьманату Скоропадського Грушевський
нелегально жив під Києвом. Наприкінці
192 року розробив проект Українського
вільного Університету, офіційно відкритого
17 січня 1921 р який через деякий час переїхав
до праги. З червня 1919 він виступав за компроміс
з більшовиками, визнання принципу диктатури
пролетаріату, але за умови його союзу
з селянством. 7 бер 1924 прфесор Груш приїхав
до Києва де за ним було встановлено постіне
стеження, переглядалася його особиста
переписка, де відображалася вся цого
діяльність і контакти. У 1923 – обрано членом-кореспондентм
вищої школи слов’янських студій Лондонського
університету. Він вважав, що ліквідація
більшовицької влади принесе Укр нову
руїну й реакцію, він мріяв створити в
Києві науково-дослідний інститут, але
йому дозволили лише сформувати кафедру.
Грушевський вважав нац. Війська лише
формуванням етнічних українців у складі
рос армії на період війни
48.Початок
національно-демократичної революції
в Україні Утворення центральної
ради (лютий-червень)1917р.
Перша світова війна призвела до
загострення соц., полит. І націон. Суперечностей
у рос. імперії. В Україні активізувався
нац.-визвольний рух проти самодержавства
,який ставив собі за мету завоювання політ.
прав. 27 лютого 1917 року перемога лютневої
революції в Петрограді призвела до падіння
самодержавства , незабаром Микола 2 зрікся
престолу. Тимчасовий уряд очолив князь
Георгій Львов .В Україні було ліквідовано
самодержавний режим. У міста і селах утворено
паралельні органи влади. Національні
політичні сили були роздроблені,тому
необхідно було створити укр. керівний
центр. Так виникла Українська Центральна
Рада. Створено 3-4 березня 1917 року в Києві.
Керівником УЦР став Грушевський .
Основні напрямки:
- боротьба на цац.-теріторіальну автономію;
- підготовка до виборів в Установчи збори
з метою розв’язання питань про автономію
України;
- співпраця с тимчасовим урядом;
- надання нац..меншинам рівних
політ.прав;
Створення УЦР стало видатною подією
в нац.-демократичній революції 1917-1920рр.У
квітні УЦР перетворилося на представницький
орган українського народу. Важливою
подією цього етапу укр. революції була
робота в Києві першого укр. військового
з’їзду.700 делегантів підтримали вимоги
УЦР щодо автономії України. Обрали військовий
генеральний комітет.
49.Боротьба
за украинскую державнисть 1 и
2 Универсалы Центральной влади.
Февральская революция явилась
катализатором создания различных
национальных комитетов и организаций
в армии и на флотах России.В
Петрограде возникла Украинская войсковая
Рада для формирования украинизированных
воинских частей ,ее поддержали матросы
и часть офицеров морской школы,на
Черноморском флоте среди украинцев
развернул организационную работу
Войсковый клуб.В Киеве в марте
1917 года сформировали комитет по организации
украинской армии.Учитывая нарастание
стихийной украинизации в армии
УСДРП в апреле 1917 поддержали идею
создания украинских полков,их передислокацию
в Украину.Временное правительство не
торопилось формировать украинские части.5(18)
июня 1917 года в Киеве ,вопреки запрещению
ВП,открылся 2 всеураинский сеъезд,с требованиями
начать широкую украинизацию в армии и
на флоте ,признать обязательным для российских
военных выполнение решений УГВК. Однако
в ситуации, когда власть УГВК базировалась
на моральном авторитете, никаких гарантий
не могло существовать. Съезд легализовал
отряды Вольного казачества. В целом движение
в войсках лидерами УЦР удалось оставить
в русле автономических границ, о чем свидетельствовал
оглашенный на съезде 10(23) июня 1 Универсал,
лишь декларировавший лозунг национально-территориальной
автономии Украины.Было ликвидировано
восстание полка Полуботка,стало торможение
украинизации в ряде войск,в армии обнаружился
ряд явлений:отказ от выполнения приказов,не
желание идти на фрон,требования отправки
на Украину и т.д.К октябрю 1917 года ни УЦР
ни ВП ситуацию не контролировало.В нач.1918
года УЦР перешла от концепции украинизации
к формированию армии на добровольческих
началах..Процесс дальнейшего строительства
национальных вооруженных сил продолжался
гетьманом П.П.Скоропадским. 20 июня 1917
начал свою работу исполниьтельный комитет
УЦР.Был достигнут компромисс :Петроград
признавал УЦР,соглашался ее финансировать
,а киевские лидеры не возражали более
против решения вопроса об автономии Украины
в будущем Всероссийском Учредительном
собрании.Во 2 Универсале 3(16) июля 1917 года
УЦР провозгласила себя высшим органом
революционной демократии Украины,подчиняющимся
ВП,объявила о пополнении своего состава
представителями меньшинств,как того
требовали российские власти.
50.3 Универсал
Центральной Рады.Проголошення УНР.
28-30 ОКТЯБРЯ В Киеве произошел
вооруж.конфликт между большевиками
и штабом Киевского округа.При
помощи воинских частей УЦРбольшевики
вынудили части округа прекратить
сопротивление .Представители большевиков
подписали обращение к киевлянам
в связи с падением власти
ВП.В нем ЦР признавалась краевой
властью,а советы рабочих депутатов-
местной.В ночь 7(20) ноября на заседании
Малой Рады был провозглашен 3
Универсал об образовании Украинской
Народной Республики,пополнении
Генерального секретариата новыми
секретариатами ,в том числе и
Генеральным секретариатом военных
дел,который возглавил Петлюра.Здесь
шла речь о формировании Российской
федеративной демократической республики
с правительством из членов
социалистических партий..В то
же время украинские лидеры,опасаясь
конкуренции,не соглашались на
размещение общероссийского правительства
на тарритории в Киеве.Поскольку
большевизм в Украине не являлся
естественным фактором ни в
идеологическом,ни в организационном
отношении,а питался стихийным
экстремизмом масс,то в конце
1917 года он не мог получить
здесь осознанной поддержки.
51.Украинская
Народная Республика наприкинци
1917- на поч.1918р.4Универсал та проголошення
незалежности.
В декабре 1917 руководство Киевской
областной организации РСДРП (Б)
меняет название партии и приняло
новое название – РСДРП-социал-демократия
Украины..До конца декабря 1917 лидеры
УЦР не рассматривали Украину
как субъект международного права.На
съезде ,открывшейся 4(17) декабря 1917 года
1 всеукраинский съезд крестьянских
рабочих.На нем ЦР обвинялась в проведении
буржуазной политики.В то же время
признавалось право УНР на отделение
от России. Певый всеукраинский съезд
советов рабочих,солдатских и части
крестьянских депутатов ,съезд провозгласил
в Украине советскую власть ,избрал
Всеукраинский Центральный исполнительный
комитет.Съезды были нелегитимными,т.к.
не отражали волю большинства населения.До
середины декабря 1917 конфликт между
Совнарком и ЦР воспринимался
как стычка политических сил внутри
одного государства.Военное руководство
отрядами,наступавшими на Украину ,осуществлял
М.А.Муравьев.Не имея возможности противостоять
натиску матросов и солдат Малая
Рада после трехсуточного обсуждения
приняла 11(24) января 1918 года 4 Универсал,провозглашавший
самостоятельность УНР.Но реальной
независимости Украина получить
не могла:шла гражданская война,
отсутствовали механизмы проведения
экономической,военной,региональный политики,
в обществе господствовала апатия или
раздражение.В водовороте гражданской
войны обе стороны применяли
недозволенные нормами гуманизма
методы, не щадили людей.с 6 января до 9
февраля 1918 года делегація УНР участвовала
в переговорах о мире с представителями
Германии и ее союзниками,подписали мирный
договор и условия экономического сотрудничества.17-19
марта 1918 прошел 2-ой Всеукраинский съезд
Советов ,принял решения, заложившие
прочный фундамент под будущее торжество
большевиков в Украине.
52.Украинська
держава П.Скоропадського
29 апреля 1918 собравшиеся в цирке
хлеборобы единодушно избрали
гетьманом Украины П.Скоропадського,
потребовав от него спасти
страну от хаоса и беззакония..С
первых же дней существования
Гетманата возникла оппозиция
ему со стороны демократов- хлеборобов
и партий ,входивших в состав
УЦР.В мае состоялся украинский
съезд,делегаты которго враждебно
отнеслись к новой власти.Гетьмана
поддержали Партия народной свободы
и Протофис- объединение промыщленников.Власть
захватили в свои руки землевладельці,земские
деятели военніе.Началось наступление
на революционно- демократические завоевания:закрівались
оппозиционніе газеті,громили непослушніе
профсоюзі,ограничивались политические
свободы.Созданные правове основы
для возвращения земли обострило классовую
войну.Переговоры гетмана с украинскими
партиями продвигались с большим трудом.Украинский
национальный союз(УНС) требо вал включить
часть своїх лидеров в состав Кабинета
Министров,избрать законодательный орган
–Державную Раду.Компромисса не произошло.Во
внешней политике Скоропадський проводил
ту же линию что и УЦР ранее,украпляя независимость
Украины.12 июна делегации Украины и России
подписали мирный договор где состоялся
консульський обмен. До 1 января 1920 года.Этот
договор был завершен благодаря представите
лям промышленности и торговки.За 230 дней
гетманского режима было прийнято болем
300 законов,проведена работа по формированию
регулярной армии.За два месяца до ликвидации
Гетманата были созданы предпосылки для
реального экономического роста,большая
работа была проведена в сфере культуры
и просвещения,осторожно велся курс на
дерусификацию школьного образования.Курс
гетмана на независимую Украину не независимую
Украину не подвергался сомнению у лидеров
белого движения.Целью гетмана являлось
создание общероссийской федерации снизу,путем
серии договоров.Вступив в Лигу наций
,гетман понимал что союз с Антантой означал
подчинение Украины Белой Гвардии.11 ноября
1918 года Ленин поручик підготовить наступление
на Украину..Директория,созданная 13 ноября
об’явила Скоропадського узурпатором
народной воли,поставила его вне закона
,призвала арестовывать всех служащих
гетмана .Вооруженные силы Директории
вступили в Киев с лозунгом:за власть советам
14 декабря.В этот же день Скоропадський
выехал в Германию .В декабре 1918 года завершилась
соціально- политическая утопия времен
революции:построить национальное государство
на фундаменте консервативной идеи.
53.Директорія
та її діяльністьюПетлюра –головний
атаман
(см.лист1)
54.Західно-українська
народна республіка :виникнення,історічна
доля.