Шпаргалка по "Истории"

29. Укр козацька  держава у 18 ст (1709-1783)

17 липгя 1709 Скоропадський подав  царю 14 прохальних статей, якими  підтверджувався автономний статус  Гетьманату, підпорядкованіст козаків  лише своїм старшинам. У грудні 1708 Скоропадський дозволив заселяти  хутори й передмістя Батурина, у квітні козаки дістали дозвіл  на продаж пива, меду, браги, горілки.  До 1714 економіка Гетьманату розвивалася  за досить сприятливих умов. Та  в наступні 6 років було жорстоко  регламентовано вивіз за кордон  Гетьманату сала, воску, шкур, срібла. Заборонявся безпосередній імпорт  в Україну. 29 квітня 1722 сталося чергове  обмеження автономії Гетьманату  – було створено Малоросійську  колегію, підпорядковану Сенату. Протест скоропадського проти неправомірності створення Малоросійської колегії Петро І проігнорував. 3 липня 1722 Скоропадський помер. Наказним гетьманом було призначено Полуботка. Царя розгнівали його прохання про повернення Гетьманщині колишніх прав., ліквідацію малоросійської колегії, обрання повновладного гетьмана. Після низки доносів був ув’язнений і помер Полуботок. Готуючись до війни З Туреччиною, Росія відчувала потребу в допомозі укр. Козаків. Із ув’язнення було звільнено заарештованих 15 укр старшин. 1 жовтня 1727 гетьманом Лівобережної України за рекомендацією цариці обрали Данила Апостола.  Першими кроками стало прохання цариці відновити умови договору 1654, тобто номінальний васалітет Гетьманщини. Функції генеральної козацької канцелярії більше переходили до центральних органів імперії, вона мала право вирішувати прикордонні питання з Польшею.  З 1728 працювала кодифікаційна комісія, яку очолював Лизогуб. Апостал намагався викорінити хабарництво, впорядкував земельні справи, здійснивши в 1729-1730 рр генеральне слідство щодо законності володіння маєтками. Він відокремив державний скарб від гетьманського, але державний контролювали рос чиновники. Апостол створив у глухові 1 в укр. Школу співаків, друкарню, влаштував з’їзд укр. Купців, дозволив їм торгувати товарами: шкіра, прядива, селітра. Змін6ив паспортну системуПроте життя козацтва і селянства за правління Апостола поліпшилось. Стабільною стала політ ситуація. Післяйого смерті у 1734 гетьманщиною стало керувати правління гетьманського уряду яке склалось з 3 рос 3 укр чиновників. У перш пол. 18 ст відбулись зміни в житті запорожців які проживали на землях, що належали кримському хану. Придставники промосковської партії домоглись того що козаки какували в кайдани прихильників боротьби з рос, а потім вони повели запоріжців під владу цариці. Та марно, вони повернулись до татарських володінь. У серпні 1733 щоб не допустити використання поляками запорожців у боротьбі проти російського Августа ІІ, цариця дозволила повернутись їм на середнє Подніпров’я. Нова січ поділялась  на вісім паланок,у центрі яких була розташована укр.. слобода з козацьким гарнізоном.У Січі знаходилися представники 20 народів,більшість була українці.Вищим органом формально вважався Кіш,старшина часто підміняла козацьку раду.Під час рос.-турецької війни 1734-1739 рр. воювало близько 65тис.козаків.Війна завдала укр..землям багато лиха.

Завдання виходу Росії до Чорного  й Азовського морів потребувало  від уряду нових маневрів стосовно козацтва.У лютому  1750р.відбулись  вибори гетьмана,їм став К.Розумовський.Його близькість до цариці дозволила йому стати найбагатшим землевласником.Його активна діяльність свідчала про  його неабиякий талант державного діяча.У 1763р.в Гетьманщині  було відновлено систему судів,до березня 1761р.під юрисдикцією Розумовського перебував Київ,а потім він перейшов під владу центру,а козаків виселили з міста.Зусілля гетьмана  до козацького війска:було введено уніфіковану форму,озброєння,створено навч.центр для старшинської молоді.,але імперська влада постійно звужувала його повноваження.У другій пол..18ст.дедалі менше укр.. селян залишилось вільними.Розумовський так і не зміг врятувати свою посаду..Наприкінці 1763р.цариця примусила його відмовитись від гетьманства.Цариця запідозрила гетьмана в таємному схваленні.Упродовж 10 років після усунення з посади Розумовському не дозволялось повертатися в Україну.Ліквідація посади гетьмана означала прискорення процесу перетворення Лівобережної України на одну із провінцій Рос.імперії.

30.Галичина  та Правобережжя наприкінці  17-18ст.Занепад  Речі Посполитої та доля українських  земель

До Правобер.України цього періоду входили землі Волині,Київщини й Поділля.За 1657-1687 рр.вона втратила майже 70 проц. Населення ,а в результате  міграційних процесів через сто років українців тут було вже  понад три мільйони. Однак провідну роль у політичному та економічному житті відігравали поляки та євреї. Щоб захистити край  король Ян 3 Собеский вирішив відновити тут козацтво  і зробити з нього  опору в боротьбі з конкурентами.У1708р. тут було вже сім казацких полків.Батурин заохочував полковників до створення осередків нестабільности  для Польщі.,примусити її відмовитись від земель.Полковник Палій прагнув приєднати Правобережжя до Росії. Лівобережні полки приєдналися до Правобережних.У 20-х роках спалахнула боротьба проти поляків,її повели гайдамаки.,після поразки польська влада повісила їх за участь.Ці події були продовженням боротьби Польщі та Росії.Протягом травня-червня 1768р. загони гайдамаків оволоділи майже всім Правобережжям,після штурму Умані Иваном Гонтой та Максимом Залізняком,гайдамаки вирізали в Умані всіх поляків  та євреїв..Повтанці обрали  їх гетьманом та полковником.До складу Західної України входили такі регіони-Східна Галичина,Західна Волинь,Західне Полісся,Покуття,Прикарпаття,Буковина,Закарпаття,частково Холмщина,Підляшшя,Лемківщина.Ці землі перебували під владою Польщі,Туреччини,Угорщини,Автрії.Після першого поділу Польщі до складу Австрії увійшла Галичина,деякі райони Волині та Поділля.Після другого поділу Польщі (1793) до Росії відійшли Київщина,вся Волинь і Поділля,після третього (1795) – Берестейшина. У 1809р.Австрія віддала Росії чотири округи Галичини. Вигідне для розвитку економіки розташування осн. міських центрів дозволяло їм виконувати роль транзитних пунктів торгівлі між Європою та Азією. Львів був великим центром торгівлі. Для єліти Зах. України стали закономірними процеси ополячення та мадяризації,прислуговування австрійській владі. Згодом почався вихід с цього курсу, який тривав до середини наступного століття. Наслідками стали економічний регрес,падіння рівня культури,освіти,занепад еліти.

31.Гайдамацький  рух. Коліївщина 1768р.

У 20 роках 18 ст. На Правобережжі спалахнула боротьба проти поляків, її повели гайдамаки .Відомі їхні виступи  в 1712-1717 рр.У першій чверті 18 ст. правнук атамана Сава Чалий  виступив проти всевладдя поляків та євреїв ,грабував Молдову.Але швидко перейшов на бік Польщі ,одержавши від короля с. Рубані,воював з росіянами. Обурені його поведінкою запорожці вбили його  киями біля стовпа. Більшість гайдамаків виходила з Запорожжя або тікала туди після поразки. Із 1733 до 1750 р польська влада повісила за участь у гайдамацькому русі чимало запорожців Діяли гайдамаки з середини 50-х рр. на Лівобережжі та Слобожанщині. Гайдамацькі повстання протягом 1730-1733 охопили Київщину, Черкащину, Барацлавщину, Поділля, Руське князівство. Приборкували ці виступи спільно польські й рос війська. Гайдамаки нищили та розграбовували панські маєтки. Події Коліївщини – конфлікт українсько-польського протистояння. Повстання відкрило шлях до ліквідації на Правобережжі уніатської церкви. Гайдамаки зруйнували уніатські та василіанські монастирі в Богуславі та ін.Кліївщина – це конфлікт  з українсько –польським протистоянням.Коліївщина була найрадикальнішим способом прояву соц.-релігійного протесту українців проти перетворення їх на позбавлену будь-яких прав, пригноблену селянську націю, а православної релігії – на другорядну й зневажну.

33.Історична  доля Слобідської України 17-18 ст.

На Лівобережній та Слобідській  Україні в другій половині XVIII ст. панували феодально-кріпосницькі відносини. Основну роль відігравало сільське господарство. Успішніше розвивалося рільництво на родючих чорноземних фунтах у південній та степовій частинах України.

Поглиблювалася спеціалізація  окремих сільськогосподарських  районів. У деяких фільварках частка пшениці сягала 30% озимих. На Лівобережжі та Слобожанщині більше уваги приділяли вирощуванню жита, на півдні - пшениці, зокрема арнаутки, попит на яку за кордоном зростав із кожним роком. Почали вирощувати картоплю, кукурудзу, цукрові буряки й соняшник, а також технічні культури - тютюн, льон, коноплі. У Південній Україні та в Криму розвивалися садівництво й виноградарство. Окремі землевласники освоювали багатопільну систему, закладаючи основу для раціонального ведення сільського господарства. Трипільну систему запроваджували за рахунок перелогів. На той час вона була на Правобережжі в Галичині. Почали розводити коней, овець. На Лівобережжі у 80-х роках існувало понад 200 великих вівцеферм.

Сталися зрушення і в промисловому виробництві. На основі дрібних селянських промислів виникли мануфактури. Проте за умов панування натурального господарства існувало чимало мануфактур, кустарно-кооперативних промислів і підприємств, де працювали кріпаки.

В Україні діяли підприємства з  одночасним використанням примусової та найманої праці. Поява і зростання  великих мануфактур (винокурень і  текстильних виробництв), вкладання в їхнє будівництво значних коштів свідчили про формування нового типу підприємств - капіталістичних.

Поглиблювалася спеціалізація  в окремих галузях промисловості, виникали нові самостійні галузі. Продукція рудень задовольняла і населення, зайнятого в сільському господарстві.

Зростання промислового виробництва  позитивно позначилося на розвитку торгівлі, що пожвавилася завдяки ярмаркам у Києві, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Харкові та ін.

Розвивалися міста як центри економічного, політичного і культурного життя. Наприкінці XVIII ст. кількість поселень міського типу досягла 200. Міста відігравали  велику об'єднавчу роль у становленні  економічної української спільності,

З розвитком економіки, внутрішніх ринків помітно зростала роль України а зовнішній торгівлі. Все це свідчило про формування якісно нових економічних відносин - капіталістичних.

34.Українська  культура доби бароко та класицизму (кінець 16-18ст.)

З другої половини 17 ст.умови для  розвитку культури в укр..землях дещо поліпшились.Почали діяти парафіяльні  школи при церквах,де мандрівні  дяки вчили дітей писати,читати,рахувати.Почали відкриватися народні училища,де навчання велось на рос.мові.Середню освіту давали колегіуми в Києві,Харкові  и др. городахВищим навчальним закладом був Львівський університет та Києво-Могилянська академія.Керивництво академії не приділяло уваги науковому пошуку істини,під освіченістю розумілась начитаність  грамотність .Бібліотека академії вважаласьоднією з найкращіх  у Східній Евпропі. Зі стін академії вийшли С.Яворський –автор учення про піраміду влади,Ф.Прокопович –творець концепцій про божественне походження царської влади.Цікаве архівне  джерело – праця О.Безборотька «Єкстрат малоросийских прав», де обострюється думка  про необхідність особливої правової системи для України.У другій половині 17ст. розвивався жанр історико-мемуарної прози.

18ст.явило  світові феномен  розквіту укр..казацької історіографії,філософії,політології,правознавства. Наприкінці 18-на початку 19ст. вУкраїні поширилися культурно-мистецьки салони,в яких вивчали  укр..історію. Продовжувалася практика навчання у зарубіжних університетах.Представниками укр..барокової філософії були К.Транквіліон Ставровецький і Григорій Савич Сковорода. Жага знань та нових вражень  привела Сковороду до Угорщини,а потім і до Словаччини, Австрії. У центрі його інтересів були людина,суспільне життя.Я.Козельский ,син сотника Полтавського полку видав «Статті про філософію і її частини з французької енциклопедії». Він захищав принцип природних прав людини,виступав проти кріпацтва.

Багато українців стали єпіскопами,засновниками шкільної мережі на території Росії. Зміни внесли в музичну культуру композитори М.Березовський і Д.Бортнянський,які справили  величезний вплив  на стиль хорової музики.

Із середини 18ст. укр..культура ,утративши  багатьох творчих людей,що переїхали  до імперських центрів,стає провінційною, і на неї більш впливає російська  культура..Зростає  кількість українських  інтелектуалів .Невипадково серед  борців за волю України було чимало діячів неукраїнського походження:чех  А.Орлик,грек В.Капніст та баг.інших.

36. Укр землі  у складі Рос імперії у перш  пол. 19 ст. соц.-екон та політичний  розвиток.

У перш. Пол. 19 ст. завершився процес адмін.-територіальної уніфікації укр. Земель. Слобідська Укр  втрачає своє автономне становище, а її населення переходить до стану  кріпосницької залежності від рос  та укр. Дворянства. У 1831-1835 у колишньому гетьманаті ліквідується традиційне укр. Право. Київ в багато чому став схожим на типове рос місто. 1817 міністр рос  Аракчеєв почав створювати на укр. Землях військові поселення, яким було заборонено вживати спиртні напої та порушати порядок. Це викликало бунти незадоволених. У 1816 Аракчеєв подав царю проект ліквідації кріпосного права і наділення  селян землею. Військовим поселенцям надали статус державних селян. Під  час Кримської війни населення  укр. надавало допомогу рос військам. У 1847-1848 на Правобережжі з метою попередження соц. Конфліктів та нормалізації відносин між селянством та поміщиками було проведено інвентарну реформу. Також  до 1840 у сфері с\х виробництва  діяли закони, як рос імперії, так  і колишньої речі посполитої. У  ході цієї реформи польське законодавство  було анульоване, що із задоволенням сприйняли  укр. селяни. Царська влада виглядала  захисником його інтересів, оскільки обмежувала свавілля польських поміщиків. Після  невдачі повстань 1830-1831 та1863-1864 місцева  шляхта вгамувалась, відмовившись від  ідеї відновлення польської держави, зросло рос землеволодіння, пройшла  нобілітація шляхти. Після поразки  царської армії в Кримській війні 1853-1856, у зв’язку з бурхливим  зростанням селянських виступів та низьким  рівнем агротехніки нагальною потребою стала ліквідація кріпацтва, яке  було скасовано царським Маніфестом від 19 лютого 1861.

37.Кирило-Мефодіївське  Братство

Кирило-Мефодіївське братство було засновано  в Києві 1846 р. Членами братства, очолюваного істориком, ад'юнкт-професором Київського університету М.Костомаровим, були полтавський учитель В.Білозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора М.Гулак. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т.Шевченко. Це був цвіт тогочасної молодої української інтелігенції. Всі вони захоплювалися ідеями свободи і демократії, всеслов'янського єднання, тому й свою таємну організацію назвали на честь великих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.