Шпаргалка по "Истории"

Надзвичайно докучало Запоріжжя Польській  державі. Адже масові втечі селян  позбавляли феодалів робочих рук, а  козацькі походи на Крим і Стамбул  ускладнювали стосунки Польщі з Туреччиною. Тому, проводячи політику «поділяй і володарюй», польський уряд брав до себе на службу заможну частину  козаків, забезпечивши їм привілеї. І  вже їхніми руками він придушував свавілля запорожців, спрямовуючи їх на основне завдання - охороняти  південні кордони держави.

У 1572 р. за наказом польського короля Сигізмунда ІІ Августа формується загін  із 300 козаків, які вносилися у  спеціальний список - реєстр. Реєстровим козакам була встановлена виплата  з польської казни, вони не підпорядковувалися місцевій владі, а лише призначеному урядом «старшому»; козацька старшина отримала знаки влади - клейноди (булаву, бунчук, корогву, печатку).

Центром реєстрового козацтва стало  м. Трахтемирів. Запорізька Січ також  формально підпорядковувалася реєстровому  козацтву, але Речі Посполитій так  і не вдалося взяти її під свій контроль. У 1578 р. реєстр становив 500 козаків, а у 1590 - вже тисячу. Але наприкінці XVI - на початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з запорожцями все частіше  виступало не тільки проти турецько-татарських агресорів, а й проти польсько-шляхетського феодального гніту, підтримуючи  селянство.

Навіть будучи перехідною формою від  професійної общини до повноцінної  держави, Запорізька Січ, проте, відіграла  найвизначнішу роль у процесі  українського державного будівництва, її існування ознаменувало собою наступний після Галицько-волинського князівства етап поступового формування української етнічної держави.

20.Єволюція  казацького руху конец 16 –перша  пол..17 ст.

Колоніальна політика Польщі, посилення  кріпацтва, покатоличення викликали  активний протест українського населення  і зумовили шерег потужних повстань, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер.

На кінець XVI ст. активізувалися походи козаків проти Туреччини, що помітно  погіршило її стосунки з Польщею. У відповідь польський уряд категорично  заборонив походи і стратив деяких їхніх організаторів. Але це не зупинило козаків. Поступово їхні виступи  проти польських панів набувають  дедалі більш організованих форм. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під орудою К. Косинського. Приводом прислужилася, як це часто  бувало, особиста образа Косинського  на князя Острозького, який відібрав у нього маєток. Проте незабаром  повстання, підтримане місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля  і Волинь.

У лютому 1593 р. князь Острозький розбиває військо Косинського на р. П'ятці. Козаки укладають угоду, згідно з  якою Косинський позбавляється гетьманства, козаки втрачають право нападати на сусідні країни, а селяни-втікачі  повертаються до своїх поміщиків. Але  Косинський з вірними козаками тікає  на Січ і звідти у травні 1593 р. наступає на Черкаси. Там він зазнає поразки від черкаського і  канівського старости Є. Вишневецького  та гине. Його військо відступає  на Запоріжжя.

В 1594- 1596 рр. розгортається нове повстання  під проводом С. Наливайка, який, до речі, був сотником у князя Острозького  і брав участь у придушенні повстання  Косинського. Але після битви  на р. П'ятці він кидає службу і  організовує загін нереєстрових козаків для походів на татар. Захопивши багато здобичі, Наливайко  посилає гінців на Січ із закликом розгорнути антипольську боротьбу. Запорізькі козаки, очолювані Г. Лободою, виступили  на підтримку, і вже до початку  І596 р. повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля. Не останню  роль у такому стрімкому успіхові відіграло те, що основні польські сили у цей час перебували у  Молдавії, де підтримували польського ставленика на молдавський трон. Але, побачивши реальну загрозу з  боку козаків, польський уряд вирішує  направити проти них коронне  військо.

У березні 1596 р. повстанці С. Наливайка  об'єднуються з загонами Г. Лободи та полковника М. Шаули і в урочищі  Гострий Камінь біля Трипілля дають  бій полякам, після якого, забравши свої сім'ї, мусять відступати за Дніпро і рухатись на схід. Біля м. Лубни  в урочищі Солониця вони стали  табором, очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Складне становище  козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини. Лободу вбивають за підозрою в зраді, а Наливайка  і Шаулу видають полякам. Опір було зламано. Наливайка і його соратників повезли до Варшави і у квітні 1597 р. стратили.

Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. зазнали поразки через внутрішню  неорганізованість і відсутність  єдності. Але вони ж наочно продемонстрували вплив нового соціального явища - козацтва, особливо у спілці з селянством, дрібною шляхтою та міщанами.

Інший шлях реалізації потенціалу козацтва обрав видатний діяч вітчизняної  історії - гетьман П. Сагайдачний. Народився  він на Самбірщині, освіту здобув в  Острозькій школі та в школі Львівського  братства. Уславився як видатний організатор  козацьких походів проти татар  і турків.

Спершу П. Сагайдачний проводив політику мирних угод і компромісів  для захисту прав України. Він  зі своїми козаками брав участь у війні  польського короля Сигізмунда III з Росією. Але найвизначнішу роль Військо  Запорізьке відіграло під час  Хотинської війни.

У 1620 р. Туреччина організувала 150-тисячний похід з метою остаточно розбити  Польську державу. Польща змогла виставити  лише 40-тисячне військо і тому змушена була звернутися по допомогу до козаків, пообіцявши їм поступки у  релігійному питанні та значну платню. Але вирішальним тут було інше: Сагайдачний чітко усвідомлював, що агресія Туреччини не обмежиться Річчю Посполитою, а продовжиться вже проти України. В Хотинській битві брало участь 40-тисячне  козацьке військо, що стало важливим фактором перемоги поляків (жовтень 1621 р.). Але за умовами Хотинського  миру козакам було заборонено плавати  Дніпром у Чорне море і здійснювати  походи до турецьких берегів. Кордон між Туреччиною і Польщею встановлювався по Дніпру.

Значним був внесок П. Сагайдачного у захист православ'я в Україні. Він залучив усе Військо Запорізьке до складу Київського братства, відновив втрачену після Берестейської унії вищу церковну ієрархію, висвятив на сан  київського митрополита Іова Борецького, архієпископа і кількох єпископів. Велику увагу Сагайдачний приділяв розвиткові української культури й  освіти, все своє майно він заповів  братствам Києва і Львова.

Помер П. Сагайдачний від рани, одержаної  у Хотинській війні, 10 квітня 1622 р. По його смерті прокотилася нова хвиля  козацьких повстань.

У 1625 р. після повстання на чолі з М. Жмайлом польський уряд змушений був підписати Куруківську угоду, згідно з якою козацький реєстр становив уже 6 тис. у складі шести полків - Київського, Корсунського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, Переяславського, але козакам було заборонено здійснювати  самостійні військові походи.

Приводом для наступного заворушення  стали суперечності між реєстровими  і нереєстровими козаками. В 1630 р. запорожці під орудою Т. Федоровича (Трясила) виступили з Січі. Незабаром  повстання охопило Лівобережжя  і частину Правобережжя. 30-тисячний загін повсталих розгромив коронне  військо під Переяславом і  змусив Річ Посполиту шукати компромісу. Нова угода збільшувала реєстр до 8 тис. осіб, зберігалися привілеї козацької  старшини. І хоча Федорович з частиною козаків повернувся на Запоріжжя, селяни, міщани та нереєстрові козаки ще якийсь час продовжували боротьбу. Широкий  суспільний рух в Україні змусив королевича Владислава у 1633 р. затвердити на сеймі «Статті для заспокоєння  руського народу», які легалізували існування православної церкви і  повертали їй частину майна. Але вже у 1634 р., після закінчення польсько-російської війни, в якій на боці Польщі воювали й козаки, уряд Речі Посполитої знову урізає права та вольності українців.

Щоб нейтралізувати Січ, польський  уряд будує у 1635 р. на Дніпрі фортецю  Кодак, але того ж року козаки під  командуванням І. Сулими розгромили кодацьку залогу та зруйнували фортецю.

У 1637-1638 рр. вибухнули нові повстання  під керівництвом П. Бута (Павлюка), Д. Гуні та Я. Острянина. Тут знову  показала себе проблема суперечностей  між реєстровим і нереєстровим козацтвом, що й стало однією з причин поразки  у 1638 р. Це дало можливість Польщі в  тому ж році нав'язати козацтву «Ординацію Війська Запорізького реєстрового, яке перебуває на службі Речі Посполитої». В ній реєстр обмежувався до 6 тис., на чолі козаків затверджувався польський комісар, заборонялася виборність, відновлювалася фортеця Кодак.

Період козацької активності змінився десятиліттям так званого «золотого  спокою». Але козацько-селянські  повстання підготували грунт  для розгортання широкого національно-визвольного  руху середини XVII ст.

21.Причини  та рушійні сили Визвольної  війни  укр..народу під керівництвом  Б.Хмельницького  

У 1648 р. український народ єдиною силою виступив проти польсько-католицького поневолення. Далі терпіти було несила. У деяких маєтках селяни відробляли панщину по 5-6 днів на тиждень. Експлуатація панів, шляхти, євреїв-орендарів була жорстокою. Національний і соціальний гніт посилювався духовним рабством, у якому опинився народ України після Берестейської унії 1596 р. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об'єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів

Не можна скидати з рахунку  і таку суто суб'єктивну причину  війни, як особисту образу і бажання  помститися за розорений польськими панами хутір та збезчещену сім'ю  Богдана Хмельницького.

Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне  духовенство.

Очолив цю війну Богдан (Зиновій) Михайлович Хмельницький, який народився приблизно 1595 р. (місцем народження вважається Суботів) у родині дрібного шляхтича. Здобув добру на той час освіту в школі лембер-зьких єзуїтів. Вільно володів латинською, польською, турецькою і татарською мовами, добре знав історію, географію, право.

У 1620 р. разом із батьком узяв участь у поході польського війська до Молдови  проти турків. У битві під Цецорою  батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону. Сам Хмельницький потім розповідав, що він «лютої неволі два роки зазнав», перебуваючи в Константинополі на одній із галер турецького флоту. Запорожці викупили його. Повернувшись у рідні краї, він вступив до реєстрового козацького війська й досяг посади писаря.

За свідченням сучасників, Хмельницький був активним учасником Переяславської битви 1630 р., в якій повсталі козаки і селяни на чолі з Т.Федоровичем розбили шляхетські війська Конєцпольського. Одну з провідних ролей відігравав Богдан і в повстаннях 1637-1638 рр. У Запорозькому Війську, яке проводило незалежну від Польщі зовнішню політику, він пройшов справжню школу міжнародних відносин.

Запорозька Січ, що знаходилася  тоді на Микитиному Розі (поблизу міста Нікополя), обрала його гетьманом. Звідси під його проводом 22 квітня 1648 р. вирушили козаки, щоб об'єднатися з Повстанським рухом на Наддніпрянщині та розпочати велику визвольну війну українського народу.

Перший період війни (1648-1649) знаменувався перемогами під Жовтими Водами і Корсунем; битвою під Пилявцями; облогою Львова і Зборів-ським договором.

Битва під Жовтими Водами і Корсунем

Битва під Жовтими Водами - це яскрава сторінка в історії військового мистецтва козаків. Військо Хмельницького налічувало 8-10 тис. козаків при 4 гарматах, до якого приєднався татарський загін, а пізніше 4-5 тис. реєстрових козаків. В ніч на 6 травня 1648 р. польське військо, яке після першої сутички з козаками зачинилося в укріпленому таборі, зробило спробу відійти на з'єднання з іншою частиною своїх військ, біля урочища Княжі Байраки натрапило на засідку і було вщент розгромлене. Майже З тис. поляків (серед них був і смертельно поранений С.Потоцький) потрапили в полон.

У битві під Корсунем (травень 1648 р.) Хмельницький, керуючи 15-тис. загоном, змусив 20-тис. армію Речі Посполитої залишити вигідні позиції та прийняти бій на невигідній для польської кавалерії пересіченій місцевості - Гороховій Діброві. Шеститисячний резерв М.Кривоноса, вдаривши Із засідки, завершив розгром поляків. Коронні гетьмани М.Потоцький і М.Калиновський потрапили в полон, а разом з ними весь обоз і прапори.

Такі ж принципи стратегії й  тактики Хмельницький застосував і  в битві під Пилявцями, що відбулася 21-23 вересня 1648 р. на берегах р.Ікви. Сили сторін були приблизно рівними - до 100 тис. козаків і 5 тис. татар проти 80-90 тис. поляків. Центральним пунктом битви була гребля через річку. В перший день вона двічі переходила з рук в руки, потім поляки оволоділи нею. Однак 13 вересня Хмельницький захопив її і розпочав наступ на польські позиції, що і привело до втечі частини поляків увечері і паніки серед тих, хто залишився. Перемога у цій битві відкрила шлях до визвольного походу в західноукраїнські землі.

Ці перемоги створили сприятливі умови  для розгортання народної війни по всій Україні. Перемога в останній битві відкрила повстанцям шлях на Західну Україну.

22.Хід Визвольної  війни українського народу (1648-1654)Українсько-польські  відносини в роки визвольної  війни.

У першій половині 17ст.Річ Посполита  перетворилась на найбільш європейську  державу.На українських землях,що входили  до її складу панувало свавілля польських  магнатів та шляхти.Період 1648-1652 був часом найбільшого  розмаху національно—визвольної і соціальної боротьби.Ці часи характеризувалися погіршенням економічного і геополітичного становища України,різким загостренням соціально-політичної боротьби,що вилилась  в громадянську війну і призвела до розколу України на два гетьманства- Правобережне і Лівебережне.У січні 1648 Б.Хмельницького було обрано гетьманом.Він звернувася до народу із закликом підійматися на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту.Повстанський рух дуже швидко набирає всенародний характер і охоплює всю Україну.Хмельницький уклав союз з Кримським ханством,він пішов на цей крок щоб зміцнити військо за рахунок татар.,які багато зраджували українську сторону.Хмельницький вимагає від коронного гетьмана Потоцького оскасування Ординації 1638р.,отримання автономії для казацької України,виведення війск з укр..територій.Реч Посполита вирішує придушити повстання.У 1648р. козацько-татарське військо розгромило польську армію ,що сприяло активізації народно-повстанського руху.Польща відкинула умови українців..Стрімко росла соціальна боротьба селян ,вони розправлялись з панами.Зростала армія Б.Хмельницького .На кінці червня повстанці звільнили Лівобережну Україну ,а потім було звільнено і Правобережжя,Поділля,частина Волині.У 1649р.на переговорах було заявлено,що Українська держава незалежна від Польщі.У травні 1649 Польща відновила воєнні дії,але становище Польщі було катастрофічним.Був укладено Зборівський договір,де українська сторона пішла на значні поступки.Сторони знов готуються до війни.У1651р.відновились воєнні дії.Українське військо потрапило в оточення,що завдало великого удару Україні ,Богдан Хмельницький змушує противника до переговорів У 1651 р укладається Белоцерківська угода ,що призвела Україну до тяжких наслідків.Поляки вірили у свою  перемогу та здійснювали жорстокі репресії проти укр..народу.,який не сприйняв тяжки умові .У 1652р.Хмельницький поновлює воєнні дії та отримує перемогу,яка викликала антипольське повстання населення України і відновлюється влада гетьманської адміністрації.