Курс лекций по "Прикладні методики в соціальній роботі"

 Група розрахована,  головним чином, на роботу з  особами, що мають певні психологічні  чи соціальні проблеми; з сім’ями,  різними невеликими співтовариствами  людей, об’єднаними за якою-небудь ознакою (расовою, етнічною, статевою, віковою і т.п.), у роботі з правопорушниками, у ряді випадків з особами, що проходять лікування від алкогольної чи наркотичної залежності.

 Роботу аналітичної  групи можна розділити на 4 основних  етапи. Перший етап відрізняється пасивністю учасників, що орієнтуються на лідера (арт-терапевта). Образотворча продукція виконує захисну функцію, що виявляється, зокрема, у потребі учасників високої оцінки своїх робіт з боку лідера та у прагненні використовувати “образотворчі кліше”.

 Другий етап характеризується  підвищенням тривожності і психічного  дискомфорту учасників. Може проявлятися  ворожість окремих клієнтів одне  до одного так само, як і  симпатія та ідеалізація; спостерігатися  імпульсивні реакції, агресивні  випади проти лідера і навіть спроба окремих учасників залишити групу. Самооцінка учасників групи знижується, деякі можуть заперечувати власні творчі можливості.

 На третьому етапі  формується «культура» групи,  що сприяє продуктивній роботі.

 Четвертий етап  нерідко характеризується посиленням тривожності, захисних тенденцій учасників групи. Можуть мати місце депресивні переживання чи, навпаки, ейфорія. Клієнти, прагнучи перебороти страх розставання, формують пари.

 Приміщення для  роботи аналітичної групи має,  як правило дві зони: «брудну», призначену для образотворчої роботи, і «чисту» - для обговорень.

 Тематично орієнтована  група

 Тематично орієнтована  група у порівнянні зі студійною  й аналітичною, як правило,  припускає великий ступінь структурованості, що досягається, головним чином, за рахунок використання тем, які торкаються загальних інтересів і проблем учасників. У більшості випадків тематично орієнтовані групи є напіввідкритими: деякі учасники на певному етапі можуть залишати групу, у будь-який момент вона може поповнюватися новими членами.

 Існують різні причини  надання переваги тематично орієнтованим  групам, а саме:

- клієнти мають певні  труднощі і розгубленість, особливо  на початку роботи;

- багато клієнтів  взагалі не мають досвіду арт-терапевтичної  роботи, орієнтуються на свої враження від шкільних уроків малювання;

- клієнти почувають  себе занадто напружено в групі;

- маються тимчасові  обмеження для арт-терапевтичної  роботи, які змушують більш чітко  формулювати завдання і теми  роботи, що відбивають специфічні проблеми групи;

- необхідно згуртувати  групу;

- потрібно надати  групі вибір, для того, щоб налаштувати  її на вирішення тих чи інших  проблем і завдань роботи;

- потрібно активізувати  взаємодію між учасниками групи;

- треба вивести людей  із занурення у свої проблеми і спонукати до більш активної спільної роботи.

 Група структурується  не тільки за рахунок використання  тем, що мають характер індивідуальних  чи групових «завдань» з відповідними  інструкціями для їхнього виконання,  але і за рахунок розподілу загального часу сесій на окремі етапи:

- введення і «розігрів» (займає приблизно від 10 до 25% часу  сесії);

- образотворча діяльність - «виконання» теми (від 30 до 40%);

- обговорення і завершення  сесії (від 35 до 40%).

 Введення і «розігрів» припускають знайомство і підготовку учасників до роботи, створення атмосфери довіри і безпеки. Арт-терапевт повинен пояснити основні правила поведінки в ході сесій, іноді він може погоджувати ці правила з групою (він просить не спізнюватися і відвідувати всі сесії, виявляти взаємну повагу, утримуватися від розмов і зауважень, що можуть перешкоджати іншим). Арт-терапевт пояснює основний характер арт-терапевтичної роботи, її мету і завдання.

 Наступний «розігрів»  представляє собою різні способи  налаштування на образотворчу діяльність.

 Етап образотворчої  діяльності припускає вибір теми  та її наступну розробку за  допомогою образотворчих прийомів. Вибір теми може здійснюватися  різним способом і визначатися  характером групи. Так, арт-терапевт  може запропонувати одну чи декілька тем на вибір, орієнтуючись на склад групи.

 Звичайно теми розподіляються  за декількома основними групами:

- теми, пов’язані зі  знайомством з образотворчими  матеріалами;

- «загальні» теми, що  дозволяють досліджувати широке  коло проблем і переживань учасників групи;

- теми, пов’язані з  дослідженням системи відносин  образа «Я»;

- теми, що мають особливу  значимість при парній роботі  учасників групи, а також теми, призначені для роботи з сім’ями;

- теми, що припускають  спільну образотворчу діяльність учасників групи.

 У деяких випадках  тема вибирається або пропонується  самими учасниками групи. Після  вибору теми учасники приступають  до її «розкриття» та «розробки»  за допомогою образотворчих засобів  як правило не розмовляючи.  Передчасні оцінки робіт один одного небажані, оскільки можуть вивести автора зі стану занурення у творчий процес і перешкодити щирому вираженню його почуттів.

 Етап обговорення  і завершення сесії. Обговорення  відбувається в «чистій» зоні  арт-терапевтичного кабінету. Воно  являє собою розповідь учасників про свою образотворчу діяльність чи коментарі до неї. Клієнти не просто описують намальоване, вони намагаються розкрити свої почуття, асоціації, думки, пов’язані з образотворчим продуктом та його змістом. При цьому кожному надається можливість висловитися, іноді увага фокусується на одній чи декількох роботах. Доцільно влаштовувати ретроспективні обговорення (при постійних заняттях один раз в два тижні) з показом і коментарями серії робіт того чи іншого учасника, виконаних за певний період часу, що може стимулювати групу до вибору чергової теми, а автора - до глибокого осмислення свого досвіду.

 При розповіді учасника  про свою роботу інші, як правило,  утримуються від коментарів і  оцінок, але можуть ставити автору  запитання. Іноді, при загальній згоді групи, учасники переходять до більш докладного обговорення робіт один одного з висловленням власних вражень, почуттів, думок.

3. Деякі особливості  арт-терапевтичної діяльності

 

Умови для проведення відкритих сесій:

- сталість. Атмосфера безпеки в групі нерідко руйнується появою «випадкових» членів. Для підтримки стабільних умов роботи необхідно по можливості одне незмінне приміщення, проведення сесій у визначені дні тижня в той самий час, постійність ведучого групу фахівця; використання певного набору образотворчих матеріалів і столів, дотримання обговорених правил поведінки;

- розташування образотворчих  матеріалів. Усі матеріали розкладаються  на одному столі і клієнти  мають можливість вибирати ті, що їм сподобалися, або набагато  краще коли матеріали розложені на індивідуальних столах;

- тиша - одна з вимог  студійного підходу. На початку  сесії необхідно звернути увагу  клієнтів на те, що тиша є  знаком взаємної поваги і дозволяє  сконцентруватися на своїй справі. Розмови про повсякденні проблеми небажані в ході занять, однак, бесіди з окремими клієнтами на початку зустрічі іноді допомагають їм включитися в роботу і перебороти розгубленість, пов’язану з відсутністю образів чи, навпаки, їх надлишком;

- співвідношення вербального  спілкування й образотворчої діяльності. Обговорення будуються у формі висловлювань клієнтами своїх асоціацій з виконаними роботами. Після цього може наступити затишок, коли вже сказане може спонукати до створення нових малюнків;

- проблема «відкритих  дверей» - ознаки вільного вибору входити в приміщення і залишати його, вона несе позитивний зміст. «Відкриті двер» особливо важливі для тих клієнтів, кому важко сконцентрувати свою увагу, хто боїться входити в приміщення і, перш ніж приєднатися до групи, воліє постояти і поспостерігати, чим займаються інші.

 Клієнтів арт-терапевтичної  групи можна розділити на три  основні групи, а саме:

- інсайт-орієнтовані  клієнти. Вони здатні до вираження  та обговорення переживань у  художній формі;

- клієнти-“художники”.  Їм подобається малювати, вони прагнуть створювати художньо виразні роботи і зазвичай вони почуваються спокійно і задоволено від творчого процесу. Арт-терапевту необхідно просто знаходитися поруч з ними і тим самим сприяти процесу оформлення образів у закінчений художній твір;

- клієнти, участь яких  у роботі групи за якимось  причинами порушено. Вони приходять  на сесію, але утруднюються  при створенні малюнків, або створюють  хаотичні, безглузді зображення. Вони  не здатні самостійно міркувати,  відчувають ворожнечу або хаос.

 У змішаній групі  арт-терапевт протягом однієї  сесії повинен сполучити в  собі відразу кілька ролей.  Він може одночасно виступати:

- партнером - для інсайт-орієнтованих  клієнтів, що прагнуть самостійно  пояснювати свої малюнки, потребують  підтримки і розуміння з його боку;

- мовчазним свідком  - для клієнтів-«художників», що прагнуть  додати більш переконливу художню  форму своїм образам і передати  в малюнках свій досвід;

- фасилітатором - для  клієнтів, що мають пов’язані  з малюванням утруднення чи  страх, або сприймаючих свою художню продукцію як безглузду.

 Арт-терапія сприяє  задоволенню потреб у:

- саморозумінні і  позитивному прийнятті самого  себе;

- емоційній підтримці  і самовдосконаленні;

- спілкуванні, обміні  досвідом і приналежності до  групи;

- самітності і самодостатності;

- визнанні власних  слабкостей;

- вираженні соціально  неприйнятних почуттів і думок  в атмосфері терпимості і прийняття;

- опануванні нових  форм досвіду, а також у співвіднесенні  власних почуттів і думок з  реальністю;

- визнанні і розумінні іншими, а також у тому, щоб бути самим собою.

- Заняття художньою  творчістю в групі дозволяють:

- створити умови для  регулярних зустрічей учасників;

- об’єднати людей  на основі творчості;

- підтримати і розвинути  творчі інтереси;

- сформувати певний «робочий стереотип»;

- мати інструмент  для вираження почуттів і думок;

- використовувати відмінні  від вербального спілкування  засоби комунікації;

- створити соціальний  контекст, що дозволяє в образному  вигляді розкрити внутрішній  світ людини;

- оцінити своєрідність  свого погляду на світ через  групове обговорення;

- створити передумови  вільного самовираження, без страху  бути осміяним чи підданим  критиці.

 Атмосфера арт-терапевтичної  роботи є важливим чинником  створення в учасників групи  відчуття безпеки, необхідного для образотворчої діяльності. Автор часто добре розуміє, які елементи його роботи значущі, уникає їхнього обговорення. Тому поки між учасниками групи й арт-терапевтом не будуть установлені надійні відносини, фокусування на соціальних аспектах діяльності (використання зворотного зв’язку між учасниками групи і підкреслення їхніх досягнень) допомагає знизити тривогу і вселити повагу до особистості учасників. Лише після цього від них можна очікувати більшої відвертості.

4. Арт-терапевтичний кабінет і його оснащення

 

Існують основні типи арт-терапевтичних кабінетів:

- кабінет-студія;

- кабінет для індивідуальної  роботи;

- кабінет для групової  інтерактивної роботи;

- арт-терапевтичне відділення  і кабінет універсального призначення.

 Арт-терапевтиний  кабінет-студія є найбільш ранньою  формою спеціалізованого приміщення  для художніх занять, чимось нагадуючим  приміщення художника. В ньому  працюють кілька клієнтів, що  мало контактують один з одним.  Кожний з них працює самостійно.

 Кабінет-студія має кілька місць для самостійної роботи клієнтів (столи зі стільцями). На кожному робочому місці – необхідний набір матеріалів (папір різних форматів, фарби, воскові крейди, пастель, олівці і т.п.). Також є зона відпочинку з кріслами і столом з чаєм. Існує спеціальне місце для робіт пацієнтів в індивідуальних папках.

 Арт-терапевтичний  кабінет для індивідуальної роботи  призначений для більш тривалого  курсу занять як з дорослими,  так і з дітьми, що страждають  психічними розладами. Стілець  арт-терапевта знаходиться поруч із столом клієнта. Ця частина приміщення називається «робочою зоною».