Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Июня 2013 в 20:27, курс лекций
Становлення нової економічної системи, яка ґрунтується на ринкових відносинах, безпосередньо пов'язане з реформуванням існуючої соціальної політики.
Розрив економічних зв'язків у межах СНД, нестача енергоносіїв, повільна конверсія значної кількості підприємств оборонного комплексу призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури. Як наслідок – знизилися реальні доходи значної частини населення, зросла заборгованість з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.
Вступ 3
Тема
1.
Соціальна політика як функція державного управління 5
1.1. Сучасні теорії соціально-класової структури суспільства
5
1.2. Поняття "соціальна держава". Моделі соціальної політики
в сучасному суспільстві
8
1.3. Соціальна політика як складова внутрішньої політики держави, їїзв'язок з
економічною політикою
10
1.4. Роль соціальної політики в розвитку ринкової економіки та
задоволенні соціальних потреб
12
1.5. Поняття соціальної політики. Об’єкти і суб’єкти соціальної політики
14
1.6. Інструменти й інститути соціальної політики 17
1.7. Соціальна справедливість як критерій соціальної політики
18
1.8. Основні напрямки соціальної політики. Стратегія розвитку людських ресурсів
20
Контрольні запитання 21
Тема
2.
Становлення ринкової економіки в Україні та зміни в соціальній політиці
22
2.1. Формування соціальної політики в Україні в контексті економічних
перетворень
22
2.2. Соціальна структура українського суспільства. Причини
загострення соціальних проблем
24
2.3. Радикальні економічні реформи як організаційна база соціально-економічних
перетворень
27
2.4. Пріоритетні напрямки розвитку соціальної політики в Україні
30
Контрольні запитання 32
Тема Нормативно-правова база соціальної політики в Україні 3305.06.13 АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РАЗДЕЛ
a.gr.zoomru.ru/ajax/fileview.php?id=2127528 2/4
3.
3.1. Характеристика, структура і класифікація соціальних нормативів. Наукові
засади їх розробки
33
3.2. Суб’єкти нормативно-правового, наукового та методичного забезпечення
соціальної політики
36
3.3. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення соціальної політики
в Україні
40
Контрольні запитання 46
Тема
4.
Планування іфінансування розвитку соціальної сфери 46
4.1. Соціальна сфера та її роль у вирішенні соціальних проблем
46
4.2. Структура соціальної сфери 49
4.3. Державне планування розвитку соціальної сфери 55
4.4. Особливостіфінансування соціальної сфери 56
Контрольні запитання 60
Тема
5.
Соціальний захист людини як система 61
5.1. Необхідність соціального захисту в умовах ринкової економіки
61
5.2. Формування системи соціального захисту 64
5.3. Соціальне страхування та соціальний ризик. Міжнародні норми соціального
страхування
68
5.4. Реформування системи соціального захисту в Україні
75
Контрольні запитання 77
Тема
6.
Соціальний захист економічно активного населення 78
6.1. Сутність категорії "економічно активне населення" 78
6.2. Підприємницька діяльність у соціально орієнтованій економіці. Державна
підтримка підприємництва
81
6.3. Мінімальні гарантії в оплаті праці як елемент соціального захисту найманих
працівників
82
6.4. Державні гарантії щодо зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів
8805.06.13 АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РАЗДЕЛ
a.gr.zoomru.ru/ajax/fileview.php?id=2127528 3/4
6.5. Нагальні проблеми соціального захисту економічно активного населення
90
Контрольні запитання 92
Тема
7.
Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та розв’язання
92
7.1. Соціально-трудовий конфлікт у системі соціальних протиріч
92
7.2. Методи аналізу та управління соціально-трудовими конфліктами
97
7.3. Процесуальні аспекти в розв'язанні соціально-трудових конфліктів
98
Контрольні запитання 103
Тема
8.
Форми захисту соціально вразливих верств населення 103
8.1. Сутність та оцінка соціального захисту найбільш вразливих верств населення
103
8.2. Державна молодіжна політика 106
8.3. Державна допомога сім'ям з дітьми та її види. Специфічні гарантії окремим
категоріям населення
109
8.4. Пріоритетні напрямки вдосконалення форм захисту соціально
вразливих верств населення
116
Контрольні запитання 118
Тем 9. Захист і соціально-трудова реабілітація інвалідів 118
9.1. Поняття інвалідності та її види. Правові критерії інвалідності
118
9.2. Соціальний захист інвалідів. Заходи щодо активізації їх життєдіяльності
122
9.3. Нагальні проблеми захисту та реабілітації інвалідів і шляхи їх вирішення
128
Контрольні запитання 130
Тема
10.
Державна підтримка сімей з низькими доходами 130
10.1.Прожитковий мінімум як основа реалізації соціальних гарантій
13005.06.13 АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РАЗДЕЛ
a.gr.zoomru.ru/ajax/fileview.php?id=2127528 4/4
10.2.Основні складові державної політики підтримки сімей з низькими доходами
133
10.3.Бідність як об'єкт соціальної політики 136
10.4.Напрямки боротьби з бідністю. Світовий досвід 146
Контрольні запитання 149
Тема
11.
Пенсійне страхування і недержавні пенсійніфонди 149
11.1.Пенсійне забезпечення в Україні. Фінансовий стан Пенсійного фонду
149
11.2.Види пенсій та критерії їх призначення 152
11.3.Напрямки реформування пенсійної системи в Україні
155
11.4.Державне пенсійне страхування 159
11.5.Недержавні пенсійніфонди. Зарубіжний досвід 162
Контрольні запитання 168
Тема
12.
Основи формування соціальної політики підприємства 169
12.1.Поняття "соціальний розвиток підприємства" як об’єкт управління
169
12.2.Фактори розвитку соціального середовища підприємства
170
12.3.Система фінансування соціальних заходів на підприємстві
172
12.4.Шляхи реформування соціальної сфери 174
Контрольні запитання 175
Тема
13.
Кадрове забезпечення здійснення соціальної політики 176
13.1.Громадські та соціальні служби, їх роль у здійсненні соціальної політики
176
13.2.Розвиток соціальних та громадських служб 179
13.3.Роль фаху соціального працівника в сучасних умовах
185
Контрольні запитання 188
Використана література 189
Зміст 194
Важливим
елементом функціонування системи
соціального захисту є принципи
загальнодоступність соціального захисту для всіх громадян;
наявність законодавчо встановлених засад соціального захисту;
законодавчо закріплена міра відповідальності суб’єктів соціального захисту щодо забезпечення гідного рівня життя населення;
відповідність основних норм соціального захисту рівню економічного розвитку.
Реалізація вищезазначених принципів потребує удосконалення та реформування в Україні системи соціального захисту.
5.3. Соціальне
страхування та соціальний
Важливими характеристиками системи соціального захисту слід вважати соціальне страхування та соціальний ризик.
При проведенні аналізу поняття соціального захисту звертає на себе увагу постійна причетність до нього таких характеристик, як невпевненість, невизначеність, неспиятливість, небезпека, негативні наслідки тощо. Оцінюючи дані характеристики, можна дійти висновку про їх загальне походження, яке в економічній літературі має назву соціального ризику.
Проблемами ризиків учені західних країн займаються з початку ХХ століття. Перші дослідження соціального ризику проводилися американськими соціологами. У вітчизняній науці та практиці поступово формується загальноприйнята термінологія і підходи до науково-прикладної оцінки соціального ризику, його оптимізації.
Різноманіття форм і видів соціального ризику в Україні пов'язане з особливостями існуючого національного законодавства, з відмінністю соціально-політичних умов виникнення ризику у порівнянні із зарубіжними аналогами. Соціальний ризик в сучасних умовах носить глобальний характер, постійно змінюється, трансформується під дією об’єктивних чинників зовнішнього середовища.
Соціальний ризик – це виникнення в суспільстві обставин, що наносять істотного збитку багатьом особам одночасно. Для адаптації людини, яка відчула на собі негативні наслідки дії соціального ризику, існує система соціального захисту.
Сучасна реакція на ризики та інструмент запобігання їх негативної дії – це страхування. До страхових ризиків відносять такі випадки соціальної небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на базі історичних даних та за допомогою математико-статистичних методів.
Згідно з Законом України “Про страхування”, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів [35].
Соціальне страхування як складова системи соціального захисту вийшло із загального страхування. Але, на відміну від звичайного, воно нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини як члена суспільства.
Соціальне страхування – це система правових, економічних і організаційних заходів, створених державою і направлених на компенсацію або мінімізацію наслідків зміни матеріального та соціального положення громадян у випадках, передбачених законодавством.
Система державного соціального страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання громадянам соціального захисту за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових зборів громадян і підприємств, установ і організацій, що використовують найману працю, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Задачею соціального страхування є “захист прав і інтересів громадян, що мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на їхнє забезпечення у випадку хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом родини, у випадку смерті громадянина і членів його родини та ін.”
Основні поняття, суб'єкти і об'єкти страхування, принципи управління, структура та елементи системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, що запроваджується в Україні, визначено Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [16, 17, 29].
Згідно з Основами, передбачається встановлення п’яти видів соціального страхування:
на випадок безробіття;
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, витратами, зумовленими народженням та похованням;
пенсійне страхування;
медичне страхування.
Кошти за кожним із напрямів формуються за рахунок внесків роботодавців і найманих працівників (за винятком страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання). Управління в системі соціального страхування здійснюється на основі поєднання інтересів застрахованих громадян, роботодавців та держави на засадах трипартизму.
До
джерел соціальних виплат державної
системи страхування
Протягом останнього часу Верховна Рада України прийняла Закони України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”, “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання”, що дозволило, починаючи з 2001 року, запровадити в Україні чотири з п’яти основних видів загальнообов’язкового державного страхування: на випадок безробіття; на випадок хвороби; від нещасних випадків на виробництві; пенсійне страхування.
Загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття. Цей Фонд створюється для акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів та надання соціальних послуг. Джерелами формування коштів фонду є страхові внески страхувальників, асигнування державного бюджету, благодійні внески, суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств за порушення порядку сплати страхових внесків тощо.
Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" [16], страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття нараховуються у відсотках до фактичних виплат (прибутку), які не перевищують встановленої Кабінетом Міністрів України максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з яких стягуються внески до Фонду.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням [17], передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних з народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язко-вим державним соціальним страхуванням цього виду, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення й соціальних послуг, забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виділяє наступні категорії осіб, що підлягають обов'язковому страхуванню:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Усі застраховані особи є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Страховий захист від виробничих небезпек має характерні особливості, воно охоплює працівників всіх сфер економічної діяльності.
Цей вид страхування, нарівні з виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечує організацію й оплату медичної допомоги та лікування потерпілих на виробництві; послуги з медичної, професійної і соціальної реабілітації осіб, які втратили працездатність; систему заходів запобігання нещасним випадкам на виробництві і професійним захворюванням.
Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" запроваджено нарахування на фонд заробітної плати на загальнообов'язкове державне соціальне страхування цього виду в розмірі від 0,2 до 13,8 відсотка залежно від галузі виробництва (послуг), до якої належить підприємство [17].
Обов’язкове пенсійне страхування передбачає концентрацію страхових коштів у масштабі країни в Пенсійному фонді (за рахунок обов’язкових нарахувань на зарплату працюючих та внесків роботодавців) та їх централізований розподіл за регіонами. Пенсійний фонд України є самостійною фінансовою системою і формується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, організацій державного бюджету.
Законопроектом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який розроблявся впродовж кількох років, закладено принципи реформування існуючої пенсійної системи і впровадження нової системи, яка ґрунтується на індивідуальних накопичувальних рахунках і встановлює залежність між внесками та величиною пенсійних виплат.
Міжнародний досвід свідчить, що добре налагоджена система соціального страхування активно сприяє розвитку економіки і розв'язанню соціальних проблем.
Формування науково
У 1920 – 30-х рр. у деяких країнах страхування застосовувалось у залежності від доходів або від заможності. Програми соціальної допомоги стали формою суспільної або соціальної допомоги.
Німецька система обов'язкового страхування від безробіття була створена в 1927 р. У Швеції страхування від безробіття було впроваджене в 1932 р. Після війни більшість країн продовжувала вдосконалювати і розширювати свої програми страхування. Систему допомоги безробітним впровадила Австралія.
Скандинавські
країни пішли шляхом, орієнтованим
на державу, і не тільки в створенні
робочих місць під час
Постсоціалістичні країни, які вже вийшли з кризового стану (Угорщина, Польща, Чехія), виявляють надзвичайно високу цікавість до страхування, про що свідчать обсяги страхових премій, які збираються за рік.
У США, Фінляндії, Канаді та інших країнах ефективно працює корпоративна страхова модель, активну роль в якій відіграють недержавні страхувальники. Накопичувальна система формування страхових резервів у недержавних страхувальників створює умови для активного залучення до інвестиційного обороту довгострокових заощаджень громадян і коштів роботодавців. Завдяки цьому людина отримує могутній засіб соціального захисту.
У Великобританії недержавні пенсії займають значне місце в пенсійній системі країни. Розмір їх накопичень впливає на величину виплат за державній системою пенсійного забезпечення. Для заохочення участі в приватних пенсійних схемах уряд Великобританії субсидував приватні пенсії додатковими податковими пільгами.
Велику роль у впровадженні міжнародних норм соціального страхування відіграє Міжнародна організація праці, яка прийняла ряд конвенцій у цій сфері ("Про мінімальні норми соціального забезпечення" (1952 р.), "Про охорону материнства” (1952), "Про рівноправність щодо соціального забезпечений" (1962), "Про допомогу на випадок виробничого травматизму та професійних захворювань" (1964), "Про допомоги по інвалідності, за віком і на випадок втрати годувальника" (1967), "Про медичну допомогу та допомоги по хворобі" (1969) тощо.