Підготовка студентів спеціальності «Соціальна робота» до волонтерської діяльності

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський державний інститут економіки і управління

 

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему:

«ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА» ДО ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

 

Студент    Сухолет Михайло Миколайович

Факультет         соціальної роботи

Форма навчання         денна

Спеціальність       6.130102 соціальна робота

Кафедра         соціальної роботи

Науковий керівник  О.В. Тополь, д.ф.н., професор

кафедри соціальної роботи

______________

         (підпис)

 

Рішенням кафедри робота допущена до захисту перед Державною екзаменаційною комісією. Протокол № ______ від «___»                      2014 р.

 

Завідувач кафедри ___________________ О.В. Тополь

               (підпис)

Чернігів, 2014

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

В умовах сьогодення Україна знаходиться на етапі становлення та розвитку громадянського суспільства на засадах свободи, творчості, гуманізму, милосердя. Цей непростий і тривалий процес зумовлюється суперечливою політичною та соціально-економічною ситуацією, яка склалася в державі. Нині соціальні пріоритети в Україні визначені як провідні напрями державної політики. Для вирішення соціальних проблем залучаються різні соціальні інституції та неурядові організації, створюється розгалужена система різноманітних соціальних служб.

Одна з умов забезпечення соціальної роботи – це достатня кількість людських ресурсів для вирішення таких соціальних проблем як-то: профілактика наркотичної залежності, ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки молоді, соціальна реабілітація дітей з особливими потребами, ресоціалізація осіб, які повернулися з місць позбавлення волі, соціальний супровід прийомних сімей тощо. На жаль, кадрове забезпечення закладів соціальної сфери не відповідає вимогам сьогодення, не вистачає професійно підготовлених фахівців для реалізації різних напрямів соціально-педагогічної діяльності. Саме тому останнім часом в Україні активно стимулюється благодійна діяльність та розвивається волонтерський рух. Наразі волонтери є повноправними суб’єктами соціальної діяльності.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Особливість волонтерського руху в Україні полягає у тому, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфері, є учнівська та студентська молодь. Участь молодих людей у волонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв’язання соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проектах і програмах соціальної спрямованості.

Окремі аспекти діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних науковців. Так, у роботах І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю. У дослідженнях О. Безпалько, Р. Вайноли, Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності. Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді висвітлено у роботах О.Кузьменка, Н.Романової, С.Толстоухової. Як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій та студентських волонтерських груп обґрунтовано волонтерство в працях Ю. Поліщука, Т.Лях, З.Бондаренко.

Тема доброчинності та волонтерства розкрита в наукових працях російських дослідників Я.Лятюшина, В.Митрофаненка, О.Митрохіної, О.Морова, Г.Оленіної. Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах зарубіжних авторів, зокрема Г.Каскеллі, Р.Кроу, Б.Левайн, Р.Лінча, С.Маккарлі, М.Мерріл, К.Навартнам, М.Нуланд.

Аналіз літературних джерел дав змогу виокремити гостру потребу суспільства у розвитку волонтерства, необхідність дослідження теорії та практики його організації, розгляду відповідного нормативно-правового забезпечення, особливостей підготовки студентів спеціальності соціальна робота до реалізації різних напрямів такої діяльності. З урахуванням теоретичної та практичної значущості проблеми було обрано тему випускної роботи «Підготовка студентів спеціальності «соціальна робота» до волонтерської діяльності».

Мета випускної роботи – теоретичне дослідження особливостей підготовки майбутніх соціальних працівників до волонтерської діяльності.

Об’єкт дослідження: волонтерська діяльність в соціальній сфері.

Предмет дослідження: підготовка студентів спеціальності «соціальна робота» до волонтерської діяльності.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Здійснити аналіз поняття волонтерського руху в зарубіжній та вітчизняній соціально-педагогічній практиці.
2. З’ясувати правові норми та законодавчу база волонтерської роботи в Україні.
3. Окреслити напрями та форми роботи волонтерів.
4. Розглянути наукові підходи до класифікації студентських волонтерських груп.
5. Зазначити види мотивації майбутніх соціальних працівників до волонтерської діяльності.
6. Визначити критерії відбору студентів-волонтерів для здійснення соціальної роботи.
7. Охарактеризувати вимоги до особистісно-моральних якостей потенційних волонтерів.
8. Розкрити зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять концепції соціально-педагогічної діяльності (Т.Алєксєєнко, О.Безпалько, М.Галагузова, І.Звєрєва, Г.Лактіонова, І.Ліпський, С.Харченко), теорії взаємодії людини та середовища у процесі соціалізації особистості (Н.Лавриченко, М.Лукашевич, В Ромм, С.Савченко), теоретичні положення про волонтерство як соціальний феномен (З.Бондаренко, Н.Заверико, А.Капська, Р.Лінч, С.Маккарлі, М.Слабжанін), положення про діяльність як основу соціальної практики (В.Агєєв, В.Давидов, М.Каган, С.Москвічов), теорії малих груп (В.Андрієнко, Н.Онуфрієва, Л.Орбан-Лембрик, Т.Шибутані).

Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних методів дослідження: аналіз соціологічної, психологічної, педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження; класифікація та систематизація науково-теоретичного матеріалу для визначення типології студентських волонтерських груп; контент-аналіз документів з метою визначення змісту та напрямів соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп.

Дослідження в межах випускної роботи ґрунтується на гіпотезі, що покращенню діяльності студентів в якості волонтерів з одного боку, сприяє розвиток у них особистісно-значущих якостей, необхідних знань, умінь та навичок для здійснення певного напряму волонтерської роботи; з іншого – організація координації та супроводу їхньої діяльності спеціалістом соціальної роботи.

Результати дослідження можуть бути основою для подальшого вивчення проблеми підготовки й організації роботи студентів-волонтерів спеціальності «Соціальна робота» у вищих навчальних закладах.

Структура випускної роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 75 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

1.1. Визначення та критерії волонтерської діяльності

 

Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномена волонтерства з середини XIX ст. 1859 рік вважають роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферино, запропонував створення Червоного Хреста –  організації, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються і досі волонтерські організації всього світу.

Волонтер – це особа, яка за власним бажанням допомагає людям. Волонтер має право провадити волонтерську діяльність самостійно або як член волонтерської організації; пройти відповідну підготовку (інструктаж) для провадження волонтерської діяльності; підвищувати свою кваліфікацію; провадити волонтерську діяльність у гігієнічних та безпечних умовах; на забезпечення в разі необхідності спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами, проїзними квитками в міському транспорті загального користування; підтримувати зв’язки з волонтерськими організаціями інших країн [10, c. 14].

Дослідники О. Акимова, В. Бочарова, В. Воронов, Б. Вульфов, О.Главник, Т. Дружченко, Н. Івченко, Р. Ларсен, В. Петрович, Ю. Поліщук, Н. Романова, Д. Хепуорт та ін. тлумачать волонтерську діяльність як добровольчу діяльність, засновану на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства, без мети отримання прибутку, одержання оплати або кар’єрного зросту; отримання всебічного задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям.

О. Безпалько, Н. Заверико, І. Звєрєва, Т. Лях та ін. трактують волонтерську діяльність як основу функціонування громадських організацій, територіальних громад, форму громадянської активності населення; Л.Артюшкина, Ю.Мацкевич, А.Моров, А.Поляничко, Л.Радченко, Б.Сіррі – як мало спеціалізовану допомогу у різних сферах діяльності; З.Бондаренко, В.Бочарова, Р.Вайнола, А.Капська, – як форму громадської активності особистості, спрямовану на розв’язання соціальних проблем, що сприяє формуванню професійно значимих якостей особистості фахівця із соціальної роботи.

Як доброчинна діяльність, волонтерська робота не є спонтанною чи фрагментарною, а спрямовується на досягнення певних цілей і результатів, які зумовлені метою конкретної діяльності. Мета волонтерської роботи, за твердженням В.Бочарової, Р.Вайноли, І.Звєрєвої, А.Капської, Л.Міщик, А.Мудрика, Є.Холостової, та ін. полягає у сприянні особистісному та професійному зросту, самореалізації та соціалізації особистості; наданні послуг тим, хто цього потребує, а також соціальної підтримки, захисту, допомоги окремим людям за рахунок компенсації втрат життєво важливихумов існування; реабілітація громадян з обмеженими можливостями та соціально вразливих груп населення; у просвітництві населення та організації педагогіки середовища.

Серед обов’язків волонтер можна виділити такі, як високоякісне та своєчасне виконання зобов’язань, передбачених договором про провадження волонтерської діяльності; шанобливе ставлення до отримувачів волонтерської допомоги; подання звіту про надану допомогу підприємству, установі та організації, що залучили волонтера чи волонтерську організацію; ефективне використання матеріалів, обладнання та іншого майна, наданих для провадження волонтерської діяльності; повернення матеріалів, обладнання та іншого майна, наданого для провадження волонтерської діяльності, у разі припинення виконання обов’язків волонтера або діяльності волонтерської організації; забезпечення конфіденційності інформації про осіб, яким надається допомога, що стала йому відома під час провадження волонтерської діяльності [12, c. 17].

Волонтери є фізичними особами, які добровільно здійснюють благодійну неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Вони є суб’єктами волонтерської діяльності. Це люди, що не обмежені оплачуваною роботою та виконанням звичайних життєвих обов’язків, витрачають час та сили на справи, які не дають їм особисто матеріальної вигоди; їх діяльність корисна іншим, а також задовольняє їх особисто.

Об’єктами волонтерської діяльності  є: неповна сім’я; сім’ї алкоголіків; конфліктні сім’ї; прийомні сім’ї; діти вулиці; діти, схильні до правопорушень; важковиховувані школярі; молоді жінки; безробітні жінки; суїцид анти; жертви сімейного насильства; інваліди; сім’ї, в якій виховуються діти-інваліди; діти-сироти; люди похилого віку; безробітні; обдаровані діти; діти, котрі схильні до вживання алкоголю; діти, котрі схильні до вживання наркотиків; безробітна молодь; малозабезпечені сім’ї; люди похилого віку; люди, які переживають складну життєву кризу; особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; особи, які відбували покарання в місцях позбавлення волі [7, c. 142].

Волонтерська діяльність – це будь-яка соціальна, суспільно корисна, систематична та вмотивована неприбуткова діяльність фізичних та юридичних осіб, що провадиться шляхом виконання і, надання послуг громадянам, організаціям і суспільству загалом. Волонтерська діяльність –  індивідуальна чи колективна – це спосіб підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади; використання кожною людиною своїх прав та обов’язків як члена певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж усього життя, реалізовуючи весь свій людський потенціал; взаємодії між людьми, незважаючи на всі відмінності, для спільного життя в здоровому стабільному суспільстві, для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають.

 

 

1.2. Правові норми та законодавча база волонтерської роботи в Україні

 

Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. [1] та Міжнародною конвенцією про права дитини 1989 р. [3] волонтерська діяльність розглядається як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

У Загальній декларації про волонтерську діяльність [2], останній варіант якої був прийнятий на XVI Всесвітній конференції добровольців у 2001 році в Амстердамі (Нідерланди), визначено такі принципи діяльності добровольців:

• визнання права на волонтерство за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального стану;
• повага гідності та культури всіх людей;
• надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;
• визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх колективному забезпеченню;
• перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.