Підготовка студентів спеціальності «Соціальна робота» до волонтерської діяльності

Практика показує, що волонтери-студенти є реальним кадровим потенціалом у молодій демократичній державі. За обопільною зацікавленістю у плані налагодження взаємостосунків Державних служб студента-волонтера, і суб’єкти, і об’єкти можуть діяти за такою схемою: практикант – волонтер – залучений спеціаліст – співробітник соціальної служби для молоді.

Центральним мотивом волонтерства є сама волонтерська діяльність, спрямована на допомогу іншим, ґрунтуючись на власній відповідальності за громаду. Ця діяльність може бути  пов’язана з низкою егоїстичних мотивів, але в соціально-допустимій нормі. Альтруїстичний мотив, який в ідеалі має бути основним, буває нестійким, оскільки завжди підкріплюється бажанням людини отримати щось більше: чи то моральне задоволення, розширення кола свого спілкування або ж усвідомлення власної потрібності суспільству.

 

 

2.2. Критерії відбору студентів-волонтерів для здійснення соціальної роботи.

 

Соціальна робота здійснюється на професійному та волонтерському рівнях. В Україні ж, на сьогодні, активно розвивається волонтерських рух серед студентської молоді у ВНЗ, громадських організаціях, при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.

Волонтери з числа студентів сьогодні розглядаються як невід’ємні суб’єкти соціально-педагогічної діяльності. Студентська молодь активно бере участь у волонтерському русі. Однак, часто перед організатором волонтерської програми постає складне питання відбору волонтерів з числа студентів. В Україні немає не лише правового механізму відбору таких волонтерів, але й відсутні чітко визначені підходи вирішення даної проблеми.

Тому в нашому дослідженні важливим є визначення критеріїв відбору студентів-волонтерів для здійснення ними соціальної роботи.

Волонтер-студент повинен мати такі якості та властивості особистості, які дозволяють ефективно та результативно вирішувати основні завдання соціально-педагогічного характеру. Серед них найбільш значущими є такі.

1. Психолого-педагогічна компетентність, яка визначається не просто як сума знань, необхідних для надання допомоги окремим особам, а як певний рівень волонтерської діяльності, невід’ємний від сукупності особистісних характеристик, який накладає індивідуальний неповторний відбиток на волонтерську діяльність.

2. Засвоєння таких цінностей, як гуманність, справедливість, конфіденційність, респектабельність, безкорисливість і чесність.

3. Свідоме використання особистісних якостей і диференційоване застосування навичок спілкування.

4. Відповідальність та самодисципліна.

5. Глибока та відверта зацікавленість у вирішенні проблем підопічних і позитивних результатах роботи.

6. Наявність рис особистості, які викликають довіру та прихильність людей, бажання співпрацювати, допомагати, і водночас, не дозволяють маніпулювати, пригнічувати себе як особистість.

Під час відбору студентів-волонтерів слід враховувати такі критерії [18].

1. Достатній рівень попередньої  підготовки в галузі гуманітарних та природничих наук, яка має безпосереднє відношення до розвитку навичок соціальної взаємодії, а також сформований інтерес до обраної сфери діяльності.

2. Попередній досвід у якості волонтера або оплачуваного працівника з людьми, які потребують соціальної допомоги.

3. Особисте обґрунтування майбутнім  волонтером: причин вибору саме цієї сфери діяльності; цілей волонтерської діяльності; бажання працювати з потребуючими групами населення, людьми різного віросповідання, представниками меншин, людьми з особливими потребами, із психічно хворими, з різними віковими групами тощо.

4. Рекомендації викладачів, професіональних соціальних працівників, соціальних педагогів, адміністрації закладів соціальної сфери чи інших людей, здатних дати оцінку даному претенденту як потенційному волонтеру.

5. Наявність досвіду помічника соціального працівника, дипломів, сертифікатів про участь у різноманітних семінарах, тренінгах тощо.

6. Високі інтелектуальні показники.

7. Задовільний стан здоров’я  та високі моральні якості, зрілий світогляд, знання і розуміння цінностей і труднощів волонтерської діяльності.

У сучасній Україні символ волонтерів – жовтий колір вбрання – означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим. Більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів [10, c. 15].

Зміст методичної роботи щодо відбору волонтерів містить глибокий аналіз стану соціального розвитку сучасного суспільства; сучасні моделі, форми і методи теорії та практики соціально-педагогічної діяльності; науково обґрунтовані моделі практичного навчання та професійного становлення майбутнього волонтера. Практичний компонент підготовки волонтерів містять  у собі: ознайомлення з прийомами і методами роботи; безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених викладачів-консультантів. При цьому враховуються: закономірності формування професійної свідомості; чинники, що впливають на перенесення знань з академічного середовища у практичне; механізми формування умінь та навичок; методи навчання, керівництва та оцінки результатів практичної діяльності; характер стосунків між студентом та педагогом-наставником.

2.3. Вимоги до особистісно-моральних якостей потенційних волонтерів

 

Соціальна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не тільки професійні знання, вміння та навички, а насамперед особистісні якості волонтера значною мірою визначають ефективність та успішність роботи. Стиль поведінки волонтера, зумовлений сукупністю його особистих якостей, ціннісних орієнтацій, інтересів, також значною мірою впливає на систему стосунків, які він формує не тільки з клієнтом, а й з колегами по роботі.

Чесність – необхідна якість волонтера. Волонтер не може створювати ілюзій у клієнта щодо можливих шляхів допомоги. Якщо з огляду на об’єктивні причини волонтер не впевнений у позитивному кінцевому результаті, він повинен попередити про це клієнта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку.

Совість волонтера проявляється як моральна відповідальність за свою поведінку, вчинки. Совість виконує функцію регулятора поведінки як у професійному плані так, і в особистих вчинках: своєрідна пересторога від формального підходу в процесі професійних дій.

Об’єктивність волонтера полягає у беземоційному ставленні до клієнта та його індивідуальних якостей.

Справедливість має постійно супроводжувати взаємини між клієнтом і волонтером. Волонтер як людина може мати свої уподобання, симпатії та антипатії, однак вони аж ніяк не повинні домінувати у взаємостосунках із клієнтом. Які б емоції та почуття не викликав клієнт у волонтера, ставлення до нього має базуватися на доброзичливості, повазі та розумінні.

Тактовність – це якість, яка передбачає вміння волонтера додержуватись міри, визначених моральних норм. Вміння врахувати обставини, наслідки своїх вчинків, важливість прийнятих рішень має бути зумовлена професійним тактом волонтера, сформованим на основі тактовності як особистісної якості [8, c. 408].

Уважність і спостережливість необхідні волонтеру в його практичній діяльності. Саме ці якості дозволяють йому враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клієнта, що значною мірою позитивно вплине на подальшу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій.

Терпимість – обов’язкова умова не тільки ефективної роботи з клієнтом, а й важлива особистісна якість волонтера. Терпимість проявляється у прийнятті клієнта таким, яким він є з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя. Однак це не означає, що волонтер має заохочувати дії та вчинки клієнта, які йдуть усупереч суспільним нормам чи можуть негативно впливати на життєдіяльність як клієнта, так і його оточення.

Витримка та стриманість – якості особистості волонтера, без яких неможлива його діяльність. Досить часто у своїй роботі волонтер має справу з клієнтами, які знаходяться у складній життєвій ситуації, що супроводжується різними емоційними станами. Неадекватні емоційні реакції клієнта можуть провокувати аналогічні й у волонтера. Однак специфіка його роботи передбачає вміння стримано реагувати на подібні емоційні прояви з метою надання клієнту ефективної допомоги.

Любов до людей – без цієї якості волонтер ніколи не зможе налагодити партнерські стосунки з клієнтом. Спілкуючись із клієнтом, волонтер  мусить розгледіти у нього позитивні якості, намагатися змінити у клієнта думку про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості. Саме такий підхід дозволить згодом змінити на краще і життєву ситуацію клієнта.

Самокритичність – невід’ємна якість волонтера. Вміння аналізувати свої вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає волонтеру самовдосконалюватись у своїй професійній діяльності.

Адекватна самооцінка необхідна волонтеру, оскільки значною мірою визначає ефективність його роботи. Волонтер повинен адекватно оцінювати свої можливості та здібності: завищена самооцінка може призвести до самовпевненості, яка, в свою чергу, може стати причиною помилок і негативних наслідків; занижена самооцінка, навпаки, може викликати невпевненість у професійних діях і вчинках.

Терпіння також необхідне волонтеру, оскільки у своїй діяльності він стикається з різними типами клієнтів, багато з яких є важкими у спілкуванні. Для волонтера є важливим дати клієнту шанс відкоригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з метою позитивної мотивації на подальшу співпрацю [15, c. 142].

Комунікабельність – важлива якість волонтера. Від його комунікативних здібностей залежить в цілому успіх всієї діяльності: саме спілкуючись із клієнтом, волонтер має змогу дізнатися про його проблеми, очікування та надії; завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз’язання проблеми, спрогнозувати очікувані результати. Спілкуючись із колегами, волонтер отримує новий досвід роботи, відповіді на важливі запитання тощо.

Оптимізм волонтера – це джерело впевненості у соціальній справедливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення.

Сила волі волонтера – це свідома вольова спрямованість на виконання об’єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення як умова усвідомлення свого професійного обов’язку. Саме сила волі волонтера може допомогти клієнту повірити у свої власні сили і можливості, переглянути свої життєві переконання й тим самим підвищити свій особистий потенціал і соціальну активність.

Емпатія – здатність волонтера розуміти свого кілєнта і співчувати йому, дивитись на ситуацію його очима. Ця якість розвивається в міру набуття життєвого та професійного досвіду.

Прагнення до самовдосконалення має проявлятись у постійному бажанні волонтера до професійного зростання, вдосконалення практичних умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального розвитку.

Творче мислення – невід’ємна характеристика волонтера.

Соціальна робота хоч і має заздалегідь визначену класифікацію стандартних положень, однак не має цілком однакових ситуацій та ідентичних випадків. Кожне звернення – це унікальний випадок, і для волонтера  важливо приймати рішення саме з огляду на конкретну ситуацію, спираючись на свою професійну інтуїцію. Відсутність творчого підходу в роботі може негативно позначитись на стосунках із клієнтом, а іноді й дискредитувати волонтера. По-перше, соціальний працівник взаємодіє з великою кількістю джерел інформації, причому не якоїсь конкретної однієї галузі, а багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну.

Соціальний працівник мусить володіти фаховими знаннями з психології, соціології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

По-друге, дуже важливим є морально-психологічне задоволення від праці. Коли працюєш зі слабшими, стаєш сильнішим сам. Зрештою, це просто цікаво - знайомитися зі сферами життя, про які лише чув, і не просто знайомитися, але і допомагати людям звільнитись.

До того ж, досвід соціальної роботи дає впевненість у здатності подолати проблеми, що можуть виникнути у майбутній власній сім'ї. Крім того, ця сфера приваблює ще й тим, що вона є новою, лише розвивається, і тому відкриває широке поле діяльності: немає перенасиченості ринку праці й до кожного, хто вирішує цим займатися, ставляться високі вимоги. Багато проектів створюються у співробітництві з іншими країнами, де соціальна служба допомоги стоїть на більш високому рівні. Це дає унікальну можливість вчитися на уроках міжнародного досвіду.

Соціальна робота невідривна від суспільства і спрямована на усі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.