Підготовка студентів спеціальності «Соціальна робота» до волонтерської діяльності

Зазначені нормативно-правові акти України забезпечили передумови для поширення волонтерського руху в Україні, його становлення та організаційного оформлення.

Становлення волонтерського руху в Україні сьогодні відбувається за кількома основними напрямками, які має такі особливості:

1. добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських та некомерційних організаціях – наданням допомоги різним категоріям населення у будь-яких видах діяльностях, навчання, розвитку. Таке спрямування волонтерів будь-якого віку сприяє їх творчій та соціальній самореалізації, саморозвитку та самоспостереження;
2. добровільна систематична або епізодична допомога державним установам реалізувати соціальну політику – допомога освітнім закладам у навчально-виховній роботі, установам соціального забезпечення в роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами та людьми похилого віку;
3. волонтерська діяльність є наслідком творчого саморозвитку, навчання інших, але ця діяльність не є професійною;
4. педагогічно спрямована волонтерська діяльність, по суті, виступає і механізмом розвитку особистості, її соціалізації і духовного становлення. Цей напрямок розвивається в дитячих та молодіжних об’єднання (метою їх створення є суспільно корисна діяльність), в різних групах при Центрах соціальних служб сім’ї та молоді (ЦССМ).

Характерною особливістю волонтерського руху, який стихійно розвивається при різних соціальних установах, організаціях та об’єднаннях в Україні, є включення для добровільної діяльності молоді віком від 15 до 25 років. Привернення уваги неповнолітніх, молоді, людей похилого віку є ефективним засобом активізації саморозвитку особистості в діяльності і спілкуванні, як культурному процесі.

Якщо детальніше проаналізувати складові цього процесу, то стає зрозумілим, що молоді волонтери завдяки соціально-педагогічній діяльності набувають змістовно життєвих орієнтирів, оволодівають мистецтвом життєдіяльності особистості шляхом: самовизнання, самоорганізації, самопізнання, саморегуляції та самореабілітації, самоорганізації самоосвіти та самовиховання. [9, c.108]

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються, передусім, труднощі організації волонтерської діяльності. Організатором волонтерства потрібно не тільки ознайомитися з історією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Сьогодні маємо такі центри волонтерського руху в Україні:

• Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського руху при Міністерстві праці і соціальної політики;
• Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”;
• Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”;
• Український державний центр соціальних служб для молоді;
• Волонтерський центр “Пенсіонер”, ради організації ветеранів війни;
• Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну.

У 2001 році в м. Києві було розроблено положення про проведення конкурсу “Волонтер року”, який з ініціювали Ресурсний центр громадських організацій “Гурт”, та головне управління внутрішньої політики. Цей документ дає досить чітке уявлення про мотиви, учасників, сфери волонтерської діяльності, критерії її оцінювання.

Мета конкурсу – публічне визнання праці волонтерів, висловлення подяки людям, які віддають свій час, знання, силу, енергію, вміння, наснагу, працюючи на користь суспільству.

Сфери волонтерської діяльності:

• соціальний захист;
• охорона здоров’я;
• освіта та виховання;
• охорона навколишнього середовища;
• спорт і туризм;
• культура та молодіжний рух;
• розвиток міжнародного співробітництва;
• правозахисна діяльність;
• менеджмент – керівництво волонтерською діяльності.

У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Приклади безкорисливої допомоги стосується екології, соціальної сфери. Волонтерський рух поступово проникає в економічну галузь. Так, Державна податкова адміністрація України залучила до волонтерської роботи громадських податкових консультантів із числа студентів, пенсіонерів, колишній працівників органів державної податкової служби. Експеримент розпочався в Житомирській області, за спеціальною програмою пройшли навчання 70 чоловік. [10, c.208]

Активно розвивається волонтерський рух у Тернопільській, Запорізькій, Львівській, Вінницькій, Херсонській областях. Напрями діяльності волонтерів – рух матерів проти наркотиків і СНІДу, підготовка молоді до ролі батьків, психологічна допомога вагітним жінкам, соціальний патронаж, дітей інвалідів, профілактика наркоманії, допомога безпритульним дітям, дітям сиротам із кризових сімей, учням шкіл-інтернатів.

Один із напрямі волонтерства на Луганщині – так звана “Ветеранська аптека”. Понад 23,5 тис. волонтерів-пенсіонерів підтримують та організовують надання матеріальної допомоги інвалідам, ветеранам війни і самотнім людям. На базі Червоного Хреста здійснюють прийом 37 медиків-волонтерів.

За підтримки Міністерство праці та соціальної політики України спільно з Радою організації ветеранів України 19 грудня 2003 року відбулися Всеукраїнські збори волонтерів пенсіонерів.

Поштовхом до розвитку волонтерської діяльності на Україні було запровадження затвердженою Указом Президента України державної програми “Про здоров’я літніх людей”. На сьогодні волонтерський рух є одним із ефективних напрямів соціального захисту та покращення життя забезпечення людей похилого віку, з позитивною цілеспрямованою роботою щодо залучення широкого кола пенсіонерів та молоді до благодійної діяльності.

На сьогоднішній день більше двохсот тисяч волонтерів пенсіонерів опікують біля півмільйона осіб з числа громадян похилого віку, інвалідів, дітей-сиріт, які опинилися в життєвих умовах і потребують стороннього догляду. Волонтерський рух пенсіонерів розвивається у трьох основних напрямках – допомога “Пенсіонер-пенсіонеру”, “Пенсіонер-дітям”, “Ветеранські аптеки”, - це особливий тип аптечних закладів в яких продаються вітчизняні ліки за цінами заводів-виробників, або зі знижкою до 30 процентів від роздрібної ціни. Зараз в Україні таких аптечних закладів більше ніж 1700.

Активний розвиток волонтерського руху з постерігається і серед студентів українських ВУЗів. Так, наприклад, Луганський національний педагогічний університет ім. Т.Шевченка створив на історичному факультеті волонтерський загін “СОВА” (студентський загін волонтерів-активістів) у 1997 році.

За період свого існування загін виріс від конкретних благодійних справ до розробки реалізацій власних соціальних проектів та участі у проектах регіонального, національного та міжнародного рівнів. [20, c.118]

Динаміка розвитку волонтерського руху з моменту створення загону „СОВА” свідчить про постійний пошук студентами нових напрямів, форм та технологій участі у вирішення соціальних проблем міста та області, розширення діапазону цієї участі та зв’язків з державними та недержавними соціальними службами.

Будь які волонтерські групи при Центрах соціальних служб для молоді діють в межах соціальних програм, які реалізуються центрами передбачені планами робіт, завданнями, що покладені на центри державою.

Сьогодні істотну роль у зміцненні статусу добровольців при центрах ССМ та формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів.

Виходячи із специфіки діяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються досить різноманітні форми навчання добровольців з метою формування у них знань, умінь та навичок, наприклад:

• протягом року – школа волонтерів;
• протягом півріччя – тематичні волонтерські курси;
• протягом місяця – табір підготовки добровольців-помічників;
• протягом тижня – курси підвищення майстерності;

Центри, які залучають до роботи волонтерів, повинні планувати систематичні навчання, наради, інструктування, дискусії, семінари „круглі столи”, тренінги, що дозволяє урізноманітнити форми ознайомлення волонтерів із змістом, напрямками, особливостями, видами соціально педагогічної роботи залежно від рівня професійної підготовки такої діяльності.

Аналіз матеріалів обласних ЦССМ дозволив виявити основні напрями роботи добровільних працівників:

1. Соціально-реабілітаційна  робота, попередження та подолання  негативних явищ у молодіжному  середовищі:

– робота з молоддю, схильної до асоціальної поведінки;

– профілактика та подолання вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління; наркотичних речовин;

– профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом та ВІЛ / СНІДу;

підтримка дітей та підлітків, що постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства.

2. Соціальна  опіка і захист найменш захищених  категорій дітей та молоді;

– підтримка та сприяння розвитку творчих здібностей молодих інвалідів;

– соціальна допомога молодим сім’ям;

– соціальна робота з дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;

– соціальна підтримка військовозабовязаної молоді, безробітної молоді, сприяння в працевлаштуванні;

– соціальна робота з жіночою молоддю;

– сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дітей та молоді.

– формування та розвиток якості творчої особистості;

– розвиток та підтримка обдарованих дітей та молоді.

У різних регіонах залучення людей до діяльності волонтерами відбувається різними шляхами і на основі різних принципів. Найбільш розповсюджений варіант – залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальних робітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи через волонтерські групи. Так, у місті Запоріжжі на добровільних засадах працюють 12 соціальних педагогів та психологів-студентів факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету. Волонтери займаються статевою освітою підлітків у літних таборах шкіл. У Дніпропетровській області діє програми „Терези Феміди”, де задіяний волонтерський молодіжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти-правовики випускного курсу Дніпропетровського державного університету. [26, c.24]

На базі Чернівецького обласного ЦССМ працюють волонтерські загони, де волонтерами в переважній більшості є студенти педагогічного університету. Крім них, до волонтерської роботи залучаються студенти педагогічного училища та мед працівники.

У м. Вінниця волонтерами-студентами філологічного факультету педагогічного університету розроблено тематичний курс занять „Вивчаємо класичну літературу” для підвищення загально культурного та інтелектуального рівня молоді з певними вадами розвитку. У м. Луцьк волонтерську роботу проводять 25 волонтерів – студенти медичного училища та психологічного факультету. Їхня професійна підготовка, безперечно вплинула і на характер та напрями діяльності волонтерів.

У всьому світі головним об’єктом волонтерства є недержавні організації: дитячі, молодіжні та жіночі. На Україні громадські організації ще недостатньо включені в соціальну роботу. Хоча приклади плідного співробітництва вже маємо. Так, у м. Чернівці волонтерські загони постійно контактують з діючими молодіжно-громадськими організаціями – „Буковинські гайди”, „У гармонії з природою”, дитячими організаціями „Паросток” і „Веселка”.

Більша частина волонтерів працює на державних організаціях (НДО). Вони є одним із джерел людських ресурсів НДО. Їхня робота – основа недержавного сектору. За словами М.Кординського, лідера Одеського клубу „Чужа дитина”, недержавні організації, не маючи реальних джерел фінансування, використовують як головний ресурс безкорисливу добровільну працю своїх членів і принесенню ними матеріальні ресурси. В Україні волонтерський рух детермінований гуманізацією суспільного життя, є відповіддю на суспільні потреби. Вважається що роботу волонтерів можна спрямувати в житлово-комунальну сферу, охорону здоров’я, працевлаштування, соціальний догляд, відродження культури, міста, національних, творчих, релігійних традицій.

Херсонська асоціація молодіжних організацій та неформальних об’єднань „Фрідом” організовує концерти по районам області із залучення спеціалістів Херсонського обласного центру ССМ.

Члени Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання „Ludus” допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу із підлітками на базі клубів за місцем проживання, ділові ігри, вести роботу клубу „Дебати”. [2, c.58]

Як відомо значне місце у волонтерській соціальній роботі посідають релігійні організації. На відміну від громадських, релігійні організації в України виконують значну за обсягами і різноманітну за напрямами соціальну роботу. Однак, їх діяльність дуже рідко збігається і дуже рідко застосовується в роботі ЦССМ. Наприклад, у місті Житомирі до роботи клубу сімейного спілкування „Особлива дитина” для дітей з особливими потребами і їх батьків при Житомирському обласному Центрі ССМ залучено 8 волонтерів легіону при католицькому костьолі святої Софії. Вони здійснюють соціальний патронаж дітей-інвалідів вдома.

Взаємодія з релігійними організаціями багатьох конфесій, на нашу думку, допоможе розширити і урізноманітнити соціальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаємодії в ССМ з релігійними організаціями, на наш погляд, обумовлена інерцією мислення і здебільшого невиправданим острахом. При взаємній повазі до віросповідання кожного з партнерів цього можна уникнути.

Для роботи волонтером потрібна відповідно теоретична і практична база. Так, протягом 1997-1998 років у м. Миколаїві під час реалізації програми „Волонтер Телефону довіри” пройшли курс підготовки, лекційні заняття, рольові та психологічні тренінги, стажування на „Телефоні довіри” 25 волонтерів, які після навчання отримали відповідні сертифікати.