Підготовка студентів спеціальності «Соціальна робота» до волонтерської діяльності

Реалізація вищезазначених напрямків волонтерської соціально-педагогічної практичної діяльності, спрямованих на професійне навчання, становлення студентів-волонтерів, потребує певної системи взаємопов’язаних методів та форм організації.

Психологічні методи:

• діагностика професійно-особистісних якостей, психологічного стану волонтера на різних етапах процесу навчання та педагогічної взаємодії;
• психотерапевтичні тренінги (успішності, розвиваючі, комунікативні, коригуючі, стимулюючі) з групою волонтерів на різних етапах фахового навчання з метою подолання психічних стресів, кризових станів, міжособистісних конфліктів;
• психологічний відбір волонтерів за принципом придатності до того чи іншого напрямку соціально-педагогічної діяльності;
• консультування волонтера або групи волонтерів;
• тестування індивідуальне та групове з питань діагностики та розвитку професійно-особистісних якостей, властивостей та можливостей волонтера або групи волонтерів.

Педагогічні методи:

• методи спостереження як ефективні методи подальшого коригування та виявлення пріоритетних завдань для розвитку професійно-особистісних якостей і навичок та сприяння поліпшенню психологічного клімату у групі;
• методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад);
• методи організації соціально-педагогічної діяльності (тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування, формування громадської думки);
• методи стимулювання доцільної активності волонтерів(гра, змагання);
• методи заохочення та засудження діяльності (заохочення, схвалення, покарання);
• методи самовиховання та самокорекції (самоаналіз, самоосуд, самопокарання, самонавіювання).

Соціологічні методи: моніторинг; аналіз соціуму; соціометрія; анкетування волонтерів з метою вивчення рівня підготовки волонтера; професійно-особистісних якостей та ін.; опитування волонтера або групи волонтерів з питань обізнаності, рівня підготовки, ефективності навчання, коригування навчальних занять [11, c. 103].

До найбільш типових форм роботи з групами волонтерів належать:

• лекція як базовий метод при навчанні волонтерів;
• бесіда на заняттях для волонтерів для більш плідної педагогічної взаємодії, для закріплення матеріалу та вивчення нового, для визначення настрою групи тощо;
• ділова гра на практичних заняттях з різних напрямків соціально-педагогічної діяльності для ефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок;
• «мозковий штурм» з метою стимулювання, вивчення тієї чи іншої теми та більш ефективного навчання;
• дискусія (диспут) з волонтерами з найбільш актуальних, гострих питань, тем;
• семінар-практикум для волонтерів з метою подальшого засвоєння теоретичних знань;
• соціально-психологічний тренінг з метою висвітлення та аналізу соціально-педагогічних проблем міжособистісного спілкування;
• конференції (науково-практичні, читацькі, прес-конференції) з метою обміну досвідом та напрацювання  технологій організації волонтерської діяльності;
• «круглий стіл» для волонтерів з залученням державних та громадських структур з метою обговорення взаємодії з питань функціонування школи волонтерів, розвитку волонтерського руху;
• збори (організаційні, підсумкові) для обміну досвідом та напрацювання нових форм роботи з різними категоріями населення [7, c. 169].

Зміст і  напрями соціально-педагогічної роботи волонтерів у  ВНЗ досить добре розкривається  на розгляді  досвіду організації студентських волонтерських груп.  Заслуговує на увагу досвід організації студентських волонтерських груп у Запорізькому національному університеті. Саме цей ВНЗ одним із перших в Україні розпочав підготовку соціальних педагогів. Починаючи з 1992 р., на факультеті соціальної педагогіки та психології розпочав діяльність студентський волонтерський загін «ЛіНа» (любов та надія). Значну роль у формуванні мотивації до волонтерської діяльності відігравала безвідривна благодійна соціально-педагогічна практика для студентів першого курсу [6, c. 13].

Студенти залучалися до волонтерської роботи в різних закладах та організаціях, зокрема: будинку малюка «Сонечко», інтернатах для дітей з порушенням опорно-рухової системи та для дітей зі слабким зором, службі у справах неповнолітніх при райдержадміністрації, службі соціальної допомоги самотнім і людям похилого віку, геронтологічному санаторії, обласній онкологічній лікарні, міському психоневрологічному диспансері, лікувально-профілактичному центрі при наркологічному диспансері тощо. Така практика тривала близько 30 тижнів.

За цей період часу змінювалися форми надання волонтерської допомоги від організації змістовного дозвілля (читання газет, ігри в шахи, шашки тощо) до закупівлі ліків, обміну ними між пацієнтами лікарні, збору благодійних пожертв на лікування онкохворих.

Після декількох років роботи в обласній онкологічній лікарні волонтери вирішили організувати програми допомоги молодшому медичному персоналу та пацієнтам психіатричної та обласної дитячої лікарень. Пацієнтам обласної дитячої лікарні волонтери загону «ЛіНа» допомагали в навчанні, виконанні домашніх завдань, влаштовували ігротеки.

У 1993-1998 рр. студентська волонтерська група факультету соціальної педагогіки та психології працювали на базі Запорізького лікувально-профілактичного центру при місцевому наркологічному диспансері. Їхня діяльність була спрямована на профілактику адиктивної поведінки підлітків та молоді. Волонтери працювали спільно із соціальним педагогом, лікарями, проводячи лекції, відеолекторії, тренінгові заняття, консультації для дітей та молоді, їхніх батьків. Діяльність волонтерів вибудовувалась за методом «рівний – рівному», оскільки ровесники подавали корисну інформацію та здійснювали педагогічний супровід підлітків групи ризику.

Ще одну волонтерську програму студенти Запорізького національного університету реалізували з Фондом «Сподівання», здійснюючи аутріч-роботу з наркозалежними, ВІЛ-інфікованими людьми, жінками секс-бізнесу. Студенти-волонтери працюють у місцевому хоспісі, надаючи підтримку клієнтам установи та їхнім родичам. Досвід цієї студентської волонтерської групи – один із небагатьох в Україні, оскільки соціально-педагогічна діяльність ними здійснюється в закладах охорони здоров’я.

Соціально-педагогічна робота волонтерів факультету Запорізького національного університету спрямована також на учнів загальноосвітніх навчальних закладів, гуртківців дозвіллєвих клубів та вихованців притулків.

Також заслуговує на увагу досвід роботи волонтерів Дніпропетровського національного університету. На базі цього ВНЗ діє громадське об’єднання «Центр соціальних ініціатив і волонтерства». Мета діяльності цього центру – це організація волонтерської роботи серед студентської молоді університету, підтримка та розвиток соціальних ініціатив молоді [16, c. 49].

Центр спрямовує свою діяльність на: підготовку студентів до волонтерської роботи у школі волонтерів; організацію безпосередньої волонтерської роботи для дітей, що залишилися без батьківської опіки, для дітей з особливими потребами дитячих будинків міста шляхом надання соціально-педагогічних, освітніх послуг, психологічних, юридичних, дозвіллєвих послуг; здійснення фандрейзингу; проведення благодійних акцій.

В арсеналі форм волонтерської роботи студентів Дніпропетровського національного університету є благодійні акції та різноманітні заходи з надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги дітям, які залишились без батьківської опіки.

Традиційними є акції милосердя «Від серця до серця», «З Днем народження, дитбудинок!»,  «Зі святом, плането Добра!», «З ювілеєм, наші друзі!», «Свято турботи». Об’єктами виховного впливу волонтерів Центру соціальних ініціатив і волонтерства є: діти дитячих будинків м.Дніпропетровська (№ 1, «Сім’я», «Берегиня», дитбудинок для дітей з ДЦП при школі-інтернаті № 1), притулків («Надія», «Барвінок»). Проводиться робота з надання соціально-педагогічних та освітніх послуг дітям, які їх потребують.

Аналогічно вибудована робота студентської волонтерської групи Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Тут працює студентський загін волонтерів, яки налічує 12 осіб. Група волонтерів допомагає Червонозаводській районній організації Товариства Червоного Хреста України в її роботі, беручи участь у наданні медико-соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам похилого віку, дітям-сиротам, інвалідам, ветеранам та іншим верствам населення, сприяє реалізації державних програм, спрямованих на охорону здоров’я, заохочує студентів навчального закладу до участі в діяльності Товариства [9, c. 12].

Волонтери беруть участь в акціях, які спрямовані на популяризацію здорового способу життя. 2005 року волонтери загону разом з викладачами англійської мови підготували переклад на англійську мову диктанту, присвяченого проблемі ВІЛ-інфікування.

Заслуговує на увагу досвід просвітницької роботи волонтерського загону з профілактики наркотичної залежності. Спільно з колишніми наркозалежними волонтери загону розробили просвітницькі програми та реалізують їх на базі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступеня № 10 м. Харкова. Також вони проводять рейди в мікрорайоні для виявлення дітей з девіантною поведінкою, які не відвідують школу, займаються жебрацтвом, живуть у неблагополучних сім’ях. Волонтери ставлять перед собою мету – заохотити цих дітей до здорового способу життя, залучити їх до занять у спортивних секціях, які працюють при Харківському гуманітарно-педагогічному інституті.

Подібну профілактичну роботу проводять студенти Інституту психології та соціальної педагогіки Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка, де з 2008 року діє студентська волонтерська тренінгова служба. Окрім просвітницької роботи у місцевому притулку для дітей та приймальнику-розподільнику для дітей ГУ МВС України в м. Києві, волонтери проводять профілактичні заходи для школярів Голосіївського та Подільського районів міста.

Цікавий також досвід діяльності студентів-волонтерів Волинського державного університету імені Лесі Українки. Тут за ініціативою викладачів і студентів виникла та юридично зареєстрована 2001 р. молодіжна громадська організація «Волонтерський клуб м. Луцька».

Волонтерський клуб, створений задля сприяння розвитку соціальних ініціатив у молодіжному середовищі, допомагає соціально вразливим категоріям дітей та молоді. Основними завданнями клубу є: сприяння розвитку волонтерського руху та пропаганда його принципів серед студентської та учнівської молоді міста Луцька та Волинської області, проведення громадянських волонтерських акцій на місцевому рівні; здійснення та захист прав і свобод, задоволення соціальних і культурних інтересів молодих громадян; створення умов для саморозвитку членів клубу як особистостей, членів суспільства, громадян України, професійного становлення як фахівців соціальної сфери (соціальних педагогів та працівників) [16, c. 13].

Динаміка розвитку волонтерства серед студентів ВНЗ свідчить про постійний пошук студентами нових напрямів, форм та технологій участі у вирішенні соціальних проблем міста й області, розширення діапазону цієї участі та зв’язків з державними та недержавними соціальними службами.

2.5 Особливості функціонування волонтерської діяльності в Україні

Одним із важливих наслідків розбудови громадянського суспільства в Україні став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху.

Будучи започаткованим у традиції безкорисливої

Допомоги нужденним, історично притаманній українській національній культурі і взявши на озброєння досвід ряду передових у цій сфері західних країн, вітчизняний волонтерський рух з кожним роком набуває все більшої потужності, об’єднує все більше громадян та залучає значні ресурси, що потребує чіткого законодавчого регулювання.

Держава своєчасно реагує на цей поклик часу, про що переконливо свідчить визначення у законодавчому полі основ державної політики, щодо волонтерства, внесення до законодавства основних термінів і понять стосовно цього соціального явища, визначення суб’єктів державного управляння і громадського самоврядування, відповідальний за розвиток волонтерського руху. [15, c.198]

Так, на сьогодні законодавчо визначений термін “волонтерський рух”, задекларовано, що підтримка і сприяння його розвитку є одним із основних напрямів державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми і молоді. Закон України від 21.06.2001 року №2558 ІІІ “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. У 2001 році в Україні організовано проведення Міжнародного року волонтерів, у межах якого розроблено низьку заходів, щодо сприяння розвитку в Україні волонтерського руху (розпорядження Президента України від 22.03.2001 року №67/2001 рп “Про організацію проведення в Україні в 2001 році Міжнародного року волонтерів”). В 2003 році Кабінетом Міністрів Україні утворено Координаційну раду з питань розвитку та підтримки волонтерського руху (розпорядження Кабінету Міністру України від 23.04.2003 року №225-р. “Про утворення Координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху”). Визначеного термін “волонтер”, легітимізовано право волонтерів на їх залучення до надання соціальних послуг у відповідності з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, яке регулює цю діяльність передбачене право суб’єктів які надають соціальні послуги, залучати волонтерів на договірних засадах для виконання цієї роботи (Закон України від 19.06.2003 року №966 IV “Про соціальні послуги”). Основними напрямками виконання Загальної державної програми підтримки молоді 2004-2008 роки передбачено підтримку трудових та волонтерських загонів молодіжних громадських організацій, діяльність яких спрямовано на реставрацію та відновлення об’єктів культурної спадщини, меморіальних комплексів, пам’ятників бойової та трудової слави, допомогу соціально не захищеним верствам населенням. Намічено також сприяння розвитку волонтерського, молодіжного громадського руху (Закон України від 18.11.2003 року №1281 IV “Про загальну державну програму підтримку молоді на 2004-2008 роки”), визначено термін волонтерська діяльність у сфері надання волонтерських послуг, її основні засади, суб’єкти, які займаються цією діяльності, напрями і шляхи її проведення, соціальні послуги до надання яких соціальної служби можуть залучатися волонтери, порядок і механізми співпраці волонтерів соціальної служби координатори волонтерської діяльності, у сфері надання соціальних послуг – Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1895 “Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”). [7, c.38]