Соцiальнi механiзми, об’єктивнi i суб’єктивнi фактори детермiнацiї алкоголiзму у молодiжному середовищi

«Я попросила закодуватися, а він обрав пиво, а не сім'ю. І ще казав, що нічого в цьому страшного не бачить: дві банки пива після роботи випиває для розслаблення, головне – працює. А я бачу в цьому погане, бо все життя з матір'ю - алкоголічкою мучуся».

«У мене чоловік п'є пиво щодня не менше літра. У нього дуже напружена робота – весь час за кермом. Тому п'є, щоб до ранку вивітрилося. Я й лаялася, і умовляла, навіть статті в Інтернеті про пивний алкоголізм знаходила, на його «пивний живіт» показувала. Нічого не допомагає. Я здалася... Моїх нервів на це не вистачає. Отож просто намагаюся не звертати уваги. Так він напругу від роботи знімає і змінювати нічого не хоче».

«Я поки що терплю заради сина. Хоча самій уже нудно. Мій випиває часом. І до лікаря зверталися. Але свої мізки не вставиш... Коли не п'є – добре. Хоча вже відчуваю, коли буде наступний раз і ГАРНОГО в нашому житті дедалі менше. Бо знаєш, що людина не зміниться, і я змінити поки що нічого кардинально не готова» [7; 6] .

У тій же соціальній мережі серед представниць прекрасної статі з'явилася мода: виставляти фотографії з п'яних оргій, а у статусах писати: «Вчора я напилася». Нехай увесь світ бачить, як деградує українське суспільство.

Отже, як відомо, для молоді особливо характерна «колективність» (заодно з компанією), демонстративність, сприйнятливість і піддатливість тим чи іншими ідеям. Думка оточення зазвичай переважає думку батьків, а іноді може затьмарити й почуття здорового глузду. Бажання швидше відчути себе дорослим, прагнення бути незалежним часто спонукає молодих людей вдаватися до ризикованих моделей поведінки. Такі вікові особливості психології молоді створюють сприятливе для рекламодавців підґрунтя, на якому реклама, спрямована на молодих людей, стала важливим чинником формування їхніх стереотипів поведінки щодо вживання алкоголю.

Як уже зазначалося, більшість в Україні купує міцні алкогольні напої, які користуються найбільшим попитом. Водночас значної поширеності серед молоді останнім часом набуло споживання пива. Орієнтація реклами пива на молодь як потенційного споживача виявилася досить вдалою. Незважаючи на те, що у вартісному відношенні пиво суттєво подорожчало порівняно з радянськими часами, коли воно було найдешевшим алкогольним напоєм, темп зростання обсягів продажу пива у 1990-ті роки та успіхи української пивоварної справи виявилися чи не найбільшими.

3.2. Соцiальнi механiзми, об’єктивнi i суб’єктивнi фактори детермiнацiї алкоголiзму у молодiжному середовищi

В Україні існує суспільний стереотип сприйняття алкоголю як норми, як невід'ємного компонента побуту та усталеного способу життя, а культури відповідального споживання спиртного, у тому числі пива, не сформовано. «Подвійні стандарти», які існують щодо статусу алкоголю і ставлення до нього з боку суспільства і держави, призводять до того, що зловживання алкоголем розглядається зазвичай не в контексті суспільно залежної проблеми, що має вирішуватися на державному рівні, а лише як предмет індивідуального вибору та поведінки [42; 37].

Згідно нашого дослідження, 52% школярів та 56% учнів ПТНЗ причиною зловживання алкогольними напоями вважають сімейні негаразди та сварки. Також у середньому 68% цієї категорії людей називають «бажання підняти настрій, підбадьоритися»; а потребу розслабитися, забути про проблеми – 71% . Яка ж причина поганого настрою молоді? Все ті ж «негаразди у сім'ї». Так відповідає 65% шкільної молоді та 58% учнів ПТУ. Також молоді не подобається «сіра буденність, неприємні щоденні дрібниці»: відповідно 28% і 34% (діаграма 3.2.).

Діаграма 3.2.

Причини зловживання алкогольними напоями

Якщо говорити про частоту «знімань стресів», то цифри, дуже красномовні. На запитання «Чи доводилося Вам коли-небудь бути в стадії алкогольного сп'яніння?» школярі відповідають: «багато разів» – майже 14% , «кілька разів» – 42%, «один раз» – 18%, «жодного разу» – 25%.

Складні взаємини з батьками й напружена атмосфера вдома відмічається половиною усіх опитаних респондентів із числа учнівської молоді. Зрозуміло, що потреба зняти напруження та підняти настрій тісно корелює з цими чинниками.

Причина – батьки не вміють, не можуть організувати дозвілля дітей (а держава не допомагає), а в дітей є природна енергія, потенціал, який потребує виходу. Немає нормального спілкування, проявів любові й турботи – буде скандал (хоч якийсь вихід енергії), немає спорту (самовдосконалення, самоствердження) – буде алкоголь, немає творчості (самовираження, розкриття потенціалу) – буде пошук гострих відчуттів. А заборонами нічого не досягнеш.

Психологи підтвердять, що діти зараз не ті, яким скажеш «ні» – і вони послухають. Діти хочуть співпраці з дорослими, рівного спілкування, довірливих стосунків, але все це треба формувати в сім'ї щодня. І за це відповідальні батьки. Проблема – глобальна, тому що старі принципи виховання дітей у нас вже не діють, а до нових треба самим доростати.

Невміння приймати та реалізувати правильні життєві рішення щодо тих чи інших життєвих ситуацій, відсутність належного порозуміння з батьками та належної сімейної підтримки з їхнього боку приводить учнівську молодь до зловживання алкогольними речовинами. Загострення цих проблем спричиняє зростання вживання алкоголю в середовищі учнівської молоді. За цими словами – величезна робота і суспільства, і держави – в тому числі над тим, щоб дати «задній хід» і зробити кілька важливих кроків: відмовитися від реклами алкоголю, пропагувати спорт, зайнятися дозвіллям дітей. Разом з батьками, звичайно [48; 14].

Засоби масової інформації та комунікації, реклама, елементи public relations у відношенні до проблем поширення алкоголізму, мають досить виражений дуалістичний характер. З одного боку, саме за допомогою ЗМІ та реклами поширюються певні настанови, що пропагують споживання спиртного як невід'ємної складової людського життя. З іншого – саме ЗМІ володіють найміцнішими каналами впливу для попередження подальшого розгортання алкогольної епідемії [28; 6].

У першу чергу це пов'язано з важливим місцем, яке займають засоби масової інформації та комунікації у сучасному інформаційному суспільстві.

Як відомо, переломний момент у розвитку української держави співпав з переходом всього сучасного світу в якісно нову стадію суспільного розвитку, що характеризується як «постіндустріальне суспільство», або «інформаційне суспільство», в якому діяльність людей ґрунтується на використанні послуг, отримуваних за допомогою інформаційних та комунікативних технологій. Система масової інформації стає основним засобом формування суспільної свідомості, поширення економічних, політичних і культурних ідей. ЗМІ сьогодні є не тільки провідником суспільно значущої інформації, а певним чином самі детермінують шляхи та форми соціальної комунікації.

Протягом останнього десятиліття провідні позиції в нашому суспільстві поступово займає ідеологія споживацтва. При цьому активізуються інформаційні чинники, що безпосередньо сприяють її поширенню, особливо у найбільш нестійкому та вразливому середовищі - серед молоді та підлітків. Отримання негайного задоволення без докладання особливих зусиль стає домінантою сучасного стилю життя – тим більш привабливими стають напої, які швидко змінюють психічний стан. Тривалий і постійний перегляд розважальних телепередач перешкоджає розвитку творчих можливостей, виховує пасивний підхід до життя, що, в свою чергу, створює сприятливу основу для розвитку адиктивної поведінки. Сутність її полягає в тому, що прагнучи піти від реальності, люди намагаються штучним шляхом змінити свій психічний стан, що дає їм ілюзію безпеки, відновлення рівноваги. Це відбувається на тлі економічного розшарування суспільства, зростаючого безробіття, відповідної втрати престижності багатьох професій і зниження мотивації до підвищення професійного та освітнього рівня [28; 7].

Одну з причин подальшого зростання рівня алкоголізації багато дослідників вбачають також у поширенні серед молоді модних мас-культурних течій, в яких регулярне споживання наркотиків є невід'ємною рисою.

Вітчизняні соціологи, звертаючи увагу на масові факти адиктивної поведінки, доходять висновку про наявність стійкої тенденції формування особливих соціальних груп споживачів спиртного і відповідної адиктивної субкультури, виникнення специфічних соціальних відносин, певної трансформації соціальної структури під впливом алкоголізму, та водночас, – формування й інституціалізації цілої антиалкогольної індустрії.

У межах проекту, «Молодь – за здоров'я / Україна – Канада» нами було проведено соціологічне дослідження щодо виявлення ролі різноманітних джерел інформації у формуванні здорового способу життя дітей і молоді віком від 10 до 22 років. Дослідження дозволило визначити рейтинг тих ЗМІ, з яких молодь та підлітки отримують інформацію щодо здорового способу життя. За рейтингом, перше місце посідає телебачення (60%), друге – радіомовлення (23%), третє – інформаційні буклети і листівки (17%), четверте – періодичні видання (неспеціалізовані газети та журнали), соціальна реклама у вигляді наочної, Інтернет (4%).

Рівень впливу тих чи інших засобів масової інформації у різних вікових групах є різним. Так, серед вікової групи 10-14 років найбільш популярними є спеціальні журнали та радіо. У наступних (15-22 років) вікових групах зростає рівень використання таких інформаційних джерел, як телебачення, інформаційні буклети, газети.

На думку молоді, найбільш впливовими інформаційними джерелами з питань впливу на здоров'я наркотичних речовин (тютюн, алкоголь та наркотики) є, перш за все, телебачення (64%), газети (44%), радіо (25%). Останні позиції за рейтингом цих джерел займають спеціальна література (книжки, журнали, довідники) та інформаційні буклети і листівки. Щодо такого джерела інформації як Інтернет, молоді люди готові звертатися до нього вдвічі частіше, ніж роблять це зараз, але слід враховувати, що це більшою мірою стосується мешканців обласних центрів та великих міст і значно менше сільської молоді.

Ми пропонуємо такі види та форми соціальної профілактики алкоголізму:

• наукова робота з визначення факторів, що впливають на характер алкоголізму, і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо його соціальної профілактики;
• організаційні заходи щодо створення виховуючого середовища за місцем проживання дітей і молоді (робота консультаційних пунктів із профілактики алкоголізму: освіта, виховання, організація дозвілля, у що роблять позитивний внесок і бібліотеки, працевлаштування тощо);
• соціологічне втручання у збочений пронаркогенним, проалкогольним фоном розвиток окремої особистості та популяційної групи;
• соціальний моніторинг, аналіз, надання рекомендацій, проведення заходів щодо реалізації державних, регіональних, галузевих програм із профілактики алкоголізму, в чому безпосередню участь беруть і бібліотеки;
• залучення різних соціальних інститутів, до яких ми відносимо і бібліотеки, у процес соціалізації дітей і молоді, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій);
• організація соціальної та освітньої роботи з дітьми із сімей групи ризику (індивідуальна та групова робота з батьками й дітьми, з різними категоріями молоді);
• сприяння установам освіти, комітетам у справах неповнолітніх, спорту, культури та іншим організаціям у діяльності з профілактики негативних явищ серед молоді, в організації здорового способу життя неповнолітніх і                 молоді [72; 16].

Соціальні педагоги, які працюють із підлітками, схильними до вживання алкоголю, мають реалізовувати такі функції:

1. Діагностична: спрямована на ліквідацію факторів ризику прилучення до спиртного. Реалізується шляхом збирання інформації про підлітка, вивчення особливостей його особистості та негативних факторів його життя, що провокують алкоголізм.
2. Прогностична: суть її полягає в тому, що на основі поставленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма роботи з підлітком, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції чи реабілітації.
3. Виховна: визначення змісту соціальної діяльності, методів його реалізації, а також тих соціально важливих якостей, які потрібно виховувати у підлітка в процесі його соціальної реабілітації.
4. Правозахисна: соціальна діяльність, яка будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист прав дитини.
5. Організаторська: обумовлена тим, що соціальна робота із підлітком, схильним до алкоголізму, вимагає участі й координації дій різних спеціалістів залежно від глибини проблеми; сприяє створенню умов для повноцінного проведення вільного часу і дозвілля, організації соціально значущої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань допомоги дитині, схильній до алкоголізму.
6. Комунікативна: суть якої полягає в тому, що в ході реалізації соціальної діяльності виникає необхідність встановлення значної кількості контактів між її учасниками з метою обміну інформацією.

7.     Профілактична: забезпечує закріплення отриманих  позитивних результатів і запобігає  можливості виникнення рецидивів  пияцтва й алкоголізму, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній ситуації [72; 17].

Що ж вплинуло на таке стрімке «захоплення» підлітків слабоалкогольними напоями? Як відомо, за радянських часів єдиним таким напоєм було пиво. Однак з розвалом Радянського Союзу на теренах нашої держави почала поширюватися західна культура, яка і призвела до появи різноманітних алкогольних «міксів». У 1994 р. у продаж надійшов перший слабоалкогольний коктейль – «джин-тонік». На подив виробників, він швидко завоював симпатії серед української молоді. Тоді у випуску з'явилися «ром-кола» та «бренді-кола», попит на які перетворився на справжній бум. Відтоді виробники невпинно експериментують, створюючи все нові коктейлі, котрі імітують популярні алкогольні напої (джин, бренді, віскі, текілу, ром тощо). Зазвичай такі напої створюються шляхом змішування води, ароматизаторів, барвників і алкоголю, частка якого варіюється у межах гранично допустимих           8 % (в Європі вміст спирту в слабоалкогольних напоях не перевищує                   4-5 %) [23; 60].