Соцiальнi механiзми, об’єктивнi i суб’єктивнi фактори детермiнацiї алкоголiзму у молодiжному середовищi

Таблиця 1.1

Показники, що характеризують поширеність вживання алкоголю серед дорослого населення України та інших європейських країн

Суспільно шкідливі наслідки надмірного споживання алкоголю в Україні не обмежуються дрібними проблемами на ґрунті побутового пияцтва, роль алкоголю є значно більшою і сягає нечуваних за західними мірками розмірів алкогольно асоційованої смертності населення та втрат здоров'я. Окрім цього, ознаки «присутності» зловживання алкоголем слід шукати серед причин розлучень і руйнування сімей, безпритульності й бездоглядності дітей, у життєвих кризах особистості, а також величезних економічних збитках через «тінізацію» алкогольної індустрії.

Демографічні наслідки зловживання алкоголем полягають у високому рівні алкогольно залежної захворюваності й смертності, передусім серед найактивнішого населення працездатного віку. Водночас статистика алкогольної смертності, як і будь-якого іншого виду соціально детермінованої смертності, має свої специфічні особливості, які полягають у недостовірності й приховуванні її справжніх масштабів. Це пов'язано з тим, що, по-перше, втрати від алкоголю не обмежуються причинами, безпосередньо пов'язаними зі зловживанням спиртними напоями (хронічний алкоголізм, алкогольний психоз, алкогольний цироз печінки, випадкові отруєння алкоголем). Окрім безпосередніх втрат існує значна частина непрямих, опосередкованих втрат, коли, з одного боку, алкоголь поруч з іншими причинами відіграв важливу роль у розвитку хронічної патології або спровокував її раптове загострення, що призвело до летальних наслідків, а з іншого – зловживання алкоголем досить часто призводить до смерті від так званих зовнішніх дій (нещасних випадків, отруєнь і травм). Проведений аналіз дає змогу висловити припущення, що більшість передчасних смертей у працездатному віці в Україні обумовлена комбінованим впливом алкоголю та інших причин смерті, де саме алкоголь відіграв роль «пускового механізму» [42; 32].

По-друге, обсяги алкогольно залежної смертності є заниженими як через те, що лікарі часто виявляються не готовими поставити правильний діагноз і виокремити головну та супутні причини смерті, так і у зв'язку з фальсифікацією справжньої причини смерті на прохання родичів померлого через їхнє небажання висвітлювати зв'язок смерті з випадком зловживання алкоголем.

Офіційно зареєстрована в закладах охорони здоров'я кількість хворих на хронічний алкоголізм й алкогольні психози протягом останніх років становила в Україні близько 700 тис. осіб (за даними Центру медичної статистики МОЗ України на початку 2005 р. – 639,5 тис. осіб). На думку зарубіжних фахівців, поширеність розладів психіки й поведінки внаслідок вживання алкоголю є значно вищою: за їхньою оцінкою, близько 2,5 млн. осіб в Україні є алкогольно залежними. Згідно з даними ВООЗ показники смертності від причин, пов'язаних зі зловживанням алкоголем, зросли в Україні від 240,5 у 1991 р. до 316,9 у 2004 р. серед чоловіків та від 57,8 до 76,7 серед жінок (на 100 тис. осіб). Вони перевищують відповідні показники країн Європейського Союзу втричі серед чоловіків та вдвічі серед жінок. Надмірне вживання алкоголю в Україні є однією з головних причин формування надсмертності населення працездатного віку від зовнішніх дій (нещасних випадків, отруєнь і травм), показники якої є значно вищими, ніж у більшості європейських країн. Зокрема, рівень смертності від зовнішніх дій у 3,4 разу перевищує відповідні показники країн Європейського Союзу, у тому числі: частота самогубств – удвічі, вбивств – у 10 разів, випадкових отруєнь алкоголем – у 31 раз.

Середня тривалість життя в Україні у 2004 р. становила 62,6 року в чоловіків та 74,1 року в жінок, що на 11–12 років менше, ніж у розвинутих європейських кранах. За нашими розрахунками, усунення смертності від причин, пов'язаних зі зловживанням алкоголем, забезпечило б приріст тривалості життя в Україні у 2004 р. на 4,7 року в чоловіків та 1,6 року в жінок. При цьому найбільшу кількість додаткових років життя забезпечило б скорочення смертності від зовнішніх дій, а саме усунення самогубств, вбивств та алкогольних отруєнь [42; 33].

Отже, як бачимо алкоголізм є страшною хворобою, чумою ХХІ століття, яка кожного року забирає тисячі смертей і якщо за кордоном прийнято говорити про хворобу як таку, то в Україні це питання замовчується.

Досвід вивчення проблеми алкоголізму та організації боротьби з ним в 20-ті роки становить певний інтерес і сьогодні. Актуальність проблеми алкоголізму і пияцтва, як справедливо зауважують М. І. Аруін, А. І. Нестеренко, настійно вимагає не тільки вивчення її сучасного стану, а й поглибленого дослідження та історичного аналізу.

2. Соцiальнi механiзми, об’єктивнi i суб’єктивнi фактори формування i розвитку алкоголiзму

«Викрадач розуму» – так називають алкоголь з давніх часів. Про п’янкі властивості спиртних напоїв люди довідалися не менш як за 80  тис. р. до нашої ери – з появою керамічного посуду завдяки якому стало можливим виготовлення алкогольних напоїв з меду плодових соків і дикоростучого винограду. Можливо виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Частий спирт почали отримувати в VI-VII століттях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для отримання спирту різко посилила пияцтво. Не виключено, що саме це стало приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом. У часи Середньовіччя в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом перегонки вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди міцні алкогольні напої швидко поширилися по всьому світу насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини.

Алкоголь настільки швидко увійшов у побут, що практично жоден художник чи поет не обходив цю тему.

Істориками доведено, що в Давній Русі пили дуже мало. Лише на певні свята варили медовуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. У будні ніяких спиртних напоїв не дозволялося і пияцтво вважалося великою ганьбою і гріхом.

Але з ХVI сторіччя масово завезення через кордон горілки і вина. У                     1652 р. вийшов наказ продавати горілку по одній чарці людині.

На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами.

З чого починається пияцтво.

Як правило, перша спроба алкоголю відбувається в ранньому підлітковому віці (близько 12 років), коли дитина – ще не сформована особистість і не може повністю усвідомлювати ризиків, пов'язаних із споживанням наркотичних речовин. Навіть у багатьох дорослих існують хибні уявлення про те, що в невеликих дозах алкоголь може бути корисним для дитини [82; 43].

Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо споживання спиртного у підлітків можуть сформуватись неправильні уявлення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не досить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Причини першої спроби алкоголю різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином, або ж дитина сама з цікавості пробує спиртне (мотив, властивий здебільшого хлопчикам). У старшому віці це частіше трапляється з традиційного приводу: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т.д. Зазвичай, це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь Дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все ж і таке прилучення дітей до вина небезпечне. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр – і підліток вважає, що він уже має право випити з товаришами або навіть сам, якщо з'явиться така можливість. Недарма кажуть в народі: «Ріки починаються зі струмочка, а пияцтво – з чарочки» [82; 43].

Загалом мотиви першої спроби алкоголю такі:

• бажання потрапити до певного кола однолітків, де споживання спиртного є звичайним явищем;
• бажання здаватися дорослішим;
• переконаність у тому, що це модно і «круто»;
• з метою розслабитися, позбутись відчуття сором'язливості;
• з метою розвеселитися;
• задля спілкування;
• через тиск оточення;
• задля солідарності з компанією;
• для «анестезії» від образи, горя або фізичного болю.

Головна небезпека першої спроби алкоголю для незрілої особистості полягає в тому, що відчувши потяг до спиртного, підліток з біологічною схильністю до алкоголізму стає алкоголіком практично відразу, навіть не встигнувши зрозуміти, що з ним, сталося.

До алкоголізму схильні:

• особи самотні або з неповних сімей;
• особи, схильні до депресій або вороже налаштовані до всього, що їх оточує;
• люди з підвищеною біологічною сприйнятливістю до алкоголю;
• люди, в яких батьки страждали на алкоголізм;
• активні, імпульсивні, товариські підлітки, котрі прагнуть гострих відчуттів, якщо вони ростуть в обстановці асоціальності та спілкуються з тими, хто зловживає алкоголем [82; 43].

До факторів, що призводять до алкоголізму можемо віднести: сім’ю, школу, друзів, роботу.

Педагогічна необізнаність батьків виявляється в існуючих забобонах і помилках про цілющу дію алкоголю: алкоголь підсилює апетит, виліковує недокрів'я, покращує сон, полегшує прорізання зубів. Розплачуються батьки за свою необізнаність алкогольним отруєнням дітей, яке може навіть привести до смертельного результату. Алкоголізація дітей і підлітків сприяє алкогольне оточення, яке складають питущі найближчі родичі. У розвитку пияцтва у дітей вирішальну роль грають погані приклади батьків, обстановка пияцтва в сім'ї.

В результаті соціологічних досліджень, з'ясувалося, що в 67% випадків знайомство дітей із спиртним сталося удома, в сім'ї. Зазвичай це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого торжества. І хоча це відбувається з відома батьків, в крузі сім'ї, все ж і таке залучення дітей до вина ні в якому разі не можна виправдати. Адже якщо раз торкнутися до спиртного, як вже знімається психологічний бар'єр і підліток відчуває, що має право випити з товаришами, якщо з'являється така можливість [50, с. 17].

Важливим фактором також є робота. Нерідко ми можемо почути: «Випий за компанію». Саме ця фраза може бути початком такої страшної хвороби як алкоголізм.

У 14-15 років з'являються приводи на зразок: «незручно було відстати від хлопців», «друзі умовили», «за компанію», «для хоробрості».

Основні «фасади» алкогольної політики в Україні змінювалися неодноразово, однак з плином часу вона не ставала якіснішою. Наразі не існує бодай наближеної до публічної стратегії дій щодо запобігання подальшому руйнівному впливу алкогольного чинника в українському суспільстві. Труднощі полягають у тому, що, з одного боку, поширення надмірного вживання алкоголю обумовлює досить значні демографічні втрати, а з іншого – держава заінтересована в поповненні бюджету за рахунок потужної алкогольної індустрії; вона підтримує рекламу алкогольних виробів (незважаючи на певні обмеження) і тим самим дає «зелене» світло подальшій алкоголізації населення. Наразі чинна алкогольна державна політика зведена до регулювання виробництва, продажу та обігу алкогольної продукції, але й вона є неефективною [42; 35].