Соцiальнi механiзми, об’єктивнi i суб’єктивнi фактори детермiнацiї алкоголiзму у молодiжному середовищi

• принцип соціальної активності: активна участь членів суспільства у вирішенні гострих протиріч його розвитку, використання суспільної думки, активної позиції особистості для оздоровлення індивідуальної і масової свідомості;
• принцип інформованості: повна і об'єктивна картина розповсюдження соціальних хвороб.

Для організації ефективної роботи необхідне створення певної цілісної системи. Система профілактики має включати в себе кілька складових:

• створення комплексних груп спеціалістів, які забезпечують соціальний захист дітей (психологи, медики, соціальні педагоги тощо);
• створення виховного середовища, яке дозволяє гармонізувати відносини молодого покоління зі своїм найближчим оточенням в сім'ї, за місцем навчання, роботи;
• створення груп підтримки зі спеціалістів різного профілю, які будуть навчати батьків виходу із проблемних ситуацій, пов'язаних з дітьми;
• організація підготовки спеціалістів, здатних здійснювати професійну психологічну, соціальну, медичну допомогу і займатися профілактико-виховною роботою з дітьми групи ризику та їх родинами;
• створення суспільних освітніх програм для підсилення усвідомлення і привернення уваги до проблем молоді з ненормативною поведінкою (телевізійні програми, освітні програми тощо);
• організація вільного часу молодого покоління;
• інформаційно-просвітницька діяльність.

Одним з найважливіших напрямків попередження виникнення у неповнолітніх залежності від алкоголю та наркотиків є своєчасне виявлення підлітків, які схильні до адиктивної поведінки, з метою корекції їх особистісного розвитку [51; 34].

Поєднання несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку особи з необхідністю призводить до появи спочатку відхилень у поведінці дитини, а потім формування злочинної поведінки дорослого.

Для обгороджування сім'ї від руйнівної дії пияцтва і алкоголізму, збереження її здібності до виховання у дітей необхідних соціальних якостей, високих етичних засад потрібні перш за все різке посилення антиалкогольної освіти батьків, вживання дієвих заходів по підвищенню їх відповідальності за виховання дітей. Завдання полягає в тому, аби, використовуючи величезні можливості засобів масової інформації, системи суспільного виховання, довести до свідомості дорослого населення, у тому числі і майбутніх батьків, наскільки небезпечне пияцтво і як важкі його наслідки. У цій роботі особливо важливо використовувати такі форми і засоби освіти, які емоційно, дохідливо і переконливо показали б весь тягар згубного впливу «п'яної атмосфери» на моральне здоров’я, матеріальне благополуччя, на життєву долю дітей.

Отже, незважаючи на велику теоретичну і практичну цінність цих досліджень, алкоголізм в соціально-гігієнічному аспекті вивчений недостатньо. Ми не володіємо достатніми даними про справжні розміри зловживання алкоголем серед різних віково-статевих і соціальних груп населення, недостатньо вивчені причини і наслідки алкоголізму та пияцтва.

Істотною прогалиною в науковій розробці цієї проблеми є відсутність справжніх комплексних соціально-гігієнічних досліджень алкоголізму, покликаних, головним чином, виявити різноманіття і поєднання впливу комплексу факторів (соціальних, біологічних, психологічних) на виникнення і розвиток алкоголізму. Особливість комплексних соціально-гігієнічних досліджень, як зазначає Ю. П. Лісіцин, полягає не лише у вивченні комплексу соціальних факторів, а й у використанні комплексу методів і методик відбору об'єктів дослідження, отримання та обробки інформації.

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 МЕТОДИЧНІ  Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО  ДОСЛІДЖЕННЯ АЛКОГОЛІЗМУ, ЯК ФОРМИ  ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

 

2.1.  Методи та  методики соцiологiчного дослiдження алкоголiзму, як форми девiантної поведiнки

 

Проблема алкоголізму, що має багато аспектів (медичний, соціальний, психологічний та ін.), вимагає комплексного підходу. «Боротьба з алкоголізмом залишається безплідною, – писав відомий фахівець в галузі соціальної гігієни А. В. Мольков, – якщо форми її не обгрунтовані попереднім вивченням особливостей даного місця і часу. Розібратися у всьому цьому можливо лише шляхом пильного вивчення».

На початку XX століття намітився інтерес до причин поширення алкоголізму серед окремих груп населення. Вивченню причин поширення алкоголізму серед робітників були присвячені праці Н. І. Григор'єва, вживання спиртних напоїв і його вплив на здоров'я дітей і підлітків детально вивчалися А. М. Коровіним, Г. І. Гордоном та ін.

Вивчаючи дані анкет, автори встановили залежність вживання спиртних напоїв і поширення алкоголізму від оплати праці, умов праці та побуту, рівня грамотності робітників. Крім статистичних даних про поширення алкоголізму, автори залучали матеріали бюджетних обстежень.

При вивченні поширеності алкоголізму зазначені автори використовували метод анкетного опитування. Про зловживання в основному судили за частотою і кількістю вживання алкоголю. Найбільш характерним у цьому плані є дослідження, проведене І. І. Розенблюм на підприємстві серед робітників. З 1226 опитаних робочих питущих було 90 %, з них випивають дуже рідко (1 раз в 2-3 міс до «сотки») – 22,5 %; випивають 2-3 рази на тиждень не більше «сотки» або ж 1 раз на тиждень до пів фляшки горілки – 71,4 %; випивають не більше 1 разу на тиждень до пляшки горілки або 2-3 рази на тиждень до пів фляшки, або щодня питущих до «сотки» – 28,4% , явних хворих алкоголізмом, які випивають від однієї до двох пляшок щодня – 17,7 %. Основна маса робітників (56 %), за даними І. І. Розенблюма, п'є по святах і під час зарплатні. Велика частина (33,5 %) п'є незалежно від цих моментів, причому 12,5 % п'ють щодня. У середньому по відношенню до всіх робітників пропивається 8,5 % зарплати [26; 16].

Позитивним в методиці І. І. Розенблюма є те, що він при характеристиці робочих по вживанню алкоголю використовував конкретні критерії частоти і кількості в їх взаємозв'язку. Певною мірою враховувалась і така важлива соціальна ознака, як привід до вживання алкоголю, однак автор декілька нехтує комплексною оцінкою цих фактів. Інші ж автори диференціювали вживання алкогольних напоїв в основному по одній ознаці – частоті вживання, не завжди відзначаючи кількість прийнятого алкоголю.

Незважаючи на певні недоліки в організації та проведенні наукових досліджень з проблеми алкоголізму в 20 -х роках, ці роботи мали виражений соціально-гігієнічний напрямок. Дослідники застосовували конкретні соціологічні та соціально-гігієнічні методи при вивченні поширеності і шкідливих наслідків зловживання алкоголем, а саме: анкетний і кореспондентський, методи опитування і спостереження, бюджетний, медичні огляди та аналіз даних обліку та звітності державних установ та ін.

У дослідженні причин алкоголізму основна увага зазвичай приділяється чинникам, що передують такій поведінці. У нашому дослідженні ми також зробили акцент на стримуючих факторах, внутрішніх, властивих особистості, і зовнішніх, властивих ситуації, мережі соціальних відносин індивіда і характерним їм ціннісно-нормативним приписам. Однак, при вивченні зовнішнього впливу, ми не обмежуємося тільки стримуючими факторами. Дослідження було б нерезультативним, якби ми не розглядали, яким чином деякі ситуативні, соціальні чи культурні впливи руйнують внутрішню і зовнішню захищеність індивіда від спиртного.

Методологія даного дослідження побудована на гнучких методах збору і аналізу інформації. Застосовуючи гнучкі методи, ми зацікавлені і в пошуку інформації, яка залишилася б прихованою, якби ми обмежилися проведенням традиційного соціологічного опитування. Застосовуючи методи масового інтерв'ю та анкетування, ми сподівалися підвищити надійність дослідження і теоретичну узагальненість результатів.

Анкетування дозволяє найбільш жорстко слідувати наміченим планом дослідження, так як процедура «питання-відповідь» суворо регламентована.

За допомогою методу анкетування можна з найменшими витратами отримати високий рівень масовості дослідження. Особливістю цього методу можна назвати його анонімність (особистість респондента не фіксується, фіксуються лише його відповіді). Анкетування проводиться в основному у випадках, коли необхідно з'ясувати думки людей з якихось питань і охопити велику кількість людей за короткий термін.

У нашому дослідженні саме за допомогою методу анкетування ми визначили відношення молоді до алкогольних напоїв, а також отримали інформацію про структуру спиртних напоїв, які вживають підлітки.

З метою виявлення факторів, що впливають на виникнення алкоголізму, ми провели експериментальні дослідження з використанням методу соціологічного опитування.

Соціологічне опитування виступило як збір первинної інформації, заснованої на вербальному взаємодії інтерв'юера і респондента, у формі анкети.

Мета опитувальника – визначити:

1) ставлення опитуваних  до алкогольних напоїв і їх  вживання, алкоголізму, хворих, що страждають  алкогольною залежністю.

2)  проводження вільного  часу, організація дозвілля;

3) взаємовідносини з оточуючими (родина, близькі, друзі, протилежна  стать);

4) ступінь поінформованості  громадян про лікування, боротьбу  та профілактику алкоголізму;

5) частоту вживання підлітками  спиртних напоїв.

Анкета складається з 25 питань (додаток). Опитування проводилося анонімно.

У проведеному соціологічному дослідженні взяли участь 50 чоловік. З них 34 чоловік – хлопці і 16 – дівчата, віком 14-16 років, це учні 9-х та 11-х класів.

Отже, покладаючись на дані соціологічного анкетування, ми зробимо висновок, що в цілому в опитаних спостерігається двояке ставлення до алкоголю. З одного боку, люди визначають його як отруту, що отруює організм і слабкість для ненормальних людей, а з іншого боку, опитані вважають алкоголь необхідним засобом для розслаблення, відпочинку і отримання задоволення. При цьому половина опитаних розуміє, що алкоголізм це насамперед хвороба і хворі на алкоголізм потребують лікування. Також більшість опитаних висловлювали негативне ставлення як до алкоголізму, так і хворих, що страждають цим захворюванням.

 

2.2.   Органiзацiя соцiологiчного дослiдження алкоголiзму, як форми девiантної поведінки

 

Для того, щоб виявити як часто підлітки вживають алкогольні напої і які саме, нами було проведено дослідження, застосовувався метод анонімного анкетування.

Час і місце проведення дослідження, критерії формування груп

Опитування проводилося 25-28 березня 2014 р. у м. Києві, на базі трьох навчальних закладів.

Ними стали два навчально-виховні комплекси – школи № 139 і № 147 та Київський технікум готельного господарства (КТГГ).

Дві школи-учасниці опитування обирали за такими параметрами: якісне харчування, наявність спортивних споруд, майданчиків, секцій з різних видів спорту, гуртків для проведення вільного часу, позакласна робота з дітьми, високий рівень освіти, виховання дітей у дусі здорового способу життя, відповідність принципам екологізації навчального процесу, втілення ідей розвиваючого навчання, низька статистика правопорушень, наявність власних програм профілактики зловживань психоактивними речовинами.

Київський технікум готельного господарства (КТГГ) – це заклад освіти, підпорядкований обласному управлінню освіти. Технікум також має службу, яка опікується проблемами студентської молоді, особливо проблемою зловживання наркотичними речовинами і алкоголем. Ця служба неодноразово проводила дослідження проблеми, але не з точки зору чинників захисту та ризику, а лише з метою вивчення рівня вживання різних субстанцій.

Суспільству важливо знати патерни вживання алкогольних напоїв молодими людьми, що закінчують школу і, з одного боку, починають брати активну участь у житті суспільства, а з іншого – «зникають» з поля зору усіх соціальних агенцій. Ті, в кого згубні звички загострилися, з’являються у полі зору медичних структур приблизно у віці 26-30 років. Але більшість молодих людей є важкодоступними для соціологічних опитувань, і тому для соціологів опитування саме у навчальних закладах дають чи не останню можливість перевірити ті чи інші наукові гіпотези.

Досліджувані групи формувалися за критерієм «навчання у випускних класах» середньої школи. Тому опитуванням були охоплені усі присутні на момент анкетування учні 9-х та 11-х класів. У КТГГ були опитані студенти молодших курсів, найближчі до школярів за віком.

Характеристики досліджуваних груп.

Дослідження охопило 50 респондентів: 25 школярів та 25 студентів технікуму.

Більшість (95%) учнів шкіл були віком від 13 до 16 років. Водночас частка 13-16-річних опитаних студентів технікуму становила лише 37%.

Дитинство характеризується швидким розвитком індивідів, і різниця навіть в один рік є занадто суттєвою, щоб порівнювати між собою двох індивідів різного віку. Таким чином, обидві групи назвати гомогенними не можна. Студенти технікуму в середньому на 1–2 роки старші за школярів. До того ж, у технікумі 19 осіб відповіли, що належать до вікової категорії від 19 до 25 років, для якої це дослідження не планувалося.

За статтю школярі розподілилися таким чином: 52% чоловічої і 48% жіночої статі. В технікумі ситуація трохи інша: дівчат – 51%, а хлопців – 49%.

Метод дослідження.

Найуживанішим методом емпіричної соціології є опитування. Метод опитування вживають як у соціологічних, так і в інших дослідженнях, наприклад соціальних.

Значення опитування у контексті цього дослідження є великим, оскільки не існувало достатньої документальної інформації щодо чинників, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин українськими підлітками. Крім того, вживання респондентами алкоголю як явище не можна було безпосередньо спостерігати чи вивчати за допомогою експерименту. У цій ситуації опитування стало головним методом збору інформації.