Дослідження авторського жіночого мовлення Карін Штрук

Окреслимо сюжет (систему  подій, що складають зміст дії  літературного твору [18: 431]) роману Карін Штрук. Тривалість сюжетного часу роману – не визначена. Відсутній точний часовий відрізок перебігу подій – “Lieben”-це психограма жінки під тридцять, з величезною потребою в коханні, а саме в коханні фізичному, що не має обмежнень.  Вона має двох дітей і працює акушеркою. Вона не готова втискати себе в рамки обов’язкової для всіх «нормальності» відносин між дітьми та батьками. По відношенню до власних дітей вона часто почувається винною, своїх батьків вона ненавидить, хоча й не наважується цього показати; в будь-якому разі вона продовжує з ними спілкуватися. Здавалося б, вона виборола собі незалежність, але тим не менш відчуває велику потребу в зв’язках і стабільних відносинах. Вона розривається між своїм прагненням до стабільності і безпеки з одного боку та стремлінням до свободи з іншого; вона грається з думками про самогубство, оскільки самогубство здається їй єдиною можливістю вчинити нерозважливо в її тотально раціональному бутті.

Лотта заміжня, але довготривалий  шлюб з Йоханесом зламаний. Вона зустрічає Йохена – письменника 37 років, але після декількох місяців стосунки з Йохеном зазанають краху. Лотта на той час була вагітна. Йохен не хоче дитини і Лотта вирішує зробити аборт. Потім нестерпний біль, який призводить її до Соні. Головну героїню спіткає невизначеність у своєму житті, вона покидає Соню і зустрічає Ленца – надію на майбутнє.

Композиційно роман  побудовано так, що розрив Лотти з Йоханесом відбувається саме на початку твору (1-а з 10 глав) та саме посеред розгортання дії сюжетного часу – після 10 років життя разом. “Ich. Ich hänge an Johannes. Zehn Jahre waren wir verbunden...”(s. 48), в цій же главі відбувається поява нового героя – Йохена.  Друга половина сюжетного простору присвячена новому захопленню Лотти – Соні, та нова надія на життя – Ленц, але впродовж цих подій Карін Штрук вдається до спогадів, повертається в минуле.   У просторово-часовому континуумі аналізованого роману час рухається не суцільним потоком, а зазнає темпоральних зламів. Під темпоральними зламами, вслід за В.А. Кухаренко, розуміємо вище згадані 1) ретроспекцію (flash-back) та 2) проспекцію (flash-forward), а також 3) розшарування теперішнього часу (exfoliation of time), та 4) хронологічні стрибки [17: 89, 95] (chronological swoops) [8: 89, 95; 29: 311; 2:34 ].

Для Карін Штрук характерною  є відсутність сталої позиції (схеми розгортання сюжету), тобто ахронія [15: 82]. Серед перерахованих темпоральних зламів в аналізованому романі найчастіше зустрічається ретроспекція, що є характерним для наративної структури жанру автобіографічного роману, адже такий роман являє собою ніщо інше як спогади [43: 4]. Оповідь щоразу повертається до минулого, яке допомагає встановити причинно-наслідкові зв’язки, з’ясувати теперішній стан речей. Вибудовується певний ретроспективний коридор, який відлунням з’являється знову і знову [15: 83]. Так, наприклад, Лотта постійно повертається до спогадів про свого чоловіка Йоханеса, в той час, коли сама покинула його і знаходиться поряд з іншим: “Johannes leidet, leidet, leidet. Er sieht mich und kann mich nicht fassen” (s.51), “Ich bin mit Jochen zusammen und vermisse plötzlich den Jochannes so sehr” (s.69). Головна героїня знаходиться в пошуку своєї ідентичності, тому роман час від часу повертається до цієї критичної точки. Минуле, що інтенсивно воскрешається, надає переконливості тому, що відбувається в сюжетному теперішньому [7: 114].

У моменти включення  в текст ретроспекцій наративний ланцюг призупиняється, сюжетний теперішній час консервується [12: 130] (43 ретроспекції на 450 сторінках тексту). Незважаючи на значну кількість ретроспективних вкраплень, їхній об’єм в тексті є незначним (від 1-2 речень до 4-х сторінок). На противагу цьому твору, основні події роману "Lieben" відбуваються в сюжетному теперішньому. Час від часу перед читачем минають епізоди з минулого, що допомагають з’ясувати причини стану та поведінки головної героїні: це розрив з чоловіком, невдалі стосунки з Йохеном, аборт. 

У науковій літературі виділяють 5 основних типів ретроспекції залежно від уведення в текст та функціонування в ньому: 1) інтродуктивна (єдиним фрагментом вводить нового персонажа з історією його життя до моменту входження у світ тексту); 2) кумулятивна (хронологічно непослідовно розкриває окремі минулі події життя головних героїв, у процесі чого складається ланцюг ситуацій, що прояснюють поведінку героя в теперішньому); 3) відновлювальна (відновлює істинний хід подій, повертаючись до критичної точки, від якої їх розвиток був помилково витлумачений персонажами); 4) метанаративна/інклюзивна (вводить світ, чужий для художнього світу, що впливає на вигаданий світ, надаючи йому достовірності, прикладом чого є ретроспективні включення газетних текстів, особисті щоденники, листи); 5) ремінісцентна (герої поринають у спогади у зв’язку з асоціацією, викликаною ситуацією в теперішньому часі) [8: 12-13]. Усі вони несуть різне функціональне навантаження: інтродуктивна індивідуалізує персонаж; кумулятивна та ремінісцентна встановлюють причинно-наслідкові зв’язки; відновлювальна виконує текстотвірну функцію; інклюзивна створює враження достовірності [19: 12-13]. Домінуючими в романі є ремінісцентні ретроспекції (23 випадки), що пов’язано із задумом автора зобразити еволюцію внутрішнього стану головної героїні (Лотти) у її прагненні з’ясувати теперішній стан речей.

Символічним є те, що подруга  Лотти – Соня, яка просто ненавиділа чоловічу стать та тіло, про це ми дізнаємося з наступного уривку: “Ich hasse Männerkörper, sagt Sonja. Die glieche Erfahrung. Wiederwillen gegen das Sperma auf dem Bettuch. Wiederwillen gegen das spitzende organ des Mannes. Es ist nicht für uns, dieses organ. Es nützt dem Mann. Wir brauchen es nicht. Es ist unnützt, daß es jedesmal Sperma aus sich herausspritzt, das uns befruchten kann. Warum spritzt es nicht nur einmal im Monat befruchtendes Sperma aus sich heraus, das würde doch genügen. Wie verschwendet es sich, dieses organ, sinnlose Konstruktion. Destruktives Naturorgan” (s.258), такого прагнення не має: про її внутрішній стан читач дізнається з роздумів та опису Лотти.  Це персонаж який живе “одним днем”, не пам’ятаючи про минулі події свого життя і не замислюючись над майбутнім. Проте саме Соня стає поштовхом до посиленої внутрішньої роботи Лотти (12 ретроспекцій пов’язані безпосередньо з нею). Вона примусила Лотту замислитись що було не так в її житті, збагнути помилки, чого вона дісно бажала в теперішньому житті та в подальшому. Соня спонукала до роздумів про власні вчинки Лотти, аналізувати минулі події, приходити до стверджувальних висновків. Таким чином, ремісцентна ретроспекція демонструє дію обставин на особистість через цілу систему причин та наслідків.

Інтродуктивна ретроспекція (6 випадків) вводить минуле персонажів до моменту їхнього входження  в текст, "підводячи" читача до сюжетного теперішнього та сприяючи глибшому розумінню їхнього внутрішнього світу: знайомство Лотти з Йоханом, Терезою, Сонею, Георгом, Давидом та Ленцем.

Кумулятивна ретроспекція (1 випадок) допомагає з’ясувати  деякі білі плями в житті персонажів (причини негативного відношення Лотти до своїх батьків).  

Відновлювальна ретроспекція допомагає встановити правильний хід  подій, розвиток яких, на початку, був помилковим. За приклад можна взяти думки Лотти про Йоханеса. Сюди ми відносимо весілля: “An Jochen: Lotte, Braut, sagst du wie war ist es, Lotte Braut.”(s.42). Лотта часто думає про весілля з Йохеном і читач вірить в те, що саме так все і відбудеться. Але потім книга говорить: “Ja, sagt Lotte, ich hätte nicht mit diesem Schwein hinfahren sollen” (s.210). Лотта переживає розрив з Йохеном, омріяне весілля так і не відбулось.

Вираження часу в мові сконцентровано в функціонально-семантичному полі темпоральності, яке представлене засобами граматичними (система часів), лексичними (лексеми типу "вчора", "сьогодні", "завтра"), синтаксичними – складнопідрядними реченнями [10: 144]. Ретроспекція в романі представлена всім спектром минулих часів німецької мови: Imperfekt, Perfekt, Plusquamperfekt. У тексті роману ретроспекція вводиться лексикою на позначення ментальної діяльності ( ich denke, ich dachte, ich erinnere mich, ich glaubte, vergessen, stelle dir vor, die Erinnerung war, jemand hatte ihr erzählt, sie glaubte, sie kehrt wieder zur Erinnerung), треба відмітити, що Карін Штрук найчастіше вживає словосполучення ich erinnere mich, або zur Erinnerung (96 раз на 450 сторінках тексту),  темпоральною лексикою (am Mitwoch, am Samstag und Sonntag, am nächsten Abend, in der Nacht, am Wochenende, 19 März, am 20 Juni, einige Tag vorher, zwei Jahre nach, vorgestern, vor Jahren, um zehn Uhr, die nächsten zwei Tage, seit einer Woche, das letzte Jahr, für einige Monate an, in kurzer Zeit, am übernächsten Tag, der Winter 1946-1947, nach der zweiten Nacht, zvei Monate vorher, für eine Woche, dieser Wochen, gestern, drei Monate nach ), власними назвами, що відкидають читача до попередніх подій (Johannes, Jochen, Theresa, Sonja, Georg, Lenz), топонімами (Amerika, Neuland), складнопідрядними реченнями з підрядними часу.  
  Проспекція зустрічається в тексті аналізованого роману (та й взагалі в художній прозі) набагато рідше, зазвичай це лише одна фраза – 1-2 абзаци [10: 148], але вона відіграє важливу текстотвірну функцію, створюючи саспенс (зображувана проспекція) та сприяючи поглибленню характеризації персонажа (проспекція переживана) [11:14]. Вона формує певний горизонт очікування читача, а можливо, й самих героїв, щодо можливих шляхів розгортання подій [15: 83]. Виділяють 3 види зображуваної проспекції: 1) фактуальна (автор відтворює минулі для нього події, результат яких, ще не зрозумілий читачеві, із самого початку відомий творцеві вигаданого твору), 2) прямо направлена (автор не лише повідомляє про факти майбутнього, але й про майбутній творчий процес: but I’ll speak about it later), 3) контрфактична(очікувана подія у майбутньому так і не відбулася) [11: 13-14].  

 У тексті аналізованого роману присутня тільки одна прямо направлена проспекція (відрядження Лотти до Америки на акушерський з’їзд) “Als sie noch ein kleines Mädchen war, in einem pommerschen Dorf, hat die Mutter schon davon geträumt, einmal nach Amerika fahren zu dürfen. Und jetzt wird Lotte ins Traumland der Mutter fahren...Heilen einer Lebenswunde erwartet Lotte von der Reise über den Großen Teich”(s.180). Цей абзац містить контамінацію двох темпоральних зламів: ретроспекції та проспекції. Переконаність у тому, що Лотта їде до Америки, межує зі спогадами про дитинство. Таке зіткнення різних часових пластів сприяє вираженню внутрішнього стану персонажа [7: 114].

Фактуальна проспекція налічує 5 прикладів. “Ich träume von Therese. Sie und ich sind in einem großen ebenerdigen Raum. Wir gehen schlafen, es ist dunkel, der Raum ist wie eine Deele oder Scheune... ”(s.56) – так автор повідомляє читача про те, що Лотта може мати стосунки з жінкою, але автор не дає знати напевно відбудеться це, чи ні. Попереду ще 18 сторінок думок та мрій Лотти до повного усвідомлення про любов до своєї статі. “Ein ruhender Leib, desse warme, volle Brüste ich spüre an meinem Leib, es ist Thereses Leib, durch Stoff und Kleidung spüre ich ihren Leib, und ich komme mir, gelehnt an Thereses warme, weiche, volle Brust, schmal und mager vor. Zwei Frauen sich einander anährend”(s.74). Наступний уривок проспекції “In ihr sitzt immer noch die Traurigkeit fest, der Zweifel, die Sicherheit fast, auch diese Liebe zu Sonja könnte nicht dauern - wieder der alte Rhythmus wird herrschen, himmelhochjauchzendes Verliebtsein, dann Liebe, dann Brüche, dann Abschied… ”(s.264). Але головна героїня буде вагатись і все ж не розірве своїх відносин з Сонею майже до кінця всього роману. Починаючи з 7-ї глави автор згадує про Соню майже на кожній сторінці. “Sonja. Sie trägt gern Männerschuhe. , …Sonja, enthüllst du eine weibliche Gestalt.. , Sonja, wie oft war aber in den ersten Tagen des Zusammenseins mit Sonja immer noch der Gedanke…, Sonja hat es gern…, Lotte  und Sonja in der wunderbar warmen engen Badewanne , Sonja bringt Lotta zum Bet…, Sonja im langen Hemd vor Lotte stehend…, Die Hände des Mannes sind um eine Spur ungelenker und strenger als Sonjas Hände”.

Мрію також можна  розглядати як проспекцію. Розглянемо декілька з них.  На початку книги  Лотта мріє про чоловіка “Ich träume von einem gierigen, großen, breiten, wilden Mann”(s.31), потім про затишний дім “Ich träume von einem Haus, vielleicht einem Bauernhaus. Wieder ist in diesem Haus meine ganze Familie versammelt, Vater, Mutter, Bruder, Schwester, die Schwester der Mutter.”(s.37), “Ich träumte, in einer Diskussionsrunde in einem Krankenhaus yu sein. Neben mir liegt eine Frau, plötzlich merkrn alle, daß die Frau schläft, und sie ist nackt!”(s.65), “Ich träume von Wagen, groß wie Kornwagen oder Heuwagen.”(s.67), “Ich träumte, ein Mann (Jochen?) reitet mit Hannes auf einem Pferd weg. Das Pferd geht durch. Der Mann stürzt. Hannes liegt im Krankenhaus, er lebt. ...Ich laufe aus einem Haus, Therese kommt mir nachgelaufen, Jochen sei gerade atemlos in die Wohnung gekommen. Ich erwarte die Ankunft von Jochen. Es kommt ein fremder Mann. Ich weiß nicht, ob er Jochen ist. Er tanzt mir und beginnt sich zu bewegen...”(s.79).  Читач знаходиться у стані очікування, не знаючи що означатимуть ці мрії для головної героїні. Ми бачимо, деякі наведені приклади відображають суміш фрагментів реального світу і яскравих уявлень. Вже в самому кінці книги ми можемо зробити припущення, що мрії Лотти, в деякій мірі, наштовхували читача на подальші події. Візьмемо фрагмент зацікавленності Лотти до оголеної жінки в подальшому ця цікавість переросте в захоплення та сексуальний потяг до власної статі.  Деякі з цих мрій так і не стали реальністю. Мрія про сильного, здичавілого, кремезного чоловіка  в кінці роману перетворилася на 19-ти річного хлопця, який був наркоманом, зловживав спиртними напоями: “Lenz nimmt Shit. Shit ist ein Ausdruck für Haschisch. Im letzten Jahr nahm er fast jedeen Tag LSD. Er trinkt.”(s.387). Але треба відмітити, що наприкінці роману мова здається більш пом’якшеною, з появою Ленца, книга говорить по відношенню до чоловічої статі “він”, а не як на початку -  “той” або “ти”: “Der Kopf von Lenz auf meiner Schulter, während der Fahrt durchs tiefe Sauerland, Lenz schläft, und ich wage kaum mich zu rühren, damit er nicht erwacht”(s.434). Закінчується роман любовної сцени Лотти та Ленца в морзі, продовженням проспекції – грою уяви: “Wir lagen einander in den Armen, ineinander verschlungen ruhten wir, und er sagte wir müßten, wenn wir einmal sterben, so ineinander verschlungen sterben, und die Leichenwäscher müßten uns erst mühselig auseinanderziehen, jedes Glied schon steif und kalt, und auch mein Penis müßte noch in dir drin sein, und die Leichenwäscher müßten ganz verknotet sein für die Leichenwäscher. Wir nahmen uns bei den Händen und gingen die endlos langen Flure zurück. Es schien mir, als schwebten die Gestalten von Sonja und Johannes und das verlorene Bild Jochens irgendwo hinter mir in den düstern Gängen”(s.450).

Основну роль у створенні проспекції відіграє не граматичний час (використовується увесь спектр часових форм, єдина граматична модель відсутня), а лексичні темпоральні та ментальні сигнали: wissen, später, sogar dann, lange, auf dem Sterbebett, die Traum, um zu verstehen, die Stille, der Moment, kaum, heucheln.   

 У романі присутні сегменти тексту, в яких час зазначається з точністю до дати. Їх можна вважати, на думку С.Р. Авраменко, емоційними дескрипторами, які імплікуть збуджений емоційно-психічний стан індивіда, що живе в хронотопі цієї ситуації [2: 6]. Приклади такого розшарування теперішнього, тобто співіснування різних і разом з тим співіснуючих пластів часу: теперішнє, теперішнє миттю раніше ... [10: 144], є в 1-й та 2-й главах, де Лотта пеереживає найбільші емоційні потрясіння: вперше за всі роки. Коли Лотта пішла до перукарні, жінка помітила у неї на голові місце без волосся: “Beim Friseur. Zum erstenmal wieder seit jahren. Die Frau bemerkt eine kahle Stelle auf meinem Kopf, sagt, ich solle sofort zu einem Arzt gehen” (s.60). Потім у неї з’являються думки про самогубство, через 19 сторінок Лотта помічає відсутність менструації: “Der 13. Juni, und es rührt sich nichts. Die Menstruation müßte längst da sein. Wie kann ein impotenter Mann ein Kind zeugen?” (s.108), а вже через 2 сторінки Лотта робить тест на вагітність, він позитивний: “21. Juni. Der Schwangerschaftstest in der Apotheke ist positiv” (s. 112). На 118 сторінці автор описує події, пов’язані з абортом Лотти. Карін Штрук робить це з інтервалом в 2 дні. Так, перша глава, присвячена подіям, які пов’язані з абортом та після нього, загальним обсягом 111 сторінок  містить 8 прикладів розшарування теперішнього з наступним. Наведемо приклад: “13 Juli. Ich habe nichts mehr aufgeschrieben. Es ist zu viel. Nie wird man wissen, ob Jochens Kind ein Junge oder ein Mädchen ist”. Автор використала наступні часові маркери: 19 März, Tag für Tag, drei Woche lang, sie geht nach Hause nach der Arbeit, in der vorigen Nacht, Abends, Nächte und Tage, 9 April, vier Wochen, seit Wochen, der 13 Juni, meine Tage,21 Juni, 23 Juni, am Sonntag, 10 Juli, 13 Juli, 15 Juli. Час, що детально фіксується, підкреслює загострене почуття часу головної героїні, яка переживає серйозну душевну кризу.

Таким чином, автор використовує весь спектр засобів на позначення руху художнього часу в романі “Lieben”, які в поєднанні та взаємо доповненні створюють дивовижні часові метаморфози, що відображають різні настрої дійової особи та зміни у її сприйнятті часу.

3.2. Типи та граматичні категорії для вираження у творі проспекції та ретроспекції.

Види ретроспекції в романі Карі Штрук “Lieben”