Дослідження авторського жіночого мовлення Карін Штрук

 

 

 

Види проспекції в романі Карін Штрук “Lieben”

Тип проспекції та частота  вживання	Приклад	Лексико-граматичні маркери	Граматичний час
Фактуальна 5 раз	1.Ich träume von Therese. Sie und ich sind in einem großen ebenerdigen raum. Wir gehen schlafen, es ist dunkel, der Raum ist wie eine Deele oder Scheune...(s.56). 2. ...auch diese Liebe zu Sonja könnte nicht dauern – wieder der alte Rhythmus wird herrschen... (s.264). 3.Aber sie wußte nie, ob sie nur einige Wochen oder einige Monate kämpfen konnte, oder ob sie Jahre und Jahrzehnte, wie es notwendig ist, den Kampf um einen Menschen fähig wäre auszuhalten (s.424).	Ich träume von...                     Könnte, wird herrschen             Kämpfen konnte, wäre auszuhalten	Präsens                       Konjunktiv, Futurum             Präteritum, Konjunktiv
Прямо направлена 1 раз	Als sie noch ein kleines Mädchen war, in einem pommerschen Dorf, hat die Mutter schon davon geträumt, einmal nach Amerika fahren zu dürfen. Und jetzt wird Lotte ins Traumland der Mutter fahren...(s.180).	Hat... geträumt, wird fahren	Perfekt, Futurum
Контрфактич- на 3 рази	1.Und wenn ich mit Jochannes zusammenbliebe und Jochen trotzdem nicht verlieren würde? Wenn ich beide ganz für mich haben könnte! Aber das ist nicht möglich (s.19). 2.Ich träume... Ich sehe mit Jochen eine Doppelhochzeit in einer Kirche. Etwas Seltenes: eine Doppelhochzeit. Es ist selten, daß zwei Schwestern sich mit zwei Männern am selben Tag das Jawort geben (s.35).	Nicht verlieren würde, haben könnte                 Ich träume, ich sehe	Konjunktiv                       Präsens

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Усамому літературному тексті Карін Штрук акценти переносяться з опису подій і зображення осіб, що беруть участь в «постмодерністському романі», на просторові міркування про сам процес написання цього тексту. Роман в значній мірі стає філософським есе, а поетичне мислення висуває на перший план інтуїцію, асоціативність, образність, метафоричні, миттєві відвертості. Героїні ж Карін Штрук демонструють свою тілесність грубо й неприкрито, з відвертістю.

             Авторка має доволі виразну  мету, переймаючись ситуацією функціонування  жіночої статі в соціокультурі  першої половини ХХ ст, прагне  змін у культурних відносинах  та обмежувальних поглядах жінок  на самих себе. Темою даного роману є жінка, їїсуб’єктивна самооцінка, пошук самої себе шляхом кохання.

             Текст Карін Штрук містить не лише інформацію про події, процеси об’єктивної реальності, факти й образи, створені автором, а й приховану інформацію, яка випливає з усього тексту і не має спеціального мовного вираження. Ця глибинна інформація, яку сприймає читач є підтекстом. Використання автором підтексту пояснюється поглибленням скепсису відносно природничо-наукових, логічних методів пізнання світу, адекватного відображення дійсності. У Карін Штрук все навпаки, її творчість позбавлена логіки, адекватності. Це пояснюється впливом епохи постмодернізму. А для цього періоду характерним є те, що митець працює з тим матеріалом, який береться зі світу його почуттів, думок, емоцій, переживань, настроїв.

  Твір Карін Штрук є прозовим, в такому творі є виразна орієнтація на природність оповіді – деталізація опису, відтворення інтонації, що дає змогу якнайконкретніше розкрити ідейний зміст твору.

Авторка висміює умовності масової а часто і класичної літератури з їх шаблонами, наївністю, стереотипами літературного і практично-життєвого мислення, раціональністю буття.  Автор “явно бавиться своєю авторською маскою і ставить під питання самі поняття вигадки, авторства, текстуальності і відповідальності читача” [8, стор. 164]. “Можливо, для літератури навіть смішно взагалі намагатися відтворювати дійсність, особливо якщо врахувати мінливість сучасної реальності. Металітературна техніка в посмодерністській літературі заснована на іншій епістемології, не переконаній в пізнаваності світу” [там же, стор. 165].

Процес читання робить взаємини між автором, текстом і  читачем настільки складними, такими, що вони перетворюються на єдине безкінечне поле для текстових ігор. [7, стор. 7].

У постмодернізмі розроблені концепції “імпліцитного автора” і “імпліцитного читача”. Карін Штрук в дусі постмодерністського типу творчості демонтує традиційні оповідні зв'язки всередині твору, відкидаючи звичні принципи організації роману. Однак усе ж чітко помітно центр такої фрагментованої оповіді, який перетворює гранично розрізнений і гетерогенний матеріал, що витворює своєрідний зміст “Lieben”, змушуючи сприймати роман цілісно. Цей смисловий центр— маска автора, єдиний реальний герой, що здатен викликати увагу імпліцитного читача. 
          Феміністична література “Lieben” Карін Штрук ілюструє наукове дослідження питання. У своїх творах авторка використовує психологічний, соціологічний, структурно-антропологічний методи. Вона спростовує біологічне пояснення відмінності між чоловіком і жінкою, згідно з яким такі риси, як воля, рішучість, прагнення творити, притаманні лише людським істотам, позбавленим репродуктивної функції. Аналізуючи еволюцію людства, розподіл ролей у суспільстві в різні періоди, вона робить висновок, що підневільне становище однієї статі та панівне іншої, обумовлено історично, а не біологічно. У своїй праці Карін Штрук чи не вперше підняла питання літературної “дискримінації жінки”, чим, по суті, і започаткувала один з центральних напрямів феміністичної критики, який займається розглядом особливостей творчого відображення чоловіком жінки і її проблем. Аналізуючи художню мову письменниці можна сказати, що визначаються індивідуальні риси, з'ясовуються естетичні закономірності, притаманні слову в художньому мовленні взагалі. Добір мовних зображальних засобів та їх використання в контексті художнього твору, з'ясування естетичної функції мовного матеріалу визначають ідіостиль письменника. Героїня роману має відвертий виклад своїх почуттів та думок.

Алюзії до психоаналітичного  інструментарію вказують на те, що критика,  котрій (авторка) підвергає все чоловіче, пов’язана з неможливістю однозначно визначитися з реальністю, з власною  сексуальною приналежністю—про  що свідчать хоча б такі суперечливі пасажі: “Ich will nicht Ich sein. Ich will ein Anderer sein. Ich will mein Bruder sein. Ich will Jochannes sein. Ist Jochannes mein Bruder, mein Vater, mein Sohn? Ach du warst in abgelebten Zeiten meine Schwester oder meine Frau. Ach du warst in abgelebten Zeiten mein Bruder oder mein Mann. [Lieben, S.27].

Отже, Карін Штрук приносить в роман “Lieben” свій тон, свої інтонації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Абульханова К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни. – СПб.: Алетейя, 2001. – 304 с.
2. Авраменко С.Р. Художній час у романі Джойс Керол Оутс "Ми були родиною Малвані" // Всеукраїнський збірник наукових праць "Гуманітарний вісник". – Черкаси: ЧДТУ, 2006. − № 10. – С. 3-6.
3. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика.–М.: Прогресс, 1989.-616с.
4. Галич О., Назарець В., Васильев Є. Теорія літератури: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти/ За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
5. Достал Роберт Время и феноменология у Гуссерля и Хайдеггера // Мартин Хайдеггер: Сб. статей / Cост. Д.Ю. Дорофеев. – СПб: ГАГИ, 2004. – С. 186-217.
6. Ильин И.П. Постмодернизм.Словарь терминов.–М.:INTRADA, 2001.–384с.
7. Индивидуально-художественный стиль и его исследование / Под общ. ред. В.А. Кухаренко. – Киев-Одесса: Вища школа, 1980. – 169 с.
8. Кухаренко В.А. О Функциональном расслоении художественного времени // Записки з романо-германської філології. – Одеса: Латстар, 2003. – Вип. 14. – С. 87-98.
9. Липовецкий М. Русский постмодернизм: Очерки истории поэтики. — Екатеринбург, 1997.
10. Обелець Ю.А. Проспекция как разновидность темпорального аспекта воображаемых миров художественной прозы // Записки з романо-германської філології. – Одеса: Латстар, 2003. – Вип. 13. – С. 142-150.
11. Обелець Ю.А. Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на матеріалі англомовної прози): Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Одеса, 2006. – 21 с.
12. Обелець Ю.А. Темпоральный аспект воображаемых миров художественной прозы: Ретроспекція // Записки з романо-германської філології. – Одеса: Латстар, 2003. − Вип. 14. – С. 129-137.
13. Ортега и ГассетХ. Эссе на эстетические темы в форме предисловия // Вопросы философии. — 1994. — №11. —С. 145—154.
14. Пестерев В. Постмодернизм и поэтика романа. — Волгоград, 2001.
15. Покидько Г.С. Наративні стратегії в романістиці Енн Тайлер (на матеріалі роману "Бляшанкове дерево") // Всеукраїнський збірник наукових праць "Гуманітарний вісник". − Черкаси: ЧДТУ, 2005. – № 9. – С. 82-85.
16. Ребрій О.В. Вплив інновацій на розвиток мовних картин світу // Матеріали V Всеукраїнської конференції Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація. – Харків, Харківський нац. університет ім. В. Каразіна, 2005. – С. 153-155.
17. Cловарь иностранных слов / Под ред. Л.С. Шаумяна. – М.: Русский язык, 1987. – 607 с.
18. Словарь литературоведческих терминов / Под. ред. А.И. Тимофеева, С.В. Тураева. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
19. Стеценко Е.А. Проблема времени в "южной школе" современного американского романа: Автореф. дис.канд. філол. наук. – Москва, 1978.–24 с.
20. Тимофеев Л. И. Советская литература: Метод. Стиль. Поэтика. — М.: Сов. писатель, 1964. — 523 с.
21. Цаленчук С. О. Анализ языка литературных произведений. — Минск: БГУ, 1971. — 88 с.
22. Andrian, Sylvia: Karin Struck: Lieben. In: Neue Deutsche Hefte, 4.1977.
23. Baier, Lothar: Karin Struck: Lieben. Deutschlandfunk (Bücher im Gespräch), 19.6.1977.
24. Brode, Hanspeter: Lotte, unermüdlich sich vorwärts liebend. In: Tageblatt(Heidelberg), 2.6.1977.
25. Klassenliebe. Roman. 1973. 282 S. Edition suhrkamp Band 629                                   
26. Buschmann, Annemarie: Männer und Frauen – das uralte Thema. In: Saarbrücker Zeitung, 29.10.1977.
27. Derrida J. of grammatology. – Baltimore, 1976
28. Eichmann-Leutenegger, Beatrice: Buch über Bindungsscheu und Treenungsangst. In: Vaterland (Luyern), 10.11.1978.                                           
29. Eichmann-Leutenegger, Beatrice: Schmerzum den Lebensabbruch. In: Die Ostschweiz (St. Gallen), 11.6.1977.
30. Hassan I. The dismemberment of Orpheus: Toward a postmodernist literature. – Urbana, 1971
31. Henrichs, Benjamin: Wohnung gegen den Tod. In: Die Yeit, 29.4.1977
32. Jost, Dominik: Bücherschaufenster. In: St. Galler Tagblatt, 14.7.1977.
33. Lieben. Roman. 1977. 451 S. Leinen,suhrkamp taschenbuch Band 576, 1980                                                                     
34. Kuhn, Christoph: Liebe als ein im Innern wühlendes Messer. In: Tages-Anzeiger (Zürich), 21.5.1977.
35. Kurz, Paul Konrad: Für Sie gelesen – Aus neuen Büchern: Karin Struck: Lieben. Bayerischer Rundfunk, 2. Programm, 20.7.1977.
36. Kurz, Paul Konrad: Karin Struck: Lieben. In: Die Welt der Bücher, 8.Weinachten 1977.
37. Leitch V. American literature criticism from the thirties to the eighties. – N. Y., 1988
38. Lyotard J.-F. Answering question: What is postmodernism// Innovation/ Renovation: New perspectives on the humanities.-Madison, 1983
39. Malmgren C.D. Fictional space in the modernist and postmodernist American novel. – Lewisburg, 1985.
40. Mander, Gertrud: Stuck in groove. In: The Times Literarz Supplement, 14.10.1977.
41. Mathes, Werner: Frauenliteratur: Revolte und Sinnlichkeit. In: Tip (Berlin), 1977.
42. Matt, Beatrice von: Karin Strucks neuer Roman ’’Lieben’’. In: Neue Zürcher Zeitung, 7./8.5.1977.
43. Oates J. C. We Were the Mulvaneys. – N.Y.: Plume, 1997. – 454 p.
44. Ploetz, Dagmar: Karin Struck: Lieben. Radio Bremen (Literarische Umschau), 29.9.1977.
45. Pulver, Elsbeth: Die Droge Liebe. In: Aargauer Tagblatt, 3.9.1977.
46. Raus, Michel: Lieben heißt allein sein. In: d’Letzeburger Land (Luxemburg), 29.4.1977.
47. Sperr, Monika: ’’Ach neige, du Schmerzensreiche...’In: die tat (Frankfurt), 17.6.1977.
48. Welzig, Elisabeth: Vermarktetes „Lieben“. In: Nürnberger Zeitung, 8.7.1977.
49. Westecker, Dieter: Wenn eine junge Frau liebt. In: General-Anzeiger (Wuppertal), 30.6.1977.
50. Wohmann, Gabriele: Lotte – ganz in Honig getaucht. In: Die Welt, 21.5.1977.
51. Zacharias, Carna: Zwischen Besessenheit und Verfall. In: Abendzeitung (München), 25.5.1977.

Zeller, Michael: Totgeburt. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 14.5.1977.