Становлення та розвиток сільського туризму на Закарпатті

В Україні  ініціатором поширення ідей розвитку сільського туризму виступила Всеукраїнська  Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Нині регіональні  осередки Спілки функціонують у 17 областях України. Завдяки активній співпраці  осередків сільського туризму з  місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, з фондом «Відродження»), вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому  відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Полтавщина), проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв’язки з агро-туристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії, Франції та широко застосовує їх досвід. [4]

Основні функції Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму такі:

— стратегічне  планування сільського відпочинку;

— презентація  сільського відпочинку на внутрішньому та міжнародному ринках;

— розробка і впровадження громадських стандартів якості;

— забезпечення підготовки кадрів для організації  сільського відпочинку;

— рекламно-інформаційне забезпечення;

— разом  із місцевими органами самоврядування вирішення питання зайнятості сільського населення, поліпшення технічної інфраструктури та благоустрою сіл, а також збереження історико-культурної спадщини та довкілля;

— на регіональному  рівні інтереси суб’єктів сільського відпочинку представляють регіональні  осередки (центри) сільського відпочинку. Вони здійснюють інформування про відпочинкові можливості регіонів, працюють над  іміджем свого регіону та контролюють  якість надання туристичних послуг сільськими господами. [8]

Друкований  орган Спілки — журнал «Туризм  сільський зелений», на шпальтах якого  дискутуються найбільш гострі проблеми законодавчого, економічно-фінансового, рекламно-інформаційного, організаційного  забезпечення розвитку сільського зеленого туризму в Україні, аналізується зарубіжний досвід, висвітлюється агротуристичний  потенціал окремих самобутніх країв  нашої держави. У рамках журналу  публікуються й методичні матеріали  — «Порадник організатору відпочинку та власнику садиби», а також промоційні путівники агрооселями регіонів для українських туристів.

У середині 2005 р. була проведена третя Всеукраїнська  виставка-ярмарок «Українське село запрошує» . У зв’язку з тим, що час її проведення співпав з конкурсом  «Євробачення-2005», державний музей  народної архітектури та побуту НАН  України (с. Пірогово) відвідали представники багатьох країн Європи.

Для формування сучасної інфраструктури сільського туризму  в Україні необхідно вирішувати низку завдань. Це, насамперед, стосується інформаційного та рекламного забезпечення. Частково сьогодні цю функцію виконують  турагенства, які пропонують базові пункти щодо можливості такого відпочинку.

Успішний  розвиток сільського туризму можливий за умови належної підготовки кадрів, програмного навчання майбутніх  підприємців у даній галузі. З  цією метою потрібно проводити консультації, семінари, тренінги на базі регіональних інформаційно-консультативних центрів  туризму. Останнє можливе за умов активної співпраці державних установ, а саме Державної туристичної  адміністрації України, Міністерства аграрної політики та недержавних, громадських  організацій, фондів, що опікуються проблемами підтримки і та розвитку сільського туризму.

Розвиток  сільського туризму вимагає відповідного законодавчого та науково-методичного  забезпечення і практичних кроків для  реалізації цих завдань. Державною  Програмою розвитку туризму на 2002—2010 роки», «Основними напрямами розвитку туризму в Україні до 2010 року»  та іншими нормативними документами  визначається, що одним із пріоритетних напрямів розвитку туризму в Україні  має стати «залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності». До того ж, Міністерство агропромислового комплексу  України включило сприяння розвитку сільського туризму до «Проекту Національної Програми розвитку агропромислового виробництва  і відродження села на період до 2010 року».

Основними напрямками державної політики в  сфері сільського туризму є:

— удосконалення  правових засад регулювання відносин в сфері сільського туризму;

— визначення сільського туризму важливою ланкою туристичної індустрії України, заохочення національних та іноземних  інвестицій у цю сферу та створення  нових робочих місць;

— розвиток в’їзного та внутрішнього сільського туризму, сприяння перетворенню його у  високорентабельну та конкурентоспроможну  ланку туристичної індустрії;

— створення  сприятливих умов для розвитку сільського туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності в цій  сфері шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного  та інших видів регулювання;

— всебічне заохочення громадян України до участі в розвитку сфери сільського туризму, як високорентабельної ланки туристичної  індустрії та додаткового джерела  поповнення особистих доходів громадян, місцевого і державного бюджету;

— врахування попиту населення на окремі види послуг сільського туризму при розробці та затвердженні загальнодержавної  і місцевої програм розвитку регіонів.

Згідно  із статтями 4 та 6 Закону України «Про туризм» [47]., № 324 від 15.09.1995 p., сільський зелений туризм є законним видом діяльності. Займатися сільським зеленим туризмом мають право особисті селянські господарства, це визначено в статті 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство», № 742 від 15.05.2003 р. При цьому ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не вимагається. Це чітко визначено у статті 5 ЗУ «Про туризм», у ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775 від 01.06.2000 p., Постанові КМУ від 15 березня 2006 р. № 297 «Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)». Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування застосовуються тільки до громадян, які зареєструвалися як підприємці.

Висновки до розділу 2

Серед основних позитивних наслідків сільського туризму, що спостерігаються в Європі,  найбільш часто називають такі:

— соціальна активізація жителів  села;

— формування сприятливих умов для  збереження природного і культурного  середовища;

— модернізація забудови та інженерної інфраструктури сільських територій;

— двостороння економічна користь (як для відпочиваючих, так і для  господарів): низькі кошти відпочинку з одного боку та додаткові доходи — з іншого;

— близький контакт туристів із місцевим населенням.

Для економіки  України розвиток сільського туризму  має дуже важливе значення. Внаслідок  проведеного аналізу Європейського  досвіду організації сільського туризму автор виділяє фактори, що сприятимуть розвитку сільського туризму в Україні:

• багаті природне різноманіття та культурна спадщина;
• тисячі пам'яток історії та культури світового рівня, деякі з яких унікальні: городища трипільської культури, скіфські кургани, безцінні скарби Київської Русі, середньовічні замки, чудові шляхетські парки, сакральні споруди тощо;
• 15 унікальних природних заповідників;
• клімат, який вигідно відрізняється від клімату багатьох країн світу;
• багаті традиції та народні звичаї, кухня, гостинність українців;
• біля 4 млн. незайнятого або частково зайнятого в особистому селянському господарстві населення;
• понад 1 млн. приватних житлових будинків у селі, 6,4 млн.   Яких потенційно можуть бути використані для сільського туризму;
• 2/3 екологічно чистої сільськогосподарської продукції виробляються в особистих селянських господарствах і є проблеми з її збутом тощо.

Звичайно  для швидкого та якісного розвитку сільського туризму в Україні  всі природні фактори відіграють значну роль, проте без належної уваги держави до проблем села та популяризації економічної вигоди від туризму серед сільських  мешканців не принесе значних  результатів. Отже, для негайного  пожвавлення розвитку сільського туризму  в Україні необхідно звернути увагу податковій, кредитно-фінансовій а також регіональній політикам  наданий вид діяльності.

РОЗДІЛ 3:  ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРЕНІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ.

  3.1  Економіко-географічна характеристика Закарпатської області.

  Закарпатська область – область на південному заході України в межах західної частини Українських Карпат та Закарпатської низовини. На півночі межує з Львівською, на сході з Івано-Франківською областями України. На півдні з Румунією, на південному заході з Угорщиною, на заході зі Словаччиною, на північному заході з Польщею. Адміністративним центром є місто Ужгород. Територія Закарпатської області (тис. км2) – 12.800. Населення (тис. осіб) – 1254.614. Міське населення (тис. осіб) – 460.429. Сільське населення (тис. осіб) – 794.185. Щільність населення – 98.020 осіб/км2.

 Жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі, яка є рушієм виробництва як всієї держави так і окремих її регіонів.

З огляду на це місцевими органами влади приділяється неабияка увага розвитку зовнішньоекономічних зв’язків області. Так, за 9 місяців 2010 року загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту, включаючи торгівлю послугами, зріс у порівнянні з минулим роком  на 34,2% і склав 1813,3 млн. дол. США. Поступове  нарощування виробництва дало змогу  збільшити у цьому році обсяги експорту товарів і послуг на 25,4%. Водночас, пожвавлення зовнішньої торгівлі спричинило і збільшення їх імпорту  – на 42,7%. Помітним є те, що 63,5% загального обсягу імпорту товарів становить  давальницька сировина, а 80,3% експорту товарів з області – продукція, що виготовлена з неї.

Основними партнерами Закарпаття у сфері міжнародної  торгівлі сьогодні є Угорщина, Австрія, Німеччина, Словаччина, Польща, Китай, Чеська Республіка та Російська Федерація. Загалом, на зовнішню торгівлю товарами з країнами Європи припадає 75%, Азії – 13,3, країнами СНД – 9,3%. Однак, найбільш суттєву роль у зовнішньоекономічній діяльності регіону відіграють зв’язки  із сусідніми країнами – Угорщиною, Словаччиною, Польщею і Румунією. Частка обсягу зовнішньої торгівлі з  ними становить 36,4% загальнообласного  обсягу, а обсяг експортно-імпортних  операцій у цьому році порівняно  з минулим збільшився на 34,4%.

Що стосується діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності області, то у січні-вересні 2010 року 470 місцевих підприємств експортували свою продукцію до 50 країн світу, 495 підприємств і 313 підприємців імпортували  товари із 88 країн світу. Працюють вони в основному на умовах використання давальницької сировини, у зв’язку  з чим її імпорт збільшився по відношенню до 9 місяців 2009 року на 45,7%, а експорт  продукції, виготовленої з давальницької  сировини – на 40,1%.

У цілому, хоча у розвитку зовнішньоекономічних зв`язків регіону і намітились позитивні тенденції, все ж таки залишається ряд проблемних питань, для вирішення яких необхідно здійснити нарощування обсягів експорту продукції шляхом збільшення частки товарів з високим ступенем переробки, а також розвивати роботу експортно-орієнтованих підприємств з метою прискорення освоєння виробництва конкурентоспроможної продукції та орієнтації на нові міжнародні ринки збуту.

закарпатський промисловий потенціал  господарство

Інвестиції  в економіку області вклали інвестори  з 49 країн світу, найбільшими за обсягами з яких є зі Сполучених Штатів Америки (49,9 млн дол. США) та Німеччини (45,9 млн  дол. США). За видами економічної діяльності близько 80% інвестицій розміщені в  промисловості, 4,4% у діяльності транспорту та зв’язку, 3,8% у торгівлі, 2,7% у діяльності готелів та ресторанів тощо.

В умовах реформування економічних відносин акцент робиться на розвиток пріоритетних галузей господарювання – лісова та деревообробна промисловість, легка  і харчова галузі, розвиток прикордонного  співробітництва, рекреації й туризму  тощо. Основна увага приділяється подальшій структурній перебудові всього народногосподарського комплексу, залученню в економіку вітчизняних  та зарубіжних інвестицій, розвитку малого і середнього бізнесу, ефективному  використанню природноресурсного потенціалу.

Закарпатська  область відома як один з найпрестижніших  куточків лікування та відпочинку людей. Розвинута мережа санаторно-курортних  комплексів, туристичних баз, унікальні  мінеральні джерела та термальні  води, понад 400 видів яких уже досліджено, а також краса карпатської  природи приваблюють туристів та відпочиваючих у будь-яку пору. Санаторії, будинки відпочинку і  пансіонати області одночасно можуть приймати до 4000 відпочиваючих. Природні ресурси (корисні копалини): розвідано  понад 30 видів корисних копалин, представлених 150 родовищами. Це, зокрема, нетрадиційні для держави поліметали, перліти, цеоліти, ліпарити, поклади баритових  руд, каоліну та інших. Здійснюється видобуток кам'яної солі, мармурового  вапняку, доломіту, тощо. Рекреаційні  ресурси області становлять 5,2% об'ємного і 5,1% вартісного потенціалу природних  ресурсів рекреації України. В їх комплексі 75 розвіданих і 38 занесених  до Кадастру мінвод України типів  мінеральних вод з дебітом 3,3 тис. м3 на добу, які є унікальними і  відповідають водам типу «Шаянська», «Есентуки», «Боржомі» і за своїм  хімічним складом і лікувальними властивостями не поступаються відомим  водам Кавказу, Чехії, Польщі та Франції.