Особливості франко-американських відносин на рубежі ХХ – ХХІ століть

США і Франція  мають багато спільного у своїй  економіці. На підставі брутто внутрішнього валового продукту (ВВП) в 2006 році 13,2 трлн. дол., отримали Сполучені Штати. А Франція — ВВП у розмірі 2,2 трильйона, шосте місце у світовій економіці. Франція із населенням 63,7 млн. продемонструвала ВВП на душу населення 30100$, у той час як аналогічний показник для Сполучених Штатів, для населення у 297 млн. чоловік, складає 43500$. Як промислово розвинені країни, які подібні структурними атрибутами, де за показниками більше 75% цивільних сил, зайнято у сфері послуг і менше ніж на 3% у сільському господарстві.

У той же час, держава все ще відіграє велику роль в економіці Франції, ніж в  Сполучених Штатах. Це особливо добре  видно в наданні таких послуг, як освіта та охорона здоров'я, а  також в галузі енергетики, телекомунікації і транспорту де державні компанії відіграють важливу роль.

Політика спрямована на підтримку «національних чемпіонів» у провідних секторах, що впливають  на злиття з участю французьких компаній, для скринінгу іноземних інвестицій в "стратегічних" секторах, для підтримки мережі особистих відносин керівників великих компаній з високопоставленими службовцями, а також відмова в американському стилі вільного капіталізму — усі видимі розходження Франції зі Сполученими Штатами. Тим не менш, спонукування мандатами Європейського союзу та Єдиного ринку про необхідність скорочення бюджетного дефіциту за рахунок підвищення доходів за рахунок приватизації, а також необхідність де-регулювання економіки, були ослаблені французькою інтервенціоністською політикою в останні роки [86, с. 20].

Хоча Президент  і підтримав злиття для створення "національних чемпіонів" в ядерній  енергетиці і обороні, він також  сприяв ринковим реформам внутрішньої  більш урегульованості економіки Франції для шляху на більш високі темпи зростання [2, с. 15].

В наслідок відмінностей в ролі держави в економіці, не породжуються розходження між країнами, а навпаки все більше число  і типи міжнародних економічних  операцій в економіках двох країн  стають все більш  взаємозалежними. У випадку торгівлі товарами, Франція є дев'ятим найбільшим торговим партнером для Сполучених Штатів і Сполучені Штати є найбільшим торговим партнером Франції за межами Європейського Союзу. Як показано в таблиці 2.1, весь оборот (експорт плюс імпорт) склав 69 млрд. дол. в 2007 році, але Сполучені Штати вийшли на показник дефіциту у 14,9 млрд. доларів. 

 

 

Таблиця 2.1

Американо-французька торгівля товарами, 1999-2007

(млрд. дол.)

	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Експорт	18.9	20.4	19.9	19.0	17.0	19.6	20.7	24.2	27.4
Імпорт	25.7	29.8	30.4	28.2	29.2	31.5	33.5	37.1	41.6
Баланс	-6.8	-9.4	-10.5	-9.2	-12.2	-11.9	-12.8	-12.9	-14.2

 

Найбільш вражаючим  є те, що американо-французька торгівля товарами зосереджена в аналогічних  галузях і секторах (так звана  внутрішньогалузева торгівля). У 2006 році 38 млрд. дол. США або 62% від обсягу двосторонньої торгівлі відбулося в основних галузях промисловості, таких як аерокосмічна, фармацевтична продукція, медичне і наукове устаткування, електричні машини і пластмаси, де обидві країни експортували та імпортували аналогічну продукцію (див. Додаток В і Г). Багато чого з цих продуктів є компонентами або остаточними товарами, що використовуються у виробництві готової продукції як в Сполучених Штатах, так і у Франції.

Крім того, у  зв'язку з великими обсягами прямих іноземних інвестицій по обидві сторони Атлантики, велика частина цієї внутрішньогалузевої торгівлі відбувається, як торгівля між материнськими компаніями та їх філіями (так звана внутрішньо фірмова торгівля). Цей вид торгівлі, де великі транснаціональні компанії, такі як Michelin i General Electric, проводять фінансові операції між філіями, торгівля яких склала близько 50% від загального зовнішньоторговельного обороту в останні роки [3, с. 114].

Сполучені Штати  і Франція також мають велику і зростаючу торгівлю послугами такими, як туризм, освіта, фінанси, страхування, та інші професійні послуги. Як представлено в таблиці 2.2, США експортували 13,8 млрд. дол. у сфері послуг у Франції в 2006 році і імпортували 14,8 млрд. доларів у сфері послуг. Ці суми зробили Франції шосте місце на ринку для експорту із США послуг і сьоме за величиною поставок послуг у Сполучені Штати Америки [119].

 

Таблиця 2.2

Американо-французька торгівля послугами, 1998-2006

(млрд. дол.)

	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Експорт	9.6	10.0	10.5	10.1	10.7	11.1	12.8	13.1	13.8
Імпорт	7.4	8.0	10.5	9.9	9.6	10.3	11.6	12.5	14.8
Баланс	2.2	2.0	0.0	0.2	1.1	0.4	1.2	0.6	-1.0

 

 

З 1998 по 2005 рік, Сполучені Штати мали надлишки в  торгівлі з Францією. У 2006 році Франція провела 1 млрд. дол. профіциту у торгівлі послугами, в перший раз в новітній історії.

 

Таблиця 2.3

Американо-французький  баланс у торгівлі послугами та товарами

(млрд. дол.)

	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Баланс	-4.1	-4.8	-9.4	-10.3	-8.1	-11.8	-9.3	-12.2	-13.9

 

Хоча торгівля товарами та послугами, отримує більшу частину уваги з точки зору американо-французьких торгових зв'язків, прямі іноземні інвестиції та діяльність філій іноземних компаній можна  розглядати як основу комерційних відносин. У порівнянні з торговими потоками, масштаби комерційної діяльності американських компаній, що працюють у Франції та французьких компаній, що працюють у Сполучених Штатах переважує торговельні потоки на коефіцієнт майже в п'ять разів.

Ця динаміка торговельних відносин добре проглядається у таблиці 2.4. Французькі компанії у 2005 році продали товарів і послуг на 242 300 000 000 дол. для американських споживачів у той час, як американські компанії продали товарів і послуг на 228 800 000 000 дол. для французьких споживачів.

З цих 470 800 000 000 дол. продажів, тільки 81,8 млрд. дол. або 17% припадало на міжнародну торгівлю (експорт товарів і послуг з  французьких компаній у США і  з американських компаній у Францію). Переважна більшість (83%) було пов'язане  з продажами США іноземних філій виробництва та продажу у Франції та французьких філій іноземних компаній, які працюють у Сполучених Штатах. Комбінування американо-французьких щорічних обсягів продажів виражається в більш ніж 1,2 млрд. дол. у комерційних операцій, які відбуваються кожен день року.

Таблиця 2.4

Франко-американська комерційна взаємодія, 2005

(млрд. дол.)

	Франція	США	Всього
Експорт товарів	33.8	22.4	56.2
Експорт послуг	12.5	13.1	25.6
Іноземні партнерські  продажі	196	193	389
Всього	242.3	228.8	470.8

 

Американські  і французькі приватні зацікавлені  сторони, стурбовані повільним зростанням, створення робочих місць і  конкуренцією з боку країн з економікою, що розвивається, які закликали Париж  і Вашингтон до зміцнення трансатлантичних економічних зв'язків шляхом скорочення або усунення торгових бар'єрів і більш тісного співробітництва у вирішенні глобальних економічних проблем.

Пропозиціями  для поглиблення трансатлантичного  ринку є зниження регулятивних бар'єрів, переговори про нульову тарифну  угоду і рух в бік доступного інвестиційного клімату. Під егідою Трансатлантичної економічної ради, зниження регулятивних бар'єрів є підхід, який найбільш активно проводиться політиками США.

В грудні 2006 року, Франція та Сполучені Штати домовилися зосередитися на узгодженні правил в нових технологіях, таких як нанотехнології або електромашини, перш ніж закони або правила були оприлюднені. Попередні зусилля з гармонізації правил у секторі виявилися складними через бюрократичні перепони. За посередництва Трансатлантичної економічної ради реалізується потенціал механізму для прискорення інтеграції ринку США та Франції [115, с. 142-143].

Незважаючи  на в цілому низький рівень тарифів  з обох сторін, дехто в США та Франції з бізнесу підтримали переговори про ліквідацію всіх інших тарифів на торгівлю між США та Францією шляхом двосторонніх переговорів. Підтримка нульових тарифів ґрунтується на поєднанні ряду факторів, включаючи здатність угоди для отримання економічних вигод для обох сторін.

Розширення  співробітництва та вирівнювання США і Франції у підходах до вирішення глобальних економічних проблем, враховуючи загальні інтереси у відкритті нових ринків для подальшого промислових товарів та послуг, бізнес-інтереси закликали уряди США та Франції  працювати в більш тісній співпраці.

На питання  про скорочення глобального торгового  дисбалансу, дві сторони, здається, далекі одна від одної. Під впливом  викликів глобалізації на жорсткій економії бюджетних коштів, двостороння торгівля і сальдо рахунків поточних операцій може значно збільшуватися в найближчі роки, тим самим роблячи його набагато більш важким для скорочення глобальних дисбалансів.

Політичні суперечки  виникають між Сполученими Штатами  та Францією генерують напруженість, яка іноді призводить до двосторонніх торговельних суперечок. Тим не менш, незважаючи на ці суперечки. Франко-американські економічні відносини залишаються динамічними. Це відносини, які, ймовірно, набувають все більшого значення і мають тенденції до глобалізації та розширення. Економісти вказують, що розширення співробітництва принесе економічні вигоди для обох сторін у вигляді більш широкого вибору товарів і послуг та розширення можливостей інвестування.

Збільшення  економічної взаємозалежності приносить  проблеми, але також і вигоди. США та Франція, продовжують інтегрувати, хоча деякі сектори або фірми "втрачають" та мають посилення конкуренції і чинять опір силі змін. Прийняте поняття "конкуренція", "ринки" і інші економічні концепції відчувають, як національні кордони розчиняються з більш тісної інтеграції економік.

У американських  та французьких політиків швидше за все, стоїть завдання, як керувати більш  складними двосторонніми економічними відносинами таким чином, щоб  максимізувати переваги і скоротити  тертя до мінімуму, у тому числі  розробка нових рамок.

Двосторонні економічні відносини між Сполученими Штатами  і Францією зростають, ці відносини  ковані протягом кількох століть.

Сучасні франко-американські економічні відносини отримали розвиток після Другої світової війни. Зв'язки стали більш складними, що охоплює всі більше число і тип торгової і фінансової діяльності, які переплітають економіки по обидві сторони Атлантики в умовах все більш взаємозалежних відносин. Франція як і раніше є значним учасником американської економіки і основним чинником у стратегічних міркуваннях. Наприклад, Франція є впливовим членом Світової організації торгівлі (СОТ), Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку [105, с. 40-41].

Ця країна, разом  зі Сполученими Штатами, відіграє вирішальну роль у розробці і здійсненні місій цих установ. Незважаючи на герметичність двосторонніх відносин, політична напруженості виникає породжує напруженість у відносинах, іноді призводячи до двосторонніх торгівельних суперечок. Питання, які виникають і стають все більш складними, що відображають зростаючу інтеграцію Французької та американської економік. Тим не менш, незважаючи на ці суперечки, США і Франція у економічних відносинах залишається динамічними.

Сполучені Штати  рішуче виступає за будівництво тісних економічних зв'язків між країнами Західної Європи після закінчення Другої світової війни. Під час холодної війни, Європейського співтовариства служив американської зовнішньої політики та національних інтересів безпеки, стабільності сили, що привернув колишніх ворогів — (Захід) Німеччини і Франції — ближче один до одного, і це допомогло побудувати Західній Європі в економічній бастіоном проти радянського блоку .