Аналіз ринку виробництва та зберігання плодоовочевої продукції в Україні

1.3. Державне регулювання в сфері виробництва та зберігання

плодоовочевої продукції

  Україна  за природно-ресурсним   та  аграрним потенціалом посідає  провідне місце у  світі.  Однак цей потенціал використовується  вкрай неефективно, а агропромисловий  комплекс  України  за  рівнем  розвитку  значно  відстає   від  передових  країн   світу  і  ЄС.  Основні  проблеми полягають у: 

а)  низькій конкурентоспроможності  продукції та  її  невідповідності міжнародним стандартам якості й безпеки;

б)  низькому рівні інвестицій  і зростанні залежності від державного фінансування (з 3,3 млрд грн у 2004 р. до 11,2 млрд грн у 2011 р. , що складає 5% від бюджету країни); 

в)  низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва порівняно  з іншими країнами, використанні застарілих технологій;

г)  домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки;

д)  катастрофічному падінні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.

Основною причиною такої ситуації є низька інвестиційна привабливість  сектору через: 

а)  непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту;

б)  неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, що включають захист  внутрішнього  ринку від імпорту низькоякісної продукції,  систему стандартизації, а також санітарних і фітосанітарних заходів, систему субсидування  та інших фінансових інструментів підтримки; 

в) відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення.

Сьогодні в Україні існує  певна система підтримки сільськогосподарського сектору. Розглянемо та проаналізуємо напрямки державної підтримки сільського господарства.

По-перше,  Верховною Радою України прийнято Закон України від 31.10.2008 N 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені зміни набирали чинності з 1 січня 2009 року.

Так, з 1 січня 2009 року вступив в дію у новій редакції спеціальна стаття 8¹ Закону «Про податок на додану вартість». Відповідно до згаданої статті сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, може обрати спеціальний режим оподаткування. Для цього необхідно зареєструватися суб’єктом спеціального режиму оподаткування.

Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 1.10 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних  звітних податкових періодів сукупно  несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку. Підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. А повернутися до спеціального режиму оподаткування можна буде після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (12 місяців).

Парламент України в рамках процедури  коректування Податкового кодексу  ухвалив рішення про продовження  пільгового режиму обкладання податком на додану вартість (ПДВ) сільськогосподарських  виробників до 2017 року.

По-друге, існує достатньо підстав для віднесення cільгосппослуг до категорії сільгосппродукції для переходу на спрощену систему оподаткування (ФСП).

  Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) — один із різновидів спрощеної системи оподаткування. Існування ФСП є досить цікавим варіантом податкової оптимізації, оскільки його розмір не залежить від розміру отриманого прибутку. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV, цей податок сплачується з одиниці земельної площі. Обмежень стосовно розміру земельної ділянки Закон про ФСП не містить, тому платником ФСП може бути користувач ділянки розміром, наприклад, 0,06 га (шість соток). Сума ФСП з такої площі просто мізерна, а от прибуток від діяльності такого землекористувача не оподатковується. Саме ця обставина нерідко стає вирішальною для прийняття рішення про перехід на сплату ФСП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про  ФСП, «особи можуть бути зареєстровані  як платники ФСП, якщо такі особи є  сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської  продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які  займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу».

  Зміст термінів «сільськогосподарське  підприємство» та «господарство»  чинним законодавством не встановлений. Підприємство, згідно з ч. 4 ст. 62 ГКУ,  є юридичною особою. Сільськогосподарське  підприємство, очевидно, має здійснювати  діяльність у сфері сільського  господарства.

  Критерій виду діяльності  встановлюється, як правило, на  підставі статистичної довідки  про включення до ЄДРПОУ, в  якій зазначаються коди видів  економічної діяльності за КВЕД. Різні види сільськогосподарської  діяльності мають за КВЕД коди  в діапазоні від 01.11.0 до 01.42.0. Відповідність  критерію 75% суми від реалізації  сільгосппродукції у валовому  доході перевіряють у двох  випадках:

а) при переході зі звичайної системи оподаткування на ФСП;

б) при вирішенні питання про можливість сплати ФСП у наступному році вже існуючим платником ФСП (ч. 7 ст. 2 Закону про ФСП).

Існує і ряд недоліків  та неточностей. Зауважимо, що існуючий  перелік cільгосппослуг не є вичерпним, оскільки містить досить неконкретні визначення «інші», «і т. ін.» тощо. Тому при наданні прямо не вказаних у ньому послуг можливі сумніви стосовно віднесення їхньої вартості до «cільгоспчастки» при розрахунку критерію «сільськогосподарності». У таких випадках платникам ФСП доцільно звертатися за письмовими роз’ясненнями до податкових органів.

Деякі непорозуміння може викликати застосування у нормах Закону про ФСП двох схожих термінів: «сума, одержана від реалізації»  та «сума валового доходу». Визначення валового доходу міститься у ч. 1 п. 2 Положення про ФСП: «Валовий дохід  визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів  його діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній  зоні, так і за їх межами».

Докладніше склад сум, які входять до валового доходу, встановлено у ч. 2 п. 2 Положення  про ФСП: «У валовий дохід від  реалізації сільськогосподарської  продукції власного виробництва  включаються:

а) вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

б) вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

в) вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини або сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

г) вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом».

Зазначимо, що при обчисленні питомої ваги «cільгоспчастки» у загальній сумі валового доходу керуватися Методрекомендаціями ДПА №419 ДПА можна, але не обов’язково, тому що цей документ не є нормативним. Методрекомендації №419 складаються з власне самих рекомендацій та форми Розрахунку визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства. При заповненні цього Розрахунку можна керуватися й даними бухгалтерського обліку, адже суму валового доходу простіше визначати на підставі не форми №50-сг, а форми №2 «Звіт про фінансові результати» — як суму доходу (виручки), зменшену на суми ПДВ та акцизного збору.

А от суму, одержану від реалізації сільгосппродукції, зазвичай рекомендують визначати виходячи або з даних згаданої вище форми  №50-сг, або з аналітичних даних  бухгалтерського обліку за рахунками 701 «Доходи від реалізації готової  продукції» та 703 «Доходи від реалізації робіт та послуг».

Проте переліку документів, необхідних для реєстрації платником ФСП, досі не встановлено. На практиці особа, яка бажає зареєструватися  платником ФСП, подає до податкового  органу заяву довільної форми, до якої додає розрахунок ФСП за формою, встановленою Порядком розрахунку ФСП. Нерідко податківці пропонують подавати такі заяви щороку до 1 січня.

Неврегульованість порядку реєстрації платників ФСП  може створити для них деякі проблеми. Річ у тім, що законодавством не визначено, який документ може підтверджувати статус платника ФСП. Проте інколи виникає  потреба у підтвердженні такого статусу. Наприклад, платників ФСП  звільнено від плати за торговий патент. І якщо такий платник здійснює торгівлю за готівку, то відсутність  торгового патенту на місці здійснення торгівлі може викликати зайві запитання  з боку різних контролюючих органів. Тому платникові ФСП доцільно отримати у податковому органі відповідну довідку про реєстрацію таким платником довільної форми.

По-третє, специфіка роботи в даній сфері обумовлена великою кількістю ризиків. В Україні торгівля сільськогосподарською продукцією і продуктами харчування відбувається як на спотовому, так і на форвардному ринках, що свідчить про становлення біржового ринку в Україні. Ф'ючерсної торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні не існує, тоді як в світовій практиці на ф'ючерси припадає 78 % біржового товарообороту, на опціони - 20 %, угоди з реальним товаром - 2 %.. Ф'ючерсна торгівля в Україні не має чіткої правової бази, що пов'язано з недооцінкою урядом необхідності його розвитку.

На Миколаївщині діє одна з крупних бірж України - Черноморська товарна біржа агропромислового коплексу України, що була створена 13 жовтня 1991 року як відновлення і продовження  традицій Миколаївської товарної біржі. Основним предметом діяльності цієї біржі є створення сприятливих  умов для укладання торговельних угод за правилами, встановленими загальними зборами та забезпечення об'єктивного  формування цін на товари на підставі якісних показників та балансу попиту і пропозиції.

Питома  вага різних видів сільськогосподарської  продукції змінюється з року в  рік, що пов'язано як з об'єктивними, так і з суб'єктивними факторами.

Низький розвиток інфраструктури біржового ринку позначається на порушенні взаємозв'язку між учасниками цього ринку. Також проблемою  біржового ринку є недостатня обізнаність потенційних учасників  біржового ринку про рівні  попиту і пропозиції та цін, що складаються  на регіональних біржах. На Чорноморській  товарній біржі торгівлю здійснюють 83 брокери. Найбільша кількість контрактів заключається на умовах СРТ, згідно з  якими продавець зобов'язаний укласти  за свій рахунок договір перевезення  і оплатити це перевезення. 

Дослідження питання розвитку біржового ринку дозволяє зробити  наступні висновки. Створення вітчизняного біржового ринку дозволить налагодити та закріпити зв'язки між виробниками  і споживачами аграрної продукції, гарантувати реалізацію заключених на біржах угод, забезпечити збалансованість  між попитом і пропозицією. Завданням  держави є створення конкурентного  середовища для всіх агентів ринку, сприяння залученню інвестицій до участі в біржовій торгівлі, сприяння розвитку інших складових ринкової інфраструктури і вихід на цій основі на світовий ринок.

Четвертим державним  важелем  є компенсації та виплати. Найбільш суттєвим для плодової продукції  є  Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 587. Цей Порядок визначає механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та використання коштів, що надійшли від справляння збору в порядку та розмірі, встановлених законом до спеціального фонду державного бюджету за програмою “Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними”. Кошти, отримані від держави, дозволяють аграріям «виживати», адже перші роки діяльності збиткові, а прибуток від насаджень вони отримують на четвертий – п’ятий роки.

Ми бачимо, що аграріям сьогодні живеться аж ніяк не солодко. Продукція сільського господарства забезпечує близько половини потреб населення в продуктах харчування.  В епоху настанняфінансової   кризи   в  АПК  пахне  кризою продовольчою.

Завзяття державних структур скоротити обсяги втрат плодоовочевої продукції в результаті неналежних умов зберігання зафіксовано в концепції, розробленої урядом. Чиновники і фахівці відзначають необхідність будівництва в Україні нових овочесховищ загальною ємністю до 2 млн. тонн продукції. При цьому держава хоче наростити виробництво високоякісної овочевої продукції до 2015 року до 10 млн тонн, зменшивши витрати на зберігання продукції, частку імпорту сільгосппродукції в загальному його обсязі, а також досягнувши раціонального використання та економії земельних ресурсів.