Аналіз ринку виробництва та зберігання плодоовочевої продукції в Україні

Влада планує довести обсяг експорту вітчизняних овочів до 2,5 млн тонн, здійснити будівництво нових тепличних комплексів, сучасних овочесховищ і підприємств овочепереробки. Крім цього, держава має намір забезпечити в повному обсязі населення високоякісною і доступною за ціною овочевою продукцією, забезпечити переробну промисловість високоякісною сировиною в повному обсязі і асортименті.

 У наукових колах стверджують, що держава робить значний крок вперед. «Відкриті оптові бази і ринки продукції по всьому Києву і в регіонах. Це дає можливість зберегти продукцію в належній якості », - зауважив  Микола Сакада, український вчений-економіст.  Але, за його словами, в цілому проблема вимагає значного фінансування та інформування населення. 

 За словами Прем’єр-міністра України Азарова Н.Я.,  країна знаходиться на початку шляху, логічним кінцем якого буде створена цивілізована структура овочесховищ і оптових ринків сільськогосподарських  товарів та продукції. 

Крім цього, Мінагрополітики знайшло спосіб, як здешевити овочі та створити робочі місця. Зауважено, що будівництво сучасних овочесховищ в Україні забезпечить до 100 тис. нових робочих місць. Згідно держпозіціі, сховища повинні дозволити не тільки зменшити імпорт овочів і фруктів у міжсезоння, але і здешевити їх вартість для українців. Держава також виділить кошти для здешевлення кредитів на будівництва споруд для зберігання плодоовочевої продукції. 
        Згідно з держрозрахунками, фінансування розвитку овочівництва та переробної промисловості до 2015 року становить 30,8 млрд. гривень, з яких 650 млн. гривень - з державного бюджету і 150 млн. гривень - з місцевих бюджетів. 
Решта коштів мають намір залучити в інвесторів, яким  держава обіцяє гарантувати підтримку.  Їм буде відшкодовувано  до 40% витрат на будівництво овочесховищ за новими технологіями.

Крім цього, в 2011 році аграрне міністерство оцінювало розмір залучених інвестицій на розвиток інфраструктури аграрного ринку завдяки створенню мережі

оптових ринків сільгосппродукції в 10 млрд. гривень. 
       Аграрії розраховують на фінансування розвитку мережі овочесховищ з держбюджету-2012 в обсязі 160 млн. гривень. Сума скоригована відповідно до кількості заявок з регіонів, однак вона не відповідає загальній потребі на розвиток овочесховищ, оскільки, за розрахунками міністерства та аналітиків ринку, потреба в інвестиціях тільки для будівництва картоплесховищ становить близько 1,1 млрд. гривень. 
          Експерти ж мають трохи інші розрахунки. За словами генерального директора Українського клубу аграрного бізнесу  (УКАБ)  Володимира Лапи, тільки по новим проектам в 2011 році очікувалося збільшення інвестицій до 20%. «Ситуація на ринку і сьогодні сприяє цьому, і багато сільгоспвиробників замислюються над тим, щоб інвестувати», - зазначає експерт. За даними УКАБ, в даний час в активній стадії реалізації знаходяться близько 10-15 проектів в плодоовочевих секторі.

Що стосується експортних субсидій для сільськогосподарської продукції, то Україна не використовувала їх у минулому і взяла на себе зобов’язання не використовувати в майбутньому. Взагалі із більш як 140 держав–членів СОТ – лише 25 пов’язані зобов’язаннями по експортних субсидіях, що дають змогу законно використовувати їх до певного часу [36].

Так в Україні загалом існує значно нижчий рівень державної підтримки сільського господарства, ніж у розвинених країнах. Видатки на зазначені цілі останніми роками становили близько 0,05% ВВП, тоді як в Угорщині – 1,8%, Японії та ЄС – по 1,7%, Чехії – 1,6%, США – 1,5%, Канаді – 1,3%, Росії – 0,8%. З розрахунку на душу населення субсидії були: в Японії – 566 дол. США, США – 350, ЄС – 336 дол. США, Канаді – 163 дол. США, Угорщині – 111 дол. США, Чехії – 100 дол. США, Росії – 60 дол. США, а в Україні – лише 3,3 дол. США. Розвинені країни загалом виділяють на підтримку конкурентоспроможності сільського господарства 1 млрд. дол. США щодня.

Проведення  системних  реформ  в  агропромисловому  комплексі  має  забезпечити  технологічне  переоснащення галузі   перетворення  її  на  ефективний,  конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки.

Таким чином, для України проблема  забезпечення продовольчої  безпеки має особливо  важливе значення,  що  зумовлюється,  насамперед,  сучасним  станом  розвитку  вітчизняного  агропромислового комплексу, нарощування виробництва у якому відбувається переважно екстенсивним шляхом. Ситуацію  загострюють періодичне  «ручне» втручання держави в функціонування аграрного сектору та недореформованість земельного ринку. Водночас,  сприятливі  природно-кліматичні  умови для вирощування переважної  більшості сільськогосподарських культур і потужний  людський  потенціал дозволяють  Україні не лише забезпечити власну продовольчу безпеку, а й стати активним гравцем на  світовому ринку продовольства.  Відтак  необхідно прискорити  процеси реформування  аграрного сектору України,  що  потребує  суттєвої  модернізації  в напрямі розвитку  підприємницької діяльності  на  селі,  впровадження  інноваційних  технологій  у виробництво,  забезпечення  дохідності  товаровиробників,  а також розбудови соціальної інфраструктури та розвитку сільських територій. 

На  сьогодні  для  України  головним  пріоритетом  забезпечення  належного  рівня продовольчої безпеки  є насичення ринку власною  сільськогосподарською і продовольчою продукцією.  Цьому  сприятиме  впровадження  складових  стратегії  аграрного протекціонізму. За оцінкою  експертів, державна підтримка галузі є одним з пріоритетних аспектів вирішення проблеми продовольчої безпеки  країни на сучасному етапі. Має бути переоцінено значимість АПК в  економіці держави та внесено корективи до стратегії його реформування  з  урахуванням  потреби  зменшення  рівня  загроз  продовольчій  безпеці.

 Україна  повинна  створити  дієвий  механізм  захисту   своїх  національних  інтересів   у відносинах з іншими державами  при вирішенні продовольчих проблем.

Розділ ІІ.   АНАЛІЗ РИНКУ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБЕРІГАННЯ ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ  В УКРАЇНІ

2.1.    Ринок плодоовочевої продукції  в Україні

    Ринок овочевої продукції  - це один із вагомих і перспективних  сегментів аграрного ринку України.  Останніми роками він не відповідав  тенденціям розвитку попиту - не  було стабільної пропозиції овочів  за прийнятною ціною. Склалася  парадоксальна ситуація, коли у  містах України продавали імпортні  моркву, цибулю та яблука, а ті  самі продукти вітчизняного виробництва  псувалися у необладнаних сховищах  виробників. Овочева продукція, безперечно, є товаром першої необхідності. До цього часу більша частина  населення в зимово-весінній період  споживає овочі, які закладаються  на зберігання восени чи імпортуються. До початку другого кварталу  запаси плодоовочевої продукції  закінчуються, і до наступного  врожаю спостерігається сезонне  збільшення попиту. Оскільки пропозиція  овочів нині є обмеженою, ціни  зростають.  Яскраве відображення  цього  ми бачимо на рисунках 2.1, 2.2, 2.3.

Рис. 2.1 Динаміка цін на овочі та фрукти, 2009 р.

Картина в 2010 році аналогічна. Адже проблема дефіциту якісної плодоовочевої  продукції не вирішилась.

Рис. 2.2. Динаміка цін на овочі та фрукти, 2010 р.

Вимальовується загальна лінія  тренду. Звичайно, кожного року показники врожайності та цін різні, але навесні гостро стає питання відсутності сховищ.

Рис. 2.3 Динаміка цін на овочі та фрукти  2011 р.

Вітчизняні сільськогосподарські виробники, фермери могли б повністю забезпечувати споживача овочами  цілий рік. Але цього, на жаль, не відбувається. Одна з головних причин низької якості продукції овочівництва - відсутність в Україні чіткої системи сертифікації агрогосподарств по світових та європейських стандартів якості і норм безпеки продуктів харчування (EuroGAP /GlobalGAP (Good Agricultural Practice)). Це питання набуло особливої ​​актуальності після вступу України до СОТ. Сьогодні на ринку України є лише кілька приватних компаній, які, переважно на замовлення іноземних покупців овочевої продукції, займаються сертифікацією вітчизняних виробників овочів. В цілому ж сертифікація по згаданому стандарту гарантує нашим виробникам вихід на європейський ринок. При її відсутності експорт можливий тільки в країни СНД.

Проблема сертифікації дуже актуальна і в зв'язку з ростом попиту, особливо за кордоном, на екологічно чисту (органічну) продукцію овочівництва. Саме в питанні нарощування обсягів виробництва екологічно чистої (органічної) продукції овочівництва в цілях збільшення її поставок на експорт Україна має значні перспективи. Але реалізація цих перспектив зажадає, в тому числі, і вирішення питання сертифікації товаровиробників і якості продукції за міжнародними стандартами.

Негативна складова вступу до СОТ для України на галузі овочівництва позначилася відразу ж в результаті значного (у 3,3 рази) зростання імпорту овочів у вартісному вираженні, що стало можливим через скорочення ставок ввізного мита на традиційні для України овочі при одночасному обмеженні можливостей тарифної і нетарифного захисту внутрішнього агроринку від імпортної продукції. 
Можна констатувати, що в останні роки в Україні спостерігається тенденція до збільшення виробництва овочів. Причому це збільшення відбувається не за рахунок розширення площ під овочевими культурами, а на основі застосування сучасних технологічних досягнень, у тому числі і розширення площ під крапельним зрошенням. Саме орієнтація на сучасні інтенсивні технології, визначальною складовою яких є крапельне зрошення, дозволила збільшити середню врожайність овочевих культур в Україні з 10,7 т / га в 2000 році до 17,7 т / га - в 2009-м, тобто майже в 1 , 7 рази. У той же час, через невирішеність цілого ряду питань темпи інтенсифікації галузі овочівництва не відповідають ні потенційним можливостям Україні, ні потребам як внутрішнього, так і зовнішнього овочевого ринку. Потенційно українські овочівники мають всі можливості для того, щоб стати головними виробниками і постачальниками овочів до Європи, адже наші природно-кліматичні умови значно краще для ведення овочівництва, ніж умови Іспанії, яка дає 30% овочевої продукції Європи, і умови Польщі, яка теж знайшла свою нішу на

європейському овочевому ринку. 
        Але реалізація потенційних можливостей з нарощування обсягів виробництва овочів в Україну неможлива без розробки та впровадження заходів щодо державної підтримки галузі. При цьому перевагу слід віддавати заходам «зеленого кошика», на які, згідно з правилами СОТ, не існує обмежень.. Нині попит на овочі стабільно зростає, споживач стає прискіпливішим, він вимагає високоякісного товару, більше приділяючи уваги зовнішньому вигляду, упаковці та смаковим якостям. Вітчизняного споживача відрізняють від європейського не тільки обсяги споживання. Основними овочами, які користуються популярністю, є так званий "борщовий набір", інші овочі купують набагато менше. Крім того, закупівлю овочевої продукції в основному здійснюють мешканці міст, споживачі з середнім і високим рівнем доходів. Проблема забезпечення високоякісним асортиментом овочевої продукції жителів великих міст стоїть досить гостро. З початком ринкових перебудов у вітчизняній економіці попередня система торгівлі овочевою продукцією практично розвалилася. Протягом останніх 22 років відбулося переміщення виробництва овочів з колективних великих підприємств у особисті дрібнотоварні селянські господарства.  Так, в 2010-2011 роках в особистих селянських господарствах було вирощено 6,5-7 млн. ​​т овочів, а в спеціалізованих овочівницьких агрогосподарствах - 0,8-1,2 млн. т, тобто питома вага дрібнотоварного виробництва в загальній структурі валового виробництва овочів досягає 85-90%, тоді як в 1990 році ця частка становила 25-30%. Концентрація виробництва в дрібнотоварному секторі супроводжується низьким рівнем механізації виробничих процесів. Тому витрати на виробництво овочів в таких господарствах в 1,5-2 рази вище, ніж в

спеціалізованих великотоварних.

  Іншим негативним наслідком концентрації виробництва в дрібнотоварному секторі є відсутність умов для високоякісної післязбиральної доробки (сортування, упакування) та зберігання овочів, що, в кінцевому рахунку, не дозволяє формувати великі обсяги продажу, привабливі і для внутрішнього, і, особливо, для зовнішнього ринку.

Низький рівень технологічного і технічного забезпечення галузі є проблемою  похідною від першої, адже сучасні  технології вирощування овочів у  відкритому ґрунті базуються на повній механізації процесу вирощування, збирання та післязбиральної доробки, використанні високоякісного насіння  високоврожайних сортів і гібридів, сертифікованих високоефективних засобів  захисту, органічних і мінеральних  добрив і сучасних систем крапельного  зрошення . При цьому саме крапельне зрошення є визначальною складовою сучасних високо інтенсивних технологій вирощування овочів, оскільки завдяки технологічним можливостям цього способу зрошення (дозована подача води і розчинених в ній добрив і мікроелементів кожній рослині в суворій відповідності з її потребою) створюються умови для максимального використання потенціалу продуктивності сучасних сортів і гібридів. Підтвердження тому - врожайність овочів у найкращих спеціалізованих овочівницьких агрогосподарствах півдня Україні, складова 100 - 120 т / га для томата і цибулі ріпчастої, 110-130 т / га - для огірка на опорній системі, 60-80 т / га - для перцю солодкого і баклажана, 80-100 т / га - для білокачанної капусти, моркви, столового буряка, кабачка. При досягненні усіма виробниками овочів відкритого ґрунту такого рівня врожайності валове виробництво в Україну може бути збільшено в 3-4 рази, тобто до 25-30 млн т без збільшення площі посівів.

У  цілому,  за  роки  незалежності  виробництво  валової  продукції  сільського господарства  знизилось  на  31,1  %,  у  тому  числі  -  рослинництва  –  на  11,8 %. 
Відсутність належних умов зберігання та переробки овочів – є однією з першочергових проблем. В останні роки виробництво овочів в Україні є досить стабільним і становить 7,5-8,5 млн. т. На перший погляд, такий обсяг, якщо орієнтуватися на медично обґрунтовані норми річного споживання овочів на одну людину (161 кг), достатній для забезпечення внутрішніх потреб. Але через недосконалість технологій збирання, післязбиральної доробки, зберігання та логістики фактична річна норма споживання овочів та фруктів в Україні складає близько 100 кг на людину, тобто майже вдвічі нижче, ніж в країнах ЄС. У цьому контексті однією з ключових проблем розвитку вітчизняного овочівництва є проблема зберігання продукції - в Україні практично відсутні сучасні спеціалізовані овочесховища і не створені умови стимулювання цього напрямку виробничої діяльності. За існуючими даними, забезпеченість Україна овочесховища не перевищує 10% від потреби. Близько 40% продукції  псується через відсутність можливості якісного збереження.