Економічна інтеграція

Так як заключна стадія тягне  за собою установа незалежного Європейського  Центрального Банку, Держави - члени, чиї  Центральні Банки все ще повинні  слідувати урядовим інструкціям, почав  готувати законодавство, яке б гарантувало  незалежність їх валютних влади протягом другої стадії. Крім того, на початку  другої стадії Європейський Валютний Інститут (EMI) (м. Франкфурт-на-Майні) було визначено попередником Європейського Центрального Банку.

• Третя стадія

Перед початком здійснення третьої стадії, Держави - члени повинні  були пройти досить складне випробування в кінці 1996, щоб визначити, які  з них виконують жорсткі критерії збіжності, встановлені для участі в єдиній валютній системі.

Тільки якщо більшість  відповідає цим критеріям, Рада Європи може ухвалити рішення про початок  діяльності економічного і валютного  союзу. Якщо ж більшість не відповідає умовам, то початок економічного і  валютного союзу автоматично  відкладається до 1 січня 1999 р., коли ті Держави - члени, які задовольняють  прийнятим критеріям, повинні перейти  на єдину валюту. Однак, для Великобританії і Данії встановлено спеціальні умови: Великобританія зарезервувала  право виходу в будь-який час, а  Данія повністю виключила свою участь в єдиній валютній системі.

* Досягнення економічного  і валютного союзу

Серцем економічного і  валютного союзу буде незалежний Європейський Центральний Банк (ECB), який буде керувати постачанням грошей Європейської валюти, а також, подібно національним центральним банкам, буде відповідальний за стабільність валюти. Він матиме право дозволити випуск банкнот і монет в Співтоваристві.

У той же самий час ECB формує наріжний камінь із Європейської Системи Центральних Банків (ESCB), включаючи безпосередньо ECB Центральні банки Держав - членів. Завдання ESCB полягають у тому, щоб визначати і здійснити валютну політику Співтовариства, керувати офіційною валютою запасами Держав - членів і забезпечувати безперебійне дію системи платежів у Співтоваристві.

 

6. Заключна частина.

Як показує життя, формування механізмів європейського регулювання - довгостроковий і постійний процес, який не тільки не скінчився укладенням Угоди по Європейському Союзу, але  знайшов нову силу. Методи такого регулювання  досить неоднорідні, оскільки повинні  охоплювати всі сфери життя країн  Євросоюзу, але, тим не менш, орієнтоване  на одну мету - єдину Європу. Як було сказано вище, європейське регулювання  включає як економічні, політичні, так  і соціальні методи, але всі  вони покликані забезпечити максимальну  ефективність всіх розпочатих процесів в Євросоюзі.

Однак, на мій погляд, регулювання  не можна розглядати виключно як процес контролю і координації яких дій  чи рішень. Іншими словами, успіх регулювання  залежить не тільки від офіційних  органів, законодавчих актів, програм  або напрямків, які його здійснюють. Велике значення має фактор підтримки таких дій з боку громадян Євросоюзу, які для цього повинні не тільки розуміти процеси, що відбуваються і схвалювати їх, але також активно брати участь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

1. European Integration. The origins and growth of the European Union. Dr Klaus-Dieter Borchardt. На англійській  мові. Видано в Люксембурзі для  країн Євросоюзу в 1995 р.

 

 

2. Довідник "Країни світу", М., 1980 р.

 

 

3. Журнал "ЄВРОПА", передплата  за 1995 рік.

 

 

4. Матеріали країнами  Європейського союзу організації  "TASIS" в Києві.