Макроекономічна нестабільність

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Октября 2013 в 16:34, курсовая работа

Описание работы

Актуальність теми дослідження. Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін "цикл" вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені.

Содержание работы

Розділ 1. Макроекономічна нестабільність та її економічні основи……………………………………...……………..…………..5
Розділ 2. Причини виникнення та зміст циклічних коливань в економіці.………..…………………………………………………..13
Розділ 3. Безробіття та його вплив на макроекономічну нестабільність……………………………………………….………20
Розділ 4. Зміни в економічній системі викликані інфляцією……………………………………………………….……38
Розділ 5. Роль держави в забезпеченні макроекономічної стабілізації………………………………………………………..….48
Висновок
Додатки.……………………………………………………………...62
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

макроекономічна нестабільність.docx

— 846.97 Кб (Скачать файл)

 

КУРСОВА РОБОТА

з макроекономіки

Тема:

МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

 

 

 

 

 

2010

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Макроекономічна  нестабільність та її економічні основи……………………………………...……………..…………..5

Розділ 2. Причини виникнення та зміст циклічних коливань в  економіці.………..…………………………………………………..13

Розділ 3. Безробіття та його вплив на макроекономічну нестабільність……………………………………………….………20

Розділ 4. Зміни в економічній  системі викликані інфляцією……………………………………………………….……38

Розділ 5. Роль держави в  забезпеченні макроекономічної стабілізації………………………………………………………..….48

Висновок

Додатки.……………………………………………………………...62

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження. Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін "цикл" вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці  України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і  поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

Мета дослідження. Вивчити та охарактеризути зміни в економічній системі викликані нерівномірною та некерованою циклічністю, безробіттям та інфляцією, які спричиняють макроекономічну нестабільність.

Для досягнення цієї мети треба було вирішити наступні завдання:

  • дослідити  макроекономічну нестабільність та охарактеризувати її з різних економічних позицій;
  • проаналізувати причини виникнення та зіст циклічних коливань в економіці;
  • дослідити безробіття як фактор впливу на макроекономічну нестабільність;
  • встановити зміни в економічній системі викликані інфляцією;
  • пізнання ролі держави в забезпеченні  макроекономічної стабілізації.

Об’єктом курсової роботи є економічна система країни в цілому, а предметом — макроекономічна нестабільність під впливом якої змінюються галузі економічної системи, тобто відбувається порушення макрорівноваги  на всіх ринках.

 

РОЗДІЛ 1

 

МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ

 

Ринковій економіці властива нестабільність. Ретроспективний аналіз економік капіталістичного світу, як і  сьогодення, свідчить, що періоди процвітання  економічних систем різних країн  світу змінюються падінням обсягів  виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляцій ними процесами. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги  як виявилось, відбувається у певній логічній послідовності та з певною періодичністю. Так, перша економічна криза виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 рр. Кризи, що мали світовий характер, датується 1886, 1873, 1890 рр. Будь-яка економічна криза — складний комплекс явищ, що відбувається в логічній послідовності. Перед кожною кризою спостерігається  розширення виробництва і зростання  товарних цін. Потім ціни падають, а  в сфері грошово-кредитного обігу  починається зміни, які завершуються повною руйнацією кредиту. Явища, що відбуваються на грошовому ринку  в період зростання економіки  та в період її спаду настільки  типові, що їх можна передбачати  завчасно.

Досліджуючи економічні (промислові) кризи ХІХ ст., Карл Маркс дійшов висновку, що головною причиною циклічних  коливань капіталістичної економіки  є основна суперечність капіталізму  — між суспільним характером виробництва  та приватнокапіталістичною формою власності, яка має такі форми  вияву:

  • суперечність між виробництвом і споживанням;
  • нерівномірність (непропорційність) розвитку різних сфер і галузей виробництва;
  • суперечність між планомірною організацією виробництва в межах окремих підприємств та стихійним розвитком економіки  в цілому.

Періодичність (повторюваність) циклічних коливань К. Маркс пов’язував із матеріальною основою криз —  періодичністю оновлення основного  капіталу, яка на той час становила 8-10 років.

К. Маркс вважав, що в межах  капіталістичного суспільного устрою основна суперечність не може бути вирішена, і пов’язував її з пролетарською  революцією, яка покладе край циклічним  коливанням економіки.

Марксистська теорія —  теорія пролетарська, саме тому проти  неї була спрямована масова критика.

Найглибшою за всю історію  капіталізму була криза 1929-1933 рр., яка  увійшла в історію під назвою «велика депресія». Щоб підкреслити  руйнівний характер цієї кризи, достатньо  сказати, що рівень безробіття у найрозвиненіших  капіталістичних країнах досяг 33-40%, а економіка США відстала у  економічному розвитку на 146 років.

Не уникла циклічних коливань і планова економіка. Глибоке  падіння виробництва в період політики «воєнного комунізму», аграрна  криза 1931-1932 рр., поступальне скорочення частки товарів групи «Б» у  промисловій продукції в СРСР свідчать про неспроможність планомірно організованого господарства уникнути циклічних коливань. Як система, що ґрунтувалася на повній державній власності  та намаганні тотального централізованого регулювання усіх зв’язків, вона виявилась  неефективною значною мірою тому, що ігнорувала механізм саморозвитку і самоорганізації системи.

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний  прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей  та підвищення життєвого рівня людей  є стратегічними напрямами динамічного  розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання, не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної  нестабільності, коливанням у темпах економічного зростання, структурі  й ефективності відтворення. Періоди  швидкого зростання економіки перериваються  спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

Це явище було помічене давно вченими-економістами, особливо коли почастішали економічні кризи  — торгові, фінансово-кредитні, а  потім  і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а згодом набули характеру світових криз. Циклічний  розвиток економіки став предметом  дослідження багатьох учених-економістів.

Отже, важливою особливістю  ринкової економіки є її нестабільність. Нестабільність це не лише кризи, а  й будь-які порушення макрорівноваги на всіх ринках, які проявляються у  скороченнях виробництва, спаді  ВВП, інфляції, безробітті, порушеннях грошового обігу та дефіциті держбюджету.

Особливістю ринкової економіки є  постійне тяжіння до рівноваги. В  узагальненому вигляді макроекономічна  рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Загальна ринкова рівновага  досягається в результаті подолання  незбалансованості окремих, але  взаємозалежних ринків. Загальна рівновага  ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна  динаміка від гіршого до кращого  співвідношення сукупної пропозиції і  сукупного попиту. Індикатором такої  тенденції стають показники росту  ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує  зворотний зв'язок між загальною  і частковою рівновагою. Якщо є  стійка позитивна тенденція в  динаміці загальної рівноваги, легше  долається виникаюча незбалансованість  на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки  і тривалого порушення рівноваги  між сукупним попитом і пропозицією  нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.

Рівноважний стан економіки означає, що в ній досягається синергічний  ефект, тобто зростання ефективності за рахунок системного використання обмежених ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку країни. Своєчасне уточнення  або зміна пріоритетів викликають перерозподіл ресурсів, залучення у виробництво їхньої частини, що резервується, і структурні зсуви в економіці. У результаті досягається збільшення синергічного ефекту.

Одна з причин затяжної кризи  всієї економічної системи України  полягає в тому, що в жодній його фазі не були чітко визначені пріоритети, що дозволили б не припустити настільки  катастрофічного спаду виробництва  і зниження рівня життя більшої  частини населення. Втрата можливостей  одержати синергічний ефект знесилила  економіку країни. Нерівновага, хиткий стан економічної системи набули хронічної депресивної форми. Тому вихід із десятилітньої кризи  вимагає великих витрат, у тому числі інвестиційних ресурсів на здійснення необхідних структурних  перетворень в економіці, для  повернення їй спроможності забезпечувати  синергічний ефект і підтримувати рівноважний стан.

Різкі зміни сукупного попиту і  пропозиції – шоки – призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Шоки з боку попиту можуть виникати, наприклад, внаслідок  різкої зміни пропозиції грошей або  швидкості їхнього обертання, різких коливань інвестиційного попиту і т.д. Шоки пропозиції можуть бути пов'язані  з різкими стрибками цін на ресурси (цінові шоки, наприклад, нафтовий шок), із стихійними лихами, що приводять  економіку до втрати частини ресурсів, і можливого зменшення потенціалу, посиленням активності профспілок, зміною в законодавстві і, наприклад, пов'язаним з цим значним ростом витрат на охорону навколишнього середовища і т.д.

Дефіцит в економіці — перевищення попиту над пропозицією. Він засвідчує про розбіжність між попитом та пропозицією та відсутність урівноважуючої ціни. Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дефіцит = Видатки — Доходи

Бюджетний дефіцит виникає  в результаті незбалансованості  економіки, зниження доходів і ліквідувати  дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті  дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Основні фактори зростання дефіциту бюджету

  • Збільшення оборонних видатків.
  • Зростання виплат по державному боргу.
  • Збільшення трансфертних платежів.
  • Зниження податків.

Причини дефіциту держбюджету:

  • падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
  • зменшення приросту національного доходу;
  • зменшення акцизних податків, які надходять в держбюджет;
  • збільшення державних витрат;
  • непослідовна фінансова економічна політика.

Заходи зниження бюджетного дефіциту:

  • конверсія;
  • перехід від фінансування до кредитування;
  • ліквідація дотацій збитковим підприємствам;
  • зниження витрат на управління державою
  • зміна системи оподаткування;
  • підвищення рорлі місцевих бюджетів.

Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту:

  • скорочення бюджетних витрат;
  • пошук джерел додаткових доходів;
  • випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
  • позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

Бюджетний дефіцит в Україні  – це вимушений дефіцит. У нашій  країні рівень оподаткування настільки  високий, що далі підвищувати його практично  неможливо. Недостатність доходів  державного бюджету головним чином  зумовлюється недостатнім обсягом  доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави  у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково  друкувати гроші, або позичати в  населення. Нагромаджені позичкові  суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться  в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).

Информация о работе Макроекономічна нестабільність