Макроекономічна нестабільність

1) виплата допомоги по безробіттю;

2) "жорсткість" заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог  по безробіттю підвищують природний  його рівень, оскільки полегшують долю безробітних.

При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням  доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця ж людина працює:

К =

Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, тому що:

• виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше підшу-ковувати собі роботу. Коли суми такої допомоги досить великі, безробітний не поспішатиме з пошуками роботи, оскільки не дуже скрутним за таких умов буде його життя. Чим більший коефіцієнт заміни, тим менш нагальна потреба шукати роботу;

• аби одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до "робочої  сили", тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не зараховували б у складі робочої сили, і тоді "вимірюваний" рівень безробіття був би нижчий.

Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищують його природний рівень, скасовувати такі виплати не можна. Якщо ми хочемо, аби трудові ресурси в економіці ефективно перерозподілялися, людям треба дати певний час для пошуків роботи. Було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника, щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не може дозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи. Отже, навіть з погляду економічної ефективності, зводити виплати допомоги по безробіттю до нуля — не ідеальне рішення.

Ще одним фактором, який впливає  на рівень безробіття, є так звана "жорсткість" заробітної плати, тобто  її нездатність до гнучкої зміни.

Механізм впливу мінімальної заробітної плати на зайнятість і безробіття зображено на рис. 3.1. Спочатку уявімо, що мінімальної заробітної плати не існує. Рівні зайнятості та безробіття визначаються попитом і пропозицією. Рівноважне значення заробітної палати, при якому зайнято N₀ осіб, дорівнює W_n (точка Е, що відповідає природному рівневі безробіття). Нехай потім вводиться мінімальна заробітна плата W_min .Мінімум перебуває на рівні, який перевищує величину заробітної плати, за умови, коли ринок праці у стані рівноваги. За такого рівня заробітної плати попит на працю становить лише N₁ і така ж кількість працівників зайнята. Але за такого рівня мінімальної заробітної плати бажає працювати N₂ осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Вплив мінімальної заробітної плати на рівень зайнятості та безробіття.

Безробіття має взаємозв'язок з  інфляцією. Англійський економіст  О. Філліпс (50-ті роки XX ст.) виявив нелінійну  залежність між динамікою номінальної  заробітної плати і рівнем безробіття: збільшення рівня безробіття супроводжується  зменшенням рівня інфляції і навпаки. Обізнаність щодо цієї залежності дає  можливість державі вибрати певну  економічну політику: або збільшувати  заробітну плату і безробіття, або підтримувати стабільні ціни і заробітну плату за умов стабілізації рівня безробіття.[5. C.303-312].

Англійський економіст Олбан Філліпс (1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно показує взаємозалежність безробіття та інфляції. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1957 роки, він побудував криву, яка відображає зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. З того часу цю криву в економічній теорії називають кривою Філліпса (рис.3.2.). На графіку горизонтальна ось показує відсоток безробіття. По вертикальній осі, зліва відмічено алгебраїчну зміну річного зростання середніх цін у відсотках (інфляція); на правій вертикальній осі позначено відсоткову супровідну зміну погодинної грошової заробітної плати. Крива Філліпса показує, що, як тільки відбувається пониження безробіття, в той же час починають повзти вгору рівні цін і заробітної плати. Наявність на графіку двох вертикальних осей (лівої і правої)пояснюється тим, що спочатку крива Філліпса будувалася автором на базі аналізу залежності між змінами ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Для цього на графіку додано й праву вертикальну ось. 

Мал. 3.2. Крива Філліпса.

Більш глибокі і серйозні дослідження 60-х років ХХ століття показали,що крива Філліпса через  свою обмеженість, по-перше, не може серйозно сприйматися як надійний економічний  регулятор. Тому практика і дає багато прикладів, коли обидва процеси –  і інфляція, і безробіття – діють  паралельно,в одному напрямку.

Зростання рівня безробіття відбувається разом зі зростанням цін, наприклад, у 70-х роках; а у 1983-1991 роках  і інфляція, і безробіття разом  знижувалися. По-друге, крива Філліпса може бути використана для економічного аналізу альтернативи інфляції і  безробіття лише в умовах помірної(повзучої) інфляції з постійним темпом. При  неочікуваних економічних потрясіннях (наприклад, різкий стрибок цін на енергоносії в 70-х роках) темп інфляції зростає також неочікувано і  може супроводжуватись різким збільшенням  безробіття. По-третє, виявилося також, що крива Філліпса характеризує лише короткотривалі відносини, які безперечно зрушуються в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, в сучасних умовах спрощена модель інфляції Філліпса може бути використана  в економічному аналізі лише в  короткотривалому періоді. В довгостроковому (5-10 років) зворотна залежність між  змінами рівнів інфляції і безробіття не виявляється. В довгостроковому  періоді, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція може й далі наростати, що також пояснюється цілим комплексом обставин.

Отже, модель інфляції Філліпса в своєму первинному варіанті, як відмічає Пол Самуельсон, не має постійного вибору між меншим безробіттям у  поєднанні з більшою ціновою  інфляцією та більшим безробіттям  у поєднанні з меншою ціновою  інфляцією. Вона має лише вибір між  меншим безробіттям сьогодні за рахунок  більшого безробіття в майбутньому. Це виявляється після довготривалого глибокого і ґрунтовного дослідження. Існує закон консервації безробіття, який діє в будь-якій економіці. Згідно з ним, якщо відбувається позбавлення  від безробіття сьогодні, то воно виникає  в такому ж розмірі пізніше. У  деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії  інфляції і безробіття в довгостроковому  періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому  періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні  темпи інфляції, прийнятні для  суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють  рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або  прискорення. Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці  А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку (мал. 3.3) вона відображена  прямою вертикальною лінією АВ. Через  відхилення в той чи інший бік  фактичного рівня безробіття від  мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня  інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить(втрачає) свої інерційні  темпи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 3.3. Крива Філліпса в довготривалому періоді

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання  інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого  рівня. Зовсім протилежне спостерігається  тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться  до свого мінімального сталого рівня. Щоправда, коли в економіку знову  повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже  буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами  інфляції. Таким чином, прихильники  довготривалої кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе  забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно  від своїх інерційних темпів. Для  зниження мінімального сталого рівня  безробіття сучасна економічна теорія пропонує:- підвищувати якість послуг з працевлаштування, шляхом удосконалення  системи повідомлень про відповідні вакансії;- розвивати програми з  перекваліфікації, які дозволяють людям  претендувати на кращу роботу в перспективних  галузях економіки;- відмінити обмеження, які накладаються державою. Мається на увазі відміна законів, які захищають людей від труднощів, пов’язаних з безробіттям і важким матеріальним становищем, і притуплюють стимули шукати роботу. Для подолання негативних соціально-економічних наслідків інфляції різні економічні школи також пропонують цілу систему заходів. Основними є:

• введення системи індексування і, на цьому ґрунті, пристосування до інфляції. Механізм індексації дозволяє частково або повністю захистити заробітну плату, ціни і контракти від змін загального рівня цін;
• використання різноманітних заходів, щоб утримати безробіття відпадіння нижче мінімального сталого рівня;
• установлення контролю над цінами і заробітною платою, або планування зростання цін і заробітної плати;
• здійснення переходу до ринкової стратегії, що дозволить стримувати зростання цін і заробітної плати самим ринком;
• проведення політики податкового регулювання доходів, яка заснована на фіскальних заходах батога і пряника ” і передбачає обкладання податками тих суб’єктів господарської діяльності, ціни і зарплати яких зростають швидко, і субсидії для тих, у кого ці показники збільшуються повільно.

За даними Держкомстату найнижчий  рівень безробіття в Україні у 2009 року зафіксовано у місті Києві 6,5%, а найвищий у Рівненській області -12,7%. [16].

Рівень безробіття в Україні  за 2009 рік був на рівні середнього по країнах Європейського Союзу (8,8%). [16].

Слід зауважити, що найбільше зростання  рівня безробіття за 2009 рік відбулося  у Вінницькій області (на 4,2%), Рівненській (на 3,7%) та Сумській, Донецькій, Полтавській  областях (на 4,3%), а найменшого впливу фінансової кризи зазнало працездатне  населення Львівської області (на 0,9%), Миколаївської та Чернівецької областей (1%). [16].

При цьому частка працівників, яким за березень 2010 року нараховано заробітну  плату нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи становила 7%, тобто згідно із звітними документами стільки працівників отримало заробітну плату менше, ніж 825 грн.

Рис. 3.5. Рівень безробіття в  Україні за 2009 рік. [16].

Діяльність Уряду забезпечила  зниження рівня безробіття з 9,5% у  І кварталі до 9,1% у І півріччі 2009 року і 8,6 % за 9 місяців.  При цьому рівень безробіття в Україні за 9 місяців минулого року був нижчим, ніж у середньому по країнах Європейського Союзу (8,8%).

Найнижчий рівень безробіття в Україні  за 9 місяців 2009 року зафіксовано у  місті Києві 6,2%, а найвищий у Рівненській  області -12,5%.

Державний комітет статистики оприлюднив показники зареєстрованого безробіття в Україні, згідно з якими кількість  зареєстрованих безробітних у відсотках  до населення працездатного віку скоротилося на 40% та становило на 1 січня 2010 року 1,9%.

Під час брифінгу у Клубі Кабінету Міністрів України перший заступник  Міністра праці та соціальної політики Павло Роденко повідомив, що станом на 25 січня 2010 року регіональними комісіями з питань фінансування виплат по частковому безробіттю прийнято 23 позитивні рішення про виділення підприємствам коштів для надання допомоги по частковому безробіттю терміном від 2 до 6 місяців. Це дозволить забезпечити зайнятість 12,5 тис. працівників.

Середній рівень державної допомоги по безробіттю становив у грудні 2009 року 656 грн., що на 6 грн. більше, ніж в попередньому місяці, при цьому розмір прожиткового мінімуму, встановленого на цей період - 701 грн.

Проаналізуємо зайнятість населення  у 2009 році. ( Додаток Б). [11].

За офіційними даними, станом на 1 січня 2010 року населення України становило  близько 46 млн. осіб. З них непрацюючих  інвалідів, пенсіонерів та інших  осіб непрацездатного віку – 20,4 млн. Громадян, які офіційно працюють в  Україні та за її межами – близько 18,5 млн. Також нараховується близько 1,6 млн. студентів денної форми навчання. У державних центрах зайнятості зареєстровано 0,5 млн. безробітних. Таким  чином, інформація про зайнятість решти 5 млн. людей відсутня. 

Проаналізувавши офіційну статистику Мінпраці, Держкомстату та Пенсійного фонду можна зробити висновок, що в Україні на ринку праці  «загубилося» близько 5 млн. громадян працездатного  віку. Вони можуть бути як безробітними, що не звертаються до служб зайнятості, так і працювати без оформлення, неофіційно в Україні чи за її межами, отримуючи зарплату в конвертах  і не сплачуючи податків та соціальних внесків.

«Оприлюднюючи цифри про кількість  незайнятих громадян України, Держкомпідприємництво  спиралося виключно на офіційні джерела: дані Держкомстату, Пенсійного фонду, Мінпраці, методологію Міжнародної  організації праці. Ми нічого не вигадували і наполягаємо на цифрі 5 млн. людей, які офіційно ніде не зайняті», – підкреслив голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський.

Нагадаємо, що за даними Держкомстату рівень безробіття в Україні за 2009 рік був на рівні середнього по країнах Європейського Союзу (8,8%).

Як повідомляє Держкомстат  України рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за серпень 2009 р. знизився і на 1 вересня становив 2,0% населення працездатного віку. Скорочення обсягів зареєстрованого безробіття у серпні 2009 р. спостерігалося в усіх регіонах країни. Найбільше зменшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося у м. Києві та Волинській області.

В липні 2009 р. тенденція щодо показників обсягів вимушеної неповної зайнятості була неоднозначною. Так, кількість  працівників, які перебували у відпустках із дозволу та ініціативи адміністрації, порівняно з червнем 2009 р. скоротилася  на 35,5 тис. осіб, або на 9,3%, і становила 347,5 тис. осіб (3,3% кількості штатних працівників).