Макроекономічна нестабільність

Політика експансії —  це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту. До таких  заходів держава вдається тоді, коли економіка переживає стан спаду. Стимулюючи витрати, держава намагається  «оживити» виробництво, збільшити  рівень ділової активності. Активізації  виробництва держава домагається  шляхом зменшення податків, росту  витрат державного бюджету. Зменшення  ставок банківського відсотка за рахунок  зниження облікової ставки, купівлі  державних цінних паперів на відкритому ринку, зниження норм обов’язкових резервів, а також, зростання заробітної плати  і прискорення використання інвестиційних  програм.

Політика експансії створює  передумови для економічного росту  і зменшення безробіття, але разом  з тим загрожує збільшенням цін.

Макроекономіка приділяє важливу увагу впливові стабілізаційної  політики на економічну поведінку суб’єктів, а відтак і на ефективність національної економіки. Усі країни з ринковою економікою намагаються досягти  макроекономічної стабільності, яка означає:

• економічне зростання — виробництво більшої кількості і ліпшої якості товарів ф послуг, що дає змогу підвищити рівень життя населення. Основні чинники економічного зростання — науково-технічний прогрес (максимальна віддача за  мінімальних витрат наявних обмежених ресурсів, проте, останнім часом загострюється проблема економічного зростання на екологічну безпеку);
• повна зайнятість — забезпечення робочими місцями ти, хто  бажає і здатний працювати;
• стабільний рівень цін та уникнення значного їх зростання. Зростання загального рівня цін ускладнює господарські зв’язки економічних суб’єктів,  знижує реальні доходи населення і знецінює заощадження;
• досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв’язках — стабільний курс національної валюти, розумний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій. [4. C. 160-162].

Фінансова система кожної країни має  свою специфіку. Так, в Україні фінансову  систему утворюють: державний і  місцеві бюджети; фінанси підприємств  усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок. Основною ланкою фінансової системи і найважливішим  комплексом засобів державного регулювання  економічного зростання є державні фінанси. Через державні фінанси  перерозподіляється значна частка ВВП: у Японії та Росії — близько 1/3, у Франції та Нідерландах