Макроекономічна нестабільність

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні  та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних  явищ і які знаходяться поза економічною  системою:

• - війни, революції, та інші політичні потрясіння;
• - відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
• - освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;
• - потужні прориви в технології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити структуру суспільного виробництва.

Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і  вони можуть викликати як підйоми, так  і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед  них виділяють:

• - фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);
• - особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;
• - інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;
• - економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.

Причинами циклічності можуть бути:

• технічні нововведення (НТР), які  впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно

• на виробництво, зайнятість і рівень цін;

• політичні й випадкові події (наприклад, війни, "перебудова" в  СРСР та перехідний період у нових  незалежних державах);

• зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

• нестача національних інвестицій;

• зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат (Y=C+I+G+NX) безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва.

Окремі економічні цикли суттєво  різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих  самих фаз При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні  зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторами фази циклу служать:

• рівень зайнятості,

• рівень безробіття,

• обсяг випуску [2. C. 141-144].

 

РОЗДІЛ 3

 

БЕЗРОБІТТЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ  НА МАКРОЕКОНОМІЧНУ НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

В умовах ринкової економіки циклічність  розвитку характеризується економічною  нестабільністю, яка виявляється  у зростанні безробіття.

Безробіття як економічне явище  виникає внаслідок саморегулювання  ринкової економіки, охоплює певну  частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати.

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року визнає безробітними працездатних громадян у працездатному  віці з причин, що не залежать від  них самих, які не мають заробітку  або трудового доходу, зареєстровані  в державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вони здатні до праці та готові працювати, але  ця служба не забезпечує їх належною роботою, тобто таким робочим місцем, якому  відповідають професійна підготовка громадянина, його стаж і досвід, вік і транспортна  доступність.[9].

Статус безробітного, громадянин України  дістає у разі, якщо з ним припинено  трудовий договір у зв'язку з виробничими  змінами і він протягом найближчих 10 днів зареєструвався у службі зайнятості. На перші три місяці за робітником зберігається середньомісячна заробітна  плата, щоб він мав можливість займатися пошуком нового робочого місця. Якщо робітник не знайшов за цей строк належної роботи, а служба зайнятості також нічого йому не запропонувала, він дістає статус безробітного. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб перед пенсійного віку — 18 місяців. Розмір допомоги гарантується не менш 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більш як один рік, одержують допомогу в розмірі не нижче 75% мінімальної заробітної плати.

Причинами безробіття можуть бути такі явища:

1) темпи зростання народонаселення  перевершують темпи зростання  виробництва. Недолік цієї теорії  в тім,  що вона не може  пояснити виникнення безробіття  у країнах з низькою народжуваністю (Т. Мальтус, XVIII ст.).;

2) відносне відставання попиту  на працю від темпів нагромадження  капіталу, зростання технічної та  органічної побудови капіталу  Також однією з причин безробіття  К. Маркс вважав циклічність  розвитку (К. Маркс, XIX ст.).;

3) в умовах недосконалої конкуренції  на ринку праці відбувається  підвищення ціни та скорочення  попиту на працю Ідея цієї  теорії в тому, що підприємцю  вигідніше заплатити високу заробітну  плату одному висококвалікованому  фахівцю і при цьому скоротити  робочий персонал (А. Пігу, 1923).;

4) зі зростанням доходів люди  схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає  дохід; схильність населення до  споживання знижується, а до заощадження  зростає, тобто із зростанням  національного доходу не весь  доход споживається, його частина  йде на заощадження , але вони  обов’язково стають інвестиціями. При падінні стимулів до інвестування  виробництво не зростає і навіть  може зменшуватися, що призводить  до безробіття (Дж. Кейнс, 1936);

5) циклічний розвиток економіки  на стадії економічної кризи,  спаду виробництва призводить  до зменшення сукупного попиту  на товари і послуги, до зниження  рівня зайнятості працездатного  населення;

6) розвиток науково-технічного  прогресу зумовлює структурні  зрушення в економіці, виникнення  нових галузей, які потребують  кваліфікованіших робітників і  більше часу на професійну  підготовку та перепідготовку  працівників старих галузей народного  господарства;

7) сезонні зміни у рівнях виробництва  знижують попит на працю у  сільському господарстві, будівництві  та ін.;

8) зростання кількості населення  працездатного віку, молоді, що збільшує  пропозицію праці;

9) економічна політика уряду  щодо збільшення мінімального  розміру заробітної плати призводить  до зростання витрат виробництва  і зниження попиту на працівників.

Спеціалісти класифікують безробіття за причинами його існування:

1. Фрикційне безробіття пов'язане  з постійним рухом, пошуками  або чеканням роботи населенням  у результаті зміни місця проживання, професії, через народження дитини  і догляд за нею. Таке безробіття  має природний характер і не  повинно бути надто тривалим.

2. Структурне безробіття виникає  під впливом науково-технічного  прогресу і охоплює тих працівників,  чия праця не може бути використана  на нових робочих місцях і  які потребують певного часу  для додаткового навчання і  перепідготовки.

3. Циклічне безробіття зумовлене  дефіцитом попиту в період  економічної кризи, спаду виробництва  і стагнації.

4. Сезонне безробіття стосується  працівників, які зайняті тільки  в певні пори року.

5. Інституційне безробіття виникає  як наслідок низької ефективності  роботи організаційних структур  ринку праці, державних служб  зайнятості (відсутність інформації  про вільні робочі місця, умови  праці тощо).

6. Приховане безробіття існує  за умов неповного використання  ресурсів підприємства, при цьому  працівники змушені працювати  скорочений робочий день, переходити  на тимчасову працю або йти  в додаткову неоплачувану відпустку.

7. Добровільне безробіття створюють  окремі люди, які не хочуть  працювати і за тривалий чає  втратили цю можливість і зв'язки  з трудовим життям.

8. Природне безробіття постійно  має місце в умовах економічної  рівноваги між попитом на працю  і пропозицією робочих місць.  Воно дорівнює сумі рівнів  фрикційного і структурного безробіття. Рівень природного безробіття  не повинен перевищувати 4—5% зайнятого  населення. Зміст і значення  природного безробіття в сучасних  умовах розвинутих країн визначили  представники монетаристської моделі  ринку праці — американські  економісти, лауреати Нобелівської  премії М. Фрідмен (1976 р.), Ф.А.  Хайєк (1974) та ін.

Безробіття як фактор економічної  нестабільності спричинює певні  негативні наслідки, які слід враховувати, щоб виробити ефективну систему  заходів щодо регулювання розвитку цього явища. Держава має вживати  заходів щодо зниження рівня негативних наслідків безробіття.

Безробіття породжує збитки у виробництві. Артур Оукен на прикладі США математично виразив  зв'язок між рівнем безробіття і  відставанням обсягу ВВП. Він сформулював  закон, згідно з яким країна втрачає 2-3 % фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1 % порівняно з його природним рівнем:

=λ(),

де Y_f — фактичний ВВП, Υ_р — потенційний ВВП, u_f — фактичний рівень безробіття, u_p — природний рівень безробіття, — емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена). Припустимо, λ = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється так: якщо фактичний рівень безробіття u_f – перевищує природний рівень u_p на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %. Це відношення (1:2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

Безробіття знижує купівельний  попит, заощадження населення, інвестиційний  попит, кількість робочих місць  і значно зменшує обсяг виробництва. Безробітні втрачають свої професійні навички до праці, що негативно позначається на попиті. Безробіття знижує життєвий рівень населення, є чинником, що сприяє зростанню соціального напруження в суспільстві, збільшенню злочинів.

Держава і уряд регулюють рівень безробіття, розробляють програми забезпечення ефективної зайнятості працездатного  населення, усувають причини існування  цього явища.

Приміром, держава вживає таких  заходів: обмежує народжуваність, рівень заробітної плати, витрати на соціальні  потреби населення, дефіцит бюджету; зменшує тривалість робочого часу, тобто використовує політику неповної зайнятості; збільшує облікову процентну  ставку; організує систему закладів, у яких проходять перепідготовку і підвищення кваліфікації робітники, які тимчасово не працюють; розробляє  програми боротьби з маргіналізмом  і злочинністю та ін.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною  організацією праці (МОП), все населення  можна поділити на три категорії:

1) зайняті — це ті люди, які  виконують будь-яку оплачувану  роботу, а також ті, що мають  роботу, але тимчасово не працюють  через хворобу, страйк чи відпустку.  До цієї категорії належать  і ті, хто зайнятий неповний  робочий день;

2) безробітні — ті, хто не  має роботи, але активно шукає  її або чекає, щоб повернутися  на попереднє місце роботи. Конкретніше:  людина вважається безробітною,  коли вона відповідає трьом  критеріям, які мають місце  одночасно:

• "без роботи";

• "робить активні спроби знайти роботу";

• "готова відразу ж стати  до роботи".

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне

населення в даний момент часу;

3) особи поза робочою силою,  або економічно неактивне населення  — це перш за все люди  у віці до 16 років, а також  ті, хто перебуває в спеціалізованих  установах (наприклад, психіатричних  диспансерах, лепрозоріях, виправних  закладах тощо); до цієї категорії  належать і особи, що вибули  зі складу робочої сили, - дорослі,  які потенційно мають можливість  працювати, але не працюють  і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто  хворі, щоб працювати, або просто  не шукають роботи).

Рівень безробіття визначається відношенням  числа безробітних до чисельності робочої сили. Позначається буквою и і вимірюється у відсотках:

U =

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше:

Рівень зайнятості =

Основними причинами існування  стійкого рівня безробіття є: