Міжнародна підприємницька діяльність як основа економічної діяльності

 

РОЗДІЛ 1

 

Міжнародна підприємницька діяльність як основа економічної діяльності

 

1.  Поняття та мета міжнародної підприємницької  діяльності

 

 

   Міжнародна підприємницька діяльність є сферою практичної реалізації форм міжнародних економічних відносин. Міжнародна підприємницька діяльність визначається  як співробітництво між різними країнами світу, окремими підприємствами та суб'єктами господарювання на взаємовигідних умовах. Вона базується на  безперервному подальшому розвитку і міжнародному поділі праці. Це спричинене структурою розміщення найрізноманітніших природних багатств, географічним положенням, кліматичними умовами, історичними традиціями виробництва, розмірами трудових ресурсів та іншими факторами. Сучасна міжнародна підприємницька діяльність фактично охоплює всі сфери діяльності людей, пов'язані з переміщенням і взаємопроникненням головних чинників виробництва (трудових ресурсів, засобів і предметів праці), товарів і послуг через національні кордони.

   С.Ф. Покропивний визначає її як діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).[30, c.51]

В іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність визначається як сфера виробничо-господарської діяльності, пов’язаної з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, з експортом та імпортом товарів та послуг.[1, c.670] Ще в іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність вважається науково-технічним, виробничим, торговельним, сервісним та іншим співробітництвом господарських суб’єктів двох або більше країн, що в сучасних умовах пов’язано з міжнародною торгівлею товарами і послугами та міжнародним рухом і використанням факторів виробництва.[19, c.54] Міжнародну підприємницьку діяльність можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.[45, c.132]

   Міжнародна підприємницька діяльність складається з  будь-яких господарських операцій, що здійснюються двома і більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародній підприємницькій діяльності господарські операції, як правило, проводяться з метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди мають на меті одержання   прибутку. 

Головною метою  міжнародної підприємницької діяльності  є економічні інтереси суб'єктів міжнародних відносин, які можна об'єднати у такі три групи: економічні інтереси окремих держав та їх підприємств, економічні інтереси міжнародних економічних організацій та економічні інтереси інтеграційних об'єднань. Економічні інтереси спонукають названих суб'єктів міжнародних економічних відносин до розвитку міжнародної підприємницької діяльності, оскільки вона дає можливість:

 - розширювати продаж товарів, тобто доступ до нових ринків збуту;

 - отримувати доступ до нових технологій, джерел сировини та робочої сили;

 - одержувати більш високі прибутки.

Стратегічна мета міжнародної підприємницької діяльності  полягає в збільшенні прибутку в процесі здійснення різних міжнародних угод, тактична мета - в реалізації цієї стратегічної установки у відносинах з кожним конкретним партнером по кожній причині  з використанням конкретних умов здійснення, термінів і предмету угоди.

Мотивами здійснення міжнародної підприємницької діяльності є: 
-розширення збуту. Розширення обсягу продажів веде не тільки до збільшення загального розміру прибутку, але і до зниження витрат на одиницю продукції. Багато великих компаній, таких  як IBM, Nestle, Sony, більшу частина доходів отримують від збуту своєї продукції за кордоном; 
-придбання ресурсів. Для виробників одним з головних джерел зниження витрат є використання більш дешевої сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. Виробники прагнуть знайти необхідні види виробів і послуг за нижчими цінами. Задоволенню інтересів тих і інших можуть сприяти закупівлі за кордоном або наближення діяльності до джерел ресурсів. Важливим фактором при цьому є ціни на землю, нерухомість, комунальні платежі. Наприклад, багато рекламних агентства США знімають рекламні ролики за кордоном. Найбільш популярним місцем для рекламних зйомок стало південноафриканське місто Кейптаун, оскільки тут оренда обладнання та оплата праці членів знімальної групи обходиться на 40% дешевше, ніж в Лос-Анджелесі;[12, c.345]

-використання дешевої робочої сили. Одним з визначальних чинників при розміщенні виробництва за кордоном є вартість робочої сили. Завдяки нижчим ставкам заробітної плати виникають умови для виробництва дешевих товарів;   

-пошук унікальних ресурсів. У ряді випадків закордонні ресурси, необхідні для виробництва унікальної продукції, можуть бути недоступні у власній країні. Тоді організація міжнародної підприємницької діяльності здається єдиним можливим способом досягнення певної мети;

-диверсифікація  джерел постачання і збуту. Зарубіжні ринки збуту та придбання ресурсів можуть стати важливим фактором зниження втрат фірми від коливань цін або від дефіциту в якій-небудь конкретній країні. Сезонні коливання у рівнях продаж і прибутків в одній країні можуть компенсуватися за рахунок відповідних зарубіжних ринків, а також через не збіг економічних циклів у різних країнах світу;

-географічне розташування країни. В якості однієї з цілей свого перебування в будь-якій країні фірма може вибрати її економічно вигідне місце розташування (наприклад, між морями, на перетині великих транспортних магістралей); 
-високі технології. У деяких ситуаціях мотивом міжнародної     підприємницької діяльності  може виступати участь у  використанні нових технологій, розроблених в інших країнах;

-рівень конкуренції. На закордонних ринках рівень конкуренції може бути нижчим порівняно з конкуренцією у своїй країні, так як місцеві ринки ще не поділено на сфери впливу між головними підприємствами. В міру економічного розвитку в цих країнах конкуренція буде зростати, і проникнути на цей ринок стане важче.

 

 

 

2.  Етапи розвитку міжнародної підприємницької діяльності

 

   Після Другої світової війни збільшення темпів інтернаціоналізації підприємницької діяльності поставило перед науковою громадськістю завдання розробки проблем управління міжнародними компаніями, що діють у різноманітних політичних, економічних і культурних вимірах. Розуміння впливу середовища міжнародної підприємницької діяльності на формування менеджменту дозволило американському досліднику Р. Робінсону в 1964 році запропонувати свою періодизацію розвитку міжнародної підприємницької діяльності. Робінсон розділив весь розвиток міжнародної підприємницької діяльності на чотири основні ери, вважаючи, що кожна з них мала свої особливості мотивації і структуру взаємовідносин політики і підприємницької діяльності.[ 14, c.124]

   I. Ера комерції (1500-1850 рр.)

   Робінсон обгрунтовує вибір початку періодизації тим, що саме в епоху великих географічних відкриттів вперше в історії розвитку цивілізації був налагоджений обмін товарами дійсно у всесвітньому масштабі, в той час як в колишні часи такий обмін носив суто регіональний характер (наприклад, торгівля між країнами середземноморського регіону). Пошук величезних особистих вигод, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною  силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. У цю епоху головним рушійним мотивом людей, що займалися підприємницькою діяльністю, було особисте збагачення. Міжнародна торгівля дозволяла отримувати дуже великі прибутки. Цю надзвичайно вигідну діяльність супроводжував, однак, неймовірний особистий та комерційний ризик. Вагомий імпульс отримала промисловість європейських країн: від суднобудування і металообробки до переробки заморської сировини (передовими країнами щодо розвитку міжнародної підприємницької діяльності були Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція).[28, c.234] Оскільки в ці роки з'являються перші міжнародні компанії, виникають і перші проблеми їх ефективного функціонування. Слід додати, що в  комерційну епоху вперше ставиться проблема взаємодії політики і економіки в умовах міжнародної підприємницької діяльності.

   II. Ера експансії (1850-1914 рр.)

   Одним з наслідків першої промислової революції є перехід в міжнародній підприємницькій діяльності  до ери експансії. Основоположним мотивом підприємницької діяльності в цю епоху стало будівництво промислових імперій. Cлід зазначити, що в цей період відбулося  інтенсивне формування світових колоніальних імперій. Визначальною рисою розвитку країн-метрополій стає широке і масове використання сировини, що вивозиться з колоній, а в самих колоніях починає розвиватися сучасна промисловість, раціоналізується сільське господарство. Колоніальні країни починають спеціалізуватися у виробництві  певного продукту. Також відбувається інтенсивний розвиток внутрішньо-європейського міжнародного бізнесу. [28, c.238] Різні темпи розвитку європейських держав у цей період, різниця в забезпеченості природними ресурсами, різний рівень освіти населення і інші подібні фактори дозволили виділити, з одного боку, країни-виробники промислової продукції і з іншого боку, країни-ринки для цієї продукції (останні у багатьох випадках виробляли дешеву сільськогосподарську продукцію). Можна сказати, що це епоха безперервних торговельних війн між країнами. Цікавим наслідком цього став розвиток виробничих підприємств і філій за кордоном. Розвивався міжнародний фінансовий сервіс та міжнародний транспорт. 

  III. Ера концесій (1914-1945 рр.)

   Історичний розвиток між двома світовими війнами характеризувався послабленням традиційних інститутів влади на колоніальних територіях. Це призвело до зростання ролі великих монополій, які брали на себе не тільки економічні, а й політичні функції. Основним інструментом передачі повноважень великим компаніям була передача їм в управління  державної  власності( концесії).

             Основні риси ери концесій:

             закріплення колоніальних територій за провідними монополіями (наприклад, американської United Fruit в центральноамериканських країнах);

            головною формою взаємодії монополій  і колоній є концесії, згідно  з якою компанії отримують  особливі права на конкретній  території;

            розвиток трудових ресурсів колонії (підвищення кваліфікації рядових працівників, поява місцевих менеджерів);

             інтенсивний розвиток інфраструктури колоніальних країн (будівництво залізниць, аеропортів ).[10, c.152]

Щодо міжнародної підприємницької діяльності в неоколоніальній сфері варто відзначити  декілька найбільш характерних моментів. Перший — поразка Німеччини у Першій світовій війні і відповідно перерозподіл світових ринків. Другий — Велика депресія 1929-1932 рр., вона з усією гостротою поставила питання про ефективність міжнародної підприємницької діяльності у порівнянні з внутрішньодержавною діяльністю. Саме в ці роки вперше починає відбуватися інтернаціоналізація використання людських ресурсів (що характерна для ери глобалізації). В цей період відбуваються також  перші масові міграції робочої сили із Азії, Африки і Латинської Америки до країн Заходу. Виникнення двох сильних тоталітарних режимів (в СРСР і Німеччині) показало досить ясно значні можливості державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, але одночасно і всі слабкі риси держави як “міжнародного підприємця”.[28, c.245-247] Ера концесій досить природним чином заклала основи тих самостійних політичних структур, які потім стали основою політичного ладу в епоху національних держав. Іронія історичного розвитку полягає в тому, що основний мотив міжнародної підприємницької діяльності в цю епоху — протекціонізм та послідовний економічний розвиток колоній призвели згодом до антагоністичного конфлікту між країнами, що розвиваються та міжнародними монополіями. Проблема взаємодії компанії і країни перебування багато в чому  бере свій початок саме з ери концесій.  

  IV. Ера національних держав (1945-1970 рр.)

   Закінчення Другої світової війни, а потім боротьба двох соціальних систем прискорили перетворення колишніх колоніальних територій в самостійні незалежні держави. Зміна світового порядку привело до зникнення колоніальних імперій. Нові держави отримали як незалежність, так і весь комплекс проблем, пов'язаних з колишнім колоніальним розвитком. Однією з головних проблем була однобічність економічного розвитку (як правило, економіка колонії розвивалася як сировинного придатка метрополії).[14, c.153] Саме ера національних держав, особливо її останнє десятиліття, стала періодом виникнення і бурхливого розвитку транснаціональних корпорацій. Причому якщо в післявоєнний період вони були, перш за все, характерні для США, то в наступні роки на світовій арені в повний голос заявили про себе такого роду корпорації Західної Європи, Японії, Канади, Австралії та інших розвинених країн. Транснаціональні корпорації стали провісниками перетворення міжнародної підприємницької діяльності в найбільш важливу частину світового розвитку, свого роду локомотивом, які "витягають" різні країни на більш-менш схожі рівні розвитку. Разом з тим різко проявилися і негативні сторони діяльності ТНК, які, перш за все, пов'язані з несправедливими економічними відносинами між ними і країнами, які  тільки що вийшли з колоніального становища. Головний мотив ведення міжнародної підприємницької діяльності в еру національних держав — ринковий розвиток міжнародних компаній.

   V. Ера глобалізації ( з 1970 р. )

   С. Ронен позначив 70-ті роки як початок епохи глобалізації через зміну структури міжнародної підприємницької діяльності. У цей період спостерігалося падіння ролі американських корпорацій і зростання активності компаній  інших розвинених країн. Здається, що глобалізація пов'язана з більш фундаментальними змінами світової економіки — виникненням світової системи господарства. [28, c.252]

             Основними рисами епохи глобалізації є:

- виникнення і розвиток  системи світового господарювання;

- якісний стрибок у  розвитку комунікацій (транспорт,  зв'язок);

- функціонування світової  фінансової системи;

- глобалізація ринку праці;

- розвиток інформаційних  технологій.[10, c.161]

Виникнення і розвиток світової системи господарювання означає  існування тісно переплетених  процесів виробництва і торгівлі товарами та послугами між практично  усіма країнами світу. При цьому, природно, виділяють країни і групи країн з більш інтенсивним залученням в світові бізнес-процеси і з менш інтенсивним.[14, c.264]  Найважливішим фактором глобалізації став розвиток всесвітніх комунікаційних мереж транспорту та зв'язку. При цьому істотне прискорення фізичного переміщення вантажів з одних точок планети в інші і практично миттєвий обмін інформацією між цими точками роблять світове ділове середовище дійсно єдиним організмом, в якому тісні виробничо-торговельні взаємозв'язки реально спираються на виключно щільну і максимально ефективну мережу комунікацій. Величезне значення в глобалізації ділового життя планети зіграло створення та розвиток світової фінансової інфраструктури із забезпеченням вільного переміщення між країнами, регіонами і континентами багатомільярдних потоків капіталу і наданням десятків видів фінансових послуг. Абсолютно те ж саме можна сказати про глобалізацію світової системи використання трудових ресурсів. В епоху глобалізації держави втратили монополію на регулювання ринків робочої сили. Вони конкурують на ньому так само, як і на ринку капіталу. Мабуть, найбільш вражаючою сферою глобалізації стала сфера вироблення та обміну інформацією на базі сучасних інформаційних технологій. Саме ця сфера є в даний час найбільш потужним фактором-прискорювачем не лише інтернаціоналізації підприємницької діяльності, а й життя на планеті взагалі.