Міжнародна підприємницька діяльність як основа економічної діяльності

У країнах ЄС сформовано розгалужену мережу організацій, що займаються регулюванням і підтримкою розвитку малого й середнього підприємництва. Деякі з них мають державну форму власності, а значна частка їх є приватними установами. Що ж до органів державної влади, то у всіх країнах ЄС відповідальність за розвиток малого та середнього підприємництва розподілено між кількома міністерствами або між спеціальними відділами з питань малого та середнього підприємництва, що функціонують усередині міністерств. Зазвичай, політика розвитку малого і середнього підприємництва впроваджується Міністерством економічних справ або Міністерством промисловості й торгівлі. Але інші міністерства також здійснюють заходи з підтримки підприємництва, наприклад, Міністерство зайнятості, Міністерство економіки, Центр громадської технології, спеціальні громадські банки і т.д., діяльність яких пов'язана з наданням допомоги підприємствам з питань зайнятості, навчання, міжнародної торгівлі, розвитку і т.д.[26, c.260-261] Такий розподіл відповідальності за розробку і впровадження політики розвитку підприємництва між кількома міністерствами потребує скоординованої діяльності всіх країн у рамках ЄС. В цілому політика ЄС щодо міжнародного підприємництва грунтується на так званому вертикальному і горизонтальному підході до вирішення проблем їх створення та функціонування.

Вертикальний підхід виражається в безпосередніх заходах, орієнтованих винятково на міжнародне підприємництво. Ці заходи готуються і здійснюються Генеральним директоратом XXIII Європейської Комісії (політика щодо підприємництва, комерції, туризм і соціальна економічна діяльність) у співпраці з Європейським парламентом, Економічно-соціальною Радою, представницькими організаціями міжнародних підприємців в органах ЄС, та іншими службами Комісії ЄС. 
Горизонтальний підхід базується на захисті інтересів міжнародного підприємництва в інших сферах діяльності ЄС (таких, як політика в галузі досліджень і технічних розробок, регіональна політика, міжнародні відносини і т.д.) і зміцненні позицій міжнародного підприємництва у відповідному виді діяльності.[23, с.103-104] Національна політика в країнах-членах ЄС має на меті надання кращих умов для бізнес-діяльності, збільшення конкурентоспроможності та зростання. При цьому помітний відхід від "важкої" підтримки у формі позик і дотацій і перехід до "м'якої" підтримки у формі консультаційних послуг. У зв'язку зі створенням єдиного ринку ЄС з'явилася необхідність гармонізації правових умов діяльності фірм у країнах - членах ЄС. На основі Генеральної програми Комісія ЄС постійно здійснює роботу  з гармонізації умов підприємницької діяльності фірм та забезпечення рівних гарантій для акціонерів і кредиторів, що знаходяться в країнах ЄС. І саме в  основу гармонізації національного права компаній були покладені підготовлені Комісією ЄС директиви, прийняті Радою ЄС. Директиви Ради встановлюють єдині норми, що регулюють діяльність фірм, що знаходяться на території ЄС.[44, c.354] Враховуючи важливість міжнародного підприємництва для економічної структури ЄС, можна стверджувати, що успішна інтеграція економіки всередині Союзу багато в чому залежить від розвитку міжнародної підприємницької діяльності. Тому крім важливості "макроекономічних" позицій, слід пам'ятати про роль міжнародного підприємництва на регіональному рівні, коли малі та середні підприємства сприяють економічному розвитку і зростанню зайнятості в менш розвинених регіонах. Для успішного розвитку міжнародної підприємницької діяльності повинні оптимально поєднуватися дві лінії: макроекономічна (в плані загальної політики) і мікроекономічна (підприємницька).

Головними цілями наддержавного  регулювання та підтримки малого та середнього підприємництва є: покращення  спільного внутрішнього ринку, зміцнення підприємницької діяльності, усунення  будь-яких адміністративних обмежень і створення єдиного економічного простору в ЄС шляхом уніфікації законодавчої бази по малому та середньому  підприємництву.

Мале та середнє підприємництво в ЄС стимулює розвиток конкуренції, "змушує" великі компанії впроваджувати нові технології та поліпшувати ефективність виробництва, Ефективність всієї економіки ЄС безпосередньо залежить від успішної діяльності малого та середнього бізнесу. Малі й середні підприємства в країнах ЄС займають переважаючу частку в таких галузях, як оптова й роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво (від 9/10 до 4/5 загального числа підприємств у цих галузях), забезпечуючи 2/3 загальної кількості зайнятих. В країнах ЄС підприємства малого бізнесу складають близько 90% від загального числа підприємств. В Євросоюзі налічується понад 20 мільйонів підприємств малого та середнього бізнесу, які дають більше половини загального обороту і доданої вартості. Середніми підприємствами вважаються підприємства з чисельністю від 50 до 249 зайнятих, при щорічному обороті, що не перевищує 50 мільйонів євро і з балансом підприємства до 43 мільйонів євро. Малі підприємства — 10-49 зайнятих, межа обсягу обороту і балансу - 10 мільйонів євро.[47] Тому, в рамках Євросоюзу здійснюється політика підтримки малого підприємництва, головна мета якої — збалансування інтересів держави і бізнесу, забезпечення оптимальних умов для підприємницької діяльності, збільшення конкурентоспроможності малого підприємництва.

Унікальна система регулювання і підтримки малого підприємництва в ЄС почала складатися в 70-х роках минулого століття. Щоб максимально стимулювати мале та середнє підприємництво, в Європі були прийняті заходи, щоб усунути адміністративні перешкоди для малого бізнесу. Насамперед були внесені зміни, що стосуються податку на додану вартість, коригування умов фінансування і зміни в соціальну політику держав.Крім того, була розроблена Європейська хартія для малого підприємництва Європи.[31, c.143] В даному документі уряди європейських країн визнали значний потенціал малих підприємств і підкреслили важливість створення сприятливих умов для повторних спроб створення власного бізнесу, навіть якщо колишні спроби підприємця були не дуже вдалими.

Для стимулювання розвитку малого підприємництва були розроблені нові юридичні моделі (Європейська акціонерна компанія, Європейський пул економічних інтересів), які дозволяють малим та середнім підприємствам з різних країн, що вступають в ділові відносини, ефективно вирішувати проблеми розбіжностей правових систем різних держав.[36, c.73-74]

Політика підтримки  малого підприємництва в Європі здійснюється через діяльність держав і через спеціальні програми, які реалізуються під егідою Євросоюзу. Фінансування заходів з підтримки малого підприємництва здійснюється з Структурних фондів Євросоюзу, таких як Фонд регіонального розвитку, Соціальний фонд. До кризових умов малий бізнес в ЄС адаптувався найбільш ефективно, маючи можливість маневрувати на ринку. Малі підприємства досить оперативно стали займати ніші, нецікаві великим підприємствам, що значною мірою допомагає європейським країнам долати стагнаційні явища в економічній сфері.

Всі країни-члени ЄС мають добре розвинену мережу організацій з регулювання та підтримки розвитку малого та середнього підприємництва. Деякі з них є державними установами або установами, які мають державну підтримку, а інші є приватними.

Аналіз стану розвитку міжнародного підприємництва, зокрема малого та середнього підприємництва в Україні у порівнянні з ЄС  доводить, що основними причинами гальмування розвитку цього сектора економіки є:

• відсутність належного  нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва, зокрема відсутність єдиної законодавчої стратегії розвитку підприємництва;

• відсутність ефективного  механізму реалізації державної  політики щодо підтримки суб'єктів  підприємництва (така державна політика в основному лише задекларована - і то, як правило, на рівні указів Президента). Аналіз державної підтримки підприємництва в Україні дозволяє виділити три взаємопов'язані групи причин її неефективності: 1) невизначеність і незрілість концептуально-програмної бази розвитку та підтримки підприємництва; 2) недосконалість і незавершеність, зокрема на регіональному рівні, організаційної побудови комплексної дієвої системи підтримки та цілковита недостатність її ресурсного (в першу чергу фінансового) забезпечення; 3) доконечна суперечливість напрямків і механізмів функціонування системи державної підтримки підприємництва, неадекватність внутрішнього та зовнішнього середовища цього сектора економіки реальному стану справ;

• нестабільність системи  оподаткування та надмірна важкість податкового тягаря, регуляторний тиск, відсутність стартового капіталу, що примушує багатьох суб'єктів підприємництва збочувати в тіньову економіку

• низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності (неефективним і логічно незавершеним виявився процес приватизації, через  що ми отримали псевдовласника);

• обмеженість або  повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів. Вдосконалення державної  фінансової підтримки підприємництва потребує розробки та впровадження єдиної податкової та фінансово-кредитної  політики, спрямованої на дієву підтримку суб'єктів підприємництва;

• недосконалість системи  обліку та статистичної звітності, а  також обмеженість інформаційного і консультативного забезпечення;

• недосконалість, а в  окремих випадках відсутність системи  навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності.

            Отже, формування і функціонування соціально орієнтованого та економічно ефективного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького середовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні (регіоні), спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими й соціально-економічними регуляторами та ринковою інфраструктурою.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

Місце міжнародної  підприємницької діяльності в світовій системі господарювання

 

3.1 Особливості міжнародної підприємницької діяльності

 

 

Міжнародна підприємницька діяльність, будучи потужним інструментом економічної інтеграції, а відтак і глобалізації, визначається такими характеристиками, як:

1. Доступність і загальність. На сьогодні бізнес практично кожного підприємства будь-якої країни має широкі можливості для виходу в міжнародне середовище і розширення своєї ділової активності.

2. Ієрархічність розвитку. Входження підприємства до міжнародного  бізнесу починається з простих форм зовнішньої торгівлі і по мірі розвитку може досягти найвищої форми його організації – мультинаціональної корпорації. Загальновідомо, що транснаціональні корпорації сьогодні контролюють до половини світового промислового виробництва, понад 60% зовнішньої торгівлі, утримання приблизно 4/5 патентів і ліцензій на нову техніку, технологію і ноу-хау. Сучасні тенденції розвитку ТНК пов'язані насамперед із запровадженням нових інформаційних технологій, завдяки яким стали можливими організація так званих «горизонтальних» ТНК і виникнення різноманітних структур управління.[3, c.236]

3. Технологічна глобалізація. Можливості інформатизації принципово  змінили характер міжнародної підприємницької діяльності, яка в сучасних умовах набув нових характеристик. Вона може:

- ефективно здійснюватися «не виходячи з офісу» на основі застосування електронних бізнес-технологій;

-  здійснюватися в режимі реального часу;

- за допомогою телекомунікаційних мереж зв'язку (державні провідні зв'язки з комутацією каналів, глобальні супутникові системи зв'язку, мережі ЕОМ, локальні щільникові мережі телерадіозв'язку тощо) збирати, опрацьовувати і передавати бізнес-інформацію. Так, наприклад, у 1999 році корпораціями Ford і General Motors був створений єдиний центр продажу автомобілів в Інтернеті. Завдяки цьому понад 300 тис. постачальників компанії Ford реалізують їй матеріали і напівфабрикати на суму, що перевищує 80 млрд.дол. США, через електронну систему Autochange, а корпорація General Motors створила самостійну систему MarketSite, яка дає можливість виготовляти кожний виріб за індивідуальним замовленням і доставляти його замовнику протягом кількох днів.[17, c.91]

4. Підвищення ролі  фінансування. Міжнародні фінансово-економічні операції стають серцевиною міжнародної підприємницької діяльності. Пошук і використання міжнародних конкурентних переваг повинні жорстко спиратися на досягнення фінансового менеджменту.

5. Взаємодія національного  й інтернаціонального менталітету.  Ефективна стратегія будь-якого  підприємства в епоху глобалізації повинна сполучити в собі максимальне використання національних особливостей скрізь, де це можливо, оскільки зростає національна і культурна диференціація, що може проявлятися в різних конфліктах. Знання культурно-національних особливостей закордонного бізнесу й уміння використовувати ці знання дозволять одержати позитивний ефект діяльності в країнах перебування.

6. Знання і компетентність. Успіх діяльності будь-якого підприємства  значною мірою залежить від  того, наскільки його персонал обізнаний з міжнародною підприємницькою діяльністю, уміє практично використовувати всю суму знань, умінь і навичок, без яких входження до неї неможливе.

Аналіз міжнародної  підприємницької діяльності в контексті проблем ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства дозволяє виділити такі особливості міжнародної підприємницької діяльності: 
          1. Прагнення використовувати для економічно ефективної діяльності підприємства переваги виходу за межі національних кордонів.

2. Прагнення реалізувати переваги виходу за межі національних кордонів шляхом використання потенціалу економічних можливостей:  
- доступності ресурсів;

- ємності закордонних  ринків;

чинного, економічного і  правового клімату тощо.

          3. Істотне варіювання міжнародної підприємницької діяльності в залежності від одного з головних параметрів його розвитку - рівня інтернаціоналізації (глибини залучення): від разових експортно-імпортних постачань до створення мультинаціональної корпорації.[35, c.205]

          4. Забезпечення доступу міжкрайового бізнесу до глобального бізнес-сервісу, особливо через систему Інтернет.

          5. Урахування в підприємницькій діяльності культурного фактора, тобто сукупності вимог і обмежень, викликаних особливостями національної культури країни перебування. Гострота цієї проблеми варіюється в залежності від ступеня розрізненості національних культур.

          6. Глобалізація міжнародної підприємницької діяльності, що охоплює світову систему. По мірі просування бізнесу від одного рівня інтернаціоналізації до іншого зростає значення того, як визначається ефективність цього бізнесу в аспекті глобалізації. Сама ж глобалізація органічно переплітає в собі ті характерні ознаки, про які йшлося вище (доступність і загальність; ієрархічність розвитку; технологічна глобалізація; фінансіаризація; дивергентно-конвергентна взаємодія національного й інтернаціонального менталітету, знання і компетентність).