Производсьвенная програма

ЗМІСТ

 

ВСТУП                     3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність виробничої програми                                                                        5

1.2 Показники виробничої програми  підприємства                                           12

1.3 Аналіз показників виробничої  діяльності підприємств за галузями          24

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Матеріально-технічне забезпечення  при формуванні виробничої

       програми підприємства                29

2.2 Маркетинговий підхід до формування  виробничої програми 

       підприємства                  52

2.3 Використання комплексу рекламних  заходів при формуванні 

       виробничої  програми                 60

ВИСНОВКИ                  75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ              78

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми роботи визначена  тим, що вивчення попиту зовнішнього та внутрішнього ринку на товари та послуги виконуються на підприємствах службами підприємств, які проводять ринкові дослідження з допомогою виставок, ярмарок та інших заходів, на яких виявляється попит на відповідні вироби і послуги, приймаються замовлення, укладаються договори на поставку тощо.

При визначенні виробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів.

При визначенні виробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів. На етапі формування виробничих програм й особливо її структури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чи послуг, необхідно виходити з основних економіко-теоретичних положень, суть яких полягає у тому, що можливий випуск продукції при повному й ефективному використанні ресурсів при даному розвитку технології характеризує крива виробничих можливостей, на якій зображені альтернативні варіанти структурної програми при повному використанні ресурсів.

Метою роботи з’явилось  визначення теоретичних положень і матеріалів, які наведені нижче:

• перспективний план виробництва продукції та послуг;
• прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів;
• державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства;
• результати вивчення поточного попиту на продукцію;
• договори на виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу виробів на оптових ярмарках;
• заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва;
• заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства;
• дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюються відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1 Виробничцтво продукції – основа для формування виробничої програми.

Продукція - результат процесу як сукупності взаємопов'язаних або взаємодійних видів діяльності. Існують чотири загальні категорії продукції: послуги (наприклад, перевезення); програмні засоби (наприклад, комп'ютерна програма, словник); технічні засоби (наприклад, вузол двигуна); переробляються матеріали (наприклад, мастило). Як правило, продукція призначена для задоволення потреб. З потреби народного господарства в продукції, що є предметом спеціалізації підприємства або об'єднання виходять, насамперед при організації та плануванні реалізації продукції. Масштаби потреби порівнюються з наявною виробничою потужністю. В результаті цього порівняння визначається необхідність у розширенні або реконструкції підприємства і можливі масштаби виробництва і реалізації продукції.

У процесі складання  перспективного плану реалізації виявляються  фактори, що впливають на потребу  народного господарства в продукції, прогнозується освоєння нових виробів  і виявляється динаміка потреби  по роках перспективного плану.

Найчастіше з метою  виявлення потреби у продукції використовуються заявки споживачів, на базі яких формується так званий портфель замовлень. Звичайно, що ці заявки створюють відомий орієнтир для організації виробництва продукції. Однак цей орієнтир придатний, головним чином, при розробці поточних планів реалізації продукції. При складанні перспективних планів він явно недостатній, оскільки протягом декількох майбутніх років з'являться нові споживачі, які в даний час ще не стали до ладу діючих і не можуть представити свої заявки. Крім того, у споживачів змінюється номенклатура продукції, склад споживаної сировини і техніки. Все це визначити на багато років вперед важко, та й система довгострокових заявок не передбачена. Тому вивчення потреб народного господарства здійснюється різними методами.

Система вивчення потреб є дієвою формою задоволення цих  потреб.

Вона припускає, перш за все, виявлення напрямків і  перспектив розвитку галузей промисловості, які споживають засоби виробництва. Ці перспективи розглядаються не тільки у відношенні галузей, яким безпосередньо поставляється продукція, але й інших суміжних галузей. Так, підприємства, які виготовляють прокатні стани, цікавляться не тільки перспективами виробництва металу, але й розвитком тих галузей, де застосовується метал. При цьому вивчаються також напрямки технічного прогресу в галузях-споживачах продукції. Так, перспективи зміни методів технології виробництва у споживачів мають вирішальний вплив на склад і номенклатуру використовуваного обладнання. Далі виявляються намічені капітальні вкладення в галузь-споживач, як за рахунок їх власних коштів, так і за рахунок асигнуються державою або субсидованих банком на потреби розвитку даних галузей. При цьому, природно, розглядається не тільки обсяг, але і структура капіталовкладень.

Для розробки плану реалізації важливо не тільки вивчення перспектив розвитку галузі-споживача, по і дослідження в ряді суміжних галузей, які можуть виробляти родинні за споживчими властивостями види продукції. При встановленні рівня виробництва предметів споживання виявляються закономірності росту споживання різних видів товарів в залежності від підвищення добробуту працівників; проводяться соціологічні опитування споживачів, що виявляють їх ставлення до різних видів продукції та перспективам попиту на них; використовується торгова статистика і багато інших засобів. Застосовують також систему анкетних обстежень, усних опитувань споживачів, бесіди з продавцями, а в даний час використовують і методи математичного моделювання, виявлення кореляційної залежності та інші економіко-математичні та статистичні методи.

Великий вплив на обсяг  потреб у товарах і на перспективи  зростання їх виробництва робить якість продукції. Проблема якості розглядається  в сучасних умовах як одна з центральних  проблем, на вирішення якої спрямовується максимум зусиль. Зіставлення споживчих властивостей товарів зі світовим рівнем стало в даний час життєвої необхідністю, реальністю, без вирішення якої неможливий вихід на зовнішній ринок, а також задоволення потреб усього народного господарства.

Найважливішим фактором, що визначає рівень потреби у продукції, є розвиток виробництва.

Завдання виробничих організацій - впливати на попит, формувати  його з урахуванням можливостей  самого виробництва. Такими можливостями є, по-перше, впровадження нових видів матеріалів, що створюються в результаті науково-технічного прогресу. По-друге, нові технологічні процеси, які дають можливість освоювати нові види продукції і підвищувати споживчі властивості раніше випускалися. По-третє, виробник товарів впливає на їх споживання створенням системи заохочувальних цін, які зацікавлюють споживача, збільшують масштаби споживання і виробництва і на цій основі підвищують його рентабельність.

Вивчення потреби народного  господарства і індивідуальних споживачів в продукції, виготовленої підприємством; забезпечення виробництва замовленнями; своєчасне укладання договорів із споживачами та контроль за суворим їх виконанням за термінами, кількості й асортименту продукції, що поставляється; планування і регулювання запасів готової продукції, контроль за їх комплектним станом; організація виконання плану поставки продукції в точній відповідності з укладеними договорами або документами, прирівняними до них, забезпечення своєчасного та повного надходження платежів за відвантажену продукцію, тобто організація виконання плану реалізації продукції; здійснення оперативного обліку і статистичної звітності по виконанню планів поставки та залишку готової продукції на складах підприємства є основними функціями відділів збуту підприємств. Відділ збуту веде роботу у взаємодії з іншими підрозділами управлінського апарату та виробничими цехами. Він тісно пов'язаний з технічним відділом по уточненню та коригуванню надходять замовлень; знаходиться в постійному зв'язку з планово-виробничим відділом по лінії включення надходять замовлень у виробничу програму і контролю за виконанням цих замовлень в передбачені договорами терміни. У справі комплектування продукції відділ збуту працює спільно з відділом технічного контролю і цехами підприємства. У частині оформлення рахунків та розрахунків із споживачами відділ збуту, пов'язаний з фінансовим відділом; спільно з юридичним відділом заводу він організує укладання договорів із споживачами. У справі відвантаження готової, укомплектованої продукції відділ збуту має оперативний зв'язок з транспортними органами підприємства.

Номенклатуру і асортимент виробництва продукції відповідно до плану реалізації, зобов'язаннями підприємства з кооперування виробництва  відображає план виробництва продукції. Планування виробничої програми включає вирішення ряду завдань. Перш за все, планується номенклатура, асортимент і обсяг випуску продукції. Номенклатура виробництва являє собою перелік виробів (готових виробів, напівфабрикатів і т. п.), що підлягають виготовленню на підприємстві в плановому періоді. Асортимент продукції характеризує співвідношення питомих ваг окремих видів виробів у загальному, випуску продукції. Номенклатура, асортимент і обсяг виготовленої підприємством продукції встановлюються на основі централізованого завдання по поставках найважливіших для народного господарства видів продукції та портфеля замовлень підприємства з урахуванням його спеціалізації. При цьому враховуються і договори по кооперованих поставках, укладені підприємством.

Номенклатура продукції, яка буде вперше освоюватися або модернізуватися в плановому періоді, а також підлягає зняттю з виробництва у зв'язку з технічним старінням, встановлюється виходячи з раніше розробленого плану розвитку техніки та організації виробництва. Отже, відповідність номенклатури, асортименту та обсягу продукції, що випускається завданням розвитку всього народного господарства є одним з основних вимог, що пред'являються до розробки виробничої програми.

При формуванні виробничої програми визначається склад напівфабрикатів, які будуть виготовлятися самим підприємством і які воно буде отримувати в порядку кооперування виробництва від інших, а також напівфабрикатів, які підприємство буде виробляти в порядку кооперування для суміжних організацій.

При розробці програми передбачається поліпшення використання виробничої потужності з урахуванням можливості її раціонального розширення і спеціалізації виробництва.

Нарешті, передбачається розподіл виробництва продукції  за окремими календарними періодами  у відповідності з термінами  її поставки за господарськими договорами з покупцями. Визначальним чинником календарного розподілу випуску продукції є тривалість виробничого циклу її виготовлення та стан підготовки виробництва. Реальність встановлюваних термінів забезпечується плануванням підготовки виробництва, виготовлення напівфабрикатів у заготівельних і обробних цехах, а також встановленням термінів (складанням графіків) отримання продукції від інших підприємств у порядку кооперування При складанні виробничої програми підприємства і цехів вирішуються питання внутрішньозаводського і міжзаводського кооперування виробництва. До них відносяться передача виробництва окремих деталей, вузлів і окремих видів продукції на інші заводи і фабрики, визначення надлишкових виробничих потужностей на даному підприємстві для використання їх в порядку кооперування виробництва на бік і т. п.

 

 

 

 

         Рис. 1.1. Схема планування виробництва продукції

 

Тобто виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

• правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;
• повне ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
• обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді.[17, с. 156]

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена  реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:

• прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції цін, кількості конкурентів тощо;
• перспективний план виробництва продукції і послуг;
• державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;
• результати вивчення поточного попиту на продукцію;
• договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
• заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;
• заходи щодо збільшення спеціалізації і кооперування виробництва;
• дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.