Производсьвенная програма

Конкретні цілі реклами у кожного підприємства індивідуальні і змінюються протягом часу. Це може бути необхідність познайомити   потенційних покупців з новим товаром і тоді рекламна інформація повинна містити значний обсяг даних про нього. Реклама може акцентувати увагу споживачів на відмітних особливостях продукту, з тим, щоб залучити більше покупців саме до товару даного підприємства, марки, збільшити обхват цільової аудиторії або заволодіти певною часткою ринку і утриматися на ньому. Можуть бути поставлені інші цілі. Але вони завжди повинні виходити з цілей маркетингової діяльності, змінюватися в залежності від кон'юнктури ринку, положення підприємства на ринку, товарного асортименту. Звичайно реклама проводиться для досягнення декількох цілей при їх різній значущості. Цілі повинні бути конкретними, чітко сформульованими, мати сувору спрямованість, відповідати ситуації на ринку в даний момент.

При встановленні задач потрібно вийти не тільки з цілей, але і базуватися на глибокому аналізі достовірної інформації про ринок, враховувати раніше прийняті рішення щодо вибору цільового ринку, маркетингового позиціювання та комплексу маркетингу. Саме стратегія маркетингового позиціювання і підхід до формування комплексу маркетингу зумовлюють, які задачі повинна виконувати реклама в рамках комплексної програми маркетингу.

Після визначення задач реклами необхідно визначити спонукальні мотиви придбання товару, вивчити потенційну аудиторію покупців, рівень їх прибутків, стиль життя, психологічні характеристики та інші особливості, після чого потрібно приступити до розробки рекламної стратегії.

ВИСНОВКИ

За проведеним аналізом можна визначити, що виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Доведено, що етапи формування і розробки виробничої програми формують наступні положення:

• основні засоби виробничого підприємства складають фундаментальну основу його виробничого потенціалу і процес формування будь-якої виробничої програми повинен починатись з забезпеченням її виробничими потужностями
• друга складова процесу розробки виробничої програми – її забезпечення всіма необхідними матеріальними ресурсами. Тому другим важливим етапом при розробці виробничої програми є формування її матеріально-технічного забезпечення.
• наступним етапом в процесі розробки виробничої програми є її кадрове забезпечення. Кадровий потенціал – одна з найважливіших складових ринкової сили підприємства і запорука його ринкового успіху.
• завершальним етапом в процесі комплексної розробки виробничої програми є її маркетингова підтримка: треба виробляти продукції стільки, скільки її може бути реалізовано на ринку.

На нашу думку, все більш очевидним стає те, що головною характерною рисою нових систем керування повинна стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу. Децентралізація, скорочення рівнів в апараті керування, просування працівників і їхньої оплати, у залежності від реальних результатів, стануть основними напрямками змін.

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:

1. номенклатура продукції, встановлена в державному контракті на замовленні;
2. номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;
3. номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністрерств і відомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

У товарну продукцію підприємства включаються:

• готові вироби;
• запасні частини для продажу;
• напівфабрикати виробництва підприємства;
• нестандартне технологічне устаткування вироблене як для потреб самого виробництва, так і для реалізації;
• частина продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам;
• інші роботи і послуги виробничого характеру.

Основими факторами скорочення тривлості виробничих процесів є: спрощення кінематичної схеми продукції; спрощення й удосконалювання технологічних процесів; уніфікація й стандартизація складових частин продукції, елементів технологічних процесів, оснащення, організації виробництва; поглиблення подетальної технологічної і функціональної спеціалізації; скорочення питомої ваги механічно оброблюваних деталей; аналіз і дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів; автоматизація обліку часу, контрльних, транспортно-складських операцій; скорочення часу природних процесів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М.Л. Планирование деятельности фирмы. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 248 с.
2. Балабанов И.А. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 2009. – 512 с.
3. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. – М.: Банки и биржи, 2007. – 175 с.
4. Герчикова И.Н. Маркетинг. – М.: Инфра-М, 2000. – 320 с.
5. Горемыкин В.А., Бигулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 2009. – 328 с.
6. Дацій О.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 196 с.
7. Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, «Литера плюс», 2004.
8. Економіка підприємства: Підручник. / За заг. Ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.
9. Економіка підприємства/за ред.. А.В. Шегди. – К.:Знання-Прес, 2001. – 335 с.
10. Ильин А.И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. – Минск: ООО «Мисанта», 2008. 294 с.
11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.
12. Ковалев В.И. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 512 с.
13. Маркова В.Д., Кузнецова С.Ф. Стратегический менеджмент. – М.: Инфра-М, 2000. – 288 с.
14. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни /М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та інші. За загальною редакцією В.Є. Москалюка: К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.
15. Прогнозирование и планирование экономики: Учебное пособие / В.И. Борисевич, Г.А. Кандаурова, Н.Н. Кандауров и другие: под общей редакцией В.И. Борисевича, Г.А. Кандауровой. – Мн.: Интерпрессервис; Экоперстпектива, 2001. – 380 с.
16. Типовое Положение о составлении бизнес-планов.//Ведомости приватизации. – 2004.-№11.-с. 12-25.
17. Семенов Г.А., Стачевський В.К., Панкова М.О., Семенов А.Г., Гребінець К.М. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528 с.
18. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. К.:Основи, 2005. – 360 с.
19. Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 266 с.
20. Топчій Л.С. Методичні вказівки по оптимізації календарного розподілу виробничої програми з використанням персонального комп’ютера. – К.: КНЕУ, 2007.
21. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2005. – 312 с.
22. Фінанси підприємств/Під ред.. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
23. www.ukrstat.com.ua – офіційний сайт Держкомстат України