Производсьвенная програма

 

 У сучасних умовах виробники  і підприємці самостійно планують поточну і перспективну виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність, визначають стратегію і програму розвитку і розширення виробництва, виходячи з ринкового попиту на продукцію, роботи і послуги підприємства, а також необхідності досягнення рівноваги попиту та пропозиції, отримання високого прибутку і особистих доходів персоналу, здійснення інших соціально-економічних проблем і оперативно-тактичних цілей або завдань в плановому періоді.

Розвиток економіки  України пов’язаний з фінансовим станом суб’єктів господарювання, який у свою чергу залежить від ефективності їх діяльності. Прибуток – основна мета діяльності будь-якого підприємства, він є критерієм і показником ефективності такої діяльності.

В умовах пожвавлення світової економіки  з початку 2010 року в Україні спостерігається поступове відновлення позитивної динаміки економічного зростання. На сьогоднішній день практично за всіма напрямками соціально-економічного, суспільного розвитку можна спостерігати достатньо неоднозначні тенденції -  як позитивні, так і такі, вирішення яких потребує дуже серйозної роботи і об’єднаних зусиль. Даний період можна оцінити, переглянувши найважливіші макроекономічні показники.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни. За даними Держкомстату у ІІ кварталі 2010 року проти відповідного періоду 2009 року зростання ВВП становило 6 відсотків (у І кварталі 2010 року – на 4,9 відсотка), що підтверджує факт просування економіки України уперед на шляху виходу з кризи. [2] За розрахунками Мінекономіки у І півріччі відбулось зростання ВВП на рівні 5,5%. За темпами росту ВВП Україна знаходиться у групі країн світу, в яких відбувається поступове відновлення економічного зростаня. В цілому за даними Євростату у ІІ кв. сезонно скоригований ВВП ЄС-27 порівняно з відповідним періодом 2009р., збільшився на 1,7%, а по відношенню до І кв. 2010р. – на 1%, що також свідчить про поступовий вихід із рецесії європейських країн, якому сприяла виважена економічна політика урядів. [4]

Розглянемо динаміку розвитку різних галузей, а саме: промисловість та сферу зовнішньої торгівлі.

Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. 

У жовтні 2010р. порівняно з відповідним  місяцем попереднього року промислове виробництво збільшилось на 10,2%, за підсумками десяти місяців - на 10,7%. Збільшення випуску продукції спостерігалось за всіма основними видами промислової продукції.[2,4]

Рисунок1.1 Індекси промислової продукції (у %) [23] 

 

Зовнішньоекономічна діяльність – це сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю товарами і послугами.

Імпорт товарів – це купівля та ввезення товарної продукції з-за кордону з метою їх реалізації на внутрішньому ринку та використання на території країни.

Експорт товарів – це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні. Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі. Обсяги експорту визначають обсяги імпорту.

Так, аналізуючи зовнішньоторговельний оборот України, слід відмітити, що обсяг експорту товарів та послуг України за січень-вересень 2010р. становив 44421,9 млн.дол. США, імпорту - 45505,4 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт збільшився на 29,3%, а імпорт - на 28,6%. Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1083,5 млн.дол. (за 9 місяців 2009р. - негативне 1020,2 млн.дол.). Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 212 країн світу. Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України складали мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, транспортні засоби та шляхове обладнання, продукти рослинного походження. [23]

Державна заборгованість України характеризується наступними тенденціями. Так, за січень-жовтень 2010 року сума державного і гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 87,4 млрд. грн. (27,50%), досягши 405,3 млрд. грн. ($51,2 млрд.). Про це повідомляє Міністерство фінансів України. За даними Мінфіну, переважно збільшення боргу відбулося за рахунок перевищення надходження коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням державного внутрішнього боргу, внаслідок отримання першого траншу кредиту МВФ в обсязі 1,25 млрд. СПЗ і випуску ОВДП в обсязі $2 млрд. [23]

Індекс споживчих цін у жовтні 2010р. становив 100,5%, з початку року - 107,9%; індекс цін виробників промислової продукції - відповідно 102,4% та 118,0%.

Щодо показників, що характеризують рівень та якість життя населення, то до них можна віднести рівень заробітної плати і показники ринку праці.

Середня номінальна заробітна плата штатного працівника у вересні поточного року дорівнювала 2349 грн.,і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 19,5%. У вересні порівняно з серпнем розмір заробітної плати збільшився в середньому на 3,0%, а відносно вересня 2009р. - на 21,9%. Показник середньої номінальної заробітної плати у вересні поточного року у 2,6 рази вище рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (888 грн.).

Індекс реальної заробітної плати у вересні поточного року порівняно з серпнем становив 100,1%, відносно вересня 2009р. - 110,8%.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 листопада 2010р. порівняно з 1 жовтня зменшилась на 1,8% і склала 400,7 тис. осіб, що на 21,2% менше порівняно з відповідною датою 2009р.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за жовтень поточного року знизився на 0,1% і на 1 листопада 2010р. становив 1,4% населення працездатного віку.

Отже поступове відновлення  вітчизняного промислового виробництва, покращення ситуації на ринку праці та у зовнішній торгівлі демонструє здатність України вже найближчим часом закріпити позитивну динаміку економічного зростання.

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Матеріально-технічне забезпечення при формуванні виробничої програми підприємства

 

Кожний виріб є носієм різних конкретних власностей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбиває їх споживну вартість. Споживна вартість того або іншого товару мусить бути оцінена, тобто визначена його якість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо зв'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки одна і та ж споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує ступінь її придатності для споживання, тобто кількісну сторону суспільної споживної вартості.

Якість як еконолмчна категорія  відбиває сукупність властивостей продукції, то зумовлюють ступінь її придатності  задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Поряд з якістю існує поняття  технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом  вужче їх якості, оскільки охоплює  сукупність лише техніко-експлуатаційних  характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових  виробів ініціює застосування у  виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

Рівень якості — це кількісна  характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволені конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівня.

 

Рис. 2.1 Система і зміст показників якості продукції

 

Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу – знаходять  шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних  виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні бачення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з ц перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення  певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалуджена низка одиничних показників якості; друга — загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.

Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних показників. До них в першу чергу відносять надійність, довговічність. ремонтопридатність, продуктивність, патентну чистоту тощо

Під надійністю розуміють  властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах протягом того або іншого проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями. Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатність у певних умовах експлуатації, їх оцінюють двома головними показниками — строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах). Ремонтопридатність техніки характеризує її спроможність до швидкого виявлення і усунення несправностей. Показник патентної чистоти виробу відображає використання при його розробці запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці відносяться, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

Якість предметів праці оцінюють за допомогою переважно показників технологічності їх обробки і переробки. Більшість з них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники Для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їх конкретного призначення.

Зокрема якість продуктів  харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання придатними для споживання тощо, а одягу та взуття — міцність, зовнішній вигляд, колористика, силует тощо.

 

 

Таблица 2.1 - Одиничні показники якості продукції

Групи показників		Окремі показники груп
Перелік	Суттєва характеристика
Призначення	Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)	• Продуктивність - Потужність • Міцність • Вміст корисних речовин • Калорійність
Надійності, довговічності і безпеки	Виокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і  безпечних умов праці та життєдіяльності  людини	- Безвідмовність роботи • Можливий термін використання • Технічний ресурс • Термін безаварійної роботи • Граничний термін зберігання
Екологічні	Характеризують ступінь впливу на здоров'я людини та оточуюче довкілля	• Токсичність виробів - Вміст шкідливих речовин • Обсяг шкідливих викидів у  довкілля в одиницю часу
Економічні	Відображають ступінь економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем	• Ціна одиниці виробу • Прибуток з одиниці виробу • Рівень експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів
Ергономічні	Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних  параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)	• Ступінь легкості керування робочими органами • Можливість одночасного охоплення  контрольованих експлуатаційних показників • Ввличина наявного шуму, вібрації тощо
Патвнтно-правові	Відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів	• Коефіцієнт патенпюго захисту  • Коефіцієнт патентної чистоти