Шпаргалка по"Региональной экономике"

Торф - цінна сировина для паливної та хімічної промисловості. З нього одержують рідке паливо, феноли, аміак, спирт, а також виробляють ізоляційні плити. В Україні розвідано 2500 родовищ з геологічними запасами торфу 2,2 млрд т. Його запаси зосереджені переважно на Поліссі: у Львівській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській та поліських районах Хмельницької, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Горючі сланці - їх поклади оцінюють в 3,7 млрд т. Товщина шарів 1-6 м. Найбільше родовище Бовтиське у Карпатах. Родовища горючих сланців відкриті також поблизу Олександрії Кіровоградської області та Флоріанівське в Хмельницькій області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27 Дати оцінку  земельним ресурсам України: стан  та їх використання

Земельні ресурси - найцінніша складова природно-ресурсного потенціалу України. Земля завжди забезпечувала найсуттєвіші потреби суспільства у продуктах харчування, була першопричиною внутрішніх і зовнішніх непорозумінь. Земельний фонд України становить 60,4 млн га. Із загальної площі 41,8 млн га, або 69,4%, - сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля 32,5 млн га, або 54,8%, багаторічні насадження - 1,6%, сіножаті і пасовища - 12,9%. Ліси та лісовкриті площі складають 15,6% загальної площі держави (у тому числі безпосередньо вкрито лісом 14,7% території). Під забудовами знаходиться 3,8% території країни. Майже 4% території під водою, 1,5% площі зайнято болотами та відкритими заболоченими землями. Інші землі (яри, піски, радіоактивно забрудненні, тощо) займають 2,1 % загальної площі України.

В регіонах країни структура ґрунтового покриву різна. На Поліссі найбільше  зустрічаються дерново-підзолисті, лучно-болотні, торфові ґрунти і  торфовища. У Лісостеповій зоні переважають  різні типи чорноземів, сірі лісові та солонцеві ґрунти. У Північно-Західній частині степової зони переважають  чорноземи, на півдні - каштанові ґрунти. В гірських районах Карпат і Криму  зустрічаються в основному бурі лісові і сіро-буролісові ґрунти.

У структурі ґрунтового покриву  орних земель 65% чорноземів, 9% - каштанові  ґрунти, 7% - підзолисті ґрунти, 6,7% - сірі лісові ґрунти, 2,5% - солонцюваті, 2% - лужні.

У результаті меліаративних робіт  осушено 3,3 млн га і побудовані зрошувальні  системи на площі 2,6 млн га.

За вмістом гумусу ґрунти України  у різних зонах не одинакові. Так, ґрунти Полісся характеризуються невисоким  вмістом гумусу (0,7-2,0%), у Лісостепу  гумусованість зростає до 1,0-2,5%, у  типових чорноземах рівень гумусу 4,0-6%, у чорноземному Степу кількість  гумусу знижується у протилежному напрямку - з півночі на південь - від 6,0 до1,5%. Як показують матеріали Держкомзему, на протязі останніх десятиріч в  Україні спостерігається досить стала тенденція до зниження вмісту гумусу у ґрунтах.

В країні дуже велика розораність  земель. У центральних, південних  і подільських областях рівень розораності  земель становить 86-90%, на решті території - 60-80% і лише в Закарпатті рівень розораності становить 50%.

У перспективі в зв’язку з  реформуванням сільськогосподарського виробництва структура землекористування  може змінюватись у сторону зменшення  розораності ґрунтів та збільшення площі під лісами та багаторічними  насадженнями.

 

28 Дати оцінку  водним ресурсам України: стан  та їх використання

Водні ресурси - це всі природні води Землі, які представлені водами річок, озер, водосховищ, боліт, льодовиків, підземних горизонтів, океанів і морів.

Водні ресурси виступають джерелом виробничого і побутового водопостачання і відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства і  життєдіяльності населення.

Водні ресурси України складаються  з місцевого стоку і транзиту.

Загальний обсяг річкового стоку  становить 210 км3.

Однією з найбільших водних артерій, що протікає по території України, є  Дніпро з такими великими притоками, як Прип’ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самор. Середній річний стік Дніпра становить 53,5 км3.

Досить потужними ріками є Дністер  з річним стоком 8,7 км3, Сіверський Донець - 5 км3, Південний Буг - 3,4 км3.

Особливе місце в водних ресурсах належить і Дунаю. Це велика багатоводна  артерія з середнім річним стоком майже 123 км3, але вона протікає по території  України лише на відстані 174 км, тому запаси її води на території України  використовуються лише на 5%, тобто у  межах 6 км3.

Чималі запаси водних ресурсів України  зосереджені в озерах, яких в країні нараховується понад 3 тис. В них  акумулюється близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 прісна.

Значні запаси прісної воли накопичуються  в штучних водоймах. Найбільші  з них створено на Дніпрі. Це Київське (площа водного дзеркала 922 км2), Канівське (582 км2), Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпрогесівське (410 км2) та Каховське (2155 км2) водосховища. На Дністрі функціонує Дністровське (142 км2), на Сіверському  Дінцю - Печенізьке (86,2), на Осколі - Червонооскольське (123), на Південному Бузі - Ладижинське (20,8), Старобешівське на Кальміусі (8,3), Карачунівське  на Інгульці (4,4), Сімферопольське на Салгирі (3,23) і Партизанське на Альмі (2,25 км2).

Важлива роль у забезпеченні прісною  водою відводиться й каналам  Сіверський Донець - Донбас довжиною 131,6 км, Дніпро-Донбас - 263 км, Північно-Кримському - 402 км, Каховському - 130 км, Дніпро-Інгулець - 40 км.

В країні зосереджені значні болотні  масиви. Загальна площа боліт становить 1,2 млн га. Переважна їх більшість  розміщена у Поліській зоні України.

Особливе місце в забезпеченні водою відводиться підземним  водам. Розвідано майже 800 родовищ  прісних вод. Вони найбільш чисті  і тому переважно використовуються для задоволення потреб Заселення. їх запаси становлять близько 20 км3. Глибина  залягання підземних артезіанських  вод не однакова: на півночі - 100-150 м, на півдні - 500-600 м.

Найбільшим водокористувачем води є промисловість, яка споживає майже 20 км3 води, сільське господарство використовує 18,4 км 3, комунальне господарство - 4,2 км3. Всього народне господарство країни споживає в середньому за рік 55 км3 води.

Важливу роль в розвитку народногосподарського  комплексу країни відіграють Чорне  та Азовське моря, берегова лінія яких становить майже 2 тис. км.

Чорне море площею 420 тис. км2, має велике господарське значення. В ньому водиться 180 видів риб, більшість з яких промислові. Є цінні водорості. Крім транспортного море має ще й велике значення як зона відпочинку і лікування людей.

Азовське море. Його площа майже 40 тис. км2. Характеризується багатим видовим складом риб - понад 350 видів. Його мілководність зумовлює добре прогрівання води і сприяє широкому використанню узбережжя для розвитку підприємств відпочинку і лікування.

 

 

                29  Дати оцінку водним ресурсам  України: стан та їх використання

 

Ліси відіграють важливу роль у  збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей.

Україна належить до країн з невисокою  забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн га, в тому числі вкрито лісом - 9,4 млн га. Лісистість території становить всього 15,6%.

Ліси розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських  горах - 32%, на Поліссі - 26,1%. в Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а  в Степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська  і Чернігівська.

Оптимальним вважається показник рівня  заліснення 21-22%. Щоб досягти у  перспективі такого рівня заліснення в Україні слід насадити 2,5-3 млн  га лісу .

У структурі лісового покриву найбільша  частка припадає на сосну - 34,7%, дуб - 26,3%. Серед інших деревних порід ялина -9,9%, бук - 9,3%, вільха - 4,2 %, береза - 5,4%, граб - 3,7%, ясен - 1,4%, осика - 1,2%, інші породи - 3,4%.

Вікова структура лісів України. характеризується таким співвідношенням: молоді ліси 45,4% площі, середньовікові -37,7%, достигаючі та стиглі - відповідно 10,1% та 6,8%.

Загальний запас деревини в лісах  України становить 1,74 млрд м3, в тому числі в стиглих і перестиглих  насадженнях 122,8 млн м3.

Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в  екологічному відношенні лісів, решту  становлять експлуатаційні.

 

30 Проаналізувати загальнодержавні  підходи до охорони природних  ресурсів

 

Розвиток народного господарства України залежить не тільки від наявності  природних ресурсів, а й від  їх раціонального використання.

Особливих збитків народному господарству та навколишньому середовищу завдає використання лише одного виду добутих  ресурсів, невжиття заходів по збереженню навколишнього середовища.

Зростання масштабів виробництва  спричинило глобальні екологічні проблеми. Однією з найголовніших є: .

Охорона повітряного басейни. Основні забруднювачі повітря - автотранспорт та промислові викиди у повітря енергетичних і хімічних підприємств у великих промислових центрах та містах.

Вирішення цієї проблеми можливе  за рахунок:

·  оновлення парку всіх діючих транспортних засобів, особливо авіатранспорту;

·  переведення значної кількості автомобільної техніки на газове живлення;

·  встановлення вловлювачів шкідливих речовин на діючих металургійних і хімічних підприємствах та теплових електростанціях.

Охорона водних ресурсів. Основним забруднювачем водних об’єктів шкідливими викидами, що призводять до погіршення якості води, вважаються промислові і комунально-побутові підприємства та сільське господарство. Інтенсивне старіння основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низька продуктивність очисних споруд, незбалансована за водним фактором система господарювання призвели до високої водомісткості продукції,

Перспективи вирішення зазначених проблем полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального  водовикористання, запровадженні водозберігаючих  форм господарювання, створенні замкнутих  циклів водокористування з мінімальним  забрудненням води, забезпеченні відновлювальних  функцій водних джерел.

Важливою умовою реалізації політики раціонального використання та відновлення  водних ресурсів і екосистем на найближчі  роки є необхідність виконання насамперед заходів, які не потребують значних  капітальних затрат, а саме :

·  підвищення загальної культури виробництва;

·  суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;

·  підтримання в належному стані діючих очисних споруд і устаткування;

·  запобігання аварійним ситуаціям, з тим щоб уникнути скидання неочищених стічних вод у водойми;

·  забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій;

·  дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон, контроль за зберіганням водних об’єктів;

·  застосування раціональних технологій використання органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів з метою запобігання їх виносу у воду.

Охорона земельних ресурсів. Збереження землі, як найціннішої складової природо ресурсного потенціалу, потребує:

·  поступового зменшення рівня розораності земель за рахунок виключення із ріллі ділянок, розміщених на схилах, з тим, щоб зменшити дію ерозійних процесів;

·  поліпшення якісного складу ґрунтів. Недотримання за останні роки науковообґрунтованого чередування культур, зменшення внесення органічних і мінеральних добрив призводить до зменшення рівня гумусу у гранті і погіршення якості землі. В цих умовах слід переходити на нові технології ведення землеробства з широким використанням посівів сидеральних культур і багаторічних трав;

·  збереження ґрунтового покриву. Станом на 1.01.2005 року в країні виведено з ладу через організацію різних кар’єрів і звалищ 160,5 тис. га землі. За останні роки щорічно порушується 2,4 тис. га землі, а рекультивується під ріллю лише 0,8 млн га. В цих умовах потрібне термінове втручання держави у прийняття відповідних законодавчих актів, спрямованих на припинення порушення земель.

Охорона лісових ресурсів. Для доведення площ лісів до оптимального рівня в країні необхідно збільшити площу під ними на 2,5-3 млн га. Разом з тим за даними статистики за останні роки в країні вигоряє щорічно14-15 тис. га, і збільшення лісових масивів не відбувається. Для збільшення площ лісових масивів слід:

·  по-перше, поліпшити охорону лісів і не допускати масового їх вигоряння;

·  по-друге, прийняти Державну програму розвитку лісового господарства і визначитись із площами і конкретними ділянками заліснення:

·  по-третє, забезпечити галузь посадковим матеріалом;

·  по-четверте, виділити кошти на проведення робіт, пов’язаних із посадкою лісів;

·  по-п’яте, вдосконалити технологію вирубки лісів, забезпечивши при проведенні цих робіт збереження молодих дерев.