Шпаргалка по"Региональной экономике"

Приведені прогнози розвитку сектору  чорної металургії України не призведуть в перспективі до кардинальних технологічних  і технічних змін. Враховуючи це, а також жорстку конкуренцію  на зовнішніх ринках, можна очікувати, що товарна структура виробництва  і експорту також трохи зміниться. Імпорт металопродукції в майбутньому  також збільшуватиметься.

У перспективі не виключено коригування  виробничих і торгових показників української  чорної металургії, які тісно залежать як від світової кон’юнктури, що може змінюватися, так і від розвитку економіки України залежно від  економічних і політичних подій, що відбуваються в країні і світі.

34 Дати оцінку машинобудівному  комплексу регіонів України

Машинобудівний комплекс — це сукупність галузей промисловості, що виробляють машини й устаткування для всіх ланок  народного господарства.

У сучасному житті немає жодної галузі, де б не використовувалися  вироби машинобудування. Це — і телевізор, і магнітофон, і холодильник, і  пральна машина, і радіоприймач, і міксер, і велосипед, і автомобіль. Всі вони також виготовлені машинами або із застосуванням машин.

Отже, без машин життя та виробнича  діяльність сьогодні неможливі. На роботу люди дістаються машинами — автобусами, тролейбусами, поїздами, автомобілями, там вони знову мають справу з  машинами — верстатами, прокатними станами, комбайнами, сівалками тощо. Навіть управлінська праця все більше устатковується машинами, наприклад, комп'ютерною  технікою.

Забезпечуючи машинами інші галузі господарства, машинобудування сприяє науково-технічному прогресу, полегшує працю робітників, поліпшує її умови.

Машинобудування — провідна галузь промисловості України. В майбутньому  вона набуде значення "галузі-організатора", здатної вдосконалювати економіку  країни. Машинобудування в нашій  країні є органічною складовою майже  кожного більш-менш значного промислового комплексу. Це одна з територіально  найбільш поширених галузей господарства України.

Якщо значення машинобудування  в господарстві України завжди залишається  великим, то місце і роль галузі постійно змінюється. Так, в останні роки машинобудування  за експортним потенціалом значно поступилося  чорній металургії. Кризові явища  тут теж були глибинними. Не завжди успішною була і конверсія підприємств  машинобудування. Майже всі вони в минулому виконували замовлення військових відомств і в нових умовах господарювання не змогли втримати кадри і виробничій потенціал.

Машинобудування — надзвичайно  складна галузь в Україні. Вона поділяється  на кілька десятків галузей і виробництв. Підприємства машинобудування об'єднуються  в одне ціле на основі спільності технології, сировини, а також призначення готової продукції. Великі галузі, наприклад, сільськогосподарське, енергетичне, транспортне машинобудування, поділяються на менші. Так, транспортне машинобудування складається з авто-, судно-, вагоно-, тепловозо-, літакобудування тощо. У свою чергу, наприклад, автомобілебудування—з виробництва легкових, вантажних автомобілів, автобусів.

Розміщення окремих галузей  машинобудування залежить від характеру  виробництва, Його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі, показників витрат сировини, енергії, устаткування з розрахунку на випуск одиниці продукції. Залежно від дії цих чинників галузі машинобудування територіально  об'єднуються в такі групи:

1) радіотехніка, робототехніка, електроніка,  конвеєро-, приладо-, верстатобудування,  інструментальна промисловість  та ін. Підприємства цих галузей  розташовуються в промислових  центрах, де є кваліфіковані 

кадри, науково-дослідні інститути  відповідного профілю, виробнича і  невиробнича інфраструктура;

2) авто-, двигуно-, тракторо-, вагонобудування,  виробництво устаткування для  легкої і поліграфічної промисловості.  Заводи цих галузей знаходяться  в машинобудівних центрах, де  є кваліфіковані кадри, а також  виробляються метал та енергія;

3) виробництво сільськогосподарських  машин, хімічного устаткування, промислової  арматури, будівельних і шляхових  машин. Ці галузі машинобудування  розміщуються ближче до районів  споживання готової продукції;

4) виробництво гірничошахтного,  металургійного, підйомно-транспортного  устаткування, металевих виробів.  Ці галузі знаходяться біля  джерел металопостачання і районів  споживання готової продукції;

5) підприємства галузі металообробки  (ремонт машин та обладнання, виробництво  окремих нескладних металевих  виробів і конструкцій). Вони орієнтуються  на споживача і можуть знаходитися  майже повсюди.

Підприємства металомістких галузей  важкого машинобудування розміщуються переважно в Донбасі, Придніпров'ї, а також у Харкові. Основні  центри — Краматорськ, Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий Ріг, Луганськ, Дебальцеве, Маріуполь, Дружківка тощо.

Основними центрами транспортного  машинобудування є: Луганськ і Харків (тепловози), Дніпропетровськ (електровози), Дніпродзержинськ, Стаханов, Кременчук (вагони), Маріуполь (залізничні цистерни), Миколаїв, Херсон, Київ, Керч (суднобудування), Запоріжжя, Луцьк, Кременчук (автомобілі), Львів (автобуси), Київ і Харків (літаки).

Електротехнічне машинобудування  розвивається в Харкові (генератори для парових і гідравлічних турбін), Запоріжжі і Хмельницькому (трансформатори), Харкові, Полтаві, Києві (електродвигуни), Харкові, Києві, Кам'янець-Подільському, Одесі, Донецьку, Бердянську (кабель).

Найбільші центри верстатобудування  — Харків, Київ, Житомир, Одеса, Дніпропетровськ, Краматорськ, Бердичів, Черкаси.

До центрів приладобудування, які  випускають електронну техніку, електровимірювальні  та інші прилади, належать Київ, Харків, Львів, Суми, Дніпропетровськ, Одеса  та інші великі міста.

Тракторне і сільськогосподарське машинобудування представлене у  Харкові (трактори), Кіровограді (сівалки), Одесі (плуги), Дніпропетровську і Тернополі (бурякозбиральні комбайни), Херсоні (кукурудзо- і зернозбиральні комбайни), Умані, Ніжині, Коломиї, Ново-град-Волинському (машини для тваринництва і кормовиробництва).

У Києві, Сумах, Полтаві, Дніпропетровську, Одесі, Львові, Фастові, Дрогобичі випускають обладнання для хімічної промисловості, а в Києві, Харкові. Дніпропетровську, Одесі, Полтаві, Черкасах, Смілі, Львові, Сімферополі — устаткування для  харчової промисловості. Легка промисловість  забезпечується машинами з підприємств  Харкова, Києва, Полтави, Чернівців, Херсона, Мелітополя, Одеси, Івано-Франківська, Бердичева та ін.

Територіальна організація машинобудування

Основними формами територіальної організації машинобудування є  машинобудівні центри, вузли і  райони.

У машинобудівному центрі зосереджено  машинобудівні підприємства певної спеціалізації. Машинобудівний вузол  охоплює кілька машинобудівних центрів. Машинобудівні райони формуються навколо  одного або кількох великих вузлів і охоплюють кілька областей.

В Україні налічується понад 70 машинобудівних вузлів. Вони різні за обсягом спеціалізації, рівнем сформованості.

Найбільшим машинобудівним вузлом України є Харківський. У ньому  переважають тракторне і сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, енергетичне, підйомно-транспортне, електротехнічне  машинобудування.

Другим за величиною є Київський  машинобудівний вузол. Тут розвинуті  приладобудування, а також машинобудування  для харчової, хімічної промисловості, транспортне машинобудування.

Потужний машинобудівний вузол  сформувався в Дніпропетровську Домінуючими в ньому с важке, сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна промисловість.

Одеський машинобудівний вузол  спеціалізується на верстатобудуванні, підйомно-транспортному, сільськогосподарському машинобудуванні.

У Львівському машинобудівному  вузлі провідне місце посідають  електротехнічна, автомобільна промисловість, приладобудування, у Луганському  — тепловозобудування і гірниче  машинобудування, у Запорізькому—електротехнічна й автомобільна галузі. Великим вузлом важкого машинобудування є Краматорськ, суднобудування — Миколаїв, суднобудування і сільськогосподарського машинобудування  — Херсон.

У цілому ж машинобудування зустрічається  в усіх містах і сели шах міського типу та в багатьох селах (машиноремонт). Має яскраво виражену тенденцію  до зосередження у великих містах. Машинобудування є профільною галуззю  практично в усіх містах, де мешкає понад 100 тисяч осіб.

Про територіальну нерівномірність  розвитку машинобудування в Україні  говорить той факт, що 80 % виробництва  галузі зосереджено в 10 областях нашої  держави. Це Харківська, Київська, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська та Миколаївська області. На інші 14 областей і АРК  припадає лише близько 20 % виробництва  машинобудівної продукції держави.

Проблеми і перспективи розвитку

Нині в машинобудуванні України  необхідно формувати нову мережу доцільних економічних зв'язків  і насамперед у межах держави. Зокрема, треба враховувати раціональні  радіуси кооперованих зв'язків, що не перевищують 500-600 км.

У минулому в Україні дуже багато підприємств машинобудування було розмішено бо врахування їхньої об'єктивної територіальної доцільності. Нині ці підприємства опинилися на грані банкрутства. Крім того, в колишньому СРСР Україні  відводилася роль виробника продукції  металомісткого машинобудування.

Підприємства машинобудування  в Україні розмішені вкрай  нерівномірно. Це теж одна з проблем  машинобудування. Особливо низький  рівень цієї галузі характерний для  Західного і Подільського машинобудівних районів.

Дальший розвиток машинобудування  потребує технічного переоснащення, реконструкції, переспеціалізації підприємств, що виробляють непотрібну суспільству  продукцію. Нові напрями — це створення  приватних невеликих і середніх заводів, що випускатимуть прилади, продукцію загально машинобудівного  призначення, товари народного споживання. Необхідно також використовувати  досвід і кошти великих машинобудівних компаній світу для створення  спільних підприємств. Це дасть змогу  ефективніше використати можливості окремих регіонів.

Окремі галузі машинобудування  в Україні об'єктивно мають  можливість перетворитися на високоефективні  виробництва міждержавного і  світового значення. Це, перш за все, стосується військово-промислового комплексу, ракето-, літако- та суднобудування. Значні перспективи і у галузей, які  забезпечують машинами та обладнанням  агропромисловий комплекс. З часом  почнуть з'являтися перспективи  розвитку і в інших машинобудівних виробництв.

                    35 Дати оцінку хімічній  промисловості   регіонів України

Хімічна промисловість, як і машинобудування, відноситься до галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес, тому її розвиткові постійно приділялась значна увага. Роль хімічної промисловості  визначається широким застосуванням  хімічних технологій і матеріалів в  усіх галузях національного господарства. 
   Для розвитку окремих галузей хімічної промисловості в Україні є багата сировинна база — різноманітні корисні копалини, деревина, виробничі відходи, продукція сільського господарства та ін. 
   Галузі хімічної промисловості в цілому відносяться до матеріаломістких, що зумовлюється значними затратами сировини на виробництво продукції. Для деяких з них потрібні також велика кількість води (наприклад, виробництво синтетичних волокон) або палива та електроенергії (виробництво полімерів). Окремі галузі, особливо ті, що випускають малотранспортабельну продукцію, орієнтуються на споживача. Важливим чинником розміщення і розвитку усіх галузей хімічної промисловості є екологічний. 
   Основна хімія є однією з провідних галузей хімічної промисловості України окремих галузей (приблизно 40% валової продукції), її продукція — мінеральні добрива, кислоти, сода та ін. Розвивається на базі переробки як місцевої (калійні, кухонні і магнієві солі, сірка, фосфорити, 
відходи коксохімічного і металургійного виробництв), так і привізної (апатити, природний газ) сировини. 
   Основою для її розвитку є гірничо-хімічна промисловість. Вона займається видобутком природної хімічної сировини — калійних солей і сірки (Прикарпаття), кухонних солей (Донбас, Крим, Закарпаття), фосфоритів (Середнє Придністров'я, Сумська і Харківська області). 
   Виробництво мінеральних добрив є провідним серед виробництв основної хімії. В Україні продукують різні види добрив: азотні, калійні, фосфорні, комбіновані. 
   Азотні добрива виробляють на основі аміаку, який отримують з природного газу та відходів коксохімічного виробництва. Тому підприємства, що виробляють такі добрива, розміщуються вздовж газопроводів (Рівне, Черкаси, Одеса) або в центрах коксохімії (Алчевськ, Горлівка, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ). 
   Калійні добрива виробляють на підприємствах, що тяжіють до сировини (родовищ калійної солі). Основні центри — Калуш і Стебник. Останнім часом у зв'язку з екологічними та рекреаційними чинниками завод у Стебнику не працює. 
   Виробництво фосфорних добрив орієнтується у своєму розміщенні на споживача (сільськогосподарське виробництво). Воно розвивається на основі переробки імпортної сировини (апатитів з Росії, фосфоритів з Північної Африки), а також доменних шлаків. Власний видобуток фосфоритів не має промислового значення. Найбільші підприємства зосереджені у Вінниці, Костянтинівці, Одесі, Сумах, Маріуполі. 
   Серед виробництва кислот провідне місце належить сірчанокислотному, бо його продукція має широке застосування в різних галузях господарства. Дане виробництво розвивається на основі переробки сірки (родовища у Львівській області, найбільше з яких — Яворівське), відходів коксохімічного, нафтопереробного виробництв, кольорової металургії (сірчисті гази). Воно орієнтується у своєму розміщенні на споживача, бо сірчана кислота малотранспортабельна через високу хімічну активність. Основна сфера споживання сірчаної кислоти — виробництво суперфосфату. Головні центри сірчанокислотного виробництва — ті самі, що й виробництва фосфорних добрив, а також Новий Розділ, Новояворівське, Дніпродзержинськ, Рівне. Виробництво соди матеріаломістке, тому розміщується поблизу родовищ сировини — кухонної солі. В Україні виробляють кальциновану, каустичну та харчову соду. Основні підприємства розміщені у Лисичанську, Красноперекопську, Калуші. 
   Внаслідок економічної кризи підприємства основної хімії, як і інших галузей, значно знизили виробництво продукції. Вони не задовольняють потреб країни, передусім у мінеральних добривах (їх обсяги скоротилися з 5 млн. т у 1985 р. до 2 млн. т у 1998 р.). Значну кількість доводиться ввозити з-за кордону. Усе це вимагає здійснення ряду заходів щодо нарощування виробництва продукції галузей, технічного переоснащення підприємств та ін. 
   Хімія органічного синтезу представлена заводами, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів. Вона використовує, головним чином, нафту і газ. Застосування відходів переробки деревини, сільського господарства і коксохімічного виробництва значно скоротилося. Основною її галуззю є нафтохімічна промисловість з найбільшими центрами у Лисичанську, Кременчуці, Одесі, Херсоні, Дрогобичі, де розміщені потужні нафтопереробні комбінати. Коксосохімічне виробництво розвинене у Горлівці, Сєвєродонецьку, Дніпродзержинську та ін. 
   Виробництво полімерів розвивається там, де є сировина, електроенергія і вода. Синтетичні смоли і пластмаси виготовляють переважно на нафтохімічних комбінатах та азотно-тукових заводах (Сєверодонецьк, Донецьк, Дніпродзержинськ, Запоріжжя та ін.). Хімічні волокна виробляють у Чернігові, Києві, Черкасах, Сокалі (Львівська область). 
   Найбільшим виробництвом із переробки полімерів є випуск шин та гумово-азбестових виробів (Дніпропетровськ, Біла Церква). 
   В Україні добре розвинуті також лакофарбова промисловість (Дніпропетровськ, Одеса, Суми, Вінниця, Дрогобич, Чернівці та ін.), виробництво синтетичних барвників (Рубіжне) та фотохімічних засобів (Шостка). 
   Фармацевтична (виробництво ліків) та мікробіологічна (виробництво вітамінів, кормових домішок та ін.) галузі орієнтуються на споживача і розміщені у найбільших містах України: у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпродзержинську. 
   Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті.