Дидактичні ігри, як засіб ознайомлення дітей з правилами безпеки в побуті

 Таким чином, ми можемо периконатися  що елемент особистісної орієнтації  є важливим для реалізації  цілей намічених педагогом.

Третя умова - застосування комплексу різноманітних ігор на уроках української мови.

 Гра – це практична групова  вправа з вироблення оптимальних  рішень, застосування методів і  прийомів у штучно створених  умовах, що відтворюють реальну  обстановку. Під час гри в учня  виникає мотив, суть якого полягає  в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль.

 Ігрова діяльність – різновид  активної діяльності дітей в  процесі якої вони оволодівають  суспільними функціями, відносинами  та рідною мовою як засобами  спілкування між людьми.

 Гра як метод навчання  організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.

 У процесі гри в учнів  виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

 Для того, щоб повністю використати  можливості, які надає застосуваня  гри на уроці, слід застосовувати  систему різнопланових ігор. Мова  йдеться про ігри різних типів: розвивальні ігри, навчальні, тренувальні і т.д. Саме завдяки сплановаму і розумно побудованому алгоритму введення ігор у навчальний процес вони стануть його органічною частиною. Такий алгоритм дозволить повністю розкрити потенціал гри як форми роботи на уроці.

 Ігри мають бути такими, які  б якомога ширше розкривали  можливості учнів. Тобто слід  звертатись до поліфункціональних  ігор – тих, які б дали змогу  учневі актуалізувати його позапредметні  знання.

 Таким чином, ми виокремили  такі дидактичні умови використання гри в навчальному процесі:

 • наявність мети навчально-виховного  процесу, яка має особистісний  смисл і забезпечує позитивну  мотивацію учнів середньої школи  в процесі навчання з використанням  гри на уроках української  мови;

 • особистісно-зорієнтований характер ігрової діяльності;

 • застосування комплексу  різноманітних ігор на уроках  української мови.

 

 В першому розділі нами  було розглянуто такі питання: трактування поняття «дидактична  гра» в психолого - педагогічній  літературі, особливості використання дидактичної гри на уроках української мови, дидактичні умови використання гри в навчальному процесі. Ми з'ясували, що над цим питанням вже давно працюють психологи та педагоги минулого і сучасного. Виявили, що існують різні погляди на тлумачення поняття гри, на класифікації дидактичних ігор, на їх структуру. Так, в основу нашого дослідження ми взяли тлумачення поняття дидактичної гри як індивідуальної, групової і колективної навчальної діяльності учнів, що включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і навичок, набуття досвіду пізнавльної діяльності і спілкування в процесі ігрового навчання. В цьому розділі ми теоретично опрацювали основи використання дидактичних ігор: подали види дидактичних ігор за різними авторами, виокремили найважливіші завдання навчальних ігор, розглянули структуру ігор, як методу навчання, проаналізували основні вимоги та положення до ефективної організації та проведення дидактичних ігор на уроках української мови. В практиці навчання розрізняють чотири групи ігор: 1) ігри, що направлені на засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою навчальної дисципліни; 2) ігри, що направлені на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності; 3) ігри, що направлені на формування досвіду науково-дослідної діяльності.

 Провівши дослідження літературних  джерел, ми виокремили найважливіші  завдання навчальних ігор: 1.Дидактична  гра збагачує чуттєвий досвід  учня, забезпечує розвиток сприймання. 2. Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. 3. Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку.

 Також, проаналізувавши літературу  і дослідивши понятійний апарат, ми виділили дидактичні умови успішного використання гри в навчльному процесі: наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний смисл і забезпечує позитивну мотивацію учнів в процесі навчання з використанням гри на уроках української мови; особистісно-зорієнтований характер ігрової діяльності; застосування комплексу різноманітних дидактичних ігор на уроках безпеки життедіяльності.

 Отже, після аналізу і усвідомлення  усі теоретичних аспектів дидактичних  ігор і використання їх в  навчальному процесі, ми можемо  впровадити цей метод навчання на практиці, оскільки на теоретичному рівні гра цілком виправдовує себе як нетрадиційний метод навчання, метою якого є підвищення успішності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Дидактичні ігри, як засіб ознайомлення дітей з правилами безпеки в побуті.

 

2.1 Застосування ігрової  діяльності на уроках ОБЖ

 

Ігрова діяльність розглядається як найбільш доступний ефективний метод навчання школяра його власної активної позиції, пов'язаний з ініціативою, фантазією, творчістю. Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворюючої діяльності через перетворюючу до головної мети - творчо-пошукової діяльності. Творчо-пошукова діяльність виявляється ефективнішою, якщо їй передує відтворююча і перетворююча діяльністю. Цільовим орієнтиром в навчанні є розвиток і формування творчої індивідуальності людини. А саме початкова ланка - усвідомлення унікальності свого інтелекту.

Організація ігрової діяльності на уроках ОБЖ має свої особливості. В процесі організації ігрової діяльності на уроках ОБЖ необхідно спиратися на вікові особливості школярів. Для підліткового віку характерні широкі пізнавальні мотиви - інтерес до знань. Навчально-пізнавальний мотив у підлітків проявляється в інтересі до способів добування знань. Удосконалюється інтерес до методів теоретичного і творчого мислення (участь у позашкільних заходах, застосування дослідницьких методів аналізу на уроці).

Для підготовки уроку з використанням ігрової діяльності необхідно ретельно готуватися. Важливо продумати зміст уроку, його завдання. При відборі змісту необхідно, щоб навчальний матеріал був емоційно насичений, запам'ятовувався. В матеріал уроків слід включати чіткі, конкретні образи, події, ситуації. Завдання уроку, з використанням ігрового методу навчання.

Освітні:

1. Сприяти міцному засвоєнню учнями навчального матеріалу.

2. Сприяти розширенню кругозору  учнів через використання додаткових  джерел.

Розвиваючі:

1. Розвивати в учнів творче  мислення.

2. Сприяти практичному застосуванню  умінь і навичок, отриманих на  уроці ОБЖ.

Виховні:

1. Виховувати моральні погляди  і переконання.

2. Виробляти самосвідомість - усвідомлену  причетність з відбуваються подій.

3. Сприяти вихованню саморозвивається  самореализующейся особистості.

При розробці змісту уроку ОБЖ з ігровою діяльністю викладачеві слід визначити:

засоби і методи розв'язання кожної педагогічної задачі;

навчально-матеріальне забезпечення уроку;

методи організації роботи учнів при вирішенні кожної задачі;

критерії оцінки роботи учнів.

При організації грою діяльністю необхідно продумати форму організації колективної діяльності школярів на уроці ОБЖ. Однією з форм організації колективної навчально-пізнавальної діяльності школярів на уроках ОБЖ з ігровою діяльністю, в процесі якої відбувається оволодіння навчаються знаннями, формування у них умінь і навичок, є групова робота: робота малими групами, робота в микрогруппах. Групова форма організації навчально-пізнавальної діяльності школярів відноситься до особистісно-орієнтованих технологій навчання, що ставить в центр уваги творчий розвиток кожного школяра з урахуванням його індивідуальних можливостей. На уроці школярі вчаться разом отримувати знання, творити, завжди бути готовими прийти один одному на допомогу.

Гра - це складне соціально-психологічне явище. Ігрова діяльність сприяє розвитку у школярів мислення, пам'яті, уваги, творчої уяви, здатності до аналізу й синтезу, сприйняття просторових відносин, розвитку конструктивних умінь і творчості, виховання в учнів спостережливості, обґрунтованості суджень, звички до самоперевірки, вчити дітей підкоряти свої дії поставленим завданням, доводити розпочату роботу до кінця. У суспільній практиці останніх років в науці поняття гри осмислюється по-новому, гра поширюється на багато сфер життя, гра приймається, як загальнонаукова, серйозна категорія. Можливо, тому ігри починають входити в дидактику більш активно.

Гра - це метод пізнання дійсності. У грі розвиваються нові, прогресивні освіти і виникає потужний пізнавальний мотив, що є основою виникнення стимулу до навчання. Творчий характер гри підтверджується тим, що школяр не копіює життя, а, наслідуючи того, що бачить, комбінує свої уявлення.

Творчість не з'являється само собою, воно виховується, воно розвивається в результаті тривалої систематичної роботи педагогів. Розвиток ігрового творчості проявляється, насамперед, у поступове збагачення змісту гри. Від багатства і характеру змісту гри залежить розвиток задуму і засобів зображення задуманого.

Ігрова діяльність розвиває цілеспрямованість дій. Саме на цьому етапі в курсі ОБЖ з'являється можливість розвивати ігрове творчість під впливом виховання і навчання, так як його розвиток залежить від придбання знань і умінь, виховання інтересів. Відмінна риса ігрової діяльності на уроках ОБЖ - активність уяви, створює своєрідність цієї форми діяльності. Такі ігри можна назвати практичною діяльністю уяви, оскільки в них воно здійснюється в зовнішньому дії і безпосередньо включається в дію. Стало бути, в результаті гри у школярів народжується теоретична діяльність творчої уяви, створює проект чого-небудь і реалізує цей проект шляхом зовнішніх дій. Відбувається співіснування ігрової, навчальної і трудової діяльності. Учні багато і наполегливо працюють, вивчаючи по темі книги, карти, довідники і т.д. В сучасній психології розроблено таке розуміння сутності особистості, згідно з яким особистістю є людина, що володіє певним творчим потенціалом. Основою творчості, основою творення нового є уява.

Ефективність розвитку творчих здібностей школярів на уроці "Основи безпеки життєдіяльності" пов'язана з чіткою, правильною постановкою завдань. При постановці завдань слід виходити із змісту тематичного плану, враховувати результати попереднього уроку і складність освоєння нового матеріалу, а також склад учнів, їх підготовленість. Кількість намічуваних завдань визначається можливостями їх реалізації на одному занятті. Наприклад, для формування готовності до дій у небезпечних ситуаціях вирішує три групи завдань:

Ідентифікація небезпек - з'ясування їх видів, ймовірно, просторових та часових координат, масштабу, можливого збитку і т.д.

Передбачення, попередження та профілактика ідентифікованої небезпеки на основі зіставлення вигод і витрат.

Організація дій з надання допомоги і порятунку.

При розробці змісту уроку ОБЖ викладачеві слід визначити:

засоби і методи розв'язання кожної педагогічної задачі;

навчально-матеріальне забезпечення уроку;

методи організації роботи учнів при вирішенні кожної задачі;

критерії оцінки роботи учнів.

У процесі передачі знань, умінь, навичок діяльність викладача спрямована на активізацію та управління пізнавальної та навчально-практичною діяльністю учнів на уроці, в ході якого виконуються програмні вимоги по ОБЖ. Управління діяльністю учнів включає в себе:

організаційні заходи на уроці (повідомлення учням завдань уроку, організація дисципліни, раціональне розподіл навчального часу, підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання;

безпосереднє педагогічне вплив (пояснення навчального матеріалу, демонстрація наочних посібників, навчальних відеофільмів, формування практичних умінь і навичок та ін);

поточний контроль на уроці (аналіз по ходу уроку пізнавальної і навчально-практичної діяльності учнів, оцінка її ефективності, внесення відповідних коректив тощо).

У методичній літературі відзначають, що існує кілька груп ігор, що розвивають інтелектуальну, пізнавальну і творчу активність школяра:

I група - предметні ігри, як маніпуляції з предметами. На уроках ОБЖ вивчення правил дорожнього руху відбувається в ігровій формі з використанням дорожніх знаків, регулювального жезла, світлофора.

II група - ігри творчі, сюжетно-рольові, в яких сюжет - форма інтелектуальної діяльності. У сюжетній грі учні виконують певні ролі, програють певний сценарій, діалог. Сюжетна гра не займає багато часу, школярі з інтересом і увагою стежать і беруть участь у ній. Форма гри може бути масовою. Такі ігри сприяють поглибленню, закріпленню навчального матеріалу.

Творча активізація учнів досягається цікавим сюжетом гри, особистою участю дітей. Творчі сюжетно-рольові ігри в навчанні - не просто розважальний прийом або спосіб організації пізнавального матеріалу. В процесі навчання на уроках ОБЖ використовуються інтелектуальні ігри типу "Щасливий випадок", "Що? Де? Коли?", "Рятувальники", "Подорож". Творчі, сюжетно-рольові ігри пізнавального характеру не просто копіюють навколишнє життя, вони є проявом вільної діяльності школярів, їх вільною фантазією.

III група ігор, яка використовується як засіб розвитку пізнавальної активності дітей - це ігри з готовими правилами, зазвичай звані дидактичними. Дидактичні ігри складені за принципом самонавчання, тобто так, що вони самі спрямовують учнів на оволодіння знаннями та вміннями. До них відносяться розвиваючі ігри психологічного характеру, кросворди, вікторини, головоломки, ребуси, шаради, криптограми, чайнворды і т.д.

Кросворд (словопересечение). Робиться такий підбір слів, що при їх перетині можна було прочитати слово іншого значення. Чайнворд - утворює ланцюжок найменувань предметів, рослин чи тварин, які зашифровані початковими літерами або цифрами з питаннями до них.

Топографічний диктант. Під диктовку вчителя, учні в зошиті, а одні з них на класній дошці, креслять план шляхи (текст складає вчитель, використовуючи вивчені умовні знаки плану). Топографічне лист. За завданням вчителя учні записують складений ними спільно текст, в якому характеризують різні ділянки навколишньої місцевості, і замість об'єктів (болото, яр тощо) у відповідних місцях листи малюють умовні топографічні знаки.