Дослідження проблем доступності вищої освіти та теоретичних аспектів доцільності процесу укрупнення ВНЗ в Україні

    Прагнучи підвищення якості освіти та навчання у ВНЗ з посиленням при цьому науково-інноваційної складової, слід заглибитись у розуміння справжніх  передумов високого рівня надання освітніх послуг і зосереджуватись на забезпеченні ВНЗ фінансовими ресурсами як для поточної діяльності, так і для здійснення масштабних видатків розвитку. Без підтвердженої капіталовкладеннями повноцінної державної пріоритетності вирішення питання випереджального розвитку вітчизняної системи вищої освіти надалі залишатиметься лише декларуванням цілей, завдань, розробкою програм, шаблонною звітністю тощо. І лише після якісних змін у державному усвідомленні та підтримці вищої школи можна буде мотивувати представників бізнесу також вкладати фінансові ресурси в цю сферу.

       Отже, Болонський процес спрямований на формування єдиного відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці.

        Щоб входження України до Болонського процесу стало реальністю, думаю, треба провести серйозні реформи в галузі освіти. Українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. Там знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна людина.

       Вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл.

       Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Сьогодні наш диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками, за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.

     Найбільше не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців - низька дієвість знань.

      Дієвість - це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше.

       За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов'язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього - високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.

      За кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання)і магістрів (ще 1,5 - 2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора.

      Наші вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади 1-2 рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах 3-4 рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном цього не розуміють.Отже, треба уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів [15, с.6-7].

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

        У дипломній роботі:

       1.Визначено напрями модернізації  вищої освіти України у контексті  Болонського процесу:

    -введення двоциклового навчання;

    -запровадження кредитної системи;

     -контроль якості освіти;

     -розширення мобільності;

    - забезпечення працевлаштування випускників.

    -забезпечення привабливості європейської системи освіти.

       «Програми Болонського процесу фактично мають на меті вдосконалення освітньої системи для задоволення потреб сучасної особистості, в першу чергу, й удосконалення суспільства. Вони покликані узгодити глобалізаційні процеси, вплив інших культур, безперервну ситуацію вибору і запити особистості. А в сучасних суспільствах ризику надзвичайно складними ще є й питання виживання і можливості діяльності» [22, с. 67].

      2.З’ясовано принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіті України до Європейського простору вищої освіти.

     Для входження України до європейського простору вищої освіти потрібно впровадити в системі вищої освіти:

   -широкомасштабну довгострокову стратегію системної модернізації всієї системи освіти;

  -систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки, внутрішнього розвитку держави та суспільства;

  -державний реєстр напрямів підготовки та  спеціальностей, відповідно до міжнародної стан класифікації освіти (МСКО-96 та 97) і міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88);

-загальноприйняту та порівняльну систему вчених ступенів;

    -законодавчо підсилені умови для полегшення працевлаштуванню українських громадян в Європі та сприяння міжнародній конкурентоспроможності системи вищої освіти України;     -систему кредитів на зразок Європейської системи трансферу кредитів (ECTS), як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

   -законодавчо підсилені умови задля забезпечення мобільності через усунення перешкод нашляху ефективного використання права на вільне пересування.

        3. Проаналізовано  стан та проблеми реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямами і визначено основні принципи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу:

-створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки;

-адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних принципів Європейського простору вищої освіти;

-забезпечення соціального контексту вищої освіти, який надасть можливість випускникам вищих навчальних закладів (ВНЗ) формувати свою професійну кар’єру на основі соціальної справедливості, відповідальності та загальнолюдських цінностей.

         План дій передбачає реалізацію низки завдань у системі вищої освіти України, що сприятиме досягненню основної мети – підготовки висококваліфікованих фахівців, які будуть конкурентоспроможними на національному, європейському та світовому ринках праці, а саме:-модернізації системи вищої освіти, системи та структури кваліфікацій;

-удосконалення змісту вищої освіти та організації навчального процесу;

-підвищення ефективності та якості вищої освіти;

-міжнародного визнання документів про вищу освіту;

-зміцнення позицій вищих навчальних закладів України на європейському та світовому ринку освітніх послуг та досягнення їх рівноправності в європейському і світовому співтоваристві.

     4. Проаналізовано   значення гуманітаризації вищої технічної освіти в Україні у контексті Болонського процесу та запровадження модульної системи:

      Модульний підхід до організації  навчального процесу з професійно  орієнтованої іноземної мови  у ВНЗ найкращим чином відповідає  вимогам щодо цільового, змістовного  та організаціино-діяльнісного компонентів  навчання цієї дисципліни. На відміну від інших підходів він створює оптимальні умови для:

  1) забезпечення  навчання мовленнєвого спілкування  у рамках різної тематики - від  загальної через загальну науково-технічну  і загально-фахову до професійної  і фахової в тематичних модулях; 

  2) забезпечення усвідомлення студентами конкретних цілей і завдань навчання як суб'єктивних цілей і завдань їх навчання, що сприяє розвитку позитивної його мотивації;

 3) забезпечення науково обґрунтованої та систематичної мінімізації змісту навчання, що стає основою для формування іншомовної комунікативної компетенції достатнього рівня розвитку;

   4) забезпечення науково обґрунтованої професійно спрямованої побудови змісту навчання відповідно до професійно значущих цілей;

   5) забезпечення цілісної системи навчання всіх аспектів мови у кожному тематичному модулі за підпорядкованості мовних аспектів мовленнєвій діяльності цією мовою;

   6) забезпечення першочерговості спілкування мовою в навчальному процесі, тобто реалізацію основних принципів комунікативної методики;

   7) забезпечення умов для мотивуючої, регулюючої та формуючої індивідуалізації навчання;

   8) забезпечення регулярного зворотного зв'язку і своєчасної корекції процесу навчання;

   9) забезпечення тісного контакту між викладачем і студентами;

   10) забезпечення умов для творчої самостійної роботи студентів [70, с.97].

  5. Проаналізовано особливості реформування системи підготовки лікарів в Україні та приведення її у відповідність до вимог Болонської декларації та здійснено порівняння системи підготовки лікарів в Україні з європейською.

     З’ясовано, що підготовка лікарів у європейських країнах, що приєднались до Болонського процесу, свідчить про спільність у підготовці лікаря в Україні і країнах ЄС лише у двох позиціях: термін навчання становить 6 років і додипломна підготовка складається з двох етапів - доклінічного і клінічного.              Принципова різниця систем підготовки лікарів полягає у наступному:

         - підготовка лікарів в країнах ЄС здійснюється, як правило, на медичному факультеті за однією спеціальністю - "медицина". В Україні за напрямом "Медицина" здійснюється підготовка лікарів за 3 спеціальностями, з яких тільки 1 збігаються з європейськими ("лікувальна справа" - відповідає напряму "медицина"). Отже має місце додипломна спеціалізація лікарів.

        - за останні 5 років у більшості країн, що приєдналися до Болонського процесу, в результаті реалізації основних положень Булонської декларації, відбулися суттєві зміни у формі організації навчального процесу - запровадження нової ефективної моделі організації навчального процесу - кредитно-модульної. Вона ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць оцінювання (залікових кредитів). Нова модель забезпечує підвищення якості підготовки фахівців на всіх етапах, а також мобільність студентів, які мають можливість навчатися у будь-якому навчальному закладі Європи, оскільки система залікових кредитів однакова для всіх країн ЄС.

      Отже, має місце значно нижча ефективність підготовки вітчизняних лікарів.         Навчальні плани підготовки лікарів в Україні перевантажені дисциплінами гуманітарного блоку, більшість з яких взагалі не вивчаються в країнах ЄС. В країнах ЄС не існує такий цикл дисциплін, як військова підготовка, яка в Україні відноситься до нормативних дисциплін.

        В навчальних планах медичних факультетів України окремо виділено виробничу практику, яка проводиться в літній період. В країнах ЄС практична підготовка здійснюється безпосередньо під час практичних занять при модульній системі та ротації модулів або циклів клінічних дисциплін, під час самостійної роботи в клініках, питома вага якої збільшена, що дає можливість не розривати у часі теоретичну й практичну підготовку й не використовувати літній канікулярний час студента, що маємо в Україні.

      6. Досліджено аспект доступності вищої освіти України в рамках європейського вибору.

     Складовою проблеми доступності освіти та розширення доступу до неї є подальший розвиток студентської мобільності, що прямо корелює з уведенням єдиної Європейської кредитної системи взаємозаліку (European credit transfer system, ECTS).

    Основні ознаки ECTS є такими.

   1.ECTS ґрунтується на конвенції про 60 кредитних заходів з обсягу робіт студентів за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить переважно 36—40 тижнів на рік, у цьому разі 1 кредит становить 24—30 робочих годин. Обсяг годин — це час, за який пересічний студент отримає необхідний результат навчання.

   2.Кредит також підсумовує результат навчання. Результати навчання — це знання, які показують, що студент знатиме, розумітиме або на що він буде здатний після закінчення навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати після закінчення відповідної роботи та оцінення здобутого результату.

    3. Розміщення кредитів ECTS протягом офіційного циклу програми навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3—4 роки (тобто 180 або 240 кредитів).

    4.Студентський обсяг робіт в ECTS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, складання їх тощо.

    5. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи). Вони також відображують обсяг робіт кожного з необхідних компонентів, включених АО програм стосовно всього обсягу робіт, потрібного для закінчення повного року навчання.

   6.Представлення студента здійснюються документально на локальному або національному рівні. Для практики корисно додавати рівень ECTS, значною мірою для кредитного переведення. Відповідно до шкали рівнів ECTS студентів оцінюють за статистичною базою. Тому статистичні дані — це перший крок представлення студента для прийняття до ступеневої системи ECTS. За прохідним балом визначають, на який ступінь буде зараховано студента. Наприклад: А (найкращий) - 10%, В - 25%, С - 30%, D - 25%, Е - 10%.