Клинико-психолого-педагогична характеристика учнив з особливостями психофизичного розвитку

Дитину вчать парним зіставленням предметів за їх властивостями, виконання предметних дій, вибору за зразком. В якості матеріалу використовують пари геометричних фігур, предмети всіх основних кольорів, іграшки типу башточок, матрьошок, вкладок, парні картинки. Основне завдання педагога - навчання зовнішнім орієнтовним діям. За допомогою інструкції типу: «Поклади в цю коробку всі іграшки, а в цю - весь одяг» і спільного з дитиною виконання завдання, формують початкові узагальнюючі поняття: іграшки, одяг.

Кондуктивне виховання і навчання при ДЦП включає комплексну методику лікувально-педагогічного впливу з використанням регулюючої функції внутрішнього мовлення, ритмічної організації руху. З цією метою стимулюють дитину виконувати рухи під рахунок від 1 до 5, на основі однотипних інструкцій, наприклад вгору - вниз і т. п.

Ритмічна стимуляція рухів грунтується на психологічних дослідженнях багатьох вітчизняних психологів (Л. С. Виготського, Н. А. Бернштейна, А. Р. Лурія), розглядають довільну рухову активність на основі концепції функціональних систем, що включають кінестетичну і кінетичну основи і зорово-просторову організацію . Методика кондуктивного виховання не тільки полегшує виконання рухів при ДЦП, але й сприяє формуванню довільної регуляції поведінки. За допомогою цієї методики здійснюється нерозривний взаємозв'язок у розвитку моторики, мови та довільної регуляції поведінки.

Формується початкове ситуаційне розуміння зверненої мови і підпорядкування окремим словесним інструкцям у знайомих словосполученнях. Для розвитку розуміння простих інструкцій треба їх вимовляти, одночасно показуючи позначені ними дії, допомагаючи дитині їх виконати. Так виховується розуміння таких рухів, як «ладушки», «до побачення», «покажи, який ти великий» і т. п.

При проведенні цієї роботи особливо важливе значення має емоційно-позитивна взаємодія дитини з дорослим, що здійснює систему кондуктивного виховання.

Особливою специфікою відрізняється  логопедична робота при ДЦП. Відомо, що у дітей з церебральним паралічем  найбільш частими формами мовних порушень є різні форми дизартрії, специфікою яких є спільність порушень мовної і скелетної моторики з недостатністю кінестетичного сприйняття. Дитина слабо відчуває як положення своїх кінцівок, так і органів артикуляції. Це сприяє проявам загальної та артикуляційної діспраксії, що ускладнює виконання цілеспрямованих рухів і підсилює порушення звуковимови.

Одним з важливих завдань логопедичної роботи при ДЦП є розвиток відчуттів артикуляційних поз і рухів, подолання та попередження оральної діспраксії. Для покращення відчуття артикуляційних поз і рухів використовуються вправи з опором, чергування вправ з відкритими очима із зоровим контролем за допомогою дзеркала і з закритими очима з метою зосередження уваги на пропріоцептивних відчуттях.

При екстрапірамідній дизартрії, коли відбувається непостійне підвищення м'язового тонусу за типом тонічних спазмів,насильницькі рухи різко ускладнюють артикуляцію, фонацію і слововідтворення, також необхідні спеціальні умови для проведення логопедичної роботи з усуненням всіх зовнішніх різких стимулів.

Система логопедичного  впливу при всіх формах дизартрії  у дітей з церебральним паралічем має комплексний характер і включає корекцію звуковимови у поєднанні з формуванням звукового аналізу та синтезу, лексико-граматичної сторони мови та зв'язного висловлювання. Специфікою цієї роботи є її поєднання з диференційованим артикуляційним масажем і гімнастикою, логопедичною ритмікою, із загальною лікувальною фізкультурою, фізіотерапією та медикаментозним лікуванням.

Логопедична робота при  дизартрії проводиться поетапно.

Перший етап - підготовчий. Основні його цілі: підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів. Важливим завданням на цьому етапі є розвиток сенсорних функцій, особливо слухового сприймання та звукового аналізу, а також сприйняття й відтворення ритму.

Другий етап - формування первинних комунікативних вимовних навичок. Основна його мета - розвиток мовного спілкування та звукового аналізу. Проводиться робота з корекції артикуляційних порушень. Робота по розслабленню м'язів артикуляційного апарату починається із загального м'язового розслаблення, розслаблення шийної, грудної мускулатури, м'язів рук. Потім проводиться розслабляючий масаж м'язів обличчя. Рухи починаються з середини лоба у напрямку до скронь. Вони виробляються легкими погладжуючими рівномірними рухами кінчиків пальців у повільному темпі.

Другим напрямком розслабляючого масажу обличчя є рух від брів до волосистої частини голови. Рухи проводяться рівномірно обома руками з двох сторін. Третім напрямком  руху є рух вниз від лінії чола, через щоки до м'язів шиї і плеча.

Потім приступають до розслаблення м'язів губ. Логопед поміщає свої вказівні пальці на точку, що знаходиться між серединою верхньої губи і кутом рота з обох сторін. Рухи йдуть до середньої лінії, так що верхня губа збирається у вертикальну складку. Такий рух проробляється з нижньою губою, потім з обома губами разом.

Важливе значення в логопедичної роботи має також артикуляційна гімнастика. При її проведенні велике значення має тактильно-пропріоцептивна стимуляція, розвиток статико-динамічних відчуттів і чітких артикуляцій кінестезії.

Пасивний словник збагачують такими словами, як форма, величина, колір, такий же, схожий, більше, менше. Вчать порівнювати контрастні за величиною предмети, розрізняти об'ємні форми предметів, показуючи і називаючи їх: куля - кулька, куб - кубик, великий - маленький. Пояснюють призначення окремих предметів у практичній діяльності - м'ячем грають, ложкою їдять, з чашки п'ють, на ліжку сплять і т.д.

Навчають звіряти предмети і їх зображення, слухати і розуміти мову дорослого, розглядати картинки в книгах. Дитині розповідають про предмети, намальованих на картинках, і просять його показати названу картинку. Підбирають іграшки, для захоплення яких необхідна участь великого пальця.

Важливе значення має  розвиток ігрової діяльності в спілкуванні  з однолітками, навчання та корекція порушених функцій у процесі гри, виховання навичок самообслуговування та гігієни, формування маніпулятивної діяльності, зорово-моторної координації.

   У дітей з церебральним паралічем розвиток рухових функцій порушено, тому при проведенні лікувально-корекційної роботи необхідно уникати і попереджати закріплення наступних неправильних поз і положень дитини:

- В положенні на  спині уникати надмірного напруження  м'язів-розгиначів шиї, рук і  ніг шляхом проведення спеціальних  вправ: зігнувши голову і спину  дитини, виробляти повільні плавні  похитування, домагаючись зниження  м'язового тонусу;

- В цьому ж положенні уникати або коригувати асиметричне положення тіла при повороті голови в сторону, попереджаючи поворот голови і очей у бік розігнутих кінцівок;

- В положенні на  спині при згинанні голови  уникати згинання рук і розгинання ніг.

   Важливе значення має рання стимуляція розвитку рухових навичок.

   Надалі дитини навчають стояння на четвереньках і розвивають функцію рівноваги в цьому положенні, стимулюють повзання рачки, проводять спеціальні вправи по тренуванню функції сидіння, розвивають здатність самостійно сідати, вставати на коліна, потім на ноги, розвивають можливість вертикальної пози і ходьби.

Важливе значення у фізичному  вихованні дитини з церебральним паралічем мають спеціальні вправи, спрямовані на розвиток маніпулятивної функції рук. Розвиток функції рук тісно пов'язані з формуванням загальної та артикуляційної моторики. Дитині з церебральним паралічем важко не тільки захопити предмет, але і відпустити його, тому дитину важливо вчити безпідставному разжиманню кисті, а також перекладання предмета з однієї руки в іншу. Для розвитку диференційованих рухів пальців, наприклад для натискання вказівним пальцем, використовують різні предмети та іграшки.

Важливе значення мають  спеціальні вправи з підготовки та розвитку самостійної ходьби. Для цього дитину слід навчити правильної вертикальної постави голови і тулуба по відношенню до опорної поверхні; вмінню переміщати центр ваги на опорну ногу, рівномірному розподілу маси тіла на обидві ноги. Необхідно розвинути в дитини спірність стоп і крокові рухи у різних вихідних положеннях: лежачи на спині, сидячи на дитячому стільчику, стоячи.

Крім лікувальної гімнастики, для підготовки дитини до самостійного пересування широко використовуються різні види масажу. Класичний лікувальний масаж при ДЦП сприяє розслабленню напружених м'язів і стимулює функціонування ослаблених м'язів. Використовуються різні прйоми масажу: погладжування, точковий і вібраційний.

2.6 Основні  принципи і напрями в організації  психолого-педагогічної корекції дітей аутистів

Одним із головних завдань  психолога є допомога дитині з  РДА в адаптації до колективу з перспективою подальшої соціалізації. Такі заходи треба реалізувати комплексно (з активною участю дефектологів, логопедів, педагогів і батьків) на фоні медикаментозного лікування, що призначає психіатр. Робота всіх спеціалістів має бути взаємопов'язаною та прописаною в індивідуальній програмі розвитку дитини.

Педагоги і психологи  спільними зусиллями домагаються загальної мети: допомогти малюку адаптуватися до дитячого садка та школи. Разом вони розробляють індивідуальну програму розвитку дитини. Педагог ставить конкретні освітні завдання, а психолог, спираючись на загальні закономірності розвитку дітей-аутистів, допомагає вирішувати поточні проблеми. Упродовж спостереження за малюком вихователь або вчитель можуть проконсультуватися із психологом. Наприклад: «Як допомогти дитині позбутися страхів?», «Як реагувати на спалахи агресії та самоагресії?».

У зв'язку із симптоматикою  РДА педагогам і психологам необхідно залучити дитину в спільну діяльність. Цьому сприяє використання різноманітних форм взаємодії з аутичною дитиною через збагачення її емоційного та інтелектуального досвіду.

Щоб зрозуміти, з чого почати корекційну роботу, необхідно  визначити провідний її напрям: розвиток мовлення, навичок соціальної взаємодії, уяви тощо. Вибір напряму залежатиме від потреб конкретної дитини. В одному випадку необхідно в першу чергу навчити її навичок самообслуговування, в іншому — знизити рівень тривожності, провести роботу зі зняття страхів, налагодження первинного контакту, створення позитивного емоційного клімату і комфортної психологічної атмосфери для занять.

Запорука успіху в  роботі з аутичними дітьми — гнучкість  поведінки, вміння вчасно зорієнтуватися та перебудувати заняття. Тому на перших етапах недоцільно чітко все структурувати. Увагу слід звертати в основному на створення емоційно комфортної атмосфери. Важливо враховувати постійність занять у часі та одяг спеціаліста — це допоможе дитині звикнути до нього.

Якщо малюк не приймає  інструкцій і правил, які йому пропонують, то в жодному разі не можна нав'язувати їх силою. Потрібно придивитися до того, що та як хоче робити сама дитина, зайнятися тим, що їй до вподоби. Це допоможе налагодити контакт.

На перших етапах роботи з аутичними дітьми рекомендуємо пропонувати їм ігри з твердою послідовністю дій і чіткими правилами. Для закріплення навичок кожну гру слід програти не один десяток разів, тоді вона може стати своєрідним ритуалом, які так люблять аутичні малюки. Під час гри дорослий повинен постійно проговорювати свої дії та дії дитини, чітко позначаючи словами все, що відбувається. При цьому педагога не повинно бентежити те, що малюк не виявляє жодного інтересу до слів. Не треба впадати у відчай: багаторазове повторення однієї й тієї ж гри, тих самих слів принесе свої плоди — дитина зможе включитися в діяльність. 

О.Лютова, Г. Моніна пропонують проводити корекційну роботу за такими основними напрямами:

1.        Розвиток відчуттів і сприйняття, зорово-моторної координації.

2.        Розвиток навичок самообслуговування.

3.        Розвиток мовлення та комунікативних здібностей.

Розвиток відчуттів і сприйняття, зорово-моторної координації

Щоб робота з аутичною дитиною виявилась ефективнішою, бажано починати її з розвитку психічних процесів, особливо відчуттів і цілісного сприйняття. Значну увагу при цьому слід приділити розвитку тактильного, зорово-тактильного, кінестетичного сприйняття. В іграх «Чарівний мішечок», «Угадай предмет» тощо описані конкретні прийоми роботи. Якщо у дитини низька мотивація до занять, то спершу дорослий може використовувати такий прийом: брати руку малюка та спрямовувати її, наприклад, обводити пальчиком геометричні фігури, контури об'ємних і намальованих предметів, при цьому чітко та неодноразово повторюючи їхні назви. Корисно запропонувати дітям складати головоломки (на дотик, із заплющеними очима), мозаїки, «рамки Монтессорі».

Якщо цілісне сприйняття у дитини достатньо розвинуте, можна проводити заняття з розвитку інших психічних функцій (увага, пам'ять, уява), залежно від її інтелектуального потенціалу.

Розвиток зорово-моторної координації також необхідний у роботі з аутичними дітьми. Корисні заняття перед дзеркалом, коли малюк разом із дорослим дивиться на своє відображення та повторює за ним назви частин тіла. Тому корисно розмістити у груповій кімнаті кілька дзеркал на рівні очей дитини. Час від часу дорослий може привертати увагу малюка до його відображення.

Аутичні діти люблять  малювати на своєму тілі. Це допомагає  їм усвідомити власне тіло, його частини  та сприяє розвитку тактильних відчуттів. Тут допоможе така вправа: поклавши малюка на великий аркуш паперу, дорослий обводить контур його тіла, а потім разом, називаючи вголос частини тіла та предмети одягу, вони зафарбовують цей контур. Малюючи окрему частину тіла, дорослий або просто називає її, або веде з нею діалог (гра «Розмова з тілом»). Крім цього, корисні такі ігри, як «Фізкультурники», «Покатай ляльку», «Покажи ніс» тощо.