Клинико-психолого-педагогична характеристика учнив з особливостями психофизичного розвитку

З аутичними дітьми необхідно  займатися фізичними вправами, адже це також допомагає їм краще відчувати своє тіло, покращує координацію рухів. 

Оскільки для аутичних малят характерне зниження або відсутність мотивації до виконання певних дій (одягання, прибирання речей), важливо встановити з ними довірчі стосунки. Зрозумівши, що дорослі приймають її такою, як вона є, дитина впевниться у власній безпеці, та, можливо, піде на контакт. Дитина з РДА постійно потребує візуальної підтримки, тому при відпрацьовуванні навичок самообслуговування слід використовувати оперативні картки. Так, схему, що позначає потрібну послідовність дій дитини при збиранні на прогулянку, можна намалювати на шафці. Корисні й ігри на кшталт «Малюнки, що розмовляють». 

Розвиток мовлення здійснюється з урахуванням групи РДА. Так, займаючись із дитиною першої групи, дорослому необхідно особливо чітко промовляти всі слова, при цьому слід звернути увагу на ті з них, які дитина намагається вимовити. Називаючи предмети, треба їх показувати.

При роботі з дітьми другої групи слід посилювати мовленнєву активність. Спочатку в мові можна використовувати прості фрази: «Візьми цукерку», — потім поступово додавати нові слова: «Візьми цукерку зі столу», «Візьми цукерку з письмового столу» тощо. Заняття мають відбуватися в атмосфері тепла, довіри. При навчанні читання слід використовувати метод глобального читання. Дитині пропонують не окремі букви, а одразу ціле слово, написане крупно й чітко, підкріплене наочним зображенням.

Дітей третьої групи  потрібно вчити діалогічного мовлення. На перших етапах дорослий більше слухає дитину, потім починає ставити запитання. Пізніше малюку пропонують продовжити розповідь, казку або історію. При цьому важливо емоційно підтримувати дитину, не переривати її та вислуховувати до кінця.

Мовлення дітей четвертої  групи, зазвичай, розвивається значно краще, ніж у попередніх. Але робота з ними також потребує уваги дорослих. Необхідно викликати у малюка впевненість, не піддавати сказане ним постійній критиці.

У будь-якому випадку, незалежно від групи аутизму, з дітьми слід говорити якомога більше, а заняття краще проводити у формі гри.

Розвиток комунікативних здібностей радимо проводити в ігровій формі. Дітям корисно грати в такі ігри, як «Рукавички», «Мінялки іграшок», «Створюємо мультфільми» тощо.

Малятам з аутизмом властиві безцільні монотонні рухи, розгойдування. Відвернути їх від стереотипного  ритму можна, використовуючи емоційно насичені ритмічні ігри й танцювальні рухи.

Малювання фарбами (пензликами, штампами й особливо пальцями) допомагає зняти зайве м'язове напруження. Для цього корисна також робота з піском, глиною, пшоном, водою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Реформування системи освіти в Україні у відповідності до Державної національної програми “Освіта Україна ХХІ століття” і пов’язані з ним зміни в змісті шкільного навчання ставлять високі вимоги до нервової системи організму дітей та підлітків, який перебуває в процесі росту і розвитку, що спонукає дбайливо ставитись до психічного здоров’я учнів, усувати навчальне перевантаження. Це пов'язано, насамперед, зі значним погіршенням протягом останнього десятиріччя як соматичного, так і психічного здоров’я.

Розумово відсталі діти різняться ступенем вираженості дефекту, вимірюваної за тестом інтелекту Векслера в умовних одиницях. Діти з легкими ступенями розумової відсталості, діти з середньою вираженістю відсталості, глибоко розумово відсталі діти.

   Виділення дітей із затримкою психічного розвитку в спеціальну категорію має велике практичне значення, адже глибоке вивчення особливостей їхньої психіки і визначення на цій підставі відповідних педагогічних умов навчання та виховання допомагають успішно коригувати хід їх пізнавального розвитку та становлення особистості. Для всіх дітей з затримкою психічного розвитку характерні більш або менш виражені порушення розумової працездатності, які полягають у підвищеній втомлюваності, особливо під час розв'язання завдань, що вимагають тривалого інтелектуального напруження. Проте найяскравіше ця особливість виявляється у дітей з астенічними станами.

    Врахування особливостей первинного дефекту: глибини порушення слухової функції та локалізації ураження в органі слуху, - є необхідною передумовою розуміння індивідуальних особливостей психічного розвитку дітей з природженими або ранніми порушеннями слуху. Особливо важливе значення має ранній початок лікувально-корекційної роботи.

 Навчання та виховання дітей з вадами зору здійснюється у спеціальних дошкільних установах і школах для дітей з порушеннями зору.Педагогічний процес будується з урахуванням можливостей цих дітей та їхньої своєрідності. При цьому необхідно дотримання спеціальних педагогічних та гігієнічних вимог: раціональний розподіл навчальних занять, забезпечення відповідного рівня освітленості, застосування коригуючих і тифлотехнічних засобів, організація спеціальних занять з корекції відхилень у психологічному розвитку. Адаптація дитини до навколишнього світу повинна відбуватися на ранньому етапі розвитку, чим раніше дитина зможе опанувати методами просторової орієнтації, тим легше їй буде навчаться подальшим навичкам.

Особливо важливе значення має ранній початок лікувально-корекційної роботи з глухими дітьми. Необхідно зауважити, що важливі корекційні завдання вирішуються в процесі розвитку слухового сприйняття навчання вимові. Метою цієї роботи є формування і розвиток у дітей з порушеним слухом навичок сприйняття й відтворення усного мовлення. Робота з розвитку слухового сприймання у глухих і слабочуючих дітей спрямована на розвиток залишкового слуху: діти навчаються сприйняття мовного матеріалу і немовних звучань. На базі розвивається слухового сприйняття усного мовлення, формуються навички мовної комунікації.  
   Запорука успіху в роботі з аутичними дітьми — гнучкість поведінки, вміння вчасно зорієнтуватися та перебудувати заняття. Тому на перших етапах недоцільно чітко все структурувати. Увагу слід звертати в основному на створення емоційно комфортної атмосфери. Важливо враховувати постійність занять у часі та одяг спеціаліста — це допоможе дитині звикнути до нього.

    Причини важковиховуваності, пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями розвитку дітей підліткового віку: прагнення якомога швидше завоювати статус дорослої людини, домогтися самостійності і незалежності, неспроможність соціально сприйнятливим способом компенсувати свою непристосованість до соціального оточення, прояв акцентуацій характеру, заниження чи завищення самооцінки, протиріччя норм і оцінок поведінки, негативне наслідування окремих асоціальних типів.

Особливості психічного розвитку дітей з церебральним паралічем  у взаімокомплексі зі специфікою мовних розладів повинні враховуватися при підготовці їх до навчання. Для розвитку мовлення і мислення дітей з церебральним паралічем важливе значення має розширення їх кругозору, збагачення їх життєвого досвіду.

Корекційна педагогіка вивчає особливості фізичного і  психічного розвитку, закономірності організації корекційного навчально-виховного процесу, розробляє спеціальні засоби навчання і виховання дітей з особливими потребами. Актуальною проблемою виховання є їхня інтеграція в суспільство відповідно до визначених міжнародними законодавчими документами прав кожної дитини на життя, захист, освіту тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури  

1. Адаптація дитини до школи / Упоряд. С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.

2. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития детей/ Под ред. К.С.Лебединской. –М., Педагогика, 1982.

3. Архипова Є.Ф. Корекційна робота з дітьми з церебральним паралічем. М., 1989.

4. Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тімоніна О.В. Дитячі церебральні паралічі. М., 1989.

5. Баенская Е. Р., Либлинг М. М. Психологическая помощь при нарушениях раннего эмоционального развития: Метод, пособ. — М.: Экзамен, 2004.

6. Борякова Н.Ю. «Педагогічні системи навчання та виховання дітей з відхиленнями в розвитку». М.: АСТ; Астел, 2008 - 222, [2] с. (Вища школа) 7. Данилова Л.А. Методика корекції мовного і психічного розвитку у дітей з церебральним паралічем. М., 1997.

8. Десятников В.Ф., Козюля В.Г. Психические девиации и противоправное поведение подростков.-М., 1982.- 84 с.

9. Дети с отклонениями в развитии / Под ред. И.М. Гилевич. — М., 1997.

10. Детский практический психолог / Под ред. О. А. Шаграевой, С. А. Козловой. —М., 2001. 

11. Забрана С. Д. Психолого-педагогічна діагностика розумового розвитку дітей. - М., 1993.

12. Інтернет ресурс http://ostriv.in.ua

13. Карпенко 3. С. Експресивна психотехніка для дітей. — К., 1997.

14. Косарева Г. Синдром раннього дитячого аутизму. Особливості мовленнєвого розвитку // Дефектолог. — 2008. — № 5.

15. Лалаева Р.І. Методика психолингвистического вивчення порушень мовлення у аномальних дітей. СПб., 1990.

16. Лютова Е. К., Монина Г. Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. — СПб., 2000.

17. Марінушкіна О. Є., Замазій Ю. О. Порадник практичного психолога. — X.: Основа, 2007.

18. Науково-методичний журнал "Дефектологія", 3/2006.

19. Науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

20. Невский А.И. Отклонения в поведении и неуверенность в себе //Дисциплина и предупреждение педагогической запущенности школьников.-Кишинев: Штиинца,1992.-С.120-128.

21. Новікова О.О., Шматко Н.Д. «Мовна ритміка для малюків. Заняття з глухими і слабочуючими дітьми 2-3 років ». М.: «Радянський спорт», 2003 - 68 с.

22. Основи спеціальної психології / Л. В. Кузнєцова, Л. І. Переслені, Л. І. Солнцева та ін; Під ред. Л. В. Кузнєцової. - М., 2002

23. Петрова В. Г., Белякова І. В. Хто вони, діти з відхиленнями у розвитку? - М., 1998.

24. Рубінштейн С. Я. Психологія розумово відсталого школяра. - М., 1986.

Селецкий А.И., Тарарухин  С.Д. Несовершеннолетние с отклоняющимся  поведением.- К.: Вища школа,1981.- 239 с.

25. Скрипник Т. Дитина з синдромом раннього дитячого аутизму в школі // Дефектолог. — 2008. - № 2. 11

26. Трудный подросток: причины и следствия / Под ред.В.А.Татаренко.-К.: Рад.Школа, 1985.- 125с.

27. Ульбенкова У.В. Діти із затримкою психічного розвитку, 1994.

28. Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. Видання друге, доповнене, перероблене.- Тернопіль, 1999.- 141с.

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Управління освіти і  науки Сумської обласної державної  адміністрації

 

СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІСТИТУТ  ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра теорії

та методики вищої 

професійної освіти

 

 

КЛІНІКО-ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА

 ХАРАКТЕРИСТИКА 

УЧНІВ З ОСОБЛИВОСТЯМИ 

ПСИХОФІЗИЧНОГО  РОЗВИТКУ

 

Випускна  творча робота

 

Слухача проблемно

тематичних курсів

«Особливості організації

 індивідуального навчання

з порушенням психофізичного

розвитку» (5.09. -9.09.11.-н.с.,

24.10. – 28.10. 11.-н.с),

вчителя індивідуального  навчання

Дубов’язівської спеціалізованої

 школи І-ІІІ ступенів  – НВК

Кобак Людмили Олексіївни

 

Науковий  керівник:

кандидат педагогічних наук

доцент кафедри і методики

вищої і професійної освіти

Прядко Любов Олексіївна

 

 

 

 

Суми - 2011