Моральне виховання та самовиховання підлітків

Не мислимо  мати одні етичні принципи для школи, інші – для життя. У людини одна поведінка, а отже, й одні принципи, якими вона керується. Украй небажаним є дискусії з приводу суто шкільної моралі. Бо школа і люди, які нею керують, мають моральну відповідальність перед суспільством.

При взаємодії  педагога і учнів-підлітків, вчитель  повинен звертати особливу увагу  на те, що кожна дитина – особистість, і вона мусить прожити своє суспільне  життя як цілісна істота, для того, щоб моральний розвиток підлітків  досягав ефективного результату, вчитель повинен дати зрозуміти учневі, що йог сприймають як члена суспільства у широкому розумінні цього слова й вимагати для школи і від школи усього необхідного, щоб він усвідомлював свої суспільні відносини та зміцнював їх.

Вчитель у своїх  відносинах з підлітками повинен не забувати про те, що у майбутньому учень повинен стати не лише морально-вихованою людиною, а й членом родини, яка вочевидь, відповідає за плекання і виховання  майбутніх дітей, а отже вона стане працівником, професія якого знадобиться суспільству і принесе йому хоч маленьку, але користь[4, ст..62].

Тільки справжня взаємодія теорії і практики, вчителя  і учнів дасть очікуваний результат для педагога і його вихованців, тому що підлітковий вік – один з самих нелегких періодів у житті вихованців. А справжній вчитель завжди знайде спосіб як виховати моральні цінності у кожного з учнів підліткового віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6. Моральна підготовка підлітків до сімейного життя.

Школа повинна  готувати підлітків до сімейного  життя. Одним із засобів такої підготовки є добре організоване виховання.

Статеве виховання – елемент, складова частина морального виховання. Його правильне здійснення має велике значення в гармонійному розвитку особистості, її моральному здоров’ї[11, ст.254].

Мета  статевого виховання – сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм і установок в галузі взаємовідносин між статями і потреба керуватись ними в усіх сферах життя і діяльності.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореними статевим розвитком школярів, недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання, переважно на вулиці; статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинність на статевому грунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім’ї, виконання родинних обов’язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

У статевому  вихованні насамперед необхідно  враховувати вікові особливості  школярів. Так у період статевого  дозрівання в підлітка зростає інтерес  до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки. Їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками. Проте вони відчувають невпевненість щодо пов’язаних із цим статусом ролей і функцій. Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише представницю біологічно протилежної статі. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статями. Досить продуманою і делікатною має бути виховна робота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрівають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За несприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватись чоловіча і жіноча психологія, з’являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми.

Знання вихователем  проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу  краще зрозуміти стан особистості підлітка і педагогічно доцільно будувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

Виходячи з потреби  врахування особливостей статі при  підготовці молоді до сімейного життя, В.О. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче  виховання»(загартовування, важчі фізичні роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати «жіноче виховання» При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла й несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок – це, наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини.

 У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку. Він вважав за доцільне проведення серйозних бесід з питань статевої гігієни, а в старшому віці – з проблем безпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні торкатися «статевої моралі». Привід до них – цинічні умови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком приємне ставлення до закоханих пар, неповага до жінки.

Виняткове значення у статевому  вихованні має формування у хлопців  і дівчат сором’язливості, почуття відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв’язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття.

У своїх працях відомий  український педагог М.М. Фіцула вказує на необхідність у підготовці до сімейного виховання включаючи загально- соціальну, моральну, психологічну, правову, господарсько-економічну й естетичну підготовку.

Загально-соціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослості, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства.

Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності та обов'язковості); гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, споживацька, байдужості тощо).

Психологічна  підготовка до сімейного життя покликана сформувати спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовність долати конфліктні ситуації у міжстатевих стосунках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки подружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і дітьми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а також причини, правові основи, соціальні, економічні, психологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених.

Господарсько-економічна підготовка до сімейного життя покликана виробити психологічну установку на необхідність ведення домашнього господарства, домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадливість, економність.

Естетична підготовка до сімейного життя спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьому), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому міри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироблення навичок раціональної організації дозвілля та відпочинку.

Важливою у  статевому вихованні учнів є  позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної статі, виконання громадських доручень, організація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).

Особливе місце  у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірцями і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

Якими б системними, цілеспрямованими й результативними  щодо цього не були виховні впливи, важливо пробудити в дитині прагнення  до самовиховання, опанування культурою  шляхетної статевої поведінки у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.7. Висновки  до РОЗДІЛУ І

Проблема морального виховання підлітка є предметом психологічних і педагогічних досліджень. Ця проблема досліджувалась багатьма видатними педагогами та психологами з найдавніших часів. Своїми  працями, вони зробили вагомий внесок у дослідження проблем морального виховання.

Моральне виховання  особистості має на меті формування моральної вихованості, яка передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань, поглядів та норм. Але для того, щоб воно насправді було якісним, необхідно дотримуватись певних вимог, яку формуються конкретизуючи певні правові норми.

Формування  моральної свідомості підлітка є  однією з головних проблем морального виховання, оскільки підлітковий вік є періодом посиленого розвитку моральних почуттів. Внаслідок того, що для більшості підлітків притаманна неврівноваженість, імпульсивність, деяка агресивність, але при цьому їх інтереси різноманітні та динамічні і вони прагнуть пізнавати навколишній світ з різних боків та вчаться дещо по-новому дивитися, як на оточуючих людей, так і на себе, перед учителем постає важливе та відповідне завдання – допомогти підліткам включитись у нову фазу становлення особистості, правильно зрозуміти суть принципів, що визначають поведінку дорослих. Тому важливим фактором морального розвитку особистості підлітків є взаємодія педагогів і учнів.

І хоч моральне моральне виховання здійснюється в рамках спільної педагогічної діяльності, невіддільне від неї, від учителя вимагаються особливі вміння підсилювати зв’язки різних сторін життя учнів з моральними нормами і вимогами, не нав’язуючи, а тактовно і тонко привертати увагу вихованців. Тільки так вчитель зможе розкрити перед ними сутність морально виховання.

Тільки справжня взаємодія теорії та практики, вчителя і учня дасть очікуваний результат для педагога і його вихованців, тому, що підлітковий вік – один із самих нелегких періодів у житті вихованців.

РОЗДІЛ ІІ. САМОВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ

 

 

2.1. Стимулювання  учнів до активної роботи над власним розвитком і самовдосконаленням – найважливіше завдання виховання

Психолого-педагогічна  наука розглядає самовиховання  як найважливішу, кінцеву умову реалізації виховного процесу, оскільки саме самовиховання  є результатом виховних зусиль всіх соціальних інститутів держави.

У зв'язку з цим П.П. Блонський вбачав завдання вчителя в тому, щоб «не так дати освіту і виховання, як розвинути здібності до самоосвіти та самовиховання». «Ми повинні, - писав він, - виховувати людину, здатну створювати своє власне життя, здатна до самовизначення. Виховуватись - означає самовизначатись і виховання майбутнього творця нового людського життя є лише раціональною організацією його самовиховання».

Іншими словами  цю ж думку висловлював психолог С.Л. Рубенштейн, а саме, будь-яка ефективна виховна робота має своєю умовою власну роботу вихованця.

Наведені судження дозволяють зробити висновок про  те, що уже у процесі виховання  має місце самовиховна робота учнів. Але ця робота обумовлюється  і стимулюється спеціально організованим виховним впливом вчителів. Педагогам ставлять виховні завдання, формують в учнів відповідні потреби, залучають їх до діяльності і таким чином спонукають їх працювати над собою.

Більшість підлітків, самі ставлять перед собою певні  завдання для власного розвитку і самовдосконалення, накреслюють шляхи їх вирішення і, маючи внутрішнє прагнення, починають наполегливо йти до поставленої мети.

Самовиховання відіграє велику роль в розвитку і  формуванні особистості і необхідність його організації в умовах шкільного виховання. Ось чому теоретичні і методичні основи самовиховання активно розробляються у вітчизняній психології і педагогіці, зокрема такими вченими, як А.Г. Ковальов, Д.М. Грушин, О.І. Кочетов, Л.І. Рувінський та інші.

Яка ж суть поняття самовиховання?

Самовиховання – систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних[11, ст..221].