Особливості роботи соціального педагога в сучасних умовах ЗОШ

Серед значущих подій, що вплинули на розвиток соціальної педагогіки та соціальної роботи в Україні, слід відзначити проект «Соціальна освіта в Україні», що здійснювався Християнським дитячим фондом та Українською асоціацією соціальних педагогів і спеціалістів із соціальної роботи під патронатом Швейцарського уряду. У межах проекту проводились Міжнародні та всеукраїнські науково-практичні конференції, семінари, школи волонтерів, тренінги для фахівців тощо [8, с. 30 ].

 

1.2. Особливості роботи соціального педагога в ЗОШ. Зміст, основні функції, методи роботи, посадові обов'язки та напрям діяльності соціального педагога

Соціальний педагог  — це фахівець із виховної роботи з  дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних  проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [30, c. 67].

Від традиційних сфер діяльності, які пов'язані з аналізом та розвязанням проблем людей (психологія, соціологія, педагогіка тощо), соціально-педагогічна робота відрізняється перш за все своїм інтегральним характером. Соціальний педагог сприймає учня як цілісного індивіда, поєднуючи різні сторони його особистості, в той час як суміжні спеціалісти підходять до вирішення проблем однобоко, однак цілісне бачення учня дозволяє вчасно прийти йому на допомогу.

Важливою особливістю соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є її посередницький характер, до того ж цей елемент виступає не як периферійний, а як центральний [19, c. 131].

Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови  більш детального аналізу посередництва  можна виділити декілька напрямів його здійснення:

- між учнем і різноманітними  структурами й установами;

- між учнем та вчителями і  вихователями;

- між дитиною та батьками;

- між учнем та іншими спеціалістами,  які залучаються до вирішення  виховних та навчальних проблем  учня (тренери, керівники гуртків тощо);

- між учнем та різними групами  ровесників, молодіжними групами тощо [19, c. 158].

Ефективне здійснення соціальним педагогом  посередницької функції можливе  в разі дотримання таких умов:

- розуміння соціальним педагогом  проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини;

- адекватного представлення (презентації)  і вираження (репрезентації) проблем  учня;

- наявності знань про  існування соціальних ресурсів  різних закладів та установ,  що займаються проблемами дітей  та молоді;

- наявності знань про  інструментальні можливості суміжних  професій, представники яких залучаються  до вирішення проблем учня;

- уміння забезпечувати  порозуміння різних спеціалістів  та їх ефективне співробітництво;

- довіри до соціального  педагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми (що досягається завдяки професіоналізму і бездоганній роботі соціального педагога) [37, c. 105].

Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої  школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.

Соціальний педагог  користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження. Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.

Метою соціальної діагностики  є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Педагогічна діагностика - це вивчення особистості дитини, підлітка, молодої людини та дитячого, молодіжного  колективів з метою забезпечення індивідуального і диференційованого  підходу в процесі навчання і  виховання для більш ефективної реалізації його основних функцій.

Соціальний педагог  повинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване не стільки на викриття недоліків, скільки  на пошук резервів особистості, її нерозкритих  можливостей і потенціалів.

Соціально-педагогічна діагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями.

Процес соціально-педагогічної діагностики має таку структуру.

1. Констатація певного  неблагополуччя в діяльності і поведінці учня.

2. Усвідомлення можливих  причин неблагополуччя, аналіз особливостей  випадку.

3. Висунення робочої  гіпотези шляхом аналізу сукупності  виявлених даних.

4. Збір додаткової  інформації, необхідної для перевірки  гіпотези.

5. Перевірка робочої  гіпотези шляхом аналізу сукупності  даних.

6. Повторення процедури,  якщо гіпотеза не підтвердилася [30, c. 120].

Зміст роботи соціального педагога відповідно до кваліфікаційної характеристики визначається її педагогічною спрямованістю. Це означає, що вся його професійна діяльність по суті являє собою комплекс заходів з виховання, освіти, розвитку і соціальний захист осіб у закладах і по місцю проживання учнів.

Однак власне вибір заходів не довільний, а обумовлений попередньо отриманими даними, які потребують аналізу та соціально-педагогічної інтерпретації. Тому певний час в діяльності соціального педагога, особливо на початковому етапі, займає вивчення психолого-медико-педагогічних особливостей особистості учнів і соціального мікросередовища, умов життя. У процесі вивчення виявляються інтереси й потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці, типологія сімей, їх соціокультурний і педагогічний портрет та ін. Тому в методичному багажі соціального педагога значне місце займають діагностичні методики: тести, опитувальники, анкети та ін.

Цілком очевидно, що діагностичний  інструментарій соціального педагога включає в себе як соціологічні, так і психологічні методики. Також  великий інтерес представляють  різні звіти, довідки, таблиці, документи, медичні карти учнів та інше, що завжди є в наявності в будь-якій освітній установі. Використовуються також специфічні методи соціальної роботи, такі як метод соціальної біографії сім'ї, особистості, а також соціальна історія мікрорайону, діагностика соціального середовища.

У ситуації, коли «всі все  знають» і тому скептично ставляться до досліджень соціального педагога, виявляється необхідним заручитися підтримкою колег-вчителів, психологів, муніципальних працівників, співробітників правоохоронних органів, нарешті, батьків і самих учнів. Для цього будь-яке дослідження починається з попереднього обґрунтування його необхідності, завдань, прогнозу щодо результатів, складання плану-графіка, нормативного оформлення у вигляді наказу чи розпорядження керівника установи, інструктажів та інформаційних повідомлень, роз'яснення учасникам їх прав і призначення дослідження. Тут доречно нагадати, що роз'яснення та інформування про результати можуть бути повними і неповними, але завжди повинні бути правдивими.

У процесі дослідження  соціальний педагог може отримати абсолютно  конфіденційну інформацію, тому його дії визначаються професійним обов'язком  і етичним кодексом.

Соціальний педагог  організовує і проводить консультації з питань прав і обов'язків, наявних пільг та допомог, пропонує можливі варіанти вирішення проблем учасників освітнього процесу, забезпечує соціальну допомогу і підтримку, використовуючи всю сукупність наявних правових можливостей та коштів. Виявляючи проблеми і труднощі в сфері сім'ї, спілкування і відносин людей, соціальний педагог диференціює виявлені проблеми і «виводить» на їх вирішення соціальних працівників, фахівців різного профілю та відомчої підпорядкованості. Встановлюючи контакт з сім'єю, він спонукає її до участі у спільному вирішенні проблем, допомагає людям використовувати власні ресурси, резервні можливості муніципалітету для подолання труднощів[28, с. 47] .

Соціальний педагог  виконує посередницьку функцію  у встановленні зв'язків і контактів  сім'ї та фахівців - психологів, соціальних працівників, лікарів, юристів, представників органів влади та громадськості. Для цього необхідні налагоджені зв'язки соціального педагога з різними соціальними службами мікрорайону, району, міста, установами та громадськими об'єднаннями, добре знання структур і кола обов'язків адміністративних органів, їх місцезнаходження і телефони. Тільки за цих умов можна надати дійсно ефективну допомогу дітям, що потребують опіки та піклування, працевлаштуванні, лікуванні, відпочинку, матеріальної допомоги, психокорекції, патронажі, забезпечення житлом, посібниками, пенсіями та інших видів соціальної допомоги.

Соціальний педагог  оформляє ощадні вклади, вирішує питання  щодо використання майна і цінних паперів учнів - сиріт і залишилися без піклування батьків, виступає представником освітнього закладу і того чи іншого учня або співробітника в судових і адміністративних інстанціях, забезпечує екстрену допомогу потрапили у важку ситуацію. При цьому соціальний педагог самостійно визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи вирішення особистих і соціальних проблем, заходи соціального захисту та соціальної допомоги, реалізації прав і свобод громадян [20, с. 64]

Важливе місце в діяльності соціального педагога посідає стимулювання і власне розвиток соціально цінної діяльності учнів і дорослих, підтримка соціальних ініціатив, заходів, акцій, соціальних проектів і програм.

Педагогічна підтримка  соціальних ініціатив дітей та дорослих, створення умов для їх самостійного вибору, його стимулювання, розвитку готовності і здатності діяти на основі постійного творчого пошуку та вміння виходити із ситуації вибору без стресу в сучасних умовах є нагальним завданням у виховній роботі освітніх установ, які відчувають дефіцит нових форм і методик.

Це тим більше важливо, що «на повний зріст» постала проблема ефективності виховання, відповідності основних напрямів і пріоритетів виховної роботи природі дитинства, сімейним, національним і українським соціокультурним традиціям.

Під соціальною ініціативою  розуміється діяльність, спрямована на перетворення соціокультурного середовища в інтересах гармонізації соціального поля дитини, враховує історико-культурний досвід і сучасний стан теорії і практики соціально-педагогічної роботи, породжує новий зміст, методи, форми і технології роботи з дітьми, молоддю, сім'ями , громадами, ексклюзивними групами населення, суспільством.

Соціально-значуща діяльність дітей - це турбота про хворих, інвалідів  і бідних. Також це благодійні заходи для однолітків і людей похилого віку, робота в службах соціального захисту, благоустрій міста селища, двору, охорона природи і пам'ятників культури, проведення ігор та творчих занять з дітьми та інше, все, що сприяє особистісному і професійному самовизначенню підлітка, залучає його до цінностей волонтерського руху в соціальній сфері.

В якості авторів соціальної ініціативи виступають окремі особистості, колективи, установи та об'єднання всіх типів та видів, державні та муніципальні органи управління, інші юридичні особи  усіх форм власності. Підліток повинен пройти школу такої соціальної участі, коли від простого прилучення до реалізованим соціально цінним ініціативам він проходить шлях до соціальної творчості та організації практичних справ і заходів, розробці і впровадженню проектів, істотно змінюють відносини і спосіб життя, ціннісні орієнтації і мотивацію свого життя і життя оточуючих його людей. Саме розвиток соціально активної особистості і є тією скріплюючою ідеєю, яка дозволяє об'єднати зусилля різних людей, організацій, установ та відомств, стурбованих майбутнім України [20, с. 41].

Основною метою діяльності соціального педагога в плані  підтримки соціальних ініціатив  дітей та дорослих є громадянське становлення дітей, їх духовно-моральне і патріотичне виховання через  створення в освітньому закладі, на його базі або в мікрорайоні інтегративної, міжвідомчої моделі педагогічної підтримки дитячо-молодіжних громадських об'єднань. Для цього соціальний педагог проводить велику роботу з:

· Роз'яснення державної  політики в галузі дитячо-молодіжного руху, надання допомоги в програмуванні і проектуванні діяльності дитячо-молодіжних громадських об'єднань які регулярно організовують методичні семінари, збори та зміни;

· Організації активної співпраці громадських об'єднань з державними структурами, спонсорами, неурядовими організаціями, засобами масової інформації;