Особливості роботи соціального педагога в сучасних умовах ЗОШ

Незважаючи на своєрідність змісту та самого процесу формування громадянина кожної європейської держави, експерти Ради Європи дійшли висновку що у змісті і формах цих процесів дуже багато спільного. Це створює умови для формування європейської громадянськості. Насамперед, така спільність стосується знань, цінностей та практичних навичок. До знань, необхідних для життя в єдиній Європі, віднесені відомості про: функціонування демократії та її інститутів; політичні, юридичні, фінансові аспекти життя держави, регіону; громадянські права, свободи та обов'язки у визначенні державних і міжнародних документів; розуміння поняття «демократичне громадянство» у суспільстві, в якому живуть громадяни; європейський (міжнародний) контекст демократичного громадянства. Найважливішими спільними цінностями громадянського виховання, що визначені філософією прав людини, стали: рівноцінність кожного людського життя, повага до себе та інших, свобода, солідарність, етнічна, расова, політична, культурна та релігійна толерантність, взаєморозуміння, громадянська мужність. Кожному громадянину Європи необхідно формувати навички для того щоб розв'язувати конфлікти в неагресивній манері, аргументувати та захищати власну точку зору, інтерпретувати аргументи іншого, розуміти та сприймати відмінні погляди, робити вибір і піддавати моральному аналізу альтернативні позиції, нести спільну відповідальність, розвивати конструктивні стосунки з іншими людьми, вміти критично осмислювати і порівнювати позиції та істини [33, c. 352].

На основі спільних цінностей  радою культурного співробітництва  Ради Європи розроблений Кодекс виховних цінностей, схвалений як рекомендації в умовах мультикультурного суспільства. Кодекс визначає основні ціннісні аспекти  громадянського виховання, які стосуються: ставлення до себе, взаємин з іншими людьми, ставлення до суспільства, до навколишнього середовища. У ставленні до себе кодекс визнає цінність кожної особистості як унікальну сутність, яка є важливою для людства сама по собі й має потенціал духовного, морального, інтелектуального та фізичного розвитку. На основі цієї цінності визначаються такі принципи дії особистості: прагнути пізнати власний характер, його сильні та слабкі сторони; розвивати почуття самоцінності; прагнути зрозуміти сенс життя, своє призначення, замислюватися як його прожити; прагнути жити згідно з загальноприйнятими моральними нормами; з відповідальністю використовувати свої права і привілеї; набувати знань і мудрості через життя; нести відповідальність за своє життя в рамках своїх можливостей.

У взаєминах з іншими людьми цінністю визнається ставлення  до них, як таких, які вони є, а не як таких, які можуть щось зробити  для нас. Такі стосунки мають важливе  значення як для особистісного розвитку, так і для блага всього суспільства. Керуючись цими цінностями у наших взаєминах, ми повинні: поважати гідність усіх людей; давати зрозуміти іншим, що їх цінують; заслуговувати лояльність, довіру, щирість; співпрацювати з іншими; підтримувати інших; поважати довіру, життя, приватність, власність інших; намагатися розв'язати проблеми мирним шляхом.

У ставленні до суспільства  цінується: правда, права людини, закон, справедливість і колективні зусилля  для спільного блага, сім'я як джерело любові й підтримки для  всіх її членів, як основа суспільства, в якому люди турбуються одне про одного. Зважаючи на ці цінності особистості, необхідно розуміти свої громадянські обов'язки, бути готовими протистояти цінностям чи діям, шо можуть зашкодити для окремих осіб чи всього суспільства; підтримувати сім 'ю у вихованні дітей; допомагати людям у розумінні закону та його дії; підкорятися закону і сприяти виконанню його іншими; приймати різноманітність і поважати право інших людей на релігійну й культурну своєрідність; підтримувати людей, які самостійно не можуть вести гідний спосіб життя; сприяти демократії; робити правду та єдність пріоритетами громадського життя.

У ставленні до навколишнього  середовища основні цінності: світ природи як вмістилище дива і джерело  натхнення; визнання за обов'язок збереження навколишнього середовища у належному стані для прийдешніх поколінь. Згідно з цими цінностями визначено такі принципи дії: зберігати скрізь, де можливо, збалансованість і різноманіття в природі; виправдовувати розвиток лише за умови збереження навколишнього середовища; відновлювати природне середовище, зруйноване людиною; зберігати, де можливо, красу природи; усвідомлювати місце людини у світі.

Україні, яка мріє увійти повноправним членом у сім'ю європейських народів, соціалізуючий вплив освітніх закладів уже зараз доцільно спрямовувати в русло вимог розробленого радою культурного співробітництва Ради Європи Кодексу виховних цінностей.

Зрозуміло, що кожний загальноосвітній навчальний заклад має своєрідні  умови для організації власної  соціально-педагогічної діяльності. Однак, незважаючи на це, гадаємо, що доцільними в реалізації соціально-виховної функції школи буде низка пропонованих соціально-педагогічних стратегій (додаток А, Б, В).

Окремі з них можна  сформувати на вихідних основах цікавого та змістовного дослідження А. Малько [19, с. 36-40].

 

Напрями професійної діяльності соціального педагога також можуть бути представлені у вигляді таблиці:

(табл. 1)

Напрями соціально-педагогічної діяльності

1. Вивчення соціально-психологічних  цінностей особистості, соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вростаючу особистість	2. Організація освітньо-виховних  взаємодій з проблемною особистістю,  яка потребує допомоги
спостереження; бесіда; опитування експертів; ітерв’ювання; невербальний діагноз; вивчення документів; контент-аналіз; анкетування	- відношення участі; - підтримка дітей з  сімей ризику; - сприяння у вирішенні  проблем; - співробітництво з  сім’єю, школою і громадою; - посередництво у особистісній  реалізації; - спонукання особистості  до самоорганізаціїї і самостійності
3. Соціально-психологічна  допомога і підтримка особистості  у кризових ситуаціях	4. Корекція відносин, способів соціальної дії, посередництво  у творчому розвитку особистості і групи
вияснення проблем; відреагування проблеми; вибір програми і плану дій; обговорення шляхів вирішення проблеми; допомога в організації виходу з проблеми; координація зусиль найближчого оточення особистості; створення групи підтримки	моделювання ситуації для нового досвіду; моделювання сфер успішної діяльності; організація діалогу і співробітництва; організація мікросередовища зі зміненими стосунками; допомога у розблокуванні позитивних емоцій; зміна представлень особистості про своє „Я”; підтримка ініціатив; створення умов для творчості

 

Рівні здійснення професійної діяльності соціального педагога:

- Виконання (копіювання  чужих зразків виконання діяльності);

- Планування (здійснення  діяльності за власним уявленням  без врахування  обставин);

- Проектування (здійснення  діяльності, виходячи з її системного розуміння).

 

1.3 Нормативно-правове  забезпечення роботи соціального  педагога

Політична, економічна та соціальна ситуація в Україні  наприкінці ХІХ ст. актуалізувала  необхідність створення та діяльності соціальних служб для різних верств населення, що потребують допомоги. Це зумовило необхідність спеціальної підготовки таких спеціалістів, як «соціальний працівник» і «соціальний педагог» та визнання їх самостійного виду професійної діяльності. І вже у квітні 1991 року Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів та службовців Постановою Держкомпраці СРСР був поповнений кваліфікаційною характеристикою «спеціаліст із соціальної роботи», «соціальний педагог» і «соціальний працівник», які вважаються еквівалентами посади «соціальний працівник», визнаної світовою спільнотою.

Варто зазначити, що посаду «соціальний педагог» включено до переліку посад педагогічних працівників (Постанова № 963 Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р.) [43, с. 59].

Соціальні педагоги шкіл входять до психологічної служби (разом із психологом) навчально-виховного закладу і безпосередньо підпорядковуються адміністративно – керівникові закладу, методично – Міському центру практичної психології і соціальної роботи.

Основними принципами діяльності соціального  педагога є законність, дотримання і захист прав дитини, деференційність, системність, індивідуальний підхід, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм.

Основною метою діяльності соціального педагога є створення  соціальних умов для життєдіяльності, різнобічного розвитку категорій дітей, захист їх конституційних прав, здійснення соціального супроводу проблемних сімей, рання профілактика злочинності і правопорушень[2, с. 8].

Розглянемо деякі нормативно-правові  документи, що регламентують діяльність соціальних педагогів:

1.Європейська  соціальна хартія від 18 жовтня 1961 року. Прийнята Радою Європи  в Турині. Вступила в силу 26 лютого 1965 року.

Члени Ради Європи домовились забезпечити своїм народам громадянські та політичні права і свободи, вказані в цих документах, враховуючи, що здійснення соціальних прав повинно забезпечуватись без дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, національної приналежності або соціального походження, твердо вирішивши докладати спільно будь-які зусилля для підвищення рівня життя та забезпечення соціального благополуччя як міського так і сільського населення з допомогою відповідних дій.

2. Декларація  прав дитини від 20 листопада  1959р.

Проголошена з метою  забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, на їхнє власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків та жінок, як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагались дотримуватись цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово впроваджуваних відповідно до принципів, зазначених в декларації.

3. Конвенція  про права дитини від 2.09. 1990 р.

Конвенція – це не стільки  перелік прав дитини, скільки всеохоплюючий перелік обов’язків, які держави готові визнати по відношенню до дитини. Ці обов’язки можуть бути прямими, наприклад надання можливості для освіти чи забезпечення належного виконання правосуддя по відношенню до неповнолітніх, або опосередкованими, такі як надання можливості батькам, іншим членам сім’ї  чи опікунам грати свої  основні ролі та виконувати обов’язки вихователів та захисників.

4. Закон України  про охорону дитинства від  26 квітня 2001 року.

Цей Закон визначає охорону  дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і  з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

5. Етичний  кодекс спеціалістів із соціальної  роботи.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи  України – це регулюючий документ, який спрямовує соціальних педагогів здійснювати соціальну роботу в багатьох функціональних сферах з метою задоволення людських потреб, розвитку потенціалу та можливостей особистості.

6. Положення  про психологічну службу системи  освіти України від  03.05.1999р.  № 127.

Положенням визначені  основні завдання психологічної служби, зміст діяльності, структура та управління службою. Документ містить додатки про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів в навчальних закладах.

7. Положення  про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів від  19.10.2001р.

Ефективність і результативність психологічної допомоги в закладах освіти, а також повне дотримання Етичного кодексу можливе за умови  наявності спеціально обладнаного  кабінету. Наказ регламентує умови роботи фахівця в окремому кабінеті, вимоги  до його оформлення, матеріально-технічне оснащення, умови утримання документації.

8. Лист Міністерства  освіти і науки України від  27.08.2000. № 1/9-352

Матеріали щодо планування діяльності, ведення документації і звітності всіх ланок психологічної служби системи освіти України (інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2000. Жовтень, № 20).

Даний документ спрямовано на координування і вдосконалення діяльності центрів практичної психології та соціальної роботи, практичних психологів і соціальних педагогів закладів освіти. В додатках містяться зразки форми планування, обліку і звітності роботи працівників психологічних служб.

9. Лист Міністерства  освіти і науки України від  15.06.2004 р. № 1/9-324 «Про внесення змін і доповнень до нормативної чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів».

Даний документ спрямований  на визначення чисельності посад  практичних психологів та соціальних педагогів в закладах освіти та організації їх діяльності.

10. Лист  про  дотримання   нормативно-правових  документів  № 01-05/10-425 від 14. 03. 2002року

11. Наказ МОНУ  від 28.12.2006 р. № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України».

Даний документ визначає функції соціального педагога  згідно кваліфікаційної характеристики  фахівця, яка   представлена в  цьому документі. Подаються зразки документації (журнали реєстрації, графіки роботи, зразки соціальних паспортів, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, перелік суб’єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні навчального закладу).

12. Наказ  МОНУ від 02.07.2009р. №616 «Про внесення змін Положення про психологічну службу системи освіти України».

Цей документ містить   зміни до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.99 № 127, зареєстрованого в Мін’юсті 30.12.99 за № 922/4215, виклавши його у новій редакції.

13. Наказ про експертизу соціологічного і психологічного інструментарію № 198 від 26. 06. 2002 року

В документі говориться про затвердження Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України [42].

Орієнтовний перелік документів соціального  педагога

1. Соціальний паспорт школи.
2. Папка “Нормативні документи”.
3. План роботи на рік.
4. План роботи на місяць.
5. Список категорійних дітей.
6. Соціально-психологічний паспорт дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги.
7. Графік роботи на тиждень.
8. Журнал щоденного обліку роботи.
9. Журнал проведення профілактичної роботи і пропаганди здорового способу життя.
10. Журнал патронажної роботи та обліку матеріальної допомоги.
11. Протоколи індивідуальних консультацій соціального педагога.
12. Протоколи засідань Ради профілактики.
13. Статистичний звіт про роботу соціального педагога.
14. Картотека дітей, що знаходяться під опікою.
15. Список дітей-сиріт та дітей, що залишились без піклування батьків і проживають з опікунами.