Особливості роботи соціального педагога в сучасних умовах ЗОШ

Розробки та проведення системи заходів, що забезпечують нову наповнення позаурочної виховної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл та професійних училищ;

· Створення ефективної системи матеріально-фінансової, організаційної, юридичної, науково-методичної та іншої підтримки соціально значимої діяльності громадських об'єднань в освітніх установах; забезпечення бюджетного фінансування організації та координації дитячо-молодіжного руху:

·встановленню і розвитку контактів з дитячими та молодіжними громадськими об'єднаннями, в тому числі через організацію міжнародних та внутрішніх російських обмінів представниками дитячо-молодіжного руху;

·вирішення питань зайнятості дітей та молоді, надання допомоги у самостійній організації дозвілля і розваг;

·створення системи підготовки лідерів дитячих і молодіжних громадських об'єднань;

· сприяння молодіжному підприємництву;

·вдосконалення системи естетичного виховання дітей, розвитку професійної та самодіяльної художньої творчості молоді;

Підтримки талановитої  молоді, творчо здібних дітей у  реалізації їх власної художньої  і творчої природи [31, с. 54].

Соціальний педагог  сам розробляє і доводить до їх прийняття і реалізації соціально-педагогічні  проекти і програми та надає методичну та організаційну допомогу ініціативним групам громадськості, дітям і дорослим у цій складній справі. Слід зазначити, що програмування - один їх найбільш складних видів професійної діяльності будь-якого фахівця, показник його вищої кваліфікації і майстерності. Незважаючи на те, що в навчальних закладах програмування спеціально не навчають, володіння цими спеціальними вміннями і навичками абсолютно необхідні, тому соціальний педагог повинен напрацьовувати їх сам безпосередньо в практичній діяльності.

Сприяючи розвитку соціальних ініціатив дітей та дорослих, соціальний педагог використовує різні моральні і матеріальні засоби стимулювання їх ініціативи, домагається суспільного  визнання значущих новацій, впровадження їх у життя. Враховуючи реалії ринкової економіки, він залучає комерційні структури, підприємства в інноваційну діяльність, фінансування соціально-педагогічних проектів. Сприяє розвитку сімейно-сусідських форм кооперації, міжшкільних, міжвиробничих форм ділового співробітництва в інтересах соціального оздоровлення і культурного оновлення умов життя.

Пошук фінансових джерел для впровадження в життя проектів і програм також займає багато часу в діяльності соціального педагога. Це досить важкий, специфічний вид  діяльності, званий фандрайзингу. Неправильно вважати, що функція соціального педагога - придумати щось цінне і цікаве і запропонувати ідею начальству, яке має знайти кошти в необхідному обсязі. До речі, багато соціальних педагогів не вміють розраховувати бюджет свого проекту і не вважають за потрібне це робити.

Жоден спонсор не буде мати справу з автором проекту, який знає, що скільки коштує, і не вміє акуратно і кваліфіковано відзвітувати з фінансових питань. Тому на перших етапах роботи соціальному педагогу потрібен грамотний помічник - економіст або бухгалтер. Численні конкурси програм і проектів різного рівня, що проводяться різними відомствами та фондами, знаменують собою настання нового етапу - ринку соціальних проектів, де соціально-педагогічні проекти та програми стосовно дітей та молоді особливо пріоритетні. Оволодіння соціальним педагогом навичками програмування, економічного обрахунку і фандрайзингу істотно підвищує його конкурентоспроможність як фахівця на ринку праці та його продукції на ринку соціальних проектів і програм [20, с. 67]

Зміст професійної діяльності соціального педагога неосяжне. Реальна  робота соціального педагога не вписується в жодні схеми. Ось чому таке велике значення надається особистості  соціального педагога, його професійної  компетентності, психологічного гарту і моральним якостям. У кінцевому підсумку вся діяльність соціального педагога повинна сприяти створенню обстановки психологічного комфорту і безпеки особистості учнів, забезпечення охорони їх життя і здоров'я, встановлення гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі.

Професійна успішність соціального педагога визначається результативністю його діяльності та її суспільним визнанням.

Щоб забезпечити різнобічний  розвиток особистості кожної дитини, необхідні зусилля всього суспільства, всіх державних і громадських структур. Усі згодні з цією думкою, а школа до цих пір киває на сім'ю, сім'я на школу і вулицю, громадськість - на школу, сім'ю і вулицю і т.д.

Соціальна педагогіка має  свої цілі, зміст, структуру, які виходять за межі дитячого віку, охоплює безпосереднім впливом людей усіх поколінь. Її місце дії не тільки школа, сім'я, двір, але в цілому соціум або мікросоціум.

У центрі всіх громадських  інтересів стоїть особистість. Значить, і соціальна педагогіка може виконати своє призначення за умови, якщо створює ситуацію, в якій можливі будуть в навколишньому середовищі діяльність, відносини і спілкування цієї особистості.

Кому під силу пробудити  потреби, інтелект, емоції, волю, духовну сферу особистості? Однієї сім'ї? Вона поглинена побутом, матеріальними проблемами. Координувати умови різнобічного розвитку особистості - ось головна функція соціального педагога і соціальної педагогіки.

Соціальний педагог - це нова посада, призначена для професіонала, компетентного фахівця, конкретного  суб'єкта виховної системи. Він не схожий на шкільного вчителя або іншого працівника освітньої системи. Йому доводиться діяти безпосередньо, в середовищі, що оточує особистість - спілкуватися з сім'єю, на вулиці, де немає звичної ситуації зі звичним і певним шкільним режимом, наявністю авторитетів  [20, с. 72].

Традиційно складені взаємини соціального педагога зі школою, вчителями. На жаль, їх часто роз'єднує  боротьба за владу над дитиною, амбіції  пріоритетів та ін. Багато чого можна якщо не виправдати, то пояснити не завжди позитивними традиціями школи. Все це не збігається з вільним вибором змісту і форм життєдіяльності дитини в зовнішньому для нього і для школи середовищі, де цінуються добровільність вибору і самостійність дій, інший стиль відносин і спілкування з дорослими, між дорослими і т.д. [25, с.19 ].

Як не важливий соціум, без школи розвиток особистості залишився б неповноцінним, ніким не компенсується. Висновок банальний: необхідна співпраця - взаємодія в ім'я інтересів дитини, коли кожна сторона, поважаючи зусилля іншої, творить свою справу.

Діяльність соціального  педагога звернена, насамперед, до особистості  учня. Безумовно, що розвиток особистості  дитини не може бути розглянуто поза соціального  контексту, проте завдання соціального  педагога полягає не в адаптації учня, а в створенні умов для розвитку його активного ставлення до світу.

Соціальний педагог, користуючись результатами діяльності психолога, працює з дитиною, перш за все, займаючись безпосередньо  розробкою і реалізацією індивідуальної програми розвитку кожної конкретної особистості [43, с. 74].

Отже, зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціально-культурної анімації у певних вікових соціальних групах. Через зміст соціально-педагогічної діяльності реалізуються функції соціального педагога:

1. Дослідницька функція передбачає вивчення соціальним педагогом особливостей групи, прошарку, особи, а також ступінь і направленість впливу на них макросередовища з тим, щоб визначити «соціальну ситуацію».

2. Прогностична - функцію реалізують шляхом передбачення розвитку подій, процесів, що відбуваються у сім'ї, групі людей, суспільстві та вироблення певних моделей соціальної поведінки.

3. Запобіжно-профілактична (або соціально-терапевтична) функція дозволяє передбачити, привести у дію соціально-правові, юридичні, психологічні, соціально-медичні, педагогічні заходи, попередження та подолання негативних явищ, організацію відповідної допомоги особам, які її потребують, забезпечити захист прав сім'ї, жінок, підлітків, дітей, молоді та підтримку груп ризику.

4. Правозахисна - функція полягає в знанні та вмінні використовувати законі правові акти, які спрямовані на надання допомоги і підтримки дітей та підлітків, їх захист.

5. Власне педагогічна - функція передбачає виявлення інтересів та потреб дітей у різних видах діяльності (культурної, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої творчості тощо) і залучення до роботи з ними різних установ, організацій, громадських, творчих та інших спілок, спеціалістів.

6. Психологічна - функція передбачає  консультування та корекцію міжособистсних  стосунків, допомогу у соціальній  реабілітації всім, хто її потребує, сприяння соціальній адаптації  особистості.

7. Соціально-медична - функція спрямована на організацію роботи з профілактики здоров'я, на оволодіння першою медичною допомогою, культурою харчування, санітарно-гігієнічними нормами, основами трудотерапії, сприяння формуванню здорового способу життя.

8. Соціально-побутова - функція реалізують шляхом надання необхідної допомоги підтримки різним категоріям дитячого населення особливо дітям-інвалідам, різним типам сімей та ін.

9. Комунікативна - функція передбачає  встановлення контактів з особами,  які потребують тієї чи іншої  допомоги, підтримки, організації обміну інформацією, сприяння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомоги у сприйнятті й розумінні іншої людини.

10. Посередницька - функція передбачає  встановлення взаємозв'язку та  спільної діяльності багатьох громадських, соціальних, державних структур для вирішення проблем дітей та підлітків, а також соціальних груп ризику.

11. Морально-гуманістична - функція соціальної роботи (як своєрідна концентрація всіх інших функцій) надає соціальній роботі високий гуманістичний сенс і гуманістичну спрямованість, створює умови для гідного існування людини, групи, прошарку [6, c. 119].

Специфіка функцій соціального  педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Він мусить бути цікавим для оточення. Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища, активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту. Соціальні педагоги покликані сприяти саморозвитку особистості.

Одним із наукових напрямів соціальної педагогіки є обґрунтування соціально-педагогічної місії школи як провідного інституту соціального виховання у макросередовищі. У сучасних умовах загальноосвітня школа не може функціонувати як автономна організація, оскільки як сам навчальний заклад, так і його учні та члени педагогічного колективу, знаходяться під очевидним впливом конкретних економічних і соціокультурних умов, що, у свою чергу, дає можливість характеризувати школу як  адаптера та транслятора впливу факторів соціалізації на особистість.

У своїй діяльності соціальний педагог використовує методи різних галузей практичної діяльності. До класифікації та характеристики методів соціально-педагогічної діяльності зверталися зарубіжні та вітчизняні дослідники: М. Галагузова, А. Мардахаєв, Р. Овчарова, М. Шакурова та ін. Дослідники виділяють три рівні класифікації [34]:

1 рівень – суб’єктивний, використання методу  залежно від суб’єкта дії, де в його якості виступає: спеціаліст (зовнішні методи взаємодії), сама людина (внутрішні методи самостійної роботи над собою), спеціаліст і людина або група (методи сумісних дій).

2 рівень – функціональний, який  обумовлює призначення методу, де  методи поділяються на основні  (провідні) та забезпечуючи. Основні  методи забезпечують реалізацію  мети та виконання поставлених завдань – це практичні методи. Забезпечуючі методи сприяють ефективності та якості реалізації діяльності. До них відносять методи впливу на свідомість, методи організації діяльності, методи стимулювання та методи самовдосконалення.

3 рівень – предметний, який обумовлює  спосіб реалізації методу. До  таких методів відносять: групи  методів практичної діяльності (вправа, тренування, гра); групи методів впливу (переконання, інформаційні методи); групи методів організації діяльності (методи управління, контролю, створення ситуації); методи стимулювання (змагання, заохочення та ін.).

Класифікації методів  соціально-педагогічної роботи мають  свою структуру. Так загальна класифікація містить такі групи: методи формування свідомості (пояснення, роз’яснення, навіювання, бесіда, приклад, диспут, дискусія тощо); методи організації діяльності і формування позитивного соціального досвіду (вправа, привчання, вимога, створення виховних ситуацій, інструктаж тощо); методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки (ігрові методи, покарання, схвалення, заохочення та інші); методи контролю ефективності соціально-педагогічного процесу (діагностика, соціально-педагогічний моніторинг, самоаналіз, самозвіт, аналіз та узагальнення результатів діяльності) [24, с. 26].

Існує й інша класифікація методів за функціями соціально-педагогічної діяльності: соціальної адаптації, соціальної діагностики, соціальної профілактики, організаційно-управлінські, корекційно-реабілітаційні, терапевтичні, методи соціально-педагогічної допомоги та підтримка та інші.

Дослідниця Ю. Василькова [9] визначає методи роботи соціального педагога як «методи соціального виховання». Вона поділяє їх на індивідуальні та групові. Інші вчені визначають методи як «способи цілеспрямованих дій у конкретній ситуації взаємодії особистості з її культурно-освітнім середовищем, які забезпечують формування соціально-значимих відносин і якостей особистості»[32].